Рішення № 12101636, 19.05.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.10р.Справа № 35/490-09(28/291-09) За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру

електрозв'язку №2 Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного

товариства "Укртелеком",

м. Нікополь Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Мейнстрім",

м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 89 956,82 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Крамаренко Н.С., юрисконсульт, дов. від 11.01.2010р.

від відповідача - представник не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №2 Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в квітні 2009р. звернувся до суду та просить стягнути борг за надані телекомунікаційні послуги - 75 102,30 грн, інфляційні втрати - 9 154,14 грн, пеню - 4 207,92 грн, 3% річних - 1 492,47 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем - Приватним підприємством "Мейнстрім" умов договору №168/04-1 від 01.01.2004 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009р. скасовані рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2009р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р. у справі №28/291-09 та справа передана для розгляду по суті господарському суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови суду від 25.11.2009р. справа передана до розгляду судді Широбоковій Л.П.

Ухвалою суду від 21.12.2009р. розгляд справи було відкладено на 14.01.2010 р.

24.12.2009р. на адресу суду надійшов запит Вищого господарського суду України про надходження касаційної скарги Приватного підприємства "Мейнстрім" на постанову Вищого господарського суду України від 20.10.2009р. №28/291-09 та про необхідність надіслання справи №28/291-09 на його адресу для направлення справи до Верховного Суду України.

Ухвалою суду від 12.01.2010р. провадження у справі було зупинено і справа надіслена до Вищого господарського суду України для подальшого її спрямування до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 18.02.2010р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2009р.

09.04.2010р. справа повернулась до господарського суду Дніпропетровської області на подальший розгляд та провадження у справі було поновлено.

При новому розгляді справи представник позивача позовні вимоги під- тримав, просив їх задовольнити, мотивуючи тим, що в спірний період відповідачу була виділена лінія зв’язку, та він мав можливість доступу до мережі ІNТЕRNЕТ і повинен сплатити обумовлену договором абонентну плату.

Відповідач в судове засідання не з’явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи (поштове повідомлення від 16.04.2010р.). 14.01.2010р. відповідачем було надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому він вимоги не визнавав, посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договору і ненадання послуги «телеконференція», що в свою чергу унеможливило користуватися послугою ІNТЕRNЕТ у необхідному обсязі. Просив зупинити провадження у справі до розгляду його касаційної скарги.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, клопотань щодо надання/витребування інших доказів від сторін не надходило.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Після оголошення вступної та резолютивної частини рішення до матеріалів справи надійшли клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з «хворобливим самопочуттям»директора. Клопотання судом не може бути задоволено, оскільки надійшло до справи після оголошення вступної та резолютивної частини рішення. Крім того, вказані клопотання свідчать про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі позивач) та Приватним підприємством "Мейнстрім" –споживач (надалі відповідач) був укладений договір про надання доступу до глобальної мережі ІNТЕRNЕТ по виділених лініях №168/04-1, згідно з умовами якого позивач зобов’язався надати відповідачу доступ до глобальної мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет ВАТ "Укртелеком" по виділеній лінії. Строк договору встановлено до 31.01.2009р. (п. 7.1. договору).

Відповідно до додатку №1 від 16.05.2005р. до вказаного договору сторони встановили розрахунок вартості послуг, який включав в себе вартість "Бізнес Пакету", тобто базової абонентної плати з урахуванням обсягу прийнятої та переданої інформації та вартість такої послуги як "Телеконференції".

Крім того, 01.10.2005р. сторонами було укладено додаткову угоду №3 від 01.10.2005р. та додаток № 3 до цього ж договору, яким, крім зазначених послуг, передбачався розрахунок вартості послуг щодо постійного ІР-з’єднання по виділеній лінії. В цей же день сторони підписали акт передачі-приймання послуги постійного IP-з’єднання по виділеній лінії, яким узгодили, що з 01.10.2005р. надається послуга за технологією ADSL.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовував його тим, що в порушення умов договору, відповідач з квітня 2008 року по січень 2009 року не сплачував вартість наданих телекомунікаційних послуг, у зв’язку з чим, станом на 01.04.2009р., у нього утворилась заборгованість в сумі 75102,30 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що виставлені позивачем рахунки пов’язані лише з наданням йому доступу до мережі ІNТЕRNЕТ по виділеній лінії, а отже не мають нічого спільного з договірним обов’язком позивача забезпечити цей доступ з використанням технології ADSL.

Таким чином, відповідач фактично стверджував про те, що послуга у постійному з’єднанні з мережею ІNТЕRNЕТ йому надавалась позивачем, але не за технологією ADSL, а за іншою технологією.

Проти таких тверджень відповідача позивач не заперечує. З наданих ним у цьому зв’язку пояснень вбачається, що нарахування за надану послугу у постійному з’єднанні з мережею ІNТЕRNЕТ по виділеній лінії він проводив на підставі договору у відповідності з обраним відповідачем тарифним планом. З цих же пояснень позивача випливає, що з технічної точки зору по виділених лініях можуть використовуватись різні технології отримання зв’язку з ІNТЕRNЕТ. Одна з таких технологій – технологія ADSL, яка потребує встановлення відповідного модему. Такий модем відповідачем не встановлювався. Сам відповідач у цьому ж зв’язку не звертався до нього з проханням здійснити підключення цього модему.

Відповідно до змісту укладеного між сторонами договору саме відповідач як споживач послуги зобов’язався придбати за свій рахунок сертифіковане обладнання, необхідне для реалізації послуги у ІР-з’єднанні, а при виході з ладу наданого ним позивачу обладнання - в найкоротший термін здійснити його заміну.

Згідно з іншою частиною наданих позивачем пояснень, 29.03.2004р. він отримав від підприємства відповідний модем, який і був належним чином задіяний ним у схему підключення та завдяки якому відповідач отримував послуги у постійному ІР-з’єднанні до 12.03.2008р.. У цей день відповідач забрав належне йому обладнання і в період з 12.03.2008р. по 31.01.2009р. будь-яких інших модемів позивачу не надавав.

Наведені пояснення позивача відповідачем не спростовано.

Відповідно до інших наявних у справі документів, протягом 2008 року, а тобто в період, який є розрахунковим за вимогами позивача, між сторонами відбувалось листування з приводу послуг, наданих відповідачу за договором № 168/04-1, в ході якого відповідач сам факт надання послуг не заперечував і зазначав, що має до позивача певні претензії щодо виконання ним договірних обов’язків в червні місяці 2008 року. Згідно з тими ж матеріалами справи, в грудні 2008 року відповідач, в порядку, що передбачений п. 7.3 договору, звернувся до позивача з письмовою пропозицією про розірвання цієї угоди.

Із встановленого вбачається, що на протязі спірного періоду квітня –січня 2009р. відповідачу була виділена лінія для доступу до мережі ІNТЕRNЕТ (постійне ІР-з’єднання), за яке відповідно до додатку №3 встановлена абонплата в розмірі 6953,92 грн без ПДВ, що з ПДВ становитиме 8344,70 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" абонентна плата – це фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг. Таке саме визначення є у п. 1 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720. З огляду на викладене, абонплата сплачується за можливість постійного доступу абонента до телекомунікацій незалежно від використання цих телекомунікацій абонентом.

Ненадання відповідачу такої окремої послуги як "Телеконференція" само по собі не має правового значення для вирішення цієї справи, тим більше, що змістом заявленого по справі позову надання такої послуги відповідачу не охоплюється.

Окрім того, відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 907 Цивільного кодексу України сторонам надано право розірвати договір про надання послуг, в тому числі і шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, та на підставах, встановлених цим Кодексом або за домовленістю сторін.

Відповідач скористався цим правом та направив позивачу лист №03/12-1 від 03.12.2008р. про розірвання договору з 23.12.2008р., що відповідає умовам п. 7.3 договору. Таким чином, договір є розірваним з 23.12.2008р. та відповідач повинен сплатити абонплату з 01.04. по 23.12.2008р. в сумі 72948,83 грн із розрахунку 8344,70 грн х 8 місяців (з квітня по листопад) та за грудень 2008р. - 8344,70 грн : 31 день х 23 дні = 6191,23 грн. В решті вимоги про стягнення абонплати задоволенню не підлягають, оскільки вона нарахована за межами дії договору.

Відповідно до п. 6.2. договору споживач проводить оплату за послугу протягом 10-ти днів з дати виставлення рахунку, який надається до 5-го числа місяця наступного за звітним. Позивач направив відповідачу рахунки на оплату лише 27.03.2009р., що підтверджується відповідним описом та поштовим повідомленням (а.с.72, 73 т.1). Отже, останній повинен був сплатити їх до 06.04.2009р., крім рахунку за червень 2008р., отримання якого 14.07.2008р. підтверджено відповідачем в листі №17/07-1 від 17.07.2008р. та який повинен бути сплачений до 24.07.2008р.

Доказів сплати цього боргу суду не надано та він підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Умовами п. 5.9. договору також передбачена сплата пені в розмірі облікової ставки НБУ. Позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та річні за період прострочення платежів з 21.05.2008р. по 31.03.2009р. Разом з тим, як встановлено судом на вказаний період відповідач прострочив лише оплату рахунку за червень 2008р., оскільки згідно наданих позивачем доказів інші рахунки були вручені тільки 27.03.2009р.

З врахуванням цього, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з серпні 2008р. по березень 2009р. включно становлять 1062,48 грн, 3% річних за період прострочення платежу з 25.07.2008р. по 31.03.2009р. –171,47 грн, пеня за період прострочення платежу з 25.07.2008р. по 25.01.2009р. ( в межах терміну, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) –499,31 грн . В решті вимоги про стягнення річних –1321,00 грн, інфляційних втрат – 8091,66 грн та пені –3708,61 грн задоволенню не підлягають з вище наведених підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання перед позивачем з оплати наданих на його замовлення послуг, чим порушив умови укладеного з позивачем договору та вище наведені приписи законодавства.

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу –72948,83 грн, пені –499,31 грн, 3% річних –171,47 грн, інфляційних втрат – 1062,48 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Мейнстрім" –53211, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Шевченко, 46б кв.6, код ЄДРПОУ 24996754 (р/р 26008921840100 в ЦНВ ДОД ВАТ «Райффайзенбанк Аваль», МФО 305653) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №2 Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", –53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Карла Лібкнехта,113А, код ЄДРПОУ 25543196 (р/р 260035922340100 у ЦНВ ДОД ВАТ «Райффайзенбанк Аваль», МФО 305653) борг –72948,83 грн (сімдесят дві тисячі дев’ятсот сорок вісім грн 83 коп), пеню –499,31 грн (чотириста дев’яносто девять грн 31 коп), 3% річних –171,47 грн (сто сімдесят одну грн 47 коп), інфляційні втрати –1062,48 грн (одну тисячу шістдесят дві грн 48 коп), витрати по сплаті державного мита –746,82 грн (сімсот сорок шість грн 82 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –97,94 грн (дев’яносто сім грн 94 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення підписано 14.05.10р.