Рішення № 120985488, 13.08.2024, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/449/24 Провадження № 2/613/356/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нагорної С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області цивільну справу № 613/449/24 за позовом ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник позивача адвокат Колєснік І.А., звернулася до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, у якому просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4799 га, кадастровий номер: 63208820000:03:003:0571, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 за місцем постійного поживання в с. Новософіївка Богодухівського району Харківської області.

За заявою ОСОБА_1 Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області заведено спадкову справу на майно ОСОБА_2 за № 383/2023. Позивачка одноособово прийняла всю спадщину чоловіка в порядку спадкування за законом. Інших спадкоємців майна ОСОБА_2 немає.

Позивачка вказує, що після смерті ОСОБА_1 залишилося спадкове майно, зокрема, право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4799 га, для ведення особистого підсобного господарства на території колишньої Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (правонаступником якої є Богодухівська міська рада Харківської області), посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-015650, виданим 20.09.1996 Дмитрівською сільською радою. Вказаній земельній ділянці призначений кадастровий номер: 63208820000:03:003:0571. Право постійного користування за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Богодухівською державною нотаріальною конторою листом повідомлено позивачці про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування даною земельною ділянкою після смерті ОСОБА_2 , оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна.

У зв`язку з вказаним позивачка вважає, що вона успадкувала дане речове право на вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням в зазначеному порядку, а тому вказаний спір має бути вирішений у судовому порядку.

З посиланням на ст.ст. 1216-1219, 1268 ЦК України стверджує, що право постійного користування земельною ділянкою є об`єктом спадкування та не припиняється у зв`язку зі смертю особи, якій воно належало на день смерті на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою. З огляду на викладене, вважає, що має право на визнання за ними права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Витребувано у Богодухівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 383/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 25.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивачка та представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у надісланому до суду клопотанні представник позивачки просив суд розглянути справу без участі в судовому засіданні сторони позивача, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Богодухівської міської ради в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просив суд розглядати справу за його відсутності, зазначив, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015650, виданого Дмитрівською сільською радою 20.09.1996, ОСОБА_2 на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 23.04.1996 № 12 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,48 га для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради (а.с.7-8).

Вказаний державний акт було зареєстровано у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадян) за № 397.

30.09.2020 за ОСОБА_2 на підставі вказаного державного акту було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320882000:03:003:0571, про що свідчать Інформація Державного земельного кадастру від 24.03.2024, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.10.2020, інформація ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11.07.2024 № 29-20-11,1-4572/0/19-24 (а.с.9, 10, 56).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про укладення шлюбу від 23.06.1973 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09.08.2023, виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

15.09.2023 Богодухівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 383/2023 після смерті ОСОБА_2 ..

Спадкову справу заведено за заявою сина померлого ОСОБА_3 про відмову від спадщини (а.с.35).

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 померлого ОСОБА_4 було подано до Богодухівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини (зворотній бік а.с. 35).

Згідно з довідкою Дмитрівського старостинського округу виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 13.09.2023 № 430 ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та виписаний у зв`язку з і смертю. На день смерті за даною адресою проживала та зареєстрована його дружина ОСОБА_1 (а.с.36).

Як вбачається зі змісту листа Богодухівської державної нотаріальної контори від 09.08.2024 № 787/01-16, ОСОБА_1 зверталася до Богодухівської державної нотаріальної контори з питання отримання свідоцтва про права на спадщину після померлого ОСОБА_2 на право постійного користування земельною ділянкою, цільове призначення якої для ведення особистого підсобного господарства, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-04-00-015650. Однак, 09.08.2024 Богодухівською державною нотаріальною конторою було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування вказаною земельною ділянкою після смерті ОСОБА_1 , оскільки нотаріусом установлено спір про право, пов`язаний із невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4799 га для ведення особистого підсобного господарства у 1996 році, тобто, до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (чинного на час набуття ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).

Відповідно до пункту 5 постанови ВерховноїРади УкраїнськоїРСР від18грудня 1990року №562-XII«Про порядоквведення вдію Земельногокодексу УкраїнськоїРСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з частиною першою статті 92Земельного кодексуУкраїни 2001року (далі ЗК України), який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х«Перехідні положення»ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141ЗК Українивід 25жовтня 2001року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

В силу ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 по справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц і від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

З огляду на викладене, ані відсутність у Земельному кодексі України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, - ОСОБА_2 самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини.

Як вбачається зі змісту державного акту серії ХР № 04-00-015650, рішення про надання ОСОБА_2 у постійне користування земельної ділянки площею 0,4799 га прийняте Дмитрівською сільською радою Богодухівського району Харківської області 23.04.1996. Земельна ділянка надана для ведення особистого підсобного господарства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 на законних підставах, передбачених законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, - на підставі рішення відповідної сільської ради народних депутатів набув права постійного користування земельною ділянкою, з метою, передбаченою законом для ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 141 чинного ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б)вилучення земельноїділянки увипадках,передбачених цимКодексом; в)припинення діяльностірелігійних організацій,державних чикомунальних підприємств,установ таорганізацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є)використання земельноїділянки успосіб,що суперечитьвимогам охороникультурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Доказів того, що за життя або після смерті ОСОБА_2 право його постійного користування спірною земельною ділянкою було припинено рішенням відповідної сільської ради з підстав, передбаченим ст. 27 ЗК 1990 року або статтею 141 чинного ЗК України, відповідачем не надано.

Отже, слід дійти висновку, що ані за життя, ані після смерті ОСОБА_2 належне йому право постійного користування земельною ділянкою не було припинене, на законних підставах належало спадкодавцю, а відтак, входить до складу спадщини ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч. 1 ст.1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1222ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст.370ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

За приписами ч. 2 ст.372ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_2 .. Інші спадкоємці у встановлений законом строк подали до Богодухівської державної нотаріальної контори заяви про відмову від права на спадщину. Інших заяв про прийняття спадщини, крім заяви ОСОБА_1 , подано не було.

Згідно зі ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Частиною 2 ст. 15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач є спадкоємцем за законом на спадкове майно ОСОБА_2 , до якого входить, зокрема, право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4799 га на території Дмитрівської сільської ради, посвідчене державним актом серії ХР № 04-00-015650 від 20.09.1996, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на вказану частину спадщини з посиланням на наявність спору та невизначеність у чинному законодавстві, з вказівкою на необхідність вирішення питання в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права постійного користування вказаною земельною ділянкою в порядку спадкування за законом заявлено цілком обґрунтовано, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 20, 1216, 1218, 1220, 1222, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4799 га, кадастровий номер: 63208820000:03:003:0571, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Богодухівська міська рада Харківської області, адреса: Харківська область, м. Богодухів, пл. Соборності, 2, код ЄДРПОУ 04058640.

Повний текст рішення складено 13.08.2024.

Суддя О.С. Сеник