Ухвала суду № 12089487, 29.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"29" жовтня 2010 р. № 21/1289-10

Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали зареєстровані за № 9303;

за заявою: Білгород – Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі ОДПІ) Одеської області;

до Боржника: Приватного підприємства (надалі ПП) „СОВ” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Горького, 16. Ідентифікаційний код 32018181);

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 26.10.2010 р., Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ПП „СОВ” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки підприємство неспроможне виконати свої грошові зобов’язання щодо сплати заборгованості по податках у сумі 2405470,26 грн., яка виникла на підставі розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податкових вимог та податковими повідомленнями –рішеннями.

Заява Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області про порушення провадження у справі за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника ПП „СОВ” підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№ 2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону (№ 2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

В підтвердження незнаходження ПП „СОВ” за адресою державної реєстрації, Заявник посилається на Акт №314/26-05 від 22.07.2010р. про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, згідно якого зазначено, що місцезнаходження ПП „СОВ” невідоме.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №6491433 станом на 21.07.2010р. запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням не внесено.

Вказані обставини не являються належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням,

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

На підставі статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, відсутність юридичної особи за її місцезнаходження тощо містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо дані, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” передбачено порядок та підстави для внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З такою правовою позицією погоджується Верховний суд України у Постанові від 15.03.2005р. по справі №20-8/035 та Вищий господарський суд України у Постановах від 04.11.2008 р. по справі № 04-05/27-33-8б, від 23.12.2008р. по справі № 17/Б-1072, від 16.03. 2010 р. по справі № Б24/413-09.

Разом з цим, за приписами Закону (№ 2343-ХІІ) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ) „ кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України (№ 2343-ХІІ), яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ), яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Заявник, Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника у сумі у сумі 2405470,26 грн., на підставі розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, податковою вимогою від 25.02.2010р. №2/43 та податковим повідомленням –рішенням.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Згідно з підп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (N 2181-III) джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Положення статті 11 Закону (N 2181-III) визначають порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону (N 2181-III) у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

До заяви органу стягнення мають додаватися копії податкової декларації або податкового повідомлення, докази їх вручення (надіслання) платнику податків, документи про продаж активів платника податків, які не входять до складу його цілісного майнового комплексу (розрахункові документи, документи про організацію та проведення торгів, угоди купівлі-продажу тощо), звернення (подання) органу стягнення та відповіді органу виконавчої влади про способи врегулювання податкового боргу (Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.08.2001 р. N 02-5/926 „Про порядок порушення справ про банкрутство за заявами органів державної податкової служби”.

Ініціюючим кредитором, не надано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.

Ініціюючим кредитором не прийняті заходи про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Отже, заявником не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).

Таким чином, Закон (№ 2343-ХІІ) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

З такою правовою позицією погоджується Вищий господарський суд України у Постановах: від 24 03. 2010 р. по справі № Б18/236-09; від 24.03.2010 р. по справі № 3911-6/0; від 07 квітня 2010 р. по справі № 44/296-б; від 02 06. 2010 р. по справі № 44/70-б.

Крім того, ініціюючим кредитором не надано доказів про відсутність підприємницької діяльності боржника, як вбачається з доданих до заяви матеріалів боржник - знаходиться на податковому обліку у Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області, останні податкові звітності були надані 20.11.2009р. №37504 „декларація з ПДВ” за жовтень 2009р. та №37492 „Уточнюючий розрахунок з ПДВ” за липень 2009р. В той час, як ст. 52 (№ 2343-ХІІ) передбачає ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутні боржника - ПП „СОВ” за його місцезнаходженням, доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, доказів безспірних вимог до боржника, доказів неплатоспроможності та доказів про відсутність підприємницької діяльності боржника, а тому у господарського суду відсутні підстави порушення провадження у справі про банкрутство із застосуванням до боржника спрощеної процедури банкрутства, передбаченої ст.52 Закону (№ 2343-ХІІ), а відтак заява Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону (№ 2343-ХІІ) та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Білгород –Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника – Приватного підприємства „СОВ” ( 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Горького, 16. Ідентифікаційний код 32018181) – повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 30 аркушах.

Суддя