Постанова № 12099848, 02.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 листопада 2010 р. № 3/57/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЧернова Є.В.,

суддів:Уліцького А.М.,

Цвігун В.Л.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера"

на постановувід 03.08.10 Одеського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 10.06.10

у справі№3/57/10

господарського судуМиколаївської області

за позовомОдеської залізниці

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера"

простягнення 59236 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Ніколащенко С.О., дов.

від відповідача:у засідання не прибули ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (з урахуванням процесуального правонаступництва щодо ЗАТ "МСП Ніка-Тера") заборгованості в сумі 59236 грн. за договором про експлуатацію залізничної під’їзної колії від 25.01.06, посилаючись на положення ст.ст. 42, 46, 137 Статуту залізниць України, п.п. 5, 8 Правил зберігання вантажів.

Рішенням від 10.06.10 господарського суду Миколаївської області (суддя Смородінова О.Г.), яке залишено без змін постановою від 03.08.10 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Колоколова С.І. –головуючий, Разюк Г.П., Петрова М.С.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі з підстав їх доведеності.

Ухвалою від 06.10.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та відмову в позові новим рішенням.

Скаржник доводить, що суди повно та всебічно не перевірили всі обставини справи, не надали належної правової оцінки доказам, порушили та невірно застосували норми чинного законодавства, в зв’язку з чим прийняли незаконні і необґрунтовані рішення. Зокрема, касатор доводить, що попередні судові інстанції не повно з'ясували обставини щодо неналежного повідомлення залізницею про надходження на його адресу вантажу, порушення нею порядку складення актів, відсутності між сторонами в справі окремого договору щодо зберігання вантажів, а також належності відповідних вагонів саме відповідачу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.01.06 між сторонами в справі укладено договір №5584 про експлуатацію належної відповідачеві залізничної під’їзної колії, яка примикає до станції Жовтнева Одеської залізниці через стрілку №156 і обслуговується власним локомотивом.

Сторони у договорі домовились, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження –мінеральні добрива 2 вагони за 0 год. 12 хв. (одного виду вантаж), зерно –2 вагони за 0 год. 40 хв. (одного виду вантаж), тарно-пакувальні вантажі – 1 вагон за 1 год. 10 хв. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Власник колії сплачує Залізниці плату:

- за подачу, забирання вагонів: вагони на під'їзну колію подаються локомотивами Власника колії, у разі подачі вагонів локомотивом Залізниці на колію №1 Власника колії згідно таблиці №1 Тарифного керівництва №1 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 №551, за фактичну кількість поданих та забраних вагонів протягом доби;

- за користування вагонами –згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідно до ст. 19 Статуту залізниць України;

- за маневрову роботу –згідно з Тарифним керівництвом №1;

- за зберігання вантажу у вагонах, які не подані під вивантаження з вини Власника колії, а також за зберігання рухомого складу на своїх осях на передавальних коліях №3 або №5 парку прийому справляється збір за зберігання вантажу після закінчення терміну безоплатного зберігання згідно з Тарифним керівництвом №1.

У п. 2.5 додаткової угоди до договору №5584 від 25.01.06 сторони дійшли згоди, що повідомлення про подачу вагонів на колію №1 парку прийому передаються цілодобово по телефону за 2 години до подачі із записом в книзі повідомлень.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва №1 встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24 години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Відповідно до вимог частини першої ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У жовтні 2009 року на станцію Жовтнева Одеської залізниці прибули вагони з вантажем (карбамид) на адресу відповідача. За поясненнями сторін, цей вантаж був не транзитним напрямком з Горлівки Донецької області.

Згідно з наданими позивачем накопичувальними картками та довідками-розрахунками всі вагони, за якими виставлено рахунки за зберігання, мають нумерацію на цифру "5", тобто є власними вагонами відповідача. Тобто залізниця не є власником зазначених вагонів.

Пункт 46 Статуту залізниць України передбачає, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень), затверджених на підставі п. 5 Статуту залізниць України наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці –з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), затверджений наказом Мінтрансу України від 15.11.99 №551, в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. У ч. 2 цієї норми визначено вичерпний перелік обставин, для засвідчення яких складається комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу та можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч. 4 ст. 129 Статуту).

У відповідності зі ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. З огляду на таке згідно зі ст. 33 ГПК України відповідач мав довести знаходження у спірний період зазначених у позові вагонів на колії №1, що є предметом угоди №5584 про експлуатацію залізничної під’їзної колії; відсутність понаднормативного їх знаходження на коліях залізниці; несвоєчасне повідомлення його позивачем про прибуття вагонів; або інші обставини, які свідчать про відсутність вини відповідача. Однак належних доказів наявності таких обставин відповідач при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не надав. Викладені ж у касаційній скарзі доводи не засновані на встановлених судами обставинах.

Попередні судові інстанції, дослідивши пам’ятки про подавання вагонів під вивантаження та відомості плати за користування вагонами №№ 23103130, 24103133, 25103148, 25103152, 25103154, 26103172, 19113468, підписані представниками сторін без зауважень, встановили обставини їх складення позивачем у зв'язку з понаднормативним зберіганням вантажу у вагонах із зазначенням часу початку та закінчення простою, причини простою вагонів на коліях позивача з вини одержувача. Відповідач ці обставини не спростовує.

Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.10 у справі №3/57/10 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Є.Чернов

Судді                                                                                                    А.Уліцький

                                                                                                    В.Цвігун