Рішення № 120925045, 21.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2024Справа № 910/12089/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є, розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» (вул. Сім`ї Стешенків 1, м. Київ, 03148 адреса для листування, вказана у позовній заяві: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд 114Б, корпус 3)

до Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD (Industry Zone of Dujia, Chenggang Road, Laizhou, China)

про стягнення 41 112,49 дол. США, що еквівалентно 1 503 483,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD (Китай) про стягнення 41 112,49 дол. США, що еквівалентно 1 503 483,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеними між сторонами Контрактом № CHM-MIU/337/170919 від 17.09.2019 року в частині своєчасної поставки товару відповідно до здійсненої передплати, у зв`язку з чим наявні підстави для повернення сплачених в якості передплати за товар коштів у розмірі 41 112,49 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12089/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.12.2023 року.

Проте, у зв`язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному судове засідання 27.12.2023 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року призначено підготовче засідання на 25.01.2024 року.

У підготовче судове засідання 25.01.2024 року уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.

Позивач про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 01.01.2024 року про призначення підготовчого засідання у справі № 910/12089/23 до електронного кабінету останнього, факт отримання якої 02.01.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Окрім того, про розгляд справи позивач повідомлений додатково шляхом надсилання судом засобами електронного зв`язку на електронну адресу позивача, зазначену в матеріалах справи, а саме: ukrinfo@mitools.com.ua, копії ухвали суду від 01.01.2024 року про призначення судового засідання у справі № 910/12089/23, факт отримання якої 02.01.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронної скриньки.

В свою чергу, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600241744130 представнику Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD (Китай) адвокату Тютюнник Юлії Олександрівні, повноваження якої підтверджуються ордером серії АА № 1364485 від 18.10.2023 року.

Окрім того суд зазначає, що у відповідності до укладеного між Україною та Китайською Народною Республікою Договору про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах через Міністерство юстиції України до Центрального органу запитуваної Держави - International Legal Cooperation Center (ILCC) Ministry of Justice of China (33, Pinganli Xidajie, Xicheng District, BEIJING, 100035, People's Republic of China) для їх подальшого вручення учаснику судового процесу - відповідачу Компанії Lawn And Garden Products Co., LTD, направлялось клопотання про вручення судових документів та нотаріально засвідчений переклад на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року, позовної заяви б/н від 26.07.2023 року з доданими до неї документами.

Докази вручення відповідачеві за адресою його місцезнаходження: Industry Zone of Dujia, Chenggang Road, Laizhou, China, або повернення не врученими адресату ухвали суду від 22.08.2023 року у справі № 910/12089/23 станом на час розгляду справи по суті 21.03.2024 року в матеріалах справи відсутні.

Інші електронні та/або поштові адреси, за якими можна встановити зв`язок з відповідачем та його місцезнаходження матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно наявної у матеріалах справи інформації, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом, зокрема, надісланих на виконання Договору про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, укладеного між Україною та Китайською Народною Республікою, перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/12089/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів щодо встановлення місцезнаходження та/або адрес для листування відповідача/або його уповноваженого представника вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом.

Разом із тим судом встановлено, що через канцелярію суду 10.10.2023 року та 18.10.2023 року від уповноваженого представника відповідача надійшли два ідентичних за змістом відзиви на позовну заяву б/н від 20.09.2023 року, з доказами направлення на адресу позивача, за змістом яких відповідач підтверджує укладення сторонами та подальше виконання спірного Контракту №CHN-MIU/337/170919 від 17.09.2019 року, а також відсутність претензій до позивача як покупця. Окрім цього, відповідач зазначає про часткове повернення позивачеві передплати в сумі 39 194,12 дол. США в вересні 2022 року, лютому- березні 2023 року та нездійснення повернення решти коштів через наявність фінансових труднощів і намір продовження співробітництва з позивачем. За вказаних обставин відповідач у відзиві визнає позовні вимоги в повному обсязі, просить ухвалити рішення, яким позов задовольнити повністю, та розглянути справу без участі представника компанії. Відзиви судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 24.01.2024 року від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання б/н від 24.01.2024 року про розгляд справи без участі представника ТОВ «Світ Інструменту Україна», за змістом якого останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить його задовольнити. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12089/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.03.2024 року.

У судове засідання з розгляду справи по суті 21.03.2024 року уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставку копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України).

Позивач про дату, час судового засідання відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 25.01.2024 року про призначення розгляду справи № 910/12089/23 по суті до електронного кабінету останнього, факт отримання якої 27.02.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету.

Доказів отримання представником Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD (Китай) адвокатом Тютюнник Юлією Олександрівною ухвали суду від 25.01.2024 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0600057157205 на адерсу представника відповідача, в якому зазначено, що станом на 05.03.2024 року поштове відправлення «вручено особисто».

Судом встановлено, що через канцелярію суду 12.03.2024 року від уповноваженого представника позивача на виконання ухвали суду від 25.01.2024 року надійшла заява б/н від 06.03.2024 року щодо направлення на електронну адресу представника відповідача адвоката Тютюнник Ю.О. нотаріально засвідченої копії перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 року. Заява разом з доданими доказами судом долучена до матеріалів справи.

Також суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 166, 184 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов, який визначений в ухвалі суду від 22.08.2023 року про відкриття провадження у справі, а також визначений в ухвалі суду від 01.01.2024 року, позивач мав подати відповідь на відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, позивач не скористався наданими йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 184 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від позивача на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 21.03.2024 року до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про наміру вчинення відповідних дій у відповідності до статей 166 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання по розгляду справи по суті 21.03.2024 року до суду не надходило суду.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки сторони не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники позивача та відповідача не прибули в судове засідання з розгляду справи по суті 21.03.2024 року, суд, з урахуванням клопотань позивача та відповідача про розгляд справи без участі представників сторін, здійснював розгляд справи по суті 21.03.2024 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 17.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (далі - покупець) та Компанією Lawn And Garden Products Co.,LTD (далі - продавець) було укладено контракт №CHN-MIU/337/170919 (далі - контракт) за умовами пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив на умовах FOB Циндао, FOB Шанхай, FOB Нінбо, згідно Інкотермс-2010, Товари-інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких вказується в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Інвойс виконує роль специфікації.

Розділами 1-13 Контракту сторони погодили предмет договору, ціну та вартість Контракту, якість товару і гарантії, умови поставки та право власності, умови оплати, форс-мажор, суперечки та розбіжності, відповідальність сторін, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 12.2 Контракту сторони передбачили, що строк дії цього контракту спливає 31 грудня 2023 року. Термін дії контракту може бути змінений за взаємною згодою сторін, що оформляється документально.

Також, 02 березня 2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Контракту №CHN-MIU/337/170919 (далі - Додаткова угода), якою було викладено в новій редакції пункти 13.3 та 13.4 розділу 13 Контракту щодо застосування до спірних правовідносин норм права.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Окрім того, частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до Додаткової угоди будь-який спір, який виник по даному Контракту або у звязку з ним та вирішений сторонами шляхом переговорів, підлягає розгляду у господарському суді по місцюзнаходження покупця в Україні. По питанням, які не регулюються умовами даного контракту, сторони керуються матеріальними та процесуальними нормами українського права.

Вказаний Контракт підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.2 Контракту найменування, кількість товару, що поставляється, ціни за одиницю товару за артикулами та загальна вартість партії товару вказується в інвойсах.

Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Умовами пункту 2.1 Контракту визначено, що продавець зобов`язується поставити покупцеві товар на суму контракту. Загальна сума контракту на дату його підписання становить 1 046 250,00 доларів США. При цьому сторони можуть змінити загальну суму контракту шляхом підписання додаткової угоди до контракту. Узгоджена сторонами ціна товару встановлюється у доларах США.

Вартість кожної партії товару, що підлягає сплаті за товар, що ввозиться (ціна угоди), виділена із загальної суми Контракту, вказується в інвойсі та входить у загальну суму Контракту (пункт 2.2 Контракту).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту розрахунки за товари, які поставляються згідно із даним контрактом, здійснюються у доларах США.

Пунктом 5.2 Контракту сторони передбачили, що покупець здійснює оплату наступним чином: 30 (тридцять) % вартості замовленої партії товарів повинні бути оплачені протягом 7 (семи) календарних днів з дати інвойсу - проформи, виставленої продавцем; 70 (сімдесят) % вартості відправленої партії товарів мають бути сплачені протягом 20 (двадцять) календарних днів після відвантаження, підтвердженого копією відвантажувальних документів. Оплата за товар може бути здійснена частинами. Конкретні частини загальної суми інвойсу та терміни їх оплати вказуються безпосередньо в Інвойсі на партію товару.

Згідно до пункту 5.3 контракту оплата поставки товару здійснюється прямим грошовим переказом на рахунок продавця, відповідно до банківських реквізитів, зазначених у пункті 14.1 цього контракту та в інвойсі, висланому продавцем для цієї партії Товару.

Датою платежа вважається дата списання грошових коштів з рахунку Покупця (п.5.4 Контракту).

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленої за Договором продукції матеріали справи не містять.

Судом встановлено за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві, а також відповідачем не заперечувалось, що на виконання умов пункту 5.3 Контракту на підставі виставлених відповідачем комерційних інвойсів: №19HS099RU71S-UKR від 18.12.2019 року, №19HS099RU71S-UKR-5 від 29.06.2020 року, № 20HS0139RU71S-UKR від 01.10.2020 року, №20HS117RU71S-А від 15.11.2020 року, № 20HS117RU71S-В від 15.11.2020 року, № 20HS0136RU71S-А від 01.02.2021 року, № 20HS0136RU71S-В від 01.02.2021 року, № 20HS135RU71S-В від 27.12.2020, № 20HS135RU71S-А від 27.12.2020 року, № 20HS0218RU71S від 08.10.2021 року, № 20HS0218RU71S-2 від 06.09.2021 року, № 20HS0218RU71S-1 від 06.09.2021, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за товар у загальному розмірі 334 237,81 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку позивача, відкритому у АТ «Райффайзен Банк» за період з 17.09.2019 по 04.07.2023 (транзитний рахунок для відправки по Swift) на загальну суму 334 237,81 доларів США, Swift повідомленнями:

-№TF0353ED40191004 від 04.10.2019 на суму 6 931,65,00 доларів США,

-№TF035360D0200115 від 15.01.2020 на суму 16 165,85 доларів США,

-№TF0353В510200323 від 23.03.2020 на суму 2 649,90 доларів США,

-№TF0353С530200729 від 29.07.2020 на суму 6 183,10 доларів США,

-№TF03533820200909 від 09.09.2020 на суму 13 416,84 доларів США,

-№TF03531340200925 від 25.09.2020 на суму 51 113,94 доларів США,

-№TF035334F0201026 від 26.09.2020 на суму 22 857,40 доларів США,

-№TF03532690201209 від 09.12.2020 на суму 31 305,96 доларів США,

-№TF03538390201221 від 21.12.2020 на суму 7 348,80 доларів США,

-№TF03536F70210114 від 14.01.2021 на суму 32 193,78 доларів США,

-№TF03537С20210224 від 24.02.2021 на суму 32 046,77 доларів США,

-№TF0353АF20210413 від 13.04.2021 на суму 15 324,90 доларів США,

-№TF03534А70210427 від 27.04.2021 на суму 15 436,87 доларів США,

-№TF0353А0Е0210512 від 12.05.2021 на суму 7 421,14 доларів США,

-№TF03532740210709 від 09.07.2021 на суму 8 263,80 доларів США,

-№TF118696Е0210907 від 07.09.2021 на суму 15 579,45 доларів США,

-№TF11864А00211019 від 19.10.2021 на суму 8 606,00 доларів США,

-№TF11864А30211019 від 19.10.2021 на суму 3 057,01 доларів США,

-№TF11861А80211111 від 11.11.2021 на суму 20 024,20 доларів США,

-№TF11863А70220121 від 21.01.2022 на суму 18 310,45 доларів США,

копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання вказаних коштів, їх розмір та зарахування відповідачем не заперечувався.

При цьому судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо виконання ТОВ «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» як покупцем умов Контракту в частині внесення передоплати у сумі 334 237,81 дол. США, в тому числі щодо строків та розміру такої оплати.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення передплати за товар в розмірі 334 237,81 дол. США, факт перерахування позивачем грошових коштів за Контрактом належним чином підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 2.8 Контракту право власності на товари, а також ризики втрати чи пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту поставки товару за умовами поставки FOB Міжнародних правил тлумачення торгових термінів (ІНКОТЕРМС - 2010). Постачання вважається виконаним продавцем коли товар перейшов через поручні судна у названому порту завантаження.

Кількість товару в кожній поставці, конкретний асортимент, термін постачання попередньо погоджуються сторонами та зазначаються в замовленнях покупця на конкретну партію товару (пункт 4.1 Контракту).

Наразі, матеріали справи не містять доказів наявності погоджених сторонами замовлень за Контрактом щодо визначення кількості, вартості та строку поставки кожної партії товару.

При цьому, заперечень щодо погоджених обсягів поставок, зміст яких згідно наявних матеріалів справи визначається за даними виставлених продавцем інвойсів, сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 3.3 Контракту датою поставки товара вважається дата міжнародної морської накладної (коносамент), виписаної на ім`я покупця.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, останнім було поставлено позивачу узгоджений товар на загальну суму 253 931,20 доларів США.

На підтвердження факту здійснення поставки товару у період грудень 2019 року - лютий 2022 року та перетину останнім митного кордону позивачем надані до матеріалів справи копії відповідних митних декларацій (форма МД-2):

-№UA100040/2020/180612 на суму 23 097,50 доларів США,

-№UA100040/2020/185548 на суму 8 833,00 доларів США,

-№UA100310/2020/669020 на суму 22 857,40 доларів США,

-№UA100310/2021/400894 на суму 22 771,70 доларів США,

-№UA100310/2021/400888 на суму 21 951,10 доларів США,

-№UA100310/2021/410939 на суму 24 472,30 доларів США,

-№UA100310/2021/411076 на суму 21 308,80 доларів США,

-№UA100310/2021/505107 на суму 31 131,40 доларів США,

-№UA100310/2021/405108 на суму 22 978,00 доларів США,

-№UA100310/2021/858290 на суму 26 725,00 доларів США,

-№UA100310/2021/281060 на суму 9 254,00 доларів США,

-№UA100310/2021/281076 на суму 26 621,00 доларів США.

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, компанією Lawn And Garden Products Co.,LTD поставка решти товару в обсязі та відповідно до здійсненої позивачем передплати, здійснена не була.

Доказів поставки товару відповідно до здійсненої передплати, а також повідомлення позивача як покупця про неможливість здійснення поставки товару на суму здійсненої оплати згідно умов Контракту відповідачем під час розгляду справи не надано.

Поряд із цим, як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву, постачальником 23.09.2022 року було здійснено повернення позивачеві коштів у розмірі 15 579,45 дол. США, що підтверджується відповідною випискою банку.

Крім того, як вбачається за матеріалів справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем поставки товару відповідно до умов Контракту та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 22.10.22/2 від 22.10.2022 року щодо повернення компанією Lawn And Garden Products Co.,LTD попередньої оплати за товар в сумі 64 727,16 дол. США на рахунок, вказаний в контракті протягом 7 днів, в якій також підтвердив факт поставки товару на суму 253 931,20 дол. США та повернення коштів в сумі 15 579,45 долю США.

Факт надсилання вказаної претензії від 22.10.2022 року на адресу відповідача 261400, Laizhou, China підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку відділення поштового зв`язку від 22.10.2022 року.

Наразі, на часткове виконання зазначеної претензії відповідачем додатково здійснено повернення позивачеві попередньої оплати за Контрактом, а саме: 10.02.2023 року у сумі 15 406,87 дол. США та 30.03.2023 року у сумі - 8 207,80 дол. США, що підтверджується наданими позивачем відповідними виписками банку.

Відтак, матеріалами справи належним чином підтверджуються обставини повернення відповідачем як продавцем за Контрактом покупцеві попередньої оплати в загальному розмірі 39 194,12 дол. США.

Факт повернення коштів, їх сума та порядок зарахування відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується.

Таким чином, враховуючи здійснену позивачем фактичну передплату, у відповідача виникли зобов`язання з поставки товару у відповідності до умов Контракту та згідно здійсненої суми передплати, факт виконання яких має бути підтверджений належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

В свою чергу, в силу частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

За правилом, визначеним частиною 2 вказаної норми, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язані свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов`язання, до яких відносяться і зобов`язання, які випливають із договору поставки.

За приписами частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

При цьому, оскільки покупцем здійснено виконання умов Договору в частині попередньої оплати товару, відповідач повинен виконати свій обов`язок щодо поставки оплаченого товару згідно з пунктом 6.1 Контракту.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом та не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву, компанією Lawn And Garden Products Co.,LTD поставка товару відповідно до здійсненої позивачем передплати за Контраком в сумі 41 112,49 дол. США здійснена не була.

Доказів поставки товару відповідно до здійсненої за Контрактом передплати відповідачем під час розгляду справи не надано.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 41 112,49 дол. США як передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

В свою чергу суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 року у справі №911/1958/18.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 року "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 року "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА» попередньої оплати на суму 41 112,49 дол. США або ж поставки товару відповідно до умов Контракту у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Контракту відповідач не виконав, в результаті чого у Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Контрактом у розмірі 41 112,49 дол. США, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Контракту №CHN-MIU/337/170919 від 17.09.2019р. та/або окремих його положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання Контракту в частині поставки товару/повернення позивачу суми попередньої оплати товару у сумі 41 112,49 дол. США, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу, в поданому представником відповідача відзиві постачальник підтвердив як обставини виконання сторонами умов Контракту та відсутність претензій до позивача, так і визначений останнім на час розгляду справи розмір заборгованості за Контрактом, зазначивши також про визнання позову в повному обсязі та прохання задовольнити позовні вимоги, у зв`язку з чим суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Поряд із цим суд зазначає, що згідно за змістом поданого представником відповідача через канцелярію суду 18.10.2023 року відзиву відповідач визнав пред`явлені до нього вимоги про стягнення боргу за Контрактом в сумі 41 112,49 доларів США, які є предметом даного спору.

Судом встановлено, що зазначений відзив відповідача підписаний від імені Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD адвокатом Тютютнник Олією Олександрівною, повноваження якої та відсутність обмежень підтверджуються ордером серії АА № 1364485 від 18.10.2023 року.

Суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.

Згідно зі статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, враховуючи, що визнання позову є правом Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD, передбаченим статтею 46 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, вищевказана заява відповідача про визнання позову приймається судом та спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Контрактом у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки позивачу товару відповідно до здійсненої передплати або повернення грошових коштів відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41 112,49 дол. США з повернення суми попередньої оплати товару підлягають задоволенню.

Окремо варто зауважити, що у частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у Договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, а відтак сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема, оплати послуг за зовнішньоекономічним контрактом, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення суми попередньої оплати саме тій валюті, яка визначена Контрактом, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Аналогічний висновок щодо можливості суду ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц та від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Компанії Lawn And Garden Products Co.,LTD (Industry Zone of Dujia, Chenggang Road, Laizhou, China) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» (вул. Сім`ї Стешенків 1, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 37311013) 41 112 (сорок одну тисячу сто дванадцять) дол. 49 центів США попередньої оплати та судовий збір в розмірі 22 552,26 (двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 26 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон