Рішення № 120942717, 12.08.2024, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 317/6356/23

Провадження № 2/332/658/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

секретаря судового засідання: Чуб С.В.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, подану в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року перший заступник керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в якому просив конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Дегжгеокадастру у Запорізькій області 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2321810100:35:004:0005 площею 7,3926 га, розташованої на території Гуляйпільського району Запорізької області, що належить ОСОБА_1 та стягнути судовий збір в розмірі 5 957,16 грн.

В обґрунтування вказаних вимог прокурор посилався на те, що під час виконання покладених на органи прокуратури завдань було встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-1291, виданого 13.07.2012 державним нотаріусом Третьої Сімферопольської Державної нотаріальної контори, набув право власності на 1/4 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2321810100:35:004:0005 площею 7,3926 га, розташованої на території Гуляйпільського району Запорізької області.

Право власності відповідача на частку зазначеної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підтвердження чого до позову долучений відповідний витяг.

Відповідно до положень ст. 81 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 був зобов`язаний протягом року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення вчинити заходи щодо її відчуження, однак не зробив цього. У зв`язку з цим вказана земельна ділянка в порядку ст. 145 ЗК України підлягає конфіскації в дохід держави з подальшим її продажем на земельних торгах та передання виручки від цих торгів власнику.

Ухвалою суду від 06.12.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2024 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, про причини неявки суду не повідомив. Крім того, про розгляд справи останній повідомлявся шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті суду, адже адреса його зареєстрованого та/або фактичного місця проживання станом на час розгляду справи є територія рф. Повідомлення про судові засідання розміщувалися в порядку, передбаченому п. 19 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, виходячи з вимог діючого законодавства, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-1291, виданого 13.07.2012 державним нотаріусом Третьої Сімферопольської Державної нотаріальної контори, набув право власності на 1/4 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 2321810100:35:004:0005 площею 7,3926 га, розташованої на території Гуляйпільського району Запорізької області.

Право власності відповідача на частку зазначеної земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 345591760 від 07.09.2023 та № 345592178 від 07.09.2023 (а.с. 12-16).

Факт перебування ОСОБА_1 у статусі громадянина рф підтверджується інформацією з Управління ДМС в Запорізькій області № 15-760ВИХ-23 від вересня 2023 року, наданої на запит прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а саме, що відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 24.06.2007 документований паспортом громадянина рф, серія та номер: НОМЕР_2 (а.с. 25-27).

ОСОБА_1 перебував під громадянством рф на час набуття права власності на спірну земельну ділянку, про що були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 2321810100:35:004:0005 наразі перебуває у власності громадянина рф ОСОБА_1 .

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, що належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Суб`єктами права приватної власності на землю, згідно зі ст. 80 ЗК України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 ЗК України та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства, відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України, можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України, набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом одного року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач був зобов`язаний протягом року після набуття права власності на спірну земельну ділянку вчинити заходи щодо її відчуження. Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про інше, суд приходить до висновку, що відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 145 ЗК України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України, конфіскація є однією з підстав припинення права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Невиконання відповідачем імперативних вимог ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 145 ЗК України за правовою природою є правопорушенням у сфері земельного законодавства.

Суд також враховує, що згідно з п.п. 1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 8 вказаного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким чином, саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності підстав для звернення до суду позовом в інтересах держави, оскільки доданими до позовної заяви доказами підтверджується, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у відповідь на запит прокурора щодо вжиття заходів з усунення вказаного порушення земельного законодавства повідомило, що станом на 26.10.2023 ним не вживалось заходів щодо конфіскації нерухомого майна ОСОБА_1 , зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2321810100:35:004:0005 (а.с. 14).

Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими, заявлені належною особою, а обраний спосіб захисту відповідає характеру порушеного права.

Крім іншого, суд бере до уваги також доводи прокурора про те, що задоволення позову у цій справі не призведе до порушення прав позивача, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке втручання у право позивача буде законним, буде переслідувати публічний інтерес та буде пропорційним до мети, з якою таке втручання відбудеться.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача ОСОБА_1 існували перешкоди самостійно чи за допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, що розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України на користь Автономної Республіки Крим та міста Севастополя слід стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 5 957,16 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 13, 81, 89, 261, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (місцерозташування: м. Київ, вул. Ділова, буд. 24, ЄДРПОУ 02911088, банк платника: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA378201720343150001000000230), подану в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (місцерозташування: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ЄДРПОУ 39820689) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за кордоном: АДРЕСА_1 ; інше відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Дегжгеокадастру у Запорізькій області 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2321810100:35:004:0005 площею 7,3926 га, розташованої на території Гуляйпільського району Запорізької області, що належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судовий збір в розмірі 5 957,16 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 12.08.2024.

Суддя О.С. Яцун