Постанова № 12091237, 28.10.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.10 Справа № 15/92-1553

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддівДубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Зборів-Агробізнес»

на ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від 28.09.2010р. в частині забезпечення позову

у справі № 15/92-1553

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

до відповідача ТзОВ «Зборів-Агробізнес», с. Вірлів Зборівського району Тернопільської області

про стягнення 288812,30 грн.

за участю представників:

від позивача - не зявився;

від відповідача - Равлів М.І. - представник.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам 26.10.2010 р. поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, явка представників сторін у засідання апеляційного господарського суду обовязковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2010р., суддя Бучинська Г.Б., зокрема, накладено арешт на майно (в тому числі грошові кошти на поточних рахунках), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Зборів- Агро- бізнес»(с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область, 47241, код ЄДРПОУ 32147193) в межах суми позовних вимог 288812,30 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована зокрема тим, що як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені договори про поставку продукції на умовах товарного кредиту. Відповідно до договорів відповідачем було придбано продукцію, заборгованість за яку станом на 27 вересня 2010 року складає 71.257,00 грн. Згідно п. 4.3 договорів поставка здійснювалася на умовах товарного кредиту, за користування яким сторонами договору встановлено процентну ставку у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день, у зв'язку з чим позивачем нараховано 194.131,02 грн. відсотків за користування товарним кредитом. Враховуючи, що відповідачем тривалий час не вчиняються дії щодо погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем, а відтак у позивача є підстави побоюватися, що його права можуть бути порушені, застосовуючи адекватність обрання заходу забезпечення позову, який би не вплинув на господарську діяльність товариства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (в тому числі грошові кошти), в розмірі, достатньому для задоволення позовних вимог 288.812,30 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ «Зборів-Агробізнес»подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2010р. у цій справі, в частині накладення арешту на майно (в тому числі грошові кошти на поточних рахунках), що належать ТзОВ «Зборів-Агробізнес»скасувати, а в задоволенні зави Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити, оскільки скаржник вважає оскаржену ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права (ст.ст.33, 34, 66 ГПК України), внаслідок чого вона підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд встановив наступне.

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ «Зборів-Агробізнес»про стягнення заборгованості за поставлену продукцію по договорах на умовах товарного кредиту в розмірі 288812,30 грн.

У порядку забезпечення позову позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зборів-Агробізнес»(с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область, 47241, код ЄДРПОУ 32147193) в межах суми позовних вимог 288.812,30 грн. до вирішення спору по суті.

Статтями 66 та 67 ГПК України передбачено, що особа яка має підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення (можливе утруднення виконання рішення суду), а невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі.

Згідно із ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

У будь-якому випадку забезпечення позову щодо юридичної особи неможливе, коли воно припиняє її господарську діяльність.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів.

Також, у цьому випадку позивач не подав апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів (що у відповідача відсутні кошти на рахунках, що є підставою для накладення арешту на його майно, тощо), які б з достовірністю підтверджували, що невжиття таких заходів (накладення арешту на майно відповідача) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі..

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2010р. у справі № 15/92-1553 такою, що прийнята з частково неправильним застосування норм процесуального права, а тому така ухвала підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 66, 67, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовільнити частково.

2.Змінити ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2010р. у справі № 15/92-1553.

3.Пункт 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2010 р. у справі № 15/92-1553 викласти в такій редакції: Накласти арешт на грошові кошти на поточних рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Зборів- Агробізнес»(с. Вірлів, Зборівський район, Тернопільська область, 47241, код ЄДРПОУ 32147193) в межах суми позовних вимог 288812,30 грн.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.