Ухвала суду № 120985991, 25.06.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/845/24

Провадження № 2-о/302/62/24

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. смт. Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В, перевіривши виконання вимог ст.ст.315, 318 Цивільного процесуального кодексу України по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Приватний нотаріус Корбутяк Ірина Василівна (місце знаходження за адресою: смт.Міжгір`я вул.Шевченка буд.81-Б Хустського району Закарпатської області), про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту належності правовстановлючих документів та у поданій заяві просить встановити факт належності Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.12.2012 року видане Майданською сільською радою на підставі рішення тринадцятої сесії шостого скликання № 6 від 21.12.2012 року та Витягу про державну реєстрацію права власності на квартиру серії СЕЕ № 920343 від 22.12.2012 року на прізвище « ОСОБА_1 », які належать їй, заявниці ОСОБА_1 .

Ознайомившись зі змістом поданої заяви та матеріалами, що до неї додаються, вважаю за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.315,318 ЦПК України з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо заявник звертається із заявою про встановлення факту родинних відносин, то вона повинна відповідати вимогам ст.318 ЦПК України та у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Отже, як вбачається з вказаної правової норми статті 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено мету звернення до суду та необхідно долучити докази на підтвердження юридичного факту, який просить встановити заявник в порядку окремого провадження.

Ознайомившись зі змістом поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що заявник просить встановити факт належності правовстановлюючих документів, зокрема: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.12.2012 року, видане Майданською сільською радою на підставі рішення тринадцятої сесії шостого скликання № 6 від 21.12.2012 року та Витягу про державну реєстрацію права власності на квартиру серії СЕЕ № 920343 від 22.12.2012 року.

Проте, в порушення вимог ст.318 ЦПК України у заяві ОСОБА_1 не зазначено, з якою метою заявник просить встановити факт(ти), який має юридичне значення; не додано доказів, які підтверджують даний факт (факти) та викладені у заяві ОСОБА_1 обставини; не долучено документів (довідок) про відмову компетентних органів у видачі заявнику правовстановлюючих документів, про які йдеться у заяві ОСОБА_1 , з викладенням причин неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт (факти).

Крім того, у поданій заяві у колі осіб, які беруть участь у справі, заявником зазначено приватного нотаріуса Корбутяк І.В., проте не вказано повних даних (нотаріального округу) цієї зацікавленої особи, також не зазначено у колі осіб орган (установи), якими безпосередньо було видано ті правовстановлюючі документи, факти належності яких заявник просить встановити, не зазначено їх повні дані та до заяви не додано копій заяви з додатками, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Також, відповідно до змісту заяви (прохальна частина) заявник ОСОБА_1 просить встановити два юридичні факти, а саме: 1) факт належності заявнику правовстановлюючого документу - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.12.2012 року; 2) факт належності заявнику правовстановлюючого документу - Витягу про державну реєстрацію права власності на квартиру серії СЕЕ № 920343 від 22.12.2012 року.

Та відповідно, за заявленими в порядку окремого провадження встанволення в судовому порядку двох юридичних фактів, заявником підлягає сплаті судовий збір в загальній сумі 1211,20 грн., або надання до матеріалів заяви документу, що підтверджує підстави звільнення заявника від сплати судового збору.

При цьому, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при подачі до суду заяви в порядку окремого провадження підлягає оплаті судовий збір в сумі 605,60 грн, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Однак, як вбачається з матеріалів заяви, ОСОБА_1 додано оригінал квитанції про сплату судового збору лише в сумі 605,60 грн. А тому, заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання до суду заяви в порядку окремого провадження за додатковою вимогою про встанвоення юридичного факту, сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору наступні: розрахунковий рахунок отримувача: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ - 37993783, код класифікації доходів бюджету - 22030106,

Отже, вищевстановлені обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а тому вважаю необхідним заяву ОСОБА_1 залишити без руху для усунення вищезазначених недоліків.

Також необхідно зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

На думку судді, залишення вищезазначеної заяви без руху з метою уточнення істотних обставин справи та доказової підстави у даній справі не є порушенням вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в аспекті гарантування права на доступ до суду, оскільки національне законодавство може обмежувати окремі судові процедури, а держава в особі національних судів також може реалізувати певну свободу розсуду в різних аспектах без порушення самої сутності зазначеного права, зокрема, включаючи різні питання до відкриття проваджень у справах тощо із визначенням критеріїв прийнятності заяв і позовів (правові позиціїі з данного питання викладені Європейським судом з прав людини у п. 230 рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» та у п.85 рішення від 17 жовтня 2003 року у справі «Луордо протии Італії»).

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина 1); в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху (частина 2).

Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою (заявою) не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

З огляду на вищевикладене, суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з вказаного порядку.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня надходження цієї ухвали усунути вищевказані недоліки, подавши уточнену заяву в оновленій редакції, долучив доказів в обґрунтування заяви та оригінал платіжного документу на підтвердження сплати судового збору у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 315, 318 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Корбутяк Ірина Василівна, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - залишити без руху для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Надати заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали суду у встановлений судом строк, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО