Рішення № 12088160, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/214-41/30324.09.10 За позовомДержавного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»

ДоАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

Прозобов’язання вчинити дії

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Хазанов А.В. –дов. № 1-10/1,6-4913 від 23.06.2010 року;

від відповідача: Гусєва Д.І. –дов. № Д07/2010/06/25-3 від 25.06.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про зобов’язання вчинити дії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 року у справі № 6/214 (суддя Ковтун С.А.) в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача відновити постачання теплової енергії адміністративної будівлі по вул. Горького, (Антоновича), 174 у м. Києві відповідно до укладеного між сторонами договору № 530159 від 01.12.2003 року відмовлено в іншій частині позовних вимог провадження у справі на підставі п.1, ч. 1, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року у справі № 6/214 в частині припинення провадження на підставі п.1, ч. 1, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2010 року касаційну скаргу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 року у справі 6/214 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року справу № 6/214 було передано на новий розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 21.06.2010 року суддею Спичак О.М. справу № 6/214 було прийнято до свого провадження, присвоєно номер №6/214-41/303 та призначено її розгляд на 05.07.2010 року.

В судовому засіданні 05.07.2010 року представники сторін надали усні пояснення по справі.

Крім того, в судовому засіданні 05.07.2010 року сторони подали клопотання про продовження спору вирішення спору по справі № 6/214-41/303, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв’язку з необхідністю витребування доказів,ухвалою від 05.07.2010 року розгляд справи було відкладено на 10.09.2010 року.

В судовому засіданні 10.09.2010 року представники сторін подали додаткові документи по справі.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

В судовому засіданні 10.09.2010 року на підставі частини 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.09.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.09.2010 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі - енергопостачальна організація, відповідач) та Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(далі - абонент, позивач) укладено договір № 530159 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору сторони узгодили, що предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенргоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі –Правила), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов’язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

З положень пункту 5.3 Договору вбачається, що абонент, який має прилади обліку щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Згідно з пунктом 8.4 Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогами зобов’язати відповідача відновити постачання теплової енергії адміністративної будівлі по вул. Горького (Антоновича), 174 у м. Києві відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем 01.12.2003 року Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159; належно оформити та передати позивачу акти приймання –передавання товарної продукції № 12/2008-530159/1 за грудень 2008 року на суму 16644,54 грн., № 01/2009-530159/1 за січень 2009 року на суму 24135,18 грн. та № 02/2009-530159/1 за лютий 2009 року на суму 18023,66 грн.; належно оформити та передати позивачу податкові накладні за січень 2009 рок на суму 30 885,00 грн., за лютий 2009 року на суму 30885,00 грн. на виконання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач безпідставно відключив та опломбував систему центрального опалення позивача, так як останній своєчасно та в повному обсязі здійснював оплату вартості заявленої у Договорі кількості теплової енергії та крім того, відповідач в актах приймання –передавання товарної продукції за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року та в податкових накладних за період з січня 2009 року по лютий 2009 року значно завищив вартість відпущеної теплової енергії.

Розглянувши подану позовну заяву, заслухавши доводи та пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача належно оформити та передати позивачу акти приймання –передавання товарної продукції № 12/2008-530159/1 за грудень 2008 року на суму 16644,54 грн., № 01/2009-530159/1 за січень 2009 року на суму 24135,18 грн., № 02/2009-530159/1 за лютий 2009 року на суму 18023,66 грн.; та належно оформити та передати позивачу податкові накладні за січень 2009 рок на суму 30 885,00 грн., за лютий 2009 року на суму 30885,00 грн. на виконання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як зобов’язання відповідача належно оформити та передати позивачу акти приймання –передавання товарної продукції № 12/2008-530159/1 за грудень 2008 року на суму 16644,54 грн., № 01/2009-530159/1 за січень 2009 року на суму 24135,18 грн., № 02/2009-530159/1 за лютий 2009 року на суму 18023,66 грн.; належно оформити та передати позивачу податкові накладні за січень 2009 рок на суму 30 885,00 грн., за лютий 2009 року на суму 30885,00 грн. на виконання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року, крім того, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.

Крім того, вимоги про зобов’язання відповідача належно оформити та передати позивачу акти приймання –передавання товарної продукції № 12/2008-530159/1 за грудень 2008 року на суму 16644,54 грн., № 01/2009-530159/1 за січень 2009 року на суму 24135,18 грн., № 02/2009-530159/1 за лютий 2009 року на суму 18023,66 грн.; належно оформити та передати позивачу податкові накладні за січень 2009 року на суму 30 885,00 грн. та за лютий 2009 року на суму 30885,00 грн. на виконання Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року є невірно обраним способом захисту, оскільки вищезазначені вимоги також, не можуть бути самостійним предметом спору, так як обґрунтованість чи необґрунтованість дій відповідача при нарахуванні заборгованості здійснюються судом під час розгляду спору про стягнення боргу за спожиті послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді або під час розгляду іншого спору, предмет якого відповідає способам захисту визначеним чинним законодавством.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Крім того, позивач просить суд зобов’язати відповідача відновити постачання теплової енергії адміністративної будівлі по вул. Горького (Антоновича), 174 у м. Києві відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року.

19 березня 2009 року на адресу позивача було направлено повідомлення про припинення з 25.03.2009 року теплопостачання у випадку несплати останнім заборгованості за спожиту теплову енергію, яка склалася станом на 01.03.2009 року в сумі 17220,29 грн. та суми попередньої оплати в розмірі 26772,72 грн.

25 березня 2009 року, у зв’язку з відсутністю сплати заборгованості та суми попередньої оплати, об’єкти позивача були відключені від теплопостачання, що засвідчується нарядом № 1240 від 25.03.2009 року.

Як вбачається з наведеного вище, даний спір виник щодо відновлення теплопостачання в опалювальному сезоні з жовтня 2008 року по квітень 2009 року.

Однак, наявними матеріалами справи засвідчується та не заперечується сторонами, що в подальшому, теплопостачання в даному сезоні було відновлено, порушень умов Договору під час опалювального сезону за жовтень 2009 року - квітень 2010 року не було, крім того станом на 01.08.2010 року у позивача існує переплата по даному Договору у розмірі 8054,06 грн., що засвідчується розрахунком заборгованості позивача перед відповідачем наданим останнім.

Таким чином, порушення прав позивача з боку відповідача під час розгляду спору було припинено, а тому провадження по справі в частині зобов’язання відповідача відновити постачання теплової енергії адміністративної будівлі по вул. Горького (Антоновича), 174 у м. Києві відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження по справі в частині зобов’язання відповідача відновити постачання теплової енергії адміністративної будівлі по вул. Горького (Антоновича), 174 у м. Києві відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530159 від 01.12.2003 року на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

2. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р –н, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, Святошинський р –н, вул. Святошинська, б. 2, код ЄДРПОУ 32595752) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

07.10.2010 року