Ухвала суду № 1208508, 25.10.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1-ій інст. Запотічняк О.Д.                                                                                        Справа №22а-1206/07 

Господарський суд Львівської області                                                                                               Рядок статзвіту 23                                                                                       

Доповідач: Пліш М.А                                                                                                                                                             .                                                                                                                                                                                                                                                               

                            ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                      У  Х  В  А  Л  А                                                                                            І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

            25 жовтня2007р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

                в складі: головуючого – судді:  Пліша М.А.

                                                            суддів:  Кушнерика М.П.

                                                                           Олендера І.Я.

                                               при секретарі: Соколовській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 15 березня 2007р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта – Інвест» до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова  про скасування податкового рішення-повідомлення №1359/10/23-0 від 30.01.2006р. ,    -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

ТзОВ «Дельта – Ін вест» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просило скасувати податкове рішення-повідомлення №1359/10/23-0 від 30.01.2006р.

                Постановою господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено в повному об’ємі, та скасовано оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення. 

                Не погодившись з судовим рішенням, державна податкова інспекція в Франківському районі м. Львовва подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова суду першої інстанції постановлена у зв’язку із неправильним застосуванням норм права.

В апеляційній скарзі покликається на те,що зважаючи на те, що зовнішньоекономічні контракти, укладені між двома суб’єктами, тобто між ТзОВ «Дельта-Інвест» та компанією «VeliaSystemsLimited», то, відповідно, положення таких контрактів будуть розповсюджуватись лише на цих двох суб’єктів. Одночасно, якщо зовнішньоекономічний контракт передбачає здійснення господарських операцій із залученням третього суб’єкта, то цей третій суб’єкт повинен бути зазначений у зовнішньоекономічному контракті як учасник зовнішньоекономічної операції із певним, притаманним йому, статусом, а також, що є основним, у контракті має бути зазначено його повне найменування. Зокрема, такий висновок щодо кількісного складу учасників зовнішньоекономічної операції, який має фігурувати у зовнішньоекономічному контракті, випливає із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та з Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» від 01.02.2006р. № 80 зовнішньоекономічний договір, крім вантажно-митних декларацій та транспортних документів, є обов’язковим документом при митному оформленні товарів. Таким чином, вантажно-митна декларація повинна заповнюватися із врахуванням тих відомостей, що вказані у зовнішньоекономічному договорі. Отже, кількісний склад учасників зовнішньоекономічної операції у вантажно-митній декларації повинен відповідати умовам зовнішньоекономічного контракту. Проте, як вбачається із вантажно-митних декларацій, товар, який був предметом поставки згідно зовнішньоекономічних контрактів, укладених між ТзОВ «Дельта-Інвест» та компанією «VeliaSystemsLimited», експортувався позивачем не у Великобританію на адресу компанії «VeliaSystemsLimited», а у Італію на адресу італійської фірми «VIMOSS.P.A.» (графи 8 та 17 вантажно-митних декларацій), що не відповідає умовам укладених зовнішньоекономічних контрактів.

Таким чином, апелянт вважає неправомірним відображення позивачем у вантажно-митній декларації італійської фірми «VIMOSS.P.A.», оскільки в зовнішньоекономічних договорах будь-які відомості про вказану італійську фірму відсутні.

Також в апеляційній скарзі податковий орган вказує, що господарським судом Львівської області при винесенні рішення не врахована інформація, яка міститься в листі Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19.04.2006р. № 79/2, в якому зазначено, що компанія “VeliaSystemsLimited” є сплячою компанією, тобто такою, що не здійснює фінансових операцій. Також, за інформацією Державного реєстру компаній Великобританії “CompaniesHouse” та кредитного бюро “FirstReport” компанія “VeliaSystemsLimited”, є неторговельною компанією та компанією, що не функціонує. Також, в цій інформації відображено показники бухгалтерських звітів компанії станом на 31.01.03, 31.01.04, 31.01.05, які свідчать про відсутність матеріальних та нематеріальних активів, готівкових коштів та відсутність товарообігу.

Таким чином, вважає скаржник, відсутність товарообігу між учасниками зовнішньоекономічної операції та відсутність доказів фактичного отримання товару італійською фірмою «VIMOSS.P.A.», а також не ведення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності позбавляє ТзОВ «Дельта-Інвест» права на експортне відшкодування ПДВ, оскільки зазначені факти вказують на те, що вивезення товарів за межі митної території України не здійснювалось.Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.   

                Заслухавши  суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судомзібраними по справі доказами встановилено, що між ТзОВ “Дельта-Інвест” та компанією LLC“VeliaSystemsLimited”(Великобританія) були укладені контракти № 30/08-GB від 30.08.2004р. та №11/10-GB від 11.10.2004р., за якими ТзОВ “Дельта-Інвест” зобов’язується передати, а компанія LLC“VeliaSystemsLimited”прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат “вет-блю” зі шкіри ВРХ (далі – Товар) (п.1 контрактів). Поставка здійснюється на умовах FCA-м.Львів, Україна, відповідно до умов INCOTERMS-2000 (ч.1 п.4 контрактів).

На виконання зазначених контрактів та у відповідності до їх умов ТзОВ «Дельта-Інвест» протягом жовтня-грудня 2004 року відвантажило шкіряний напівфабрикат “вет-блю” зі шкіри ВРХ. Факт транспортування товару та вивезення його за межі митної території України в жовтні-грудні 2004 року,на виконання вищевказаних контрактів,підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та вантажними митними деклараціями.

При здійсненні експорту товару на виконання вказаних контрактів ТзОВ «Дельта-Інвест»у відповідності до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» застосовувало ставку податку «0» відсотків до бази оподаткування.

Оплату за отриманий в жовтні-грудні 2004 року згідно з контрактами № 30/08-GB від 30.08.2004р. та № 11/10-GB від 11.10.2004р.товар компанією LLC“VeliaSystemsLimited” проведено, а факт отримання позивачем коштів за поставлений товар підтверджується повідомленнями про надходження валютних коштів та банківськими виписками.

Суд також з’ясував, що: 1) позивачем заповнено та подано 22.11.2004р. до ДПІ у Франківському районі м.Львова та зареєстровано за №2096655 податкову декларацію з податку на додану вартість та додаток №1 до декларації з податку на додану вартість “Розрахунок експортного відшкодування” за жовтень 2004 року, згідно з якими сума податкового зобов’язання становить 696,00грн. (в тому числі обсяг операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, становить 2672731,00грн.), сума податкового кредиту становить 1207707,00грн., та визначено від’ємне значення чистої суми зобов’язань по ПДВ за жовтень 2004 року в сумі 1207011,00грн.; 2) позивачем заповнено та подано 22.12.2004р. до ДПІ у Франківському районі м.Львова та зареєстровано за №2114197 податкову декларацію з податку на додану вартість та додаток №1 до декларації з податку на додану вартість “Розрахунок експортного відшкодування” за листопад 2004 року, згідно з якими сума податкового зобов’язання становить 696,00грн. (в тому числі обсяг операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, становить 3981841,00грн.), сума податкового кредиту становить 935173,00грн., та визначено від’ємне значення чистої суми зобов’язань по ПДВ за листопад 2004 року в сумі 934477,00грн.; 3) позивачем заповнено та подано 20.01.2005р. до ДПІ у Франківському районі м.Львова та зареєстровано за №2156509 податкову декларацію з податку на додану вартість та додаток №1 до декларації з податку на додану вартість “Розрахунок експортного відшкодування” за грудень 2004 року, згідно з якими сума податкового зобов’язання становить 696,00грн. (в тому числі обсяг операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, становить 2296414,00грн.), сума податкового кредиту становить 757968,00грн., та визначено від”ємне значення чистої суми зобов’язань по ПДВ за грудень 2004 року в сумі 757272,00грн.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова з 29.11.2005р. по 16.01.2006р. проведенапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ “Дельта-Інвест” за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт № 350/23-0/32800760 від 20.01.2006р.

На підставі даного акту перевірки відповідачем згідно з пп.”б”, “в” пп.4.2.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно з п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” прийнято податкове повідомлення-рішення форми “В1” №1359/10/23-0 від 30.01.2006р., яким товариству з обмеженою відповідальністю “Дельта-Інвест” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1790197,00 грн., в тому числі за жовтень 2004р. – 534546,00 грн., за листопад 2004р. – 796368,00 грн., за грудень 2004р. – 459283,00 грн.

Відповідно до висновків, які викладені в акті перевірки,перевіркою встановлено порушенняТзОВ «Дельта-Інвест»пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.4.1 ст. 4, пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,в результаті чого встановлено зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань на суму 1790197,00 грн.

Згідно з пп.3.1.3 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України. П.6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що об’єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Як вказано в пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідач вважає, що з боку ТзОВ “Дельта-Інвест” мало місце порушення оформлення вантажних митних декларацій при здійсненні експортних операцій, які, на його думку, свідчать про неправомірність застосування товариством нульової ставки при оподаткуванні даних операцій податком на додану вартість. А саме в графі 8 та 44 представлених до перевірки вантажних митних деклараціях, згідно яких експортувався товар на виконання вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, отримувачем товару крім Компанії LLС “Velia Systems Limited” (Великобританія) виступає фірма «VIMOS S.P.A.» (Італія), про яку відсутня будь-яка інформація у вказаних зовнішньоекономічних контрактах, що є, на думку податкового органу, порушенням оформлення вантажних митних декларацій.

Однак, на думку колегії суддів, такий висновок податкового органу є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Частина 4 пункту 1 зовнішньоекономічних контрактів № 30/08-GB від 30.08.2004р. та № 11/10-GB від 11.10.2004р. передбачає, що на виконання своїх зобов’язань Покупець може вимагати від Продавця поставки товару третій стороні, яку він вкаже і яка прийме товар у відповідності до умов цього договору.

Частини 3 та 4 пункту 4 вказаних зовнішньоекономічних контрактів передбачають, що в разі, якщо Покупець вимагатиме поставки товару третій стороні, він повинен завчасно повідомити про це Продавця. Можлива поставка в Литву, Польщу, Словаччину, Чеську Республіку, Італію, Іспанію, Португалію та Великобританію по вказівці Покупця.

Контрактами не передбачено необхідності укладення в цьому випадку додатків до контракту, а йдеться лише про повідомлення Покупцем Продавця.

Суд встановив, що позивачем отримані від компанії LLС “Velia Systems Limited” (Великобританія) повідомлення № 0831/1 від 31.08.04р. та № 1012/1 від 12.10.04р., якими позивача було проінформовано про те, що на виконання вищезазначених контрактів товар необхідно поставити саме фірмі «VIMOS S.P.A.» (Італія).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що компанія LLС “Velia Systems Limited” є стороною вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, а саме виступає як Покупець. А фірма «VIMOS S.P.A.» (Італія) не є стороною вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, а виступає лише як вантажоодержувач на підставі вищевказаних повідомлень № 0831/1 від 31.08.04р. та № 1012/1 від 12.10.04р.

Згідно з “Порядком заповнення вантажної митної декларації відповідно до митних режимів”, затвердженого наказом Державної митної служби України № 380 від 30.06.1998р., у графі 8 зазначаються відомості про нерезидента– сторону зовнішньоекономічного договору (контракту). Якщо умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено доставку товару на адресу нерезидента, що не є стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), то в графі наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) і вчиняється запис "Див. на звороті", а відомості про безпосереднього одержувача товару зазначаються на зворотному боці вантажної митної декларації.

Матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем даної норми при заповненні вантажних митних декларацій, згідно з якими ним здійснювалось експортування товарів на виконання вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів в жовтні-грудні 2004 року.

Перевірка правильності оформлення вантажних митних декларацій здійснюється органами державної митної служби України, оскільки згідно із ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи; митні органи виконують здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У відповідності до п.15 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення – виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

У відповідності до пункту 2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення,митний орган не приймає ВМД для оформлення: якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД; в інших випадках, передбачених законодавством України. У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення обов'язково заповнюється картка відмови у митному оформленні згідно з порядком, установленим Державною митною службою.

Відповідно до пункту 5 вказаного Положення достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій.

Згідно із пунктом 8наведеногоПоложення, ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

У відповідності до ст. 86 Митного кодексу України - з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається,щодостовірність відомостей, які вказані у вантажних митних деклараціях, правильність заповнення вантажних митних декларацій, атакожнаявність усіх необхідних супроводжуючих документів при здійсненні ТзОВ «Дельта-Інвест» експортних операційпротягом жовтня-грудня 2004 року, на виконання вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів,підтвердженіпечаткою посадової особи митниці на всіх поданих для перевірки вантажних митних деклараціях, оскільки в іншому випадкумитний орган не прийняв би неправильно заповнені ВМД і товар не був би пропущений через митний кордон України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що вантажні митні декларації позивача оформлені з порушенням вимог законодавства України.

Судом враховано, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.2002р. “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції”, а також “Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України № 163/121 від 21.03.2002р., на всіх примірниках п’ятого аркуша вантажних митних декларацій, згідно з якими ТзОВ «Дельта-Інвест» на виконання контрактів № 30/08-GBвід 30.08.2004р. та № 11/10-GBвід 11.10.2004р. експортувало товар в жовтні-грудні 2004 року, митним органом вчинено напис про фактичне вивезення задекларованих у ВМД товарів за межі митної території України, який засвідчений гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи. Згідно з вказаною постановою такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Крім того, саме такий порядок підтвердження факту перетину товарами митного кордону України як підстава для застосування платниками податків нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України передбачений у «Податковому роз’ясненні щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України», затвердженому наказом ДПА України від 05.09.2002р. № 418.

Колегія суддів також вважає, що лист Торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії від 19.04.2006р. №79/2 не може бути належним та допустимим доказом в частині доводів відповідача про відсутність товарообігу між ТзОВ “Дельта-Інвест” та компанією LLС “Velia Systems Limited”, виходячи з наступного.

Податковим органом не надано жодних офіційних доказів, що компанія LLС “Velia Systems Limited” у жовтні-грудні 2004 року не провадила господарської діяльності, термін «спляча» відсутній у законодавстві України, а інформація, яка міститься у листі, не може бути підставою для висновку про відсутність товарообігу між учасниками зовнішньоекономічної операції, оскільки не відповідає вимогам, які ставляться ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства до доказів.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт здійснення компанією LLС “Velia Systems Limited” фінансово-господарської діяльності протягом жовтня-грудня 2004 року підтверджується наявними у справі доказами.

Зокрема, факт транспортування товарів за межі митної території України в жовтні-грудні 2004 року на виконання укладених між ТзОВ «Дельта-Інвест» та компанією LLС “Velia Systems Limited” зовнішньоекономічних контрактів підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), які є товаросупровідними документами.

Вантажними митними деклараціями підтверджується факт вивезення в жовтні-грудні 2004 року товарів за межі митної території України на виконання вищенаведених зовнішньоекономічних контрактів.

Факт неодноразового надходження коштів від компанії LLС “Velia Systems Limited” на поточний рахунок ТзОВ «Дельта-Інвест» в якості оплати за отриманий в жовтні-грудні 2004 року згідно вищевказаних контрактів товар підтверджується повідомленнями про надходження валютних коштів та банківськими виписками.

Вищенаведене свідчить про виконання ТзОВ «Дельта-Інвест» та компанією LLС “Velia Systems Limited” зобов’язань за укладеними між ними зовнішньоекономічними контрактами, що в свою чергу підтверджує реальність та дійсність цих контрактів.

Крім того, щодо питання товарообігу, то як вбачається з матеріалів справи, товарообіг відбувався у ТзОВ «Дельта-Інвест» не з компанією LLС “VeliaSystemsLimited”, а з фірмою «VIMOSS.P.A.» (Італія), на адресу якої здійснювалися поставки товару.

З наявного в матеріалах справи листа Міністерства економіки України від 14.03.2007р. № 135-27/324 вбачається, зокрема, що компанія VIMOSS.P.A. створена 05.09.1994р., внесена до Реєстру компаній Торговельної палати м. Віченца 27.09.1994р.; адреса компанії Gambellara(VI), VialeEuropa, 8 36053 Italy; статутний капітал становить 1 млн. 500 тис. євро; основними напрямками діяльності компанії є виробництво та оптова торгівля шкірою та текстильною продукцією, включаючи їх похідні; імпорт з інших країн, особливо з Східної Європи, необробленої та обробленої шкіри різних видів; компанія VIMOSS.P.A. має дозвіл на здійснення зовнішньоекономічної діяльності з 09.02.1995 року; компанія VIMOSS.P.A. має річний обіг від 15 до 40 млн. євро та спеціалізується, головним чином, на імпорті шкірсировини з Російської Федерації та України.

Щодо посилання відповідача на непредставлення ТзОВ «Дельта-Інвест» доказів фактичного отримання товару італійською фірмою «VIMOSS.P.A.», то суд погоджується із позицією позивача про відсутність у ТзОВ «Дельта-Інвест» можливості та обов’язку доведення факту отримання вантажу отримувачем – фірмою «VIMOSS.P.A.», оскільки позивач не відповідає за вручення вантажу безпосередньо отримувачу і тому не зобов’язаний мати такі докази.

Так, згідно пункту 4 зовнішньоекономічних контрактів № 30/08-GBвід 30.08.2004р. та № 11/10-GBвід 11.10.2004р., укладених між ТзОВ «Дельта-Інвест» та компанією LLС “VeliaSystemsLimited”, поставка здійснюється на умовах FCA- м. Львів, Україна, відповідно до умов INCOTERMS-2000. Відповідно до Указу Президента України «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994р. № 567/94 суб’єкти підприємницької діяльності України при укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, зобов’язані застосовувати та додержуватися Правил «Інкотермс».

Відповідно до «Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» (Інкотермс) (редакція 2000 року), які введені в дію з 01.01.2000 року, умова FCA– «Франко-перевізник (...назва місця)» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці (в даному випадку - м. Львів, Україна). Відповідно до п.п. а)пункту А.3 «Договори перевезення та страхування» розділу А. «Обов’язки продавця» визначено «Немає зобов’язань».

У відповідності до частини 2 пункту 4 вищезгаданих контрактів поставка здійснюється  за рахунок Покупця чи третьої сторони, визначеної Покупцем.

Таким чином, продавець (ТзОВ «Дельта-Інвест») не несе зобов’язань по укладенню договору перевезення з перевізником, а також не несе зобов’язань по фактичній передачі товарів безпосередньо отримувачу товару - фірмі «VIMOSS.P.A.», а несе зобов’язання по передачі товару перевізнику. 

Факт передачі товару продавцем (ТзОВ «Дельта-Інвест») перевізнику (ЗАТ ТЕК «Західукртранс»), який в жовтні-грудні 2004 року здійснював перевезення товару автомобільним транспортом на виконання вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів, підтверджується підписами і штампами перевізника у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), згідно яких здійснювалось перевезення товару. З цього моменту обов’язок продавця по поставці товарів згідно з умовами зовнішньоекономічних контрактів та умов INCOTERMS-2000 вважається виконаним.

«Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів» (КДПВ), у відповідності до статті 1 якої здійснювалось перевезення товару перевізником на виконання вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів та виписувалися CMR, у статті 5 передбачає, що накладна (CMR) складається у трьох оригіналах, підписаних відправником і перевізником. Перший примірник накладної передають відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Тому закономірною є та обставина, що графа 24 першого примірника міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) про одержання вантажу фірмою «VIMOSS.P.A.» є незаповненою, адже перший примірник CMR(примірник відправника –ТзОВ «Дельта-Інвест») не може містити відмітки одержувача «вантаж одержано», оскільки ТзОВ «Дельта-Інвест» не супроводжувало вантаж і не мало обов’язку супроводжувати вантаж. Перший примірник CMRмістить відмітку про одержання товару перевізником до перевезення, тобто підтверджує факт передачі товару відправником перевізнику, що у відповідності до умов FCA- м. Львів, Україна, є підтвердженням належного виконання обов’язку по поставці товару продавцем. А відмітка «вантаж одержано» може міститися тільки в другому (примірнику одержувача) та третьому примірнику (примірнику перевізника) міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR).

Таким чином, відсутність відмітки у графі 24 першого примірника міжнародних товарно-транспортних накладних не може бути доказом неотримання вантажу фірмою «VIMOSS.P.A.».

Докази неотримання вантажу фірмою «VIMOSS.P.A.» податковим органом не представлено і не спростовано.

Таким чином, висновок ДПІ у Франківському районі м. Львова про порушення ТзОВ «Дельта-Інвест» пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.4.1 ст. 4, пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”є безпідставним, ґрунтується на припущеннях та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для зменшення ТзОВ «Дельта-Інвест» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованих позивачем у жовтні-грудні 2004 року, оскільки останній у відповідності до пп.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” мав право на застосування нульової ставки податку на додану вартість за операціями з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

                Тому колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і постанова відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

                Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

                                                                                            у  х в  а  л  и  л  а  :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова  -  залишити без задоволення, а  постанову господарського суду Львівської області від 15 березня 2007р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта – Інвест» до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового рішення повідомлення № 1359/10/23-0 від 30.01.2006 р. – без змін.  

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                             Пліш М.А.

Судді:                                                         Кушнерик М.П.

                                                              Олендер І.Я.