Ухвала суду № 120991897, 13.08.2024, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 216/619/23

Провадження № 1-кп/177/64/24

У Х В А Л А

13.08.2024 Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні судуу м.Кривому РозіДніпропетровської областіклопотання прокурора пропродовження запобіжногозаходу увигляді тримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановив:

07.08.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

13.08.2024 року в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, щодо клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт заперечував.

На думку прокурора наразі продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. На вказані ризики, на думку прокурора, вказують ті обставини, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 187 КК України.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків є те, що йому відомі місця проживання свідків а тому шляхом здійснення тиску може перешкоджати встановленню істини у справі. Ризиком того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені останнім в період непогашеної судимості за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.12.2020 у т.ч. щодо аналогічних особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, а саме на цілодобовий арешт, посилаючись на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, не переховувався від органів досудового розслідування, у розшуку не перебував. Зазначив, що прокурором не доведено наявність судимостей ОСОБА_4 , інші ризики, зазначені прокурором не обґрунтовані та не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовитиу задоволенніклопотання прокурора,вказував,що доклопотання прокуроране доданодоказів напідтвердження ризиків.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.331КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з матеріалів справи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 25 серпня 2024 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 рокупередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Аналізуючи положенняст. 194 КПК Україниразом із загальними положеннямиКПК Українищодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри, тобто відповідно до статей194,199 КПК Українипід час процедури продовження запобіжного заходу, слід ураховувати, що надання оцінки доказів у справі відбувається лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.

Отже, суд, на підставі розумної оцінки, уважає причетність обвинувачених до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу.

Клопотання прокурорапро продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний часризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилисята продовжують існувати.

Отже, на думку суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу. Також суд наголошує, що наразі саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає особистості обвинуваченого та встановленим обставинам - наявності ризиків, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимогст. 178 КПК Українитакож перевірив характеризуючи відомості щодо особистості обвинуваченого та наведені прокурором у клопотанні, як і тяжкість покарання у випадку визнання обвинуваченого винуватим.

Даючи оцінку доводам сторони захисту, зокрема ненадання разом з клопотанням саме доказів в обґрунтування ризиків, суд ураховує, що ризиками є будь-які фактичні дані. При цьому, такі фактичні дані не можуть бути обмеженими тими, які визначені вст. 84 КПК України. Оскільки такі дані, на думку суду, повинні свідчити лише про можливості існування певних підозр, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжником яких є запобіжний захід. А отже, судом наведено існування саме тих достатніх підстав відповідно до п. 2 ч. 1ст. 194 КПК України, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1ст. 177 КПК України.

На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеногост. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу та особистості обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.

Судом, відповідно до вимогст. 178 КПК України, при прийнятті такого рішення, було також вивчено відомості, що характеризують особистості обвинуваченого, які наведені прокурором у клопотаннях, а також надані стороною захисту. Але, їх сукупність не дає підстав аби змінити обраний ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відповідно до вимог ч. 3ст. 331 КПК Українистроку дії запобіжного заходу.

У зв`язку з тим, що формулювання обвинувачення стосується дій пов`язаних з насильством, відповідно до ч. 5 ст.182, ч. 3 ст.183 КПК України, ОСОБА_4 не слід визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,продовжити запобіжнийзахідувигляді триманняпідвартоюстроком нашістдесятднів, тобто до 11 жовтня 2024 року,включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного судупротягом 5 днів.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 14.08.2024 о 12-45 годині.

Суддя ОСОБА_1