увійти
УКР
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_____________
_______________
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "29" листопада 2007 р. | Справа № 5/559-НМ Господарський суд Житомирської області у складі: головуючого судді Брагіної Я.В. при секретарі Сульженко О.Л. за участю представників сторін: від позивача ОСОБА_3 доруч. від 22.08.07. від відповідача не з'явився; (був присутній в засіданні суду 25.10.07. Копилян А.П.,доруч. №619 від 14.05.07.) від третьої особи: не з'явився; (був присутній в засіданні суду 25.09.07. Христюк І.А., довір. №3 від 02.02.07. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (дошлюбне -ОСОБА_2) (м.Радомишль) до Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області(м. Радомишль) третьої особи: Колективного кооперативного підприємства "Ринок" (м.Радомишль) про визнання протиправним і скасування п.5 рішення від 13.05.2003р. №125 Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним і скасування п.5 рішення відповідача №125 від 13.05.03р. в частині демонтування дерев'яних споруд з торгового місцяНОМЕР_1 на території кооперативного ринку. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що позивачеві 11.01.2000 року рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради було надано дозвіл на встановлення кіоску на території кооперативного ринку строком на один рік, а потім рішенням відповідача продовжено термін встановлення цього кіоску на невизначений термін. Але відповідачем було прийнято спірне рішення "Про надання дозволу на будівництво житлових будинків, господарських споруд та інше", п.5 якого позивача позбавили власного майна у вигляді торгового кіоску. Крім того, пояснив, що не було рішення судів про знесенння спірного кіоску, а самовільно розбирати кіоск третя особа не мала права. Просив суд задовольнити позовні вимоги. Відповідач відносно позовних вимог заперечує з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву (а.с. 35). Зокрема, в своїх запереченнях відповідач посилається на Типові правила розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності, які затвердженні наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227, якими передбачено, що дозвіл на розміщення малої архітектурної форми видається суб'єкту підприємницької діяльності органом містобудування та архітектури на підставі рішення виконкому міської ради. Саме ж рішення не є таким дозволом. Заперечення підтримав у засіданні суду 25.10.07. представник відповідача. У засідання суду не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином. В засіданні суду 25.09.07. пояснив, що спірне рішення є правомірним, оскільки позивач без погодження з органом містобудування та архітектури встановив малу архітектурну споруду в порушення вимог Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №227 від 13.10.2000 року. Крім того, зазначив, що спірне рішення прийняте в межах ст.105 ЦК Української РСР та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ: Рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради №26 від 11.01.2000р. позивачеві - ОСОБА_1 (дошлюбне - ОСОБА_2) було дозволено встановити на території кооперативного ринку кіоск строком на один рік (а.с.117). Позивачем було встановлено дерев'яну споруду на торговому місціНОМЕР_1 на території ринку за адресою м. Радомишль, вул. Котовського, 32, про що не заперечували представники відповідача та третьої особи в попередніх засіданнях суду. 23.04.02р. відповідачем прийнято рішення №78 від 23.04.02р., яким позивачеві продовжено термін встановлення торгівельного кіоску на території кооперативного ринку на невизначений термін (а.с.25). 29.07.02 між позивачем та Колективним кооперативним підприємством "Ринок" був укладений договір, згідно якого Колективне кооперативне підприємство "Ринок" здійснює обслуговування продавця відповідно до умов договору, а останній оплачує надані послуги. В травні 2003 року адміністрація третьої особи Колективного кооперативного підприємства "Ринок" звернулась до виконавчого комітету Радомишльської міської ради з заявою про дачу дозволу на демонтування дерев'яних споруд, які належать позивачу, з торгового місцяНОМЕР_1 у зв'язку із закінченням строку дії договору (а.с. 61). 13.05.03р. відповідачем - виконавчим комітетом Радомишльської міської ради прийнято рішення №125 від 13.05.03р. "Про надання дозволу на будівництво житлових будинків, господарських споруд, та інше" (а.с. 7), пунктом 5 якого вирішено демонтувати дерев'яні споруди з торгового місцяНОМЕР_1, власником якого є позивач. 12.06.03р. дерев'яна споруда на торговому місціНОМЕР_1 була демонтована третьою особою, про що свідчить акт про знесення споруд на території Колективного кооперативного підприємства "Ринок" від 12.06.03р. (а.с.63) і пояснення представника третьої особи в засіданні суду 25.09.07. Суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного: Правомірність свого рішення відповідач обґрунтовує положеннями Типових правил розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності, які затвердженні наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227, пунктом 15 яких передбачено, що дозвіл на розміщення малої архітектурної форми видається суб'єкту підприємницької діяльності органом містобудування та архітектури на підставі рішення виконкому міської ради. Проте, такі доводи відповідача та третьої особи господарський суд не приймає, оскільки відповідачем не враховано, що зазначені вище Правила були затверджені відповідним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.10.2000р. №755, тобто, після прийняття рішення №26 від 11.01.2000р. (а.с.117), яким було дозволено позивачу встановити на території кооперативного ринку кіоск строком на один рік. Крім того, безпідставним є посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України 1963 року, згідно якої господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Норма даної статті Цивільного кодексу могла бути застосована лише у разі самовільного будівництва. В даному випадку мала архітектурна форма - кіоск (без фундаменту) був встановлений позивачем на торговому місціНОМЕР_1 на підставі рішення відповідача №26 від 11.01.2000р., тобто не самовільно і тому не потрібно було її погодження з органом містобудування та архітектури, оскільки Типові правила розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Державного комітетуту будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227, на які посилається відповідач та третя особа, ще не діяли. Як вбачається із тексту спірного рішення, відповідач не керувався ні ст.105 ЦК Української РСР, ні зазначеними Типовими правалами розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності від 13.10.2000р. (а.с.7). Отже, матеріали справи свідчать, що спірна мала архітектурна форма - кіоск належав на праві власності позивачеві, про що не заперечували представники відповідача та третьої особи у засіданнях суду, рішенням відповідача від 23.04.02р. було дозволено встановлення кіоску на невизначений термін, тобто встановлений кіоск не самовільно. Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача та третьої особи в частині обгрунтування своїх доводів ст.105 ЦК Української РСР. Слід зазначити, що згідно ст.55 Закону України "Про власність" власника не може бути позбавлено права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законом. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом (ст.49 Закону України "Про власність"). Рішення судів не приймалося щодо позбавлення права власності на малу архітектурну форму позивача. Не приймає суд надані позивачем листи позивачеві щодо не продовження договору оренди торгового місця №232, оскільки рішення відповідача від 23.04.02., яким було продовжено термін встановлення кіоску позивачеві на невизначений термін, не було скасовано чи відмінено. Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що п.5 рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 13 травня 2003 року №125 в частині демонтування дерев'яних споруд з торгового місцяНОМЕР_1 на території кооперативного ринку, що знаходиться за адресою м. Радомишль, Житомирської області, вул. Котовського, буд.32, що належить ОСОБА_1 (дошлюбне ОСОБА_2 слід визнати протиправним, оскільки спірне рішення прийнято в порушення ст.105 ЦК Української РСР з перевищенням повноважень відповідача. Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Проте, оскільки відповідач не наполягав про відмову у задоволенні позову з підстав порушення позивачем строку звернення з позовом до суду, то суд не застосовує строк позовної давності. Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехіднихположень Кодексу адміністративного судочинства, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовільнити. 2.Визнати протиправним та скасувати п.5 рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 13 травня 2003 року №125 в частині демонтування дерев'яних споруд з торгового місцяНОМЕР_1 на території кооперативного ринку, що знаходиться за адресою м. Радомишль, Житомирської області, вул. Котовського, буд.32, що належить ОСОБА_1 (дошлюбне ОСОБА_2. 3.Стягнути з виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, 12201, м. Радомишль, вул. Мала Житомирська, 12, код ЄДРПОУ 04053358, - на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ОСОБА_2), АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 3,40грн. - витрати, пов'язані із сплатою державного мита (судового збору).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до ст.160 КАСУ та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, встановленому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
|
