Рішення № 12102240, 02.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.10 Справа № 3/27/10

Суддя

За позовом: Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача: Громадської організації “Добробут”, Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення боргу в сумі 128 012, 45 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В

Представники:

від позивача: Тьо-Левіна Г.В., юрисконсульт, довіреність № 02 від 04.01.2010р.

від відповідача: не з’явився

Мелітопольське ОПТМ Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ГО “Добробут” про стягнення боргу в сумі 128 012, 45 грн. за договором на постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 44, 54, 55, 61, 64, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/27/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.10.2010р. о 16 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 13.10.2010р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів у сторін та неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 02.11.2010р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 02.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.11.2010р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях 13.10.2010р. та 02.11.2010р. позивач підтримав позовні вимоги зазначені в позовній заяві № 12 від 23.09.2010р. та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором на постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005р. в сумі 128 012, 45 грн. та судові витрати.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності ГО “Добробут” господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений 24.09.2010р. належним чином про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить вручення поштового відправлення відповідачу копії ухвали про порушення провадження у справі № 3/18/10 від 20.09.2010р., а також письмове звернення відповідача до суду від 25.10.2010р. №780 (з додатками).

У вказаному зверненні відповідач проти позову не заперечив, а просив суд залучити як співвідповідачами у справі Виконавчий комітет Мелітопольської Міської ради, власника гуртожитку Мелітопольську міську раду, державного реєстратора та Кметюк О.М.

Клопотання відповідача про залучення як співвідповідачів у справі Виконавчий комітет Мелітопольської Міської ради, власника гуртожитку Мелітопольську міську раду, державного реєстратора та Кметюк О.М. судом відхилено як необґрунтоване. Оскільки у справі №3/27/10 розглядається спір про стягнення з відповідача заборгованості за договором, учасниками якого зазначені ГО “Добробут” особи не являються.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Мелітопольським ОПТМ Запорізької області (енергопостачальна організація) та ГО “Добробут” (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005р. (надалі - Договір), за яким енергопостачальна організація постачає (відпускає) споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води за період з лютого 2005р. Гкал з максимум теплового навантаження 0, 285925 Гкал/г (п. 1.3 договору).

Як зазначено в п.7.1 Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів про припинення дії Договору сторони не надали.

Згідно п. 3.1 Договору, відпуск теплової енергії енергопостачальної організації проводиться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується рахунками-актами виконаних робіт № 8302 від 05.10.2009р. за вересень 2009р. на суму 4 867, 33 грн., № 9994 від 07.12.2009р. за листопад 2009р. на суму 16 059, 91 грн., № 10531 від 11.01.2010р. за грудень 2009р. на суму 20 624, 64 грн., № 156 від 04.02.2010р. за січень 2010р. на суму 27 739, 95 грн., № 2504 від 04.06.2010р. за лютий 2010р. на суму 20 950, 49 грн., № 3478 від 31.03.2010р. за березень 2010р. на суму 17 283, 21 грн., № 4613 від 30.04.2010р. за квітень 2010р. на суму 6 304, 91 грн., № 5106 від 31.05.2010р. за травень 2010р. на суму 4 913, 35 грн., № 5194 від 30.06.2010р. за червень 2010р. на суму 4 852, 60 грн., № 5283 від 31.07.2010р. за липень 2010р. на суму 4 647, 47 грн.

Відповідно до п. 2.2, п.п. 2.2.1 Договору, споживач (субспоживач) зобов’язується проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100 % вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Споживач (субспоживач) проводить оплату за спожиту теплову енергію згідно з цим договором та діючим законодавством (п. 3.2 Договору).

Відповідач не виконав умови договору та не сплатив позивачу борг, тому станом на 02.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію складає 128 012, 45 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку споживач (субспоживач) зобов’язується проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100 % вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці (п. 2.2, п.п. 2.2.1 договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором на постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що Громадська організація “Добробут” не виконала грошові зобов’язання перед позивачем за договором на постачання теплової енергії № 55.01 від 14.02.2005р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 128 012, 45 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

При цьому господарський суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив за платіжним дорученням № 1339 від 15.09.2010р. 1 281, 00 грн. державного мита.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Заявлено до стягнення 128 012, 45 грн., отже, державне мито потрібно було сплатити у розмірі 1 280, 12 грн.

За таких обставин, надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 0, 88 грн. згідно платіжному дорученню № 1339 від 15.09.2010р. слід повернути позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації “Добробут” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Г. Сталінграда, 23, р/р 26009055875068 в КБ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 26374152) на користь Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, р/р 26003976713180 в ЗФ ЗАТ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 0554114) 128 012 (сто двадцять вісім тисяч дванадцять) грн. 45 коп. основного боргу, 1 280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 12 коп. витрат на державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 0 (нуль) грн. 88 коп. згідно платіжному дорученню № 1339 від 15.09.2010р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 05.11.2010р.