Рішення № 12092824, 15.10.2010, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-103/2010 рік.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2010 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Лісовської В.В.,

при секретарі Копаньові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Судаку справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приват Банк” про визнання незаконним підвищення процентної ставки та визнання недійсною умови договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ЗАТ КБ «Приват банк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та визнання недійсною умови договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приват банк» було укладено договір про іпотечний кредит №SISUG40000007079, згідно з яким позивач отримала кредит у розмірі 500000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік, а також сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, з кінцевим терміном повернення не пізніше 25 грудня 2020 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №1621, відповідно до умов якого позивач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Листом ЗАТ КБ «Приват банк» за №20.1.3.2/6-34725 від 25.12.2008 року відповідач повідомив про підвищення, починаючи з 01.02.2009 року відсоткової ставки за кредитним договором від 25.04.2008 року №SISUG40000007079, яка складатиме 30%. Додаткова угода з цього приводу, в порушення вимог п.п.10.3 Кредитного договору, між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приват банк» не укладалась.

В звязку з чим просить суд визнати незаконним підвищення відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року та визнати п/п „в” пункту 8.9 Кредитного договору №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року недійсним.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Представник відповідача за довіреністю Чічуа Г.А. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала. Вважає, що підвищення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року є правомірним. В звязку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Суд вислухавши пояснення осіб, що зявились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приват банк» було укладено договір про іпотечний кредит №SISUG40000007079, згідно з яким позивач отримала кредит у розмірі 500000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік, а також сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, з кінцевим терміном повернення не пізніше 25 грудня 2020 року.

Відповідно до п/п „в” пункту 8.9 Кредитного договору №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року Банк має право збільшення процентної ставки за користування кредитом, якщо здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по ставці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункту за бланковими кредитами „овернайт” НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки. При цьому Банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової в сторону збільшення повідомляє Позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою Позичальника.

Листом від 25.12.2008 року за №20.1.3.2/6-34725, який фактично відправлено адресату 09.01.2010 року (а.с.19), ЗАТ КБ «Приват банк» повідомив ОСОБА_2 про підвищення, починаючи з 01.02.2009 року відсоткової ставки до 30% за кредитним договором від 25.04.2008 року №SISUG40000007079.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Пунктом «г» ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживачу у письмовій формі тип відсоткової ставки.

Таке саме правило встановлено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №541/13808.

У постанові НБУ №361 від 2 серпня 2004 року «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організацій та функціонування систем ризик менеджменту в банках України» визначено терміни «фіксована процентна ставка» і «змінна процентна ставка». Фіксована не підлягає перегляду протягом часу дії договору, змінна підлягає.

Виходячи зі змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, то Банк при укладені договору взагалі не виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про тип відсоткової ставки.

Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Згідно п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настанні події, не залежно від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банк не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у звязку з волевиявленням однієї із сторін (змін кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст.652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.

Крім того, суду не надано доказів того, що станом на 1 лютого 2009 року істотно змінилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору та настала подія, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів Банку.

Оскільки Банк, в порушення вимог кредитного договору, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним підвищення Банком відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 9 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1, 4 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязанні з його недійсністю. Правові наслідки недійсністю правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Таким чином умова договору, передбачена п/п „в” пункту 8.9 Кредитного договору №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частиною першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 47 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законом.

Положення п/п „в” пункту 8.9 кредитного договору №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року порушують права та законні інтереси позивача ОСОБА_2, містять дискримінаційні стосовно позивача правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шаруванням права та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних справ та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків. Розумність це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Таким чином, підпункт „в” пункту 8.9 кредитного договору №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року слід визнати недійсним, та визнати незаконним з 09 січня 2009 року збільшення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року.

Також з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., сплачені за подачу позову.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 652, 651, 1047, 1051, 1054, 1056-1, 215, 203 ч.1 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконним з 09 січня 2009 року збільшення Закритим акціонерним товариством комерційний банк „Приват Банк” процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року, який укладений Закритим акціонерним товариством комерційний банк „Приват Банк” та ОСОБА_2.

Визнати п/п „в” пункту 8.9 Кредитного договору №SISUG40000007079 від 25 квітня 2008 року, який укладений Закритим акціонерним товариством комерційний банк „Приват Банк” та ОСОБА_2, щодо збільшення процентної ставки недійсним з 09 січня 2009 року.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приват Банк” (код ЕДРПОУ 14360570, рах.№29092829003111, МФО №305299) на користь ОСОБА_2 судові витрати, які повязані з оплатою держмита в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн., а всього 45 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Судацький міський суд АР Крим, протягом десяти днів з дня його проголошення рішення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Судацького

міського суду АР Крим В.В. Лісовська