Рішення № 120956135, 06.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Справа № 160/33879/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідач 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідач 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.11.2023 48374/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 періоди роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 15.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 23.11.2023 48374/03-16 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки Позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону №1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.11.2023 № 0400-010304-8/189932 було повідомлено, що до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992 в кооперативі "ОФФИС", оскільки записи № 15 - № 17 в трудову книжку НОМЕР_1 за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції № 162, а саме: відсутні номера рішень правління кооперативу при прийнятті та звільненні з роботи. Позивач вважає, що дії Відповідача щодо не зарахування періоду роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992, починаючи з 15.11.2023 є протиправними діями. Крім того, відповідно до фактичних обставин справи Позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV Позивач звернулася вперше. Отже, пенсія Позивачу відповідно до Закону № 1058-IV має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2020- 2022 роки, що передували року звернення (2023 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України, що стало підставою для звернення з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідачів матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження надіслано одержувачам - адвокату Хомичу І.О., Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети - 07.02.2024 о 20:02, а копію уточненого адміністративного позову відповідачам 25.12.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахуванням ч.6 ст.251 КАС України до 23.02.2024.

16.02.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що Позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 15.11.2023. Позивач, відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058). Страховий стаж Позивачки зарахований по 31.07.2019, складає 37 років 11 місяців 11 днів, у тому числі пільгового стажу за Списком №2 - 5 років 4 місяці 25 днів. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,37917. Заробітну плату розраховано згідно даних системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2016, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації складає 1,01441. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, з урахуванням коефіцієнтів збільшення, складає 7511,74 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,01441). Розмір пенсії з 01.03.2023 становить 2994,74 грн. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992 в кооперативі "ОФФИС", оскільки записи №15-№17 в трудову книжку НОМЕР_1 за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції №162, а саме: відсутні номера рішень правління кооперативу при прийнятті та звільненні з роботи. Для зарахування до страхового стажу заявниці періоду роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992, що не зарахований за трудовою книжкою, необхідно надати інші документи, які містять відомості про зазначений період роботи. Водночас, відповідачем 1 наголошено, що Позивачка отримує пенсію за віком, переведення з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних підставах не передбачене чинним законодавством. Застосування нової середньої заробітної плати (за три роки перед зверненням) можливе лише при первинному призначенні пенсії та при переході вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за наявності 24 місяців страхового стажу.

До відзиву було додано скановані копії документів з матеріалів пенсійної справи позивача.

29.02.2024 засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позов (направлений до суду 26.02.2024, у якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки Позивач отримує пенсію за віком, переведення з пенсії за віком на пільгових підставах та пенсію за віком на загальних підставах не передбачене чинним законодавством. Застосування нової середньої заробітної плати (за три роки перед зверненням) можливе лише при первинному призначення пенсії та при переході вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за наявності 24 місяців страхового стажу. Таким чином, Головне управління не вбачає в своїх діях порушення діючого пенсійного законодавства, і вважає, що рішення про відмову в перерахунку пенсії винесено правомірно на підставах наявних у пенсійній справі документів.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказаний відзив до розгляду.

За правилами ст.263 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 31.01.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання відзиву на позов, та з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в період з 19.02.2024 по 05.03.2024 суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 06.03.2024.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.05.2019 призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рішення Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі 045550003636 від 19.04.2019.

15.11.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії (вид пенсії: перехід на інший вид пенсії), у якій просила призначити їй пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням статті 40 вказаного Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.11.2023 №48374/03-16 про відмову у перерахунку, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних підставах із застосування показника нової середньої заробітної плати, оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, переведення з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних підставах не передбачене чинним законодавством. Застосування нової середньої заробітної плати (за три роки перед зверненням) можливе лише при первинному призначенні пенсії та при переході вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, за наявності 24 місяців страхового стажу.

Окрім цього, листом відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №0400-010304-8/189932 на запит з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 від 22.11.2023 №6833-11/2023 адвокату Хомичу І.О., зокрема повідомлено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992 в кооперативі "ОФФИС", оскільки записи №15-№17 в трудову книжку НОМЕР_1 за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції №162, а саме: відсутні номера рішень правління кооперативу при прийнятті та звільненні з роботи. Для зарахування до страхового стажу заявниці періоду роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992, що не зарахований за трудовою книжкою, необхідно надати інші документи, які містять відомості про зазначений період роботи. Заробітну плату розраховано згідно даних системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2016, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації складає 1,01441. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, з урахуванням коефіцієнту збільшення, складає 7511,74 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,01441). Розмір пенсії з 01.03.2023 становить 2994,74 грн.

Вважаючи протиправним рішення від 23.11.2023 48374/03-16 щодо відмови в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також вважаючи, що період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992 підлягає зарахуванню до стажу, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Суд вказує, що ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, у випадку призначення раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суд. Зокрема, у постанові від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17 Верховний Суд, виснував наступне:

« у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

З огляду на викладене, заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2007 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.»

Крім того, суд звертає увагу, що у постанові від 30.11.2023 у справі № 580/3792/23 Верховний Суд зазначив наступне:

«Особа 1 з 15 грудня 2017 року призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, призначену з урахуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналіз статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає підстави для висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області фактично стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена в 2017 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки.»

Враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, суд звертає увагу на те, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2019 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.

Суд вважає помилковим посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, оскільки у справі, розглянутій Верховним Судом, було встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згодом позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.

Натомість у справі, яка розглядається, установлено, що позивачу з 2019 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а потім подано заяву про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто заява стосувалась призначення йому того самого виду пенсії.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, є не релевантною до обставин цієї справи.

При цьому, незалежно від того на підставі якого закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чи Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, така є пенсією за віком.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії відсутні.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач 2 при прийнятті рішення від 23.11.2023 №48374/03-16 діяв з дотриманням норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для його визнання протиправним та скасування.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню судом не підлягають.

Стосовно ж зарахування до страхового стажу Позивача періоду роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992, суд звертає увагу на таке.

Зі змісту листа відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання житлових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2023 №0400-010304-8/189932 судом встановлено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992 в кооперативі "ОФФИС", оскільки записи №15-№17 в трудову книжку НОМЕР_1 за вищезазначений період внесено з порушенням Інструкції №162, а саме: відсутні номера рішень правління кооперативу при прийнятті та звільненні з роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення загального та/або пільгового стажу.

Із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.07.1990, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працювала (мовою оригіналу):

- 13.11.1990 - принята на должность бухгалтера-єкономиста в Кооператив «Оффис» (реш. пр. кооп. От 10.11.90г.);

- 10.01.1991 -назначена на должность главного бухгалтера кооператива (реш. пр. кооп. от 10.01.1991г);

- Решением Индустриального совета народных депутатов от 17.01.92 г №4/7 кооператив «Оффис» перерегистрирован в предприятие «Оффис Дизайн»;

- 16.10.1992 - уволена с занимаемой должности по собственному желания ст.38 КЗоТ УССР (реш. совета учредителей от 16.10.1992).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд наголошує, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу наведених положень вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

В подальшому наведені норми були перенесені в Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).

Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

В даному випадку, суд звертає увагу, що записи щодо періоду роботи позивача з 13.11.1990 по 16.10.1992 в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати відповідних рішень, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність номерів рішень правління кооперативу при прийнятті та звільненні з роботи не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідну печатки, відтак відсутні підстави для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати страховий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992.

Оскільки відповідачем 1 під час судового розгляду справи не доведено зарахування до загального стажу роботи позивача вищевказаного періоду, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, суд враховує, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Разом із цим, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок загального (страхового) стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, скоригувавши та вийшовши за їх межі на підставі ч.2 ст.9 КАС України, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального (страхового) стажу період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 15.11.2023 та провести розрахунок загального (страхового) стажу з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 858,88 грн., який сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 25.12.2023 №9105-6675-6961-9807, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 429,44 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), відповідач 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. № 10) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального (страхового) стажу період роботи з 13.11.1990 по 16.10.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 15.11.2023 та провести розрахунок загального (страхового) стажу з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев`ять гривень 44 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно