Рішення № 120956134, 06.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року Справа № 160/34561/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 23.06.2023 № о/р НОМЕР_1 щодо відмови у переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви від 20.06.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 04.04.2010 року позивачу була призначена пільгова пенсія по Списку №2 відповідно до ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати та за неї сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 20.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 23.06.2023 року №о\р НОМЕР_1 , яке направлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 28.06.2023 позивачеві відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки їй вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2. 10.07.2023 року позивач звернулась із скаргою на вебпорталі Пенсійного фонду України. Листом Пенсійного фонду України від 08.08.2023 року позивачеві також було відмовлено у призначенні пенсії. З діями Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивач не погоджується та вважає, що вони є протиправними, що стало підставою для звернення з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідачів матеріали пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження надіслано одержувачам - ОСОБА_1 , Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети - 15.02.2024 о 20:37, а копію адміністративного позову відповідачам - 29.12.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахуванням ч.6 ст. 120 та ч.6 ст.251 КАС України до 04.03.2024.

26.02.2024 засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшло документи на виконання ухвали суду.

27.02.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 04.04.2010 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", яка розрахована за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV). На час звернення з заявою про призначення пенсії діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII. Станом на 04.04.2010 Позивач досягла 50 років та мала стаж роботи 32 роки 02 місяці 12 днів з них 15 років 08 місяців 14 днів за Списком № 2 що дало право на достроковий вихід на пенсію за віком при досягненні 50 років. 01.10.2017 року вступив в дію Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Згідно п.4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. З огляду на те, що Позивач в 2010 році скористалась правом на призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" після досягнення 50 річного віку, відсутні підстави для повторного призначення йому пенсії за віком після досягнення віку, встановленого ст. 26 цього Закону № 1058 (60 років).

До відзиву було додано скановані копії документів з матеріалів пенсійної справи позивача.

За правилами ст.263 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 02.02.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання відзиву на позов, та з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в період з 19.02.2024 по 05.03.2024 суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 06.03.2024.

Суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 06.03.2024 від відповідача 2 відзиву на позов до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 06.03.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 04.04.2010 призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2, про що свідчить наявні у матеріалах справи копії розрахунків пенсії за пенсійною справою 912160180686.

20.06.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії (вид пенсії: перехід на інший вид пенсії), у якій просила призначити їй пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 23.06.2023 №912160180686 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії» ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на інший вид пенсії на підставі заяви від 20.06.2023 року №4312.

У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , звернувся із заявою №4312 про переведення на інший вид пенсії (перевести на пенсію за віком на умовах статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що пенсії за віком призначаються після досягнення 60 років за наявності необхідного страхового стажу.

При цьому, розділом XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що особи, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, мають право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до зазначеного, гр. ОСОБА_1 з 04.04.2010 року було призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком №2.

Розмір пенсії обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскільки гр. ОСОБА_1 вже отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2, підстави для переведення на пенсію за віком на умовах статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Вважаючи протиправним рішення від 23.06.2023 №912160180686 про відмову у переведенні на інший вид пенсії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі Закон №1058).

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та за наявності пільгового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, станом на час призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту «а» статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 10 Закону №1058 та статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058, державне переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до аналізу наведених норм переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону №1058.

Приписами статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Проте, позивачу пенсія за віком вже призначена у 2010 році на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що повторне призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» діючим законодавством не передбачено.

Положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.05.2021 у справі №185/1473/17.

Оскільки позивач скористався своїм правом на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тобто із застосуванням пільги, яка полягала у зниженні пенсійного віку та зазначена пенсія йому перераховувалась у визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядку, суд не вбачає правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком за його заявою від 20.06.2023 у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, незалежно від того на підставі якого закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чи Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, така є пенсією за віком.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії від 23.06.2023 №912160180686 є правомірним та не підлягає скасуванню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то судові витрати в силу вимог ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (місцезнаходження: (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд.16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно