Рішення № 12087253, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/14920.09.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський електромашинобудівний завод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс"

простягнення 113193,84 грн.

Представники сторін: від позивача Черепахіна М.А. - представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський електромашино будівельний завод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс" суму попередньої оплати у розмірі 47808,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1583,77 грн., 3% річних у розмірі 695,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором купівлі - продажу, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за отриманий товар.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була отримана відповідачем 11.08.2010.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

10.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс" (відповідач), як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський електромашинобудівний завод" (позивач), як покупцем укладено договір № Э3-123/3 купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити металопрокат, у кількості вказаної у видатковій накладній (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 Договору Продавець зобов‘язується здійснити поставку товару продавець зобов‘язується здійснити поставку товару протягом 3 банківських днів з моменту внесення 100% передоплати покупцем на розрахунковий рахунок продавця; продавець зобов‘язаний разом з товаром передати наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, оригінал рахунку, сертифікат якості; якість та комплектність "Товару" повинні відповідати вимогам стандартів та технічним вимогам та підтверджуватись сертифікатом якості.

На виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 53410,50 грн.

Відповідач здійснив поставку на користь позивача товар, а саме лист 12 ст. 10ХСНД згідно видаткової накладної від 01.02.2010 № РН-0000051 на загальну суму 47808,00 грн.

Під час приймання товару позивачем було встановлено невідповідність асортименту товару тому який був поставлений та тому який за назначений у видатковій накладній, а саме згідно накладної відповідач повинен був поставити лист 12 ст. 10ХСНД, а насправді поставлено лист ст. 14Г2.

Позивач повідомив відповідача про вказані обставини, електронним повідомленням 19.02.2010, докази чого наявні в матеріалах справи.

20.02.2010 комісією складено рекламаційний акт № 1, в якому комісія зробила висновок про повернення товару постачальнику.

29.03.2010 позивач звернувся до відповідача з претензією про поставку товару належного асортименту або повернення коштів у розмірі 47808,00 грн. Така ж претензія була направлена відповідачу 24.06.2010.

Відповідач відповіді на претензії позивача не надав, товар належного асортименту не поставив, кошти у розмірі 47808,00 грн. не повернув.

Відповідач жодних доказів в підтвердження здійснення ним поставки товару належної асортименту або повернення коштів не надав, вказані обставини не заперечив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується поставка відповідачем товару неналежного асортименту та неповернення позивачу коштів у розмірі 47808,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Якщо договором встановлений обов‘язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 672 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин та з урахуванням надіслання на адресу відповідача претензії 29.03.2010, 22.06.2010 позовні вимоги про стягнення коштів, які були перераховані позивачем на виконання умов Договору у розмірі 47808,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 1583,77 грн., 3% річних у розмірі 695,51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору від 10.08.2009 не передбачають зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукметалальянс" щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю товару (металопрокат), які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 63106,56 грн. передбачені п. 8.2., п. 8.3 Договору.

Згідно з п. 8.2 Договору за порушення строку передбаченого п. 3.1 дійсного Договору продавець сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочки.

Продавець зобов‘язується здійснити поставку товару продавець зобов‘язується здійснити поставку товару протягом 3 банківських днів з моменту внесення 100% передоплати покупцем на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору за порушення п. 6.2 дійсного Договору продавець виплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5% від суми неякісного і/або недопоставленого товару за кожен день прострочки за весь період.

У випадку поставки товару не відповідного умовам цього Договору по якості і/або кількості, продавець зобов‘язаний за свій рахунок допоставити і /або провести заміну такого товару протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідної претензії покупця (п. 6.2 Договору).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дослідивши підстави позову, наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення неустойки, оскільки п. 8.2 відповідальність у формі неустойки передбачена за несвоєчасну поставку товару, п. 8.3 відповідальність у формі неустойки передбачена за поставку товару неналежної якості та/або не відповідної кількості, однак позивач посилається та судом встановлено поставка відповідачем товару невідповідного асортименту, що є не тотожнім поставці товару неналежної якості та не у відповідній кількості.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині суми попередньої оплати на загальну суму 47808,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код 36413231 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський електромашинобудівний завод" (91029, м. Луганськ, вул.. 2-га Краснознамьонная, 16, код 31995235) кошти у розмірі 47808 (сорок сім тисяч вісімсот вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 08 коп. та 99 (дев‘яносто дев‘ять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата підписання 27/10/10