Рішення № 12089259, 08.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.10                                                                                           Справа№ 23/89

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

До відповідача: Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів

Про стягнення 1805392,70грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Працьовита С.М. –представник

Від відповідача –Охріменко В.В. –представник

У зв’язку із закінченням повноважень судді Бортник О.Ю., розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 29.09.2010року справу №23/89 передано на розгляд судді Хабіб М.І.

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 1805392,70грн., в т.ч.: 1406705,78грн. основного боргу, 145330,43грн. пені, 203882,04грн. втрат від інфляції та 49474,45грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 29.09.2008 року сторонами укладено договір на постачання природного газу №06/08-1648 БО-21, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати у власність відповідачу природний газ, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити на підставі акту приймання-передачі до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Як зазначено у позовній заяві, на виконання умов договору за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 10396705,78грн. Отриманий природний газ відповідач оплатив частково в сумі 8990000,00грн., заборгованість становить 1 406 705,78грн.

За несвоєчасну оплату природного газу заявлена до стягнення пеня в сумі 145330,43грн., яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за період з 11.12.2009р. по 11.06.2010р.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 203882,04грн. за період з січня 2009р. по березень 2010р. та 3% річних в сумі 49474,45грн , нараховані з 11.01.2009р. по 11.06.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, проти решти вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних заперечує з підстав, викладених у поданому суду відзиві за №10.1062 від 13.09.2010року на позовну заяву. Зокрема, відповідач стверджує, що борг виник лише в березні 2009р., тому заборгованість відповідача з березня 2009р. по вересень 2009р. складає 1406705,78грн. Щодо пені відповідач зазначає, що він надає населенню послуги з опалення та гарячого водопостачання. Заборгованість населення за надані послуги становить 24060000,00грн. В той же час фізичні особи-боржники звільнені від сплати пені за прострочення оплати наданих послуг. За 2001-2009р.р. підприємство пред’явило 8956 позовів до фізичних осіб про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, частина яких задоволена. У ВДВС були пред’явлені до виконання виконавчі документи, однак у зв’язку з пожежею, що сталася в липні 2007р. в приміщенні ВДВС, більшість виконавчих документів знищено, тому підприємство змушене звертатися до судів про видачу їх дублікатів і повторно пред’являти до виконання. Ці обставини, на думку відповідача, є форс-мажорними,тому відповідач не несе відповідальності за прострочення оплати.

30.09.2010р.відповідач подав клопотання, в якому просить врахувати значний ступінь виконання зобов’язання, майновий стан відповідача та зменшити на 99% розмір пені, а також відстрочити виконання рішення суду на 24 місяці. Відповідач також подав розрахунки пені на суму 133270,92грн, 3% річних на суму 7872,23грн. та втрат від інфляції на суму 79750,00грн.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача, в якому не погоджується з доводами відповідача та заперечує проти відстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру пені, посилаючись на те, що поставлений за даним договором газ не використовувався для вироблення теплової енергії для потреб населення, що компанія має збитки в 2009р. та в 2010р. На підтвердження своїх заперечень позивач подав звіти про фінансові результати компанії за 2009р. та за 1-ше півріччя 2010р., згідно з якими за 2009р. прибуток компанії становить 145 393 тис. грн., збитки –309954 тис. грн.., за 1-ше півріччя 2010р.- прибуток 106302 тис. грн., збитки –1155330 тис. грн.

В судових засідання оголошувались перерви: з 30.09.2010р.- до 19.10.2010р., 19.10.2010р.- до 04.11.2010р., 04.11.2010р. –до 08.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.09.2008 року сторонами укладено договір №06/08-1648 БО-21 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати у власність відповідачу природний газ, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.

Згідно із п. 2.1 договору та додатковими угодами №2 від 30.01.2009р., №3 від 27.04.2009р. до договору, період постачання газу становить з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ за період з жовтня 2008 року по вересень 2009року включно на загальну суму 10396705,78грн., що підтверджується поданими суду актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- від 31.10.2008року на суму 7 842,13грн.;

- від 30.11.2008року на суму 1134 721,92грн.;

- від 31.12.2008року на суму 1478 069,32грн.;

- від 28.02.2009року на суму 2067 215,56грн.;

- від 31.03.2009року на суму 1896 767,86грн.;

- від 30.04.2009року на суму 2927 196,17грн.( поставлено в січні 2009р.);

- від 30.04.2009року на суму 487 291,61грн.;

- від 31.05.2009року на суму 51 757,85грн.;

- від 30.06.2009року на суму 117 520,52грн.;

- від 31.07.2009року на суму 84 924,68грн.;

- від 31.08.2009року на суму 85 354,24грн.;

- від 30.09.2009року на суму 58 043,92грн.

Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, а також ВАТ «Львівгаз».

Остаточний термін оплати поставленого газу встановлено сторонами в п.6.1 договору –на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Виконання зобов’язання щодо оплати поставленого газу забезпечено пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ( п.7.2 договору).

Пунктом 7.10 договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Взяті на себе зобов’язання відповідач виконав частково, сплативши позивачеві 8990000,00грн., що підтверджується поданими суду платіжними дорученнями за період з 12.11.2008 року по 05.01.2010 року (платіжні доручення додані до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплачував поставлений йому газ з порушенням вставлених строків оплати. Так, станом на 11.01.2009р. заборгованість за газ, поставлений в 2008р., становила 1170633,37грн. Заборгованість станом на 11.03.2009р. становила 842848,93грн., станом на 11.04.2009р.- 889616,79грн., станом на 11.05.2009р. –3734104,57грн., станом на 11.06.2009р. –2 355 862,42грн., станом на 11.07.2009р. - 1348382,94грн., станом на 11.08.2009р. –1433307,62грн., станом на 11.09.2009р. –1518661,86грн., станом на 11.10.2009р. - 1 536 705,78грн.

24.12.2009р. відповідач сплатив позивачу за газ 30000,00грн., а 05.01.2010р.сплатив ще 100000,00грн., після чого жодних коштів в рахунок оплати газу, поставленого йому з жовтня 2008 року по вересень 2009року, не сплачував.

Отже, загальна сума основного боргу відповідача за газ, поставлений з жовтня 2008 року по вересень 2009року, станом на 11.06.2010р. і на момент вирішення спору становить 1406705,78грн. (10396705,78 –8990000,00), яку відповідач визнає.

За порушення строків виконання грошового зобов’язання на підставі п. 7.2 та 7.10 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 145330,43грн., яка нарахована від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.12.2009 року по 11.06.2010року.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції в сумі 203882,04грн., нараховані за період з січня 2009року по березень 2010року, а також 3% річних в сумі 49474,45грн., за період з 11.01.2009 року по 11.06.2010року. Розрахунки пені, втрат від інфляції та 3% річних наведені у позовній заяві.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано ( п.6 ст.232 ГК України).

Умовами договору (п.7.10) встановлено, що пеня нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №06/08-1648 БО-21 позивач поставив відповідачу за період з жовтня 2008 року по вересень 2009року природний газ на суму 10 396 705,78грн., який підлягав оплаті за кожен місяць поставки зокрема до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач оплатив газ частково в сумі 8990000,00грн., заборгованість становить 1406705,78грн., яку відповідач визнає.

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач здійснював оплату поставленого йому газу з порушенням встановлених строків оплати.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1406705,78грн. основного боргу, 145330,43грн. пені, 203882,04грн. втрат від інфляції та 49474,45грн. 3% річних законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Доводи відповідача, що борг виник лише в березні 2009р., суд вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи. Щодо доводів відповідача про форс-мажорні обставини, то ці доводи є необґрунтованими.

Надані відповідачем розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції не можуть братись до уваги, оскільки нараховані з порушенням вимог чинного законодавства і є неправильними. Так, при розрахунку пені відповідачем застосована облікова ставка НБУ 9.5% за 182 дні прострочення, в той час як пеня заявлена до стягнення за 182 дні за період 11.12.09р. по 11.06.10р., в який до 08.06.2010р. діяла облікова ставка НБУ 10,25%, і лише з 08.06.2010р. –9,5%. Відповідачем нараховані 3% в сумі 7872,23грн. лише за січень-березень 2009р., а не за весь період прострочення, а втрати від інфляції нараховані не від суми боргу, а від сплачених відповідачем сум в рахунок оплати газу.

На думку суду, клопотання відповідача про зменшення пені на 99% та про відстрочення виконання рішення суду на 24 місяці до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 121 ГПК встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою суд може у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором №06/08-1648 БО-21, згідно з яким здійснювалась поставка відповідачу природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання. Отже, посилання відповідача на заборгованість населення за спожиту теплову енергію суд вважає безпідставним. Жодних доказів на підтвердження заборгованості установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання за поставлену їм теплову енергію за період з жовтня 2008р. по вересень 2009р. перед відповідачем, суду не подано. Відтак, відповідачем не доведено, що його заборгованість перед позивачем є наслідком несплати спожитої теплової енергії її споживачами.

Суду також не подано належних доказів, які підтверджують майновий стан відповідача на день вирішення спору. Довідку відповідача про нараховані та поступлені доходи з грудня 2009р. по 09.09.2010р. не можна вважати належним доказом майнового стану підприємства.

Враховуючи період прострочення виконання грошового зобов’язання, суми заборгованості, а також той факт, що при наявності заборгованості в сумі 1406705,78грн. за газ, поставлений з жовтня 2008 року по вересень 2009року, відповідач з 05.01.2010р. по день вирішення спору не сплатив позивачу жодних коштів в рахунок оплати боргу, та враховуючи збитки позивача за 1-ше півріччя 2010р. в сумі 1155330 тис.грн., суд вважає, що пеня, яка підлягає до задоволення, не є надмірно великою порівняно із збитками кредитора.

Щодо відстрочення на 24 місяці виконання рішення суду, то відповідачем не доведено, доказів не подано наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, суд також враховує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ за період з жовтня 2008 року по вересень 2009року вже понад 1 рік (за умовами договору кінцевий строк оплати газу, поставленого у вересні 2009р., - 10.10.2009р.).

На підставі викладеного суд вважає, що відсутні підстави для зменшення пені, яка підлягає до задоволення, та для відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, ідентифікаційний код 20784943, адреса: 79054, м. Львів, вул.. С. Петлюри, б. 4-А, на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, ідентифікаційний код 31301827, адреса: 04116, м. Київ, вул.Шолуденка,1, - 1406705,78грн. основного боргу, 145330,43грн. пені, 203882,04грн. втрат від інфляції, 49474,45грн. -3% річних, 18053,93грн. державного мита та 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя