Постанова № 12100463, 28.10.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-868/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В. ,

при секретарі - Маленівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом виробничо-торгівельного підприємства "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Виробничо-торгівельне підприємство "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом в якому зазначило, що на підставі акту перевірки від 08.12.2009р. №7804/23-1/13566695/0110 ДПІ у м. Житомирі 28.12.2009р. були винесені податкове повідомлення-рішення №0003112301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1709802 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012482302 в сумі 1300,93 грн.

Зазначає, що підприємством був отриманий товар (металобрухт) на загальну суму 215200,05 грн. Розрахунки з контрагентами були проведені шляхом передачі простих векселів.

На думку позивача, відповідач, посилаючись на те, що стосовно держателів векселів розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду, приходить до помилкового висновку про те, що заборгованість за векселем відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безповоротною фінансовою допомогою, як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишається не стягнутою після закінчення строку позовної давності. Дану суму безповоротної фінансової допомоги, на думку відповідача, підприємство повинно було включити у 3 кварталі 2009 року до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону.

Позивач вважає, що висновок відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Так, за приписами ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, при видачі підприємством векселів ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт", БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" було припинено грошове зобов'язання щодо платежу за договорами купівлі-продажу та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Крім того, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, початок перебігу строку позовної давності (трирічного строку) для зобов'язань за простим векселем починається від дати настання строку платежу, зазначеному у векселі, що при винесенні податкового повідомлення-рішення відповідач до уваги не взяв.

Крім того, вексель визначений чинним законодавством саме як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання, кошти по векселю у користування не надаються, а тому, відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не є безповоротною фінансовою допомогою.

Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення підприємством пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат вартості металобрухту отриманого від ПП "ВКФ "Салара-Юг". Підставою такого висновку стало посилання податкового органу на те, що підприємство не надало документи, що свідчать про транспортування товару до та з м. Житомира до місця зберігання чи продажу товару. Проте, перевіряючими були надані для огляду всі первинні документи, про що зазначено в акті перевірки.

На думку позивача, висновок відповідача про те, що договір купівлі-продажу від 02.02.2009р. за №02/02 укладеним між ПП "Виробничо-комерційної фірми "Салара-Юг" та ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" є не укладеним та нікчемним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Так, в разі наявності підстав вважати договір недійсним податковий орган повинен був звернутися до суду з позовною заявою про визнання такого договору недійсним, однак, відповідач це не зробив.

Позивач також не погоджується з висновком відповідача про те, що підприємством безпідставно віднесено до валових витрат вартість витрат по придбанню послуг комісії в сумі 2523640 грн. на підставі договору комісії від 05.03.2009р. за №05/03, укладеного між ПП "ПТФ "Оліс" та ВТП у формі ТОВ "Ренесанс". Вважає, що операції, здійснені відповідно до договору комісії не є збитковими, що підтверджується фінансовою звітністю (Ф2-Звіт) підприємства за перевірені періоди.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012482302 від 28.12.2009р. в сумі 1300,93 грн. прийнято відповідачем відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". Підставою для нарахування позивачу до сплати штрафних санкцій були виявлені порушення п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637.

Позивач вважає, що абз. 6 ст. 1 зазначеного Указу Президента України в якості об'єктивної сторони правопорушення передбачає проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Відповідно суб'єктом даного правопорушення є особа, яка після сплати покупцем готівкових коштів, має подати платіжний документ, який підтверджує отримання ним готівкових коштів. Таким суб'єктом є Південно-західна залізниця "Станція Житомир".

21.04.2010р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009391702/0 від 28.12.2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 585,42 грн.

Зазначив, що відповідач під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт не перевірив достовірність документів, які підтверджують використання коштів, а посилався виключно на припущення про відсутність факту погашення дебіторської заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив на підставі того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті інспекцією в межах наданих повноважень і відповідно до порушень, які виявлені в процесі перевірки та зафіксовані у відповідному акті.

З метою захисту економічних інтересів держави, відповідно до ст. 60 КАС України, 11.05.2010р. у розгляд справи вступила прокуратура Житомирської області для представництва інтересів держави в особі ДПІ у м. Житомирі.

Прокурор в засіданні суду проти позову заперечив.

Вислухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., ДПІ у м. Житомирі 28.12.2009р. були винесені податкові повідомлення-рішення №0003112301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1709802 грн., №0009391702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 585,42 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012482302 в сумі 1300,93 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив, що підприємство отримало від ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт", БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" товари (металобрухт) на загальну суму 215200,05 грн. Розрахунки з даними підприємствами були проведені шляхом надання простих векселів №673115283591 від 20.04.2008р., №673115283748 від 03.04.2006р., №673115283589 від 29.03.2004р. №673115283747 від 05.06.2007р.

Враховуючи той факт, що відносно ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт" розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду, а БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" ліквідовані, позивач не надав перевіряючим підтверджуючі документи про зміну векселедержателя по зазначених векселях.

На думку відповідача, сума заборгованості за векселями (215200,05 грн.), відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), є безповоротною фінансовою допомогою, як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою.

Таким чином, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, позивачу у 3 кварталі 2009 року необхідно було включити зазначену суму безповоротної фінансової допомоги до складу валового доходу.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2001р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та ТОВ "Ломресурс" (постачальник) був укладений договір постачання №05/03-Р відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар (металобрухт), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до доповнення №1 від 20.04.2004р. до договору №05/03-Р від 05.03.2001р. та акту приймання-передачі векселя від 20.04.2004р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання простого векселя №673115283591 від 20.04.2008р. вартістю 31485,93 грн., строк платежу якого настає 20.04.2014р.

04.01.2005р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та ТОВ "М-Профіт" (постачальник) був укладений договір №04/01-055 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар (металобрухт), а покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до доповнення №1 від 24.01.2006р. до зазначеного договору та акту приймання-передачі векселя від 03.04.2006р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання простого векселя №673115283748 від 03.04.2006р. вартістю 7443,75 грн., строк платежу якого настає 03.04.2026р.

07.07.2000р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та БВК "Стіл лідер компанії" (продавець) був укладений договір №07-06 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар (металобрухт) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до доповнення №1 від 01.03.2004р. до зазначеного договору та акту приймання-передачі векселя від 29.03.2004р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання трьох простих векселів на загальну суму 310039,51 грн., строк платежу яких настає 04.06.2013р. та 29.03.2014р.

06.05.2006р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (змовник) та ТОВ "Аква-Тера" (виконавець) був укладений договір №06/05-06 відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з переробки металобрухту на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до доповнення №1 від 01.06.2007р. до зазначеного договору та акту приймання-передачі векселя від 05.06.2007р., оплата по діючому договору була проведена шляхом надання простого векселя на суму 126300,05 грн., строк платежу якого настає 05.06.2027р.

Винесення оскаржуваного повідомлення-рішення обумовлено відповідачем тим, що відносно ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт" розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду, а БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" ліквідовані.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість отриманого товару, оскільки розрахунок позивачем проведений не був.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить передумови для включення сум заборгованості до складу валового доходу такої підстави як ліквідація контрагента - кредитора.

Судом не приймаються посилання відповідача, викладені в акті перевірки на безоплатне отримання позивачем товару, оскільки договори між позивачем та його контрагентами передбачають оплатну передачу продукції.

Заборгованість перед ліквідованою юридичною особою або юридичною особою, відносно якої розпочалась ліквідаційна процедура, не підпадає ні під визначення безнадійної заборгованості (п. 1.25), ні під визначення безоплатно наданих товарів (п. 1.23), а ні під визначення безповоротної фінансової допомоги (п. 1.22.1) Закону.

Висновок відповідача про те, що якщо підприємство-кредитор ліквідується або ліквідовано без правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, суд вважає безпідставним.

Так, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, сума безповоротної фінансової допомоги підлягає включенню до доходів платника податку.

Згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтею 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

До простого векселя, відповідно до положень ст. ст. 77, 78 Уніфікованого закону, застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, що стосуються терміну платежу, позову в разі неакцепту або неплатежу (ст. ст. 43-50, 52-54) та давності (ст. ст. 70, 71); векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним.

Прості векселі №673115283591 від 20.04.2008р., №673115283748 від 03.04.2006р., №673115283589 від 29.03.2004р. №673115283747 від 05.06.2007р., передані позивачем ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт", БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра", в них вказані дати їх видання (емітування) та строки сплати: 20.04.2014р., 03.04.2026р., 29.03.2014р. та 05.06.2027р., відповідно, а тому строк позовної давності для пред'явлення їх до сплати наступає не раніше вказаних строків давності, що відповідачем при проведенні перевірки не було враховано.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону позивачем до складу валових витрат віднесено вартість придбаних ТМЦ від ПП "ВКФ "Салара-Юг" в сумі 2700000 грн. та вартість по придбанню послуг комісії ПП "ПТФ "Оліс" в сумі 2523640 грн.

Проте такий висновок відповідача, на думку суду, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2009р. між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (покупець) та ПП "ВКФ "Салара-Юг" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №02/02, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар (металобрухт) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору 02/02 від 02.02.2009р., поставка товару здійснюється на умовах СРТ територія "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот", а перехід права власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару, яке оформлюється приймально-здавальним актом (п. 3.3 договору).

Відповідно до абз. 4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач, посилаючись на те, що під час перевірки йому не були надані документи, які підтверджують транспортування металобрухту до та з м. Житомира до місця зберігання або продажу товару, не врахував умови вказаного договору, а також те, що позивачем був укладений договір відповідального зберігання з ДП "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот" №02-25/86 від 27.07.2008р.

Крім того, на виконання умов договору був підписаний приймально-здавальний акт №2 від 12.02.2009р.

Так, розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено з метою бухгалтерського обліку, в першу чергу є первинні документи. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що приймально-здавальний акт за своїм змістом та формою не суперечать вимогам ст. 9 зазначеного Закону, оскільки має всі передбачені Законом реквізити.

З матеріалів справи також вбачається, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують придбання металобрухту у ПП "ВКФ "Салара-Юг", а також розрахунки позивача з контрагентом, зокрема, податкові та видаткові накладні та відповідають даним бухгалтерського обліку.

Висновок відповідача про те, що ПП "ВКФ "Салара-Юг" мало в ланцюгах постачання взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності, а тому постачальниками позивача були підприємства, які не мали відповідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення поставки товару, суд вважає безпідставним.

Встановлено, що позивач прямих стосунків з контрагентами контрагентів ПП "ВКФ "Салара-Юг", які, на думку податкового органу, мали ознаки сумнівності, не мав, що в засіданні суду підтвердив представник позивача, представник відповідача будь-яких доказів на підтвердження своїх висновків суду не надав.

Крім того, під час здійснення перевірок позивача відповідач обмежився виключно посиланнями на ознаки сумнівності деяких учасників ланцюга постачання товарів. У той же час, обґрунтованих доводів щодо недобросовісного характеру діяльності цих платників податку відповідач не надав, фактам обізнаності з цими обставинами останнього з учасників ланцюга ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" належної уваги не приділив.

ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" були здійснені операції з продажу металобрухту на експорт на умовах договору комісії. В акті перевірки зазначено, що фінансовий результат від проведення даної операції є збиток в розмірі 3028368,17 грн.

Проте з таким висновком суд погодитись не може.

Відповідно до договору комісії від 05.03.2009р. №05/03, укладеного між ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" (комітентом) та ПП "ПТФ "Оліс" (комісіонером), комісіонер взяв на себе зобов'язання реалізувати металобрухт у кількості 10000 тон на суму не менше 15400000 грн.

Згідно із умовами договору комісіонер реалізував майно та отримав для комітента 19299601,03 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п. 1.32 ст. 1 Закону вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому слід зазначити, що терміни "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені об'єкти оподаткування для платників податку на прибуток прибуток, визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

З огляду на те, що форми фінансової звітності позивача за перевірені періоди свідчать про відсутність у підприємства збиткової діяльності, посилання податкового органу на те, що ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" при оплаті послуг комісіонера не мало на меті отримання прибутку від даних операцій, є безпідставними.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2009р. №0003112301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 1709802 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Така позиція суду підтверджується правовою позицією Вищого адміністративного суду України.

В акті перевірки від 08.12.2009р. №7804/23-1/13566695/0110 зазначено, що перевіряючими встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка, в результаті чого встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 195,14 грн.

Крім того, в порушення вимог п. п. 2.11, 3.1 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320, підзвітні особи ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" провели готівкові розрахунки без подання оригінала розрахункового документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) встановленої форми та змісту до авансового звіту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1300,93 грн.

На підставі цього акту і були прийняті податкові рішення, які оспорюються.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відносно директора ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" Кубенка В.А. був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи).

Проте постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2010 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно Кубенка В.А. закрите за відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення. Ця постанова судді відповідачем не оскаржена.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду.

За таких обставин, суд визнає податкові повідомлення-рішення №0009391702/0 від 28.12.2009р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 585,42 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012482302 від 28.12.2009р. в сумі 1300,93 грн. протиправними та скасовує їх.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року №637, Указом Президента України від 12.06.1995 року 436\95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", ст. ст. 71, 72, 86, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Житомирі від 28.12.2009 року №0003112301/0, №0012432302 та №0009391702/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Л.В. Кузьменко

Повний текст постанови виготовлено: 04 листопада 2020 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.