Рішення № 12088491, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/33506.10.10 За позовом Голосіївської районної у м. Києві ради до Приватного підприємства «Компанія «Дизайн Універсал»

про виселення з приміщення

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Корнійко В.В. –по дов. №50/0Л-Р від 11.02.2010р.

Від відповідача не з»явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Голосіївської районної у м. Києві ради про виселення Приватного підприємства «Компанія «Дизайн Універсал»з приміщення загальною площею 210, 2 кв.м. в будівлі по вул.. Ямській, 23- б в м. Києві передавши приміщення Голосіївській районної у м. Києві раді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. порушено провадження у справі №36/335, розгляд справи було призначено на 15.09.2010р.

В судове засідання 15.09.2010р. представник відповідач не з»явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є неявка представників сторін.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду, що викладені в ухвалі від 25.08.2010р. про порушення провадження у справі, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 06.10.2010р.

В судовому засіданні 06.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в зв’язку з закінченням строку дії договору оренди №65-06 від 15.12.2005р. відповідач новий договір оренди не уклав та не звільнив приміщення передавши його по акту прийому-передачі, чим перешкоджає в користуванні ним та порушує ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідач в судове засідання 06.10.2010р. представника не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

15 грудня 2005 року між Голосіївською районною у м. Києві радою (далі позивач) та Приватним підприємством «Компанія «Дизайн Універсал»(далі відповідач) був укладений договір №65-06 оренди окремої двоповерхової будівлі площею 210,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Ямська, 23-б.

Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з 15.12.2005 р. по 15.11.2006 р. (5.1 договору). Крім того, відповідно до п. 5.2 договору сторони передбачили, що після закінчення терміну, зазначеного в п.5.1 договір оренди припиняє свою дію. Орендар має право у встановленому порядку звернутися до орендодавця з проханням укласти договір на наступний період.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Листом №510/10-Р/25 від 20.10.2006р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 15.11.2006 року і про не продовження його на новий строк у зв”язку з чим і просить відповідача звільнити спірне приміщення до 15.11.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, таким чином відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Приватне підприємство «Компанія «Дизайн Універсал»

(03004, м. Київ, вул. Пушкінська, 31, корп. А, код ЄДРПОУ 300019377) кв. 205, код 2149603556) з приміщення загальною площею 210, 2 кв.м. в будинку №23- б по вул. Ямській у м. Києві

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Дизайн Універсал»

(03004, м. Київ, вул. Пушкінська, 31, корп. А, код ЄДРПОУ 300019377) кв. 205, код 2149603556) на користь Голосіївської районної у м. Києві ради (03039, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 42, код ЄДРПОУ 26077543) 85 грн. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Т.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

08.10.2010р.