Рішення № 12088477, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/33606.10.10 За позовом Голосіївської районної у м. Києві ради до Приватного підприємства «Компанія «Дизайн Універсал»

про стягнення 414053, 89 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Корнійко В.В. –по дов. №50/0Л-Р від 11.02.2010р.

Від відповідача не з»явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Голосіївської районної у м. Києві ради про стягнення з Приватного підприємства «Компанія «Дизайн Універсал»410 626, 07 грн. заборгованості по орендній платі за період з січня 2007 року по травень 2010р. та 3427, 82 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. порушено провадження у справі №36/336, розгляд справи було призначено на 15.09.2010р.

В судове засідання 15.09.2010р. представник відповідач не з»явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є неявка представників сторін.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду, що викладені в ухвалі від 25.08.2010р. про порушення провадження у справі, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 06.10.2010р.

В судовому засіданні 06.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №65-06 від 15.12.2005р. не сплатив орендну за період Дизайн Універсал»410626, 07 грн. заборгованості по орендній платі за період з січня 2007 року по травень 2010р.

Відповідач в судове засідання 06.10.2010р. представника не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

15 грудня 2005 року між Голосіївською районною у м. Києві радою (далі позивач) та Приватним підприємством «Компанія «Дизайн Універсал»(далі відповідач) був укладений договір №65-06 оренди окремої двоповерхової будівлі площею 210,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Ямська, 23-б.

Строк дії вищевказаного договору сторони встановили з 15.12.2005 р. по 15.11.2006 р. (5.1 договору). Крім того, відповідно до п. 5.2 договору сторони передбачили, що після закінчення терміну, зазначеного в п.5.1 договір оренди припиняє свою дію. Орендар має право у встановленому порядку звернутися до орендодавця з проханням укласти договір на наступний період.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Листом №510/10-Р/25 від 20.10.2006р. позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 15.11.2006 року і про не продовження його на новий строк у зв”язку з чим і просить відповідача звільнити спірне приміщення до 15.11.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було.

Спір по справі виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов’язку Орендаря по договору №65-06 від 15.12.2005р. щодо внесення орендної плати в повному обсязі у період з січня 2007 року по травень 2010р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 410 626, 07грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 Договору за користування об’єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 4825, 19 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно, в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності до 15 числа поточного місяця.

В п. 3.6 договору сторони передбачили, що по закінченні терміну дії договору орендна прелата та інші платежі сплачуються орендарем 9відповідачем) по день фактичного звільнення приміщення включно.

Відповідно до п. 2.13 при достроковому припинення дії договору або після закінчення його терміну дії, при не переукладені договору на новий термін, орендар (відповідач) зобов’язаний у 10-ти денний строк здати приміщення по акту прийому –передачі експлуатуючій організації з усіма зробленими поліпшеннями, які не можна відокремити без шкоди для приміщення.          

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з січня 2007 року по травень 2010р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 410 626, 07грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна

його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не

встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 410 626, 07грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 3427, 82 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.7 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендних платежів орендар (відповідач) повинен сплатити позивачу (орендодавцю) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати).

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.7 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» підлягає стягненню пеня в сумі 3427, 82 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 85 грн. підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Дизайн Універсал»

(03004, м. Київ, вул. Пушкінська, 31, корп. А, код ЄДРПОУ 300019377) кв. 205, код 2149603556) на користь Голосіївської районної у м. Києві ради (03039, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 42, код ЄДРПОУ 26077543) 410626 грн. 07 коп. заборгованості по орендній платі, 3427 грн. 82 коп. пеню за прострочку платежу,

4 140 грн. 54 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути із Державного бюджету України Голосіївській районній у м. Києві раді (03039, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 42, код ЄДРПОУ 26077543) надлишково сплачене платіжним дорученням №449 від 23.06.2010р. державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.

Платіжне доручення №449 від 23.06.2010р. залишити в матеріалах справи №36/336.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Т.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

08.10.2010р.