Рішення № 120841303, 06.08.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 рокусправа № 380/10160/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду Українив Хмельницькій області, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 19.03.2024 № 134850012286 щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію починаючи з 13.03.2024 зарахувавши ОСОБА_1 період роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021.

Ухвалою від 20.05.2024 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 13.03.2024 щодо призначення пенсії за віком. Однак, рішенням від 19.03.2024 № 134850012286 відповідач - 2 відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021, оскільки організації знаходяться на території російської федерації.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву від 06.06.2024 (вх. № 12138), у якому зазначає, що відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією, прийнятим рішенням обидві сторони втратили можливість двосторонньої комунікації. Таким чином, документи за період роботи в російській федерації починаючи з 01.01.1992 року не приймаються до уваги при обчисленні пенсії. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало відзив на позовну заяву від 03.07.2024 (вх. № 50524), у якому зазначає, що за доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Згідно з поданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача становить 27 роки 2 місяці 3 дні (при необхідних 29 років), що недостатньо для призначення пенсії за віком. Звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією росії та введенням в країні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Укрпоштою повністю припинено поштове співробітництво та обмін поштою з країною-агресором. Поштові відправлення у цю країну не приймаються і не відправляються. 01.01.2023 російська федерація припинила учать в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року згідно листа Мінсоцполітики № 411/0-23/54 від 12.01.2023. 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифіковані Законом України від 10 листопада 199 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 13.03.2024 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та винесло рішення від 19.03.2024 № 134850012286 про відмову у призначені пенсії.

У рішенні, зокрема, вказано, що страховий стаж особи становить 27 років 02 місяці 14 днів. Вік заявника 61 рік 8 місяців 2 дні.

До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021, оскільки організація знаходиться на території російської федерації.

Вважаючи рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Суд встановив, що органами Пенсійного фонду України позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 19.10.2005 по 01.03.2021, оскільки організація знаходиться на території російської федерації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з оскарженим рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу позивача вказані періодів роботи з огляду на те, що російською федерацією розірвано Угоду про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері Пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Надаючи оцінку викладеним вище доводам суб`єкта владних повноважень, суд зважає на таке.

Згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території рф), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Постанова № 1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Тому Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Окрім цього, згідно з приписами пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

При цьому, оспорювані періоди роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021 підтверджуються записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 23.08.1979.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномаштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією відносно громадян України, відповідач не може відмовити у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії.

Суд установив, що відповідачем безпідставно не зарахований до стажу позивач період роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021, тому необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021, як такий, що має бути врахований при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.03.2024 № 134850012286 про відмову у призначенні пенсії, є протиправним.

Тому, досягнувши 60-річного віку на дату звернення за призначенням пенсії та маючи у наявності більше ніж 29 років страхового стажу, позивач має право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону № 1058-IV.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що для призначення пенсії за віком відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, позивачем були дотримані усі необхідні вимоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Тому з урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсію за віком належить призначити позивачеві з 13.03.2023, тобто з дня звернення за пенсією.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Хмельницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ у Хмельницькій області

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.03.2023 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.03.2024 № 134850012286 про відмову у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.10.2005 по 01.03.2021 та призначити з 13.03.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 968,96 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 06.08.2024.

Суддя Кедик М.В