Постанова № 12090210, 12.10.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010 року Справа № 28/92-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі: Колесник Д. А.

за участю представників сторін:

від позивача: Переметчик О.В., довіреність №б/н від 17.05.10;

від відповідача: Колошин В.П., представник, довіреність №ШО-16/09-01 від 16.09.10;

розглянувши апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10 у справі №28/92-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" (надалі також - позивач), с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька Вівця" (надалі також - відповідач), с. Новостепанівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області

про стягнення 851 731 грн. 45 коп.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька Вівця", с. Новостепанівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро", с. Голубівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області

про стягнення 1 051 737 грн. 24 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2010 р. (суддя Манько Г.В.) відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення з відповідача 851 731,45 грн. витрат на відгодівлю та утримання овець за договором про сумісну діяльність від 06.03.2009 р. та задоволено зустрічний позов про стягнення з позивача 1 051 737, 24 грн. заборгованості за невиконаними зобов’язаннями.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного позову мотивовано неукладеністю договору про сумісну діяльність від 06.03.2009 р. та відсутністю належним чином оформлених актів звірки взаємної заборгованості між сторонами згідно умов цього договору, а задоволення зустрічного позову мотивовано доведеністю невиконання позивачем зобов’язань перед відповідачем щодо оплати отриманого товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем (ТОВ агрофірма "Олімпекс-Агро") подано апеляційну скаргу про його скасування, задоволення первісного позову та відмову у зустрічному. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач зокрема посилається на те, що за період з березня по грудень 2009 р. за власний рахунок здійснював заходи та виконував роботи по утриманню відгодівлі та заплідненню овець, що були йому передані відповідачем у березні 2009 р. у кількості 1 441 та поніс відповідні витрати у розмірі 851 731,45 грн., що мають бути відшкодовані відповідачем. Щодо використання ним у господарській діяльності 7 490 тонн овечого гною, вивезеного з ферм відповідача на власні поля, суд першої, визнавши обґрунтованою його вартість у 1 111 516 грн., запропоновану відповідачем, не вжив процесуальних дій щодо встановлення звичайної ціни на аналогічний товар.

Відповідач (ТОВ "Шаролезька Вівця") проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно договору про сумісну діяльність від 06.03.2009 р. №353 сторони дійшли згоди про сумісну виробничу діяльність без створення нової юридичної особи по вирощуванню, збору, зберіганню, переробці та реалізації сільгосппродукції рослинництва та тваринництва.

Відповідно до п. 1.2 цього договору з моменту його підписання доходи від реалізації сільгосппродукції, отриманої від сумісної діяльності та витрати (видатки) пов’язані з сумісною діяльністю покриваються сторонами у відсотковому відношенні 80:20, а саме –80 відсотків –ТОВ агрофірма “Олімпекс Агро”, 20 відсотків –ТОВ “Шаролезька вівця”.

Згідно п.п. 2.1,2.2. ціна договору вказується в актах звірки взаємної заборгованості, в яких відображаються всі доходи та видатки сторін, пов’язані з проведення сумісної діяльності, які щоквартально підписуються та надаються сторонами. В актах, які є невід’ємною частиною договору, повинні вказуватись 100 відсоткові доходи від реалізації с/г продукції, отриманої від сумісної діяльності та 100 відсоткові витрати (видатки), пов’язані з сумісною діяльністю сторін, а також розподіл їх у відсотковому відношенні 80:20. Розрахунок між сторонами проводиться протягом 30 календарних днів після підписання актів та проведення взаєморозрахунків між сторонами.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши умови договору, правомірно дійшов висновку щодо неузгодженості сторонами умов, які складають зміст сумісної діяльності та визначені ст. 1131 ЦК України, зокрема щодо предмету сумісної діяльності, координації спільних дій учасників чи ведення їх спільних справ, майна, що виділяється для спільної діяльності та його правового статусу, участі у результатах спільних дій тощо.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на утримання переданих відповідачем овець, судова колегія вважає помилковим.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема інвентаризаційного опису від 05.03.09 р., тобто на момент підписання сторонами договору про сумісну діяльність, відповідачем було передано позивачу на утримання 1 441 вівцю.

При цьому матеріалами справи не підтверджуються посилання відповідача на передання овець на утримання позивачу у березні 2009 р. на виконання судової ухвали.

Вподальшому сторонами за березень та квітень 2009 р. були складені акти передання-приймання виконаних робіт, в яких були відображені витрати позивача на утримання овець за вказані періоди. Відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт щодо утримання овець у подальші періоди по грудень 2009 р. відповідачем підписані не були.

Крім того як вбачається з матеріалів справи витрати позивача на відгодівлю овець оформлювались видатковими накладними про передачу позивачем відповідачеві кормів на відгодівлю овець.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому відповідно до частини третьої зазначеної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог зокрема про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на зазначене судова колегія вбачає підстави для покладення на відповідача обов’язку щодо відшкодування позивачу фактично понесених ним витрат на утримання та відгодівлю овець відповідача. При цьому відповідачем не спростовано перебування його овець на утриманні та відгодівлі позивача з березня по грудень 2009 р. відмова відповідача від підписання актів про утримання овець за подальші періоди (крім березня та квітня 2009 р.) не може свідчити про відсутність у позивача відповідних витрат на утримання овець за ці періоди. Не спростовують понесення позивачем витрат в межах фактичної вартості кормів, витрачених ним на відгодівлю овець, доводи відповідача про відсутність довіреностей, виданих ним на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (кормів) згідно видаткових накладних №00820 від 31/05, №01060 від 29/06, №01273 від 30/07, №01642 від 30/09, №01793 від 30/09, №1998 від 29/10, №01997 від 29/10, №02059 від 30/11, №02201 від 30/11, №02049 від 29/11. Як вбачається з матеріалів справи, а інше відповідачем не підтверджено, корми (зелена маса, дерть, овес, сіно, силос, тощо), у тому числі ті, використання яких визнається відповідачем, окремо відповідачу не передавались, а використовувались для відгодівлі, утримання належних йому овець безпосередньо позивачем.

При цьому відповідачем не надано жодних доказів щодо завищення позивачем витрат на утримання та відгодівлю овець, а також неналежного їх утримання. Відповідні витрати позивача за подальші періоди вцілому відповідають його витратам за періоди, що були підтверджені відповідачем.

Разом з тим судова колегія не погоджується з віднесенням до складу витрат на утримання та відгодівлю овець аміачної селітри на суму 7888,32 грн., відображеної у накладній №00592 від 29.04.09 р., оскільки позивачем не підтверджено її використання саме для відгодівлі (утримання) овець, а також не спростовано доводи відповідача про пред’явлення вимоги, про відшкодування її вартості у справі №14/481-09 про стягнення з відповідача як заборгованості за договором підряду.

В іншій частині, з урахуванням викладеного, розрахунок понесених позивачем витрат на відгодівлю та утримання овець відповідача відповідає обставинам справи, з огляду на що в силу ст. 1212 ЦК України, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 843843,13 грн.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову в межах заявленої відповідачем суми у 1 051 737, 24 грн. як заборгованості за невиконаними позивачем зобов’язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи до складу заборгованості позивача була віднесена визначена та запропонована відповідачем вартість 7490 тон овечого гною на суму 1111516,00 грн., що як підтверджено актом №1/09 від 01.09.2009 р. була вивезена позивачем на власні поля з ферми відповідача.

Такий висновок судова колегія вважає помилковим.

Зазначений акт №1/09 від 01.09.2009 р., що підписаний обома сторонами свідчить, що за період з 30.06.2009 р. по 21.07.2009 р. з території ОТФ №3 (ТОВ “Шаролезька вівця”) було вивезено на поле №35 ТОВ агрофірми “Олімпекс-Агро” овечий гній у загальній кількості 7 490 тон.

При цьому вказаним актом не підтверджується самовільне, без дозволу відповідача, на що той посилається, вивезення позивачем вказаного овечого гною, оскільки як в ньому зазначено овечий гній вивозився на поля з 30.06.2009 р. по 21.07.2009 р., тобто протягом тривалого часу, сам акт складений 01.09.2009 р., тоді як кримінальну справу було порушено 20.11.2009 р.

Відтак зазначеним актом сторони добровільно підтвердили факт вивезення позивачем овечого гною та узгодили його кількість, не визначивши при цьому його ціну та умови, на яких він був вивезений у тому числі, щодо оплатності. Ціна овечого гною не визначалась та не узгоджувалась сторонами і у інших документах згідно матеріалів справи.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно наданої на запит місцевого господарського суду щодо встановлення на ринку вартості овечого гною Дніпропетровською торгово-промисловою палатою відповіді №1295/07-08 від 02.07.10 р. інформація щодо середньоринкових цін овечого гною у довідково-інформаційному фонді Дніпропетровської ТПП відсутня.

Оскільки сторонами вартість овечого гною, вивезеного позивачем на поля не узгоджувалась, ринок такого товару згідно відповіді торгово-промислової палати відсутній, відповідачем не підтверджено та не доведено реалізацію аналогічного товару на ринку, що унеможливлює встановлення звичайної ціни на аналогічний товар, судова колегія вважає необґрунтованим стягнення вартості гною, яка самостійно визначена відповідачем згідно наданого ним розрахунку.

Неузгодженість сторонами ціни овечого гною та умов його вивезення, відсутність звичайної ціни аналогічного товар на ринку унеможливлює встановлення його вартості та, як наслідок є необґрунтованим покладення на позивача обов’язку щодо її відшкодування.

Судова колегія не погоджується з посиланням відповідача на відповідь Дніпропетровського державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції від 15.09.2010 р. вих. № 186 про здійснення калькуляції вартості органічних добрив та встановлення ціни у 237 грн./т , надану суду апеляційної інстанції, оскільки вказана ціна не може бути визначена як звичайна ціна, що склалась на аналогічний товар на ринку у розумінні ст. 632 ЦК України.

За викладеного вимоги зустрічного позову у цій частині задоволенню не підлягають.

Одночасно відповідно до видаткових накладних № РН-05/10 від 05.10.2009 р., № РН-21/09 від 21.09.2009 р., №17/09 від 17.09.2009 р., №30/07-1 від 30.07.2009 р., №10/07-1 від 10.07.2009 р., №15/07 від 15.07.2009 р., №31/01-1 від 31.03.2009 р., №31/03 від 31.03.2009 р., а також довіреностей №001617 від 05.10.2009 р., №001416 від 17.09.2009 р., №001182 від 17.09.2009 р.,№001170 від 10.07.2009 р., №000628 від 31.03.2009 р., відповідачем було передано, а позивачем без зауважень за визначеною у накладних ціною прийнято товар на загальну суму 79 599,65 грн., а також прийнято від відповідача озимої пшениці у кількості 81, 440 т. на загальну суму 64 663, 36 грн. Вартість прийнятого позивачем товару за визначеною ціною має бути ним оплачена в силу ст. 692 ЦК України, з огляду на що вимоги зустрічного позову у цій частині підлягають задоволенню. Крім того прийняття від відповідача зазначеного товару за відповідною ціною не оспорюється та підтверджується позивачем. Щодо посилань позивача на невідображення у даних його бухгалтерського обліку передання товару за накладними №30/07-1 від 30.07.09 на суму 890,00 грн. та №31/03 від 31.03.09 р. на суму 1 428,00 грн., то вказані доводи не можуть бути підставою для звільнення його від оплати прийнятого ним товару.

За викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні первісного позову та повного задоволення зустрічного, з огляду на що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України з прийняттям нового про часткове задоволення первісного позову на суму 843843,13 грн. та часткове задоволення зустрічного –на суму 144 263,01 грн.

Судова витрати по справі на підставі ст.. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10 у справі №28/92-10 скасувати.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька Вівця" (51234, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новостепанівка, ідентифікаційний код 30764202) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Леніна, 10, ідентифікаційний код 30195842) 843843,13 грн. витрат, 6995,80 грн. витрат на сплату держмита в суді першої інстанції, 8756,59 грн. витрат на сплату держмита в суді апеляційної інстанції, 201,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Частково задовольнити зустрічний позов.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Олімпекс-Агро" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Леніна, 10, ідентифікаційний код 30195842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шаролезька Вівця" (51234, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Новостепанівка, ідентифікаційний код 30764202) 144 263,01 грн. боргу.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз Суддя І.М.Науменко

Суддя

О.В.Голяшкін 18.10.2010р.