Рішення № 120862552, 30.07.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/2219/24

Провадження № 2/463/960/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді - Леньо С. І.

з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, з подальшим зменшенням розміру позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким стягнути з останнього на його користь заборгованість за кредитним договором № 230428-59668-3 від 28.04.2023 в розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 квітня 2023 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 230428-59668-3, за умовами якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти в сумі 5 000 грн. Зазначає, що всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач у справі неналежним чином виконує свої зобов`язання позичальника, останній не здійснює погашення кредитної заборгованості. Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 20 000 грн. та складається з заборгованості за кредитом в розмірі 5 000 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 15 000 грн.

Позовна заява надійшла до суду 14.03.2024.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

06.04.2024 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 230428-59668-3 від 28.04.2023 в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17.04.2024 розгляд справи відкладено на 23.05.2024 без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами, у зв`язку з відсутністю згоди позивача на ухвалення заочного рішення.

Крім того, ухвалою суду від 17.04.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, ухвалено витребувати у АТКБ «Приватбанк» даних про отримання відповідачем платіжної картки та даних про зарахування грошових коштів на дану картку.

Відповідно до ухвали від 23.05.2024 розгляд справи відкладено на 30.07.2024 без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами, у зв`язку з неотриманням судом витребуваних документів.

29 липня 2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого, остання частково заперечує проти задоволення позову та в частині стягнення з відповідача процентів в розмірі 15 000 грн., вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо порядку, розмірів, часу нарахування відсотків у сумах заявлених позивачем, вважає, що така вимога неналежним чином не обґрунтована. Також просить суд критично оцінити заявлену суму витрат позивача на правничу допомогу, оскільки такий є завищеним та не обґрунтованим і просить у стягненні даної суми відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 квітня 2023 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 230428-59668-3, за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в сумі 5 000 грн. (а.с.20-22).

Пунктом 1.2 договору встановлено процентну ставку за користування кредитом - 2.% від суми кредиту за кожний день (річна ставка становить 730.00%)

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов Може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 230428-59668-3 від 28.04.2023 становить 20 000 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 5 000 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 15 000 грн. (а.с.83).

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, ухвалюючи рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на те, що позовні вимоги в частину нарахування відсотків за користування кредитом з причин несправедливості умов кредитного договору, оскільки розмір та період нарахування процентів передбачено кредитним договором, з якими відповідач погодився безпосередньо при укладанні такого договору.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року).

З огляду на факти справи, доводи сторін та згадані вище висновки, суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, та немає необхідності аналізувати будь-які інші аргументи відповідача, які по суті не мають вирішального значення та зводяться до незгоди з позовними вимогами, жодним чином не спростовують ні розміру заборгованості, ні самого факту укладання кредитного договору.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.61).

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Разом з тим, суд приходить висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України - розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до суми 2 500 грн., яка буде співмірною по відношенню до обставин, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України та яка відповідатиме характеру і обсягу узгодженими між сторонами і фактично наданими адвокатом послугами.

Керуючись ст.ст. 4, 509, 526, 633, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.76-81, 128, 141, 247, 258, 268, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела,4, ЄДРПОУ 43492595) заборгованість за кредитним договором № 230428-59668-3 від 28.04.2023 в розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судового збору та 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Леньо С. І.