Постанова № 120837, 22.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.06 р. Справа № 34/113

16 год.45 хвилин, м. Донецьк, вул. Артема, 157

зал судових засідань (кабінет) 212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м. Донецьк

до відповідачів – 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

2. Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька

про визнання протиправними дії відповідачів та стягнення з Державного бюджету України відсотків у розмірі 60832,04грн. Нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за вересень, жовтень, грудень 2003 року.

За участю

Представників сторін:

від позивача Апонащенко С.С (за довір.)

від відповідача –1 Ліпатов О.В.(за довір.)

-2 Калюжна В.С.(за довір.)

По справі була оголошена перерва з 10.08.2006року по 22.08.2006року на 16.00годин.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м.Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька та Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання протиправними дій відповідачів та стягнення з Державного бюджету України відсотків у розмірі 60832,04грн. нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за вересень, жовтень, грудень 2003 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідно до його декларацій з ПДВ відшкодуванню з бюджету підлягали наступні суми: 99194,00грн. – експортне відшкодування по податковій декларації за вересень 2003 року, 98623,00грн. – бюджетне відшкодування по податковій декларації за вересень 2003 року, 95661,00грн. – експортне відшкодування по податковій декларації за жовтень 2003 року, 99022,00грн. – експортне відшкодування по податковій декларації за грудень 2003 року, 95034,00грн. – бюджетне відшкодування по податковій декларації за грудень 2003 року. Господарським судом Донецької області 10.03.2004 року, 19.04.2004 року, 27.04.2004 року, 13.05.2004 року прийняті рішення по справам № 26/36, №7/37, №28/61, 31/83, №25/78 про стягнення з бюджету на його користь зазначених сум ПДВ. Постановами від 18.05.2004 року, від 14.06.2004 року, від 21.06.2004року, від 12.07.2004 року Донецький апеляційний господарський суд залишив вказані рішення місцевого господарського суду без змін та 22.07.2004 року апеляційну скаргу повернув заявнику. Постановами від 14.10.2004р., 23.12.2004р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду по справам №26/36 та №31/83 залишив без змін та ухвалами від 15.10.2004р. по справі №7/37, від 27.05.2004р. по справі №28/61, від 21.09.2004р. по справі №25/78 касаційні скарги повернуто скаржнику. За приписами п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ” несвоєчасно відшкодовані платнику податків суми ПДВ вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на день її виникнення, протягом її дії, включаючи день погашення. За розрахунком позивача проценти склали 60832,04грн. Цю суму позивач просить стягнути з державного бюджету України.

Позивач заявою від 25.07.2006року №0725-1117-06 (вхід. №02-41/27904 від 26.07.2006року) зменшив позовні вимоги і просить визнати протиправними порушення Державною податковою інспекцією в Куйбишевському районі м.Донецька передбачених законами термінів відшкодування ТОВ „Донсплав” податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, грудень 2003року та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Донсплав” відсотки в розмірі 53718,04грн. нараховані на бюджетну заборгованість з ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2003року.

Відповідач – 1 у запереченнях від 23.05.2006 року проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування-сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв’язку з надмірною сплатою. Право на відшкодування податку на додану вартість виникає тільки при фактичній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару. Відповідач 1. зазначає, що відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач дізнався про право на стягнення відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість 2004 році, але звернувся до господарського суду Донецької області за захистом своїх прав тільки в даний час, чим на думку відповідача 1. порушив своє законне право на стягнення відсотків нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.

Відповідач – 2 у відзиві на позовну заяву від 17.05.2006 р. проти позовних вимог також заперечує та зазначає, що згідно з сумісним наказом ДПА України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами, або за рішенням суду. Висновки податкової інспекції на відшкодування відсотків на бюджетну заборгованість з ПДВ до відділення казначейства не надходили. У зв’язку з цим відповідач-2 вважає, що не порушував прав та інтересів позивача, тому вимоги заявлені до нього безпідставно.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:

Позивач надав до податкового органу декларацію з ПДВ за вересень 2003 року та розрахунок експортного відшкодування, згідно яких сума ПДВ має від’ємне значення і складає 374502грн., з них експортне відшкодування складає 198389грн. та бюджетне відшкодування 176113грн. Декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2004 року (подана до податкового органу 20.10.2003р.) Позивач заявив до відшкодування частину експортного відшкодування у сумі 99194грн.

Позивач також надав до податкового органу декларацію з ПДВ за вересень 2003 року, згідно якої сума ПДВ має від’ємне значення і складає 374502грн., з них експортне відшкодування складає 198389грн. та бюджетне відшкодування 176113грн.

Відповідно до поданої до ДПІ декларації за жовтень 2003 року від’ємне значення податку складає 115490грн. З них 106290грн. сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів з дати подання декларації, 9200грн. залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню .

Позивач також надав до податкового органу декларацію з ПДВ за грудень 2003 року, згідно якої сума ПДВ має від’ємне значення і складає 243546грн., з них експортне відшкодування складає 143510грн. та бюджетне відшкодування 100036грн.

Відповідно до поданої до ДПІ декларації за грудень 2003 року та додатку №1 “Розрахунок експортного відшкодування” сума експортного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів з дати подання декларації склала 143510грн.

Пунктом 7.7.3. п. 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі – “Про ПДВ”, у редакції, яка існувала на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума ПДВ має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після її виникнення звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Позивач звертався за захистом свого порушеного права до Господарського суду Донецької області з позовними заявами про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2003 року.

За наслідками цього звернення господарським судом Донецької області 10.03.2004 року, 19.04.2004 року, 27.04.2004 року, 13.05.2004 року прийняті рішення по справам № 26/36, №7/37, №28/61, 31/83, №25/78 про стягнення з бюджету на його користь зазначених сум ПДВ. Постановами від 18.05.2004 року, від 14.06.2004 року, від 21.06.2004року, від 12.07.2004 року Донецький апеляційний господарський суд залишив вказані рішення місцевого господарського суду без змін та 22.07.2004 року апеляційну скаргу повернув заявнику. Постановами від 14.10.2004р., 23.12.2004р. Вищий господарський суд України постанову Донецького апеляційного господарського суду по справам №26/36 та №31/83 залишив без змін та ухвалами від 15.10.2004р. по справі №7/37, від 27.05.2004р. по справі №28/61, від 21.09.2004р. по справі №25/78 касаційні скарги повернуті скаржнику.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З урахуванням цього суд вважає доведеним наявність у позивача бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень, жовтень та грудень 2003 року. Матеріалами справи також підтверджується виникнення вказаної бюджетної заборгованості з ПДВ та фактичне її відшкодування.

Відповідно до п.7.7.3. ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартість” від 3.04.97 р. № 168\97 ВР (у редакції, яка існувала на момент виникнення спірних правовідносин) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного законодавством строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

За наданим актом звірки розрахунків про відшкодування відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ по деклараціям за вересень, жовтень, грудень 2003 року складеним між позивачем та відповідачем – 1 , станом на 19.05.2006 року відсотки на бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 60832,04 грн.: за вересень 2003 р. нараховані за 548 днів (з 20.11.2003 р. по 20.05.2005 р.), що склало 16084,10грн.; за вересень 2003 року відсотки нараховані за 603дні (з 01.12.03 по 25.07.05р.), що склало 5814,41грн.; за жовтень 2003 року відсотки нараховані за 520 днів (з 18.12.03 по 25.05.05р.), що склало 14718,69грн.; за грудень 2003 року відсотки нараховані за 456 днів (з 20.02.03 по 20.05.05р.), що склало 13360,65грн.; за грудень 2003 року відсотки нараховані за 386 днів (з 01.03.03 по 21.03.05р.), що склало 10854,18грн. Відповідач підтвердив дати фактичного вішкодування сум ПДВ, однак нараховані відсотки вважає безпідставними.

За розрахунком позивача наданим до заяви про зменшення позовних вимог від 25.07.2006року №0725-1117-06 (вхід. №02-41/27904 від 26.07.2006року) розмір відсотків складає 53718,04грн. в тому числі: за вересень 2003року на суму експортного відшкодування у розмірі 99194,00грн. за період з 20.11.2003року по 20.05.2005року на загальну суму 14071,96грн.; за вереснь 2003року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 32588,00грн. за період з 30.11.20003року по 25.07.2005року на загальну суму 5176,94грн.; за жовтень 2003року на суму експортного відшкодування у розмірі 95661грн. за період з 18.12.2003року по 20.05.2005року на загальну суму 12954,33грн.; за грудень 2003року на суму експортного відшкодування у розмірі 99022грн. за період з 20.02.2004року по 20.05.2005року на загальну суму 11951,01грн.; за грудень 2003року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 95034грн. за період з 01.03.2004року по 21.03.2005року на загальну суму 9563,81грн.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи право позивача на отримання відсотків на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, грудень 2003року виникло по експортному відшкодуванню за вересень 2003року – 19.11.2003року, по бюджетному відшкодуванню за вересень 2003року – 30.11.2003року, по експортному відшкодуванню за жовтень2003року – 17.12.2003року, по експортному відшкодуванню за грудень 2003року – 19.02.2004року, по бюджетному відшкодуванню за грудень 2003року – 31.02.2004року (див. розрахунок позивача).

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. ( Абзац перший підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 169/98-ВР від 04.03.98 ).

Відповідно із абзацом другим підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 ( у редакції яка діяла до 01.06.2005року) суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку мав право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальностіпосадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Позивачем не надано доказів звернення до суду з такими позовами. Відтак позивачем порушений строк передбачений ст.99 КАСУ України, що відповідно до ст.100 цього Кодексу є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову у частині визнання протиправними порушення Державною податковою інспекцією в Куйбишевському районі м. Донецька передбачених законами термінів відшкодування ТОВ „Донсплав” податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, грудень 2003року за умови, що на цьому наполягає відповідач -1 ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.

Крім того, згідно ст.13 Перехідних положень Закону N 2505-IV від 25.03.2005року пункт 7.7 статті 7 набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Пункт 7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” викладений у новій редакції передбачає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Тобто зазначана норма не передбачає нарахування відсотків по деклараціям з 01.06.2005року.

Відтак суд вважає, що у межах річного строку передбаченого ст.99 КАСУ позивач має право на відсотки на суму 2954грн.74коп. за період з 27.04.2005року ( дата звернення із позовом 27.04.2006року) по дату фактичного відшкодування: за вересень 2003року по експортному відшкодуванню на суму 99194грн. – 20.05.2005року ( 24дн.) % складають 704,41грн., за вересень 2003року по бюджетному відшкодуванню на суму 32588грн. – 20.07.2005року ( 90дн.) % складають 867,82грн., за жовнень 2003року по експортному відшкодуванню на суму 95661грн. – 20.05.2005року ( 24дн.) % складають 679,32грн., за грудень 2003року по експортному відшкодуванню на суму 99022грн. – 20.05.2005року (24дн.) % складають 703,19грн. Розрахунок зроблений представником податкового органу, який взагалі не згодний їз нарахуванням процентів. З розрахунком ознайомлений представник позивача, який до арифметичного обчислення заперечень не має, але вважає незаконим застосування річного строку.

З даними запереченнями суд не може погодитися за тих підстав, що на застосуванні річного строку передбаченого ст.99 КАСУ наполягав відповідач-ДПІ, що було враховано судом при розгляді справи. Відтак не приймаються до уваги заперечення позивача щодо неправомірності застосування зазначеного строку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача – 1 на відсутність встановленого факту надмірної сплати податку. Надмірна сплата податку згадується при визначенні бюджетного відшкодування (п. 1.8 ст. 1 Закону “Про ПДВ”), а не процентів на бюджетну заборгованість. Наявність бюджетної заборгованості, на яку нараховані проценти встановлена рішенням господарського суду Донецької області по справах № 26/36, №7/37, №28/61, 31/83, №25/78. Як вже зазначалося, цей факт не потребує доказування.

Суд також вважає, що не може бути застосована норма передбачена п.п.15.3.1. п.15.3 ст.15 Закону України від 21.12.2000року №2181, яка передбачає, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, за тих підстав, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто, у зазначених правових нормах мова йдеться не про нарахування процентів, а про повернення з бюджету податків.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) виходячи з положень п.1 ст.3, п.1 ст.17 цього Кодексу, справа за позовом юридичної особи до державної податкової інспекції є справою адміністративної юрисдикції (адміністратиною справою). Вівдповідно до абзаців 1.2 пункту 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005року №2953, який набрав чинності з 01.11.2005року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційний інстанціях відповідно місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. На це також зазначає Вищий господарський суд України в Ухвалі від 23.07.2006року по справі №22/66.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ” ( у попередній редакції) підставою для отримання відшкодування та процентів є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами позивач не звертався до суду у строки, що визначені п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” (у попередній редакції) про стягнення відсотків за вересень, жовтень та грудень 2003 року. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що позивачем порушені строки передбачені ст.ст. 99,100 КАСУ на чому наполягає відповідач -1 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька, це є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову поза межами цього строку. Позивач відповідно до ст.102 КАСУ не звертався до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку. Відтак вимоги позивача у іншій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача до відповідача - 2, то відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснювалося органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Цього зроблено не було, тому відповідач – 2 не порушував прав та законних інтересів позивача.Відтак вимоги позивач до відповідача – 2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи вищенаведене позивачу присуджується сплачене мито у розмірі 29грн.55коп.

У судовому засіданні 22.08.2006року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

На підставі Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями, Бюджетного кодексу України, Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”, Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України ( п/р.31111030600008 в УДК у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24165303, код бюджетної класифікації 14010200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м. Донецьк (83008, вул.. Югославська 28, п/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) проценти у розмірі 2954грн.74коп.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м. Донецьк (83008, вул.. Югославська 28, п/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) судові витрати по сплаті мита у розмірі 29грн.55коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 28.08.2006року.

Суддя Кододова О.В.