Рішення № 12088343, 15.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/14215.09.10 За позовом Приватного підприємства «АНРІ»

до 1. Закритого акціонерного товариства «АВМ Інвест»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРК ОТЕЛЬ ПЛАЗА»

про визнання недійсним договору суборенди № 11/01 від 11.01.10р.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Галабудський І.І.

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним договору суборенди нежилого приміщення № 11/01 від 11.01.10р., укладеного між ЗАТ «АВМ Інвест»та ТОВ «ПАРК ОТЕЛЬ ПЛАЗА». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладення оспорюваного договору, відповідач 1 не мав статусу орендаря, а відтак і жодних правових підстав для передачі нежилого приміщення загальною площею 346,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33, в суборендне користування відповідачу 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.10р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.07.10р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання представників відповідачів, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні 15.09.10р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 на виклик суду не з’явилися, відзиви на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними відзивів на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначених учасників.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті відповідно до ст.82 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.09.10 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.06р. між Приватним підприємством «Анрі»та Закритим акціонерним товариством «АВМ Інвест»укладено договір оренди приміщення № 05/05-06, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач 1 –прийняти в оренду приміщення загальною площею 346,2 кв.м., у т.ч. 204 кв.м. –складське приміщення; 16,6 кв.м. –сходова клітина; 49,7 кв.м. –приміщення, обладнане телефоном для розміщення офісу відповідача 1; 56,2 кв.м –торговий зал; 19,7 кв.м. –підсобні приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 33.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди № 05/05-06 від 05.05.06р. термін оренди приміщення становить 11 місяців, а саме з 11.07.06р. до 11.07.07р.,

Факт передачі відповідачу 1 вказаного вище приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 15.08.06р. (копія –у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на продовження після 11.07.07р. договірних відносин між ПП «Анрі»та ЗАТ «АВМ Інвест», які виникли на підставі договору оренди приміщення № 05/05-06 від 05.05.06р., а саме –у строк до 11.04.09р.

На підтвердження вищевикладених обставин позивач надав рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.10р. у справі № 11/526 за позовом ПП «Анрі»до ЗАТ «АВМ Інвест» про виселення, яким, зокрема, встановлено факт продовження договору оренди № 05/05-06 від 05.05.06р. до –11.05.2008, на підставі укладеної між позивачем та відповідачем 1 додаткової угоди № 1 до зазначеного договору оренди, та факт пролонгації, в силу вимог ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, зазначеного договору оренди на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, до 11.04.09р. включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.10р. у справі № 11/526, а саме –щодо припинення з 11.04.09р. договору оренди приміщення № 05/05-06 від 05.05.06р., у зв’язку із закінченням строку його дії та втратою ЗАТ «АВМ Інвест» статусу орендаря, в силу вимог ст. 35 ГПК України є таким, що не підлягає доказуванню.

11.01.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРК ОТЕЛЬ ПЛАЗА»та Закритим акціонерним товариством «АВМ Інвест»було укладено договір суборенди нежилого приміщення № 11/01, відповідно до якого відповідач 1 зобов’язався передати, а відповідач 2 - прийняти в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 346,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33.

При цьому пунктом 1.3 договору суборенди № 11/01 від 11.01.10р. передбачено, що право передачі приміщення в суборенду тимчасово належить відповідачу 1 на підставі договору оренди № 05/05-06 від 05.05.06р., укладеного з власником вказаного приміщення - Приватним підприємством «Анрі», а також на підставі ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12.08.08р. щодо пролонгації вказаного договору оренди.

Факт передачі відповідачу 2 вказаного вище приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 11.01.10р. (копія –у матеріалах справи).

Спір у справі виник внаслідок того, що на думку позивача, у момент укладення оспорюваного договору, відповідач 1 не мав статусу орендаря, а відтак - і правових підстав для передачі нежилого приміщення загальною площею 346,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33, в суборендне користування відповідачу 2. Приймаючи до уваги те, що договором оренди приміщення № 05/05-06 від 05.05.06р. не передбачено дозволу ПП «Анрі», як власника нежилого приміщення загальною площею 346,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33, на передачу об’єкту оренди у піднайм іншим особам, позивач просить суд визнати недійсним договір суборенди нежилого приміщення № 11/01 від 11.01.10р., укладений між відповідачами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Ч.2 ст. 774 ЦК України передбачено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зважаючи на те, що договір суборенди нежилого приміщення № 11/01 від 11.01.10р. був укладений відповідачами після закінченням строку дії договору оренди № 05/05-06 від 05.05.06р., а саме після 11.04.09р., та втратою ЗАТ «АВМ Інвест» статусу орендаря, і відповідачі мали на меті передачу ЗАТ «АМВ Інвест»та, відповідно, оплачуване користування ТОВ «ПАРК ОТЕЛЬ ПЛАЗА» майном, суд приходить до висновку, що фактично оспорюваний договір є удаваним правочином, а тому, в силу положень 253 ЦК України, до нього застосовуються норми законодавства, що регулюють відносини з найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тож в силу укладення такого договору має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогами про визнання правочину (або його частини) недійсним.

Оскільки договір є видом правочину, для його укладання та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України визначає загальні правові підстави визнання правочину недійсним, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов’язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об’єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач 1 у судове засідання не з’явився та не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності у нього речових прав на нежиле приміщення загальною площею 346,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33 на момент укладення оспорюваного договору та не обґрунтував суду правових підстав реалізації своїх повноважень щодо користування та розпорядження вищевказаним майном.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з наданого позивачем реєстраційного посвідчення КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», він є власником вищевказаного нежилого приміщення, якому належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Доказів зворотнього суду не представлено.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги те, що на момент укладення договору суборенди № 11/01 від 11.01.10р. у відповідача 1 не було майнових прав на нежиле приміщення загальною площею 346,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, буд. 33, а інших належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність правових підстав для укладання оспорюваного договору, зокрема, в порядку ч.2 ст. 761 ЦК України, відповідачем 1 не надано, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір суборенди № 11/01 від 11.01.10р. підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір суборенди нежилого приміщення № 11/01 від 11.01.10р., укладений між Закритим акціонерним товариством «АВМ Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРК ОТЕЛЬ ПЛАЗА».

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «АВМ Інвест» (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33; 03141, м. Київ, вул. Соломянська, 35, кв. 68, код 32765779) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного підприємства «АНРІ» (03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 4, код 31026013) державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРК ОТЕЛЬ ПЛАЗА»(01025, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, код 34662647) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного підприємства «АНРІ»(03022, м. Київ, вул. Амурська, буд. 4, код 31026013) державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Пригунова А.Б.

Дата підписання повного тексту рішення 08.10.2010р.