Ухвала суду № 120831724, 29.07.2024, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1810/23 Провадження № 1-кс/304/604/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 22022070000000145 від 30 серпня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Івано-Франківськ, мешканки АДРЕСА_1 , начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, розлученої, з вищою освітою, громадянки України, раніше не судимої,

про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту,

У С Т А Н О В И В :

детектив ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 22022070000000145 від 30 серпня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України, про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, та встановлення додаткових обов`язків. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування 5 категорії, в розумінні ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в силу займаної посади обізнана з положеннями Конституції України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», вчинила ряд умисних злочинів за наступних обставин. Так, 04 березня 2020 року між виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та ЖБК «Парковий масив» в особі директора ОСОБА_7 укладено договір про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста щодо об`єкту «Будівництво торгово-житлового комплексу по АДРЕСА_2 ». Договором визначено, що замовник до 06 квітня 2020 року повинен перерахувати на рахунок Ужгородської міської ради грошові кошти в сумі 1 134 571,07 грн. У відповідності до платіжного доручення № 8 від 10 березня 2020 року ЖБК «Парковий масив» в особі директора ОСОБА_7 сплатив на рахунок Ужгородської міської ради грошові кошти в сумі 134 571,10 грн. Після цього 14 травня 2020 року ОСОБА_7 подав до управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської ради «Акт готовності об`єкта «Будівництво торгово-житлового комплексу по АДРЕСА_2 », де у п. 12 вказав, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до вищевказаного договору, укладеного з виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, сплачено в повному обсязі, при цьому посилаючись на платіжне доручення № 8 від 10 березня 2020 року, як на документ, що підтверджує повноту сплати пайового внеску. Відтак фактично поданий ОСОБА_7 . Акт містив недостовірну інформацію в частині повноти сплаченої суми, різниця якої складала 999 999,97 грн. Детектив вказує, що у ході розгляду вказаного Акту начальник управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_4 , у період з 14 по 22 травня 2020 року (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у службовому приміщенні Управління державного архітектурно-будівельного контролю, яке знаходиться в АДРЕСА_3 , діючи умисно, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою ЖБК «Парковий масив», усвідомлюючи, що Акт містить недостовірні відомості в частині повноти сплати ОСОБА_7 грошових коштів на розвиток інженерно-транспортної соціальної інфраструктури населеного пункту, маючи відповідні повноваження та об`єктивну можливість перевірити достовірність усіх внесених в Акт даних, склала офіційний документ «Довідку щодо розгляду документів поданих для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та видачі сертифіката». При цьому ОСОБА_4 , розуміючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які настануть від цих дій, та бажаючи їх настання, відмітила у вищевказаній довідці як достовірну інформацію, яка міститься у графі «відомості у заяві про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката і акті готовності до експлуатації» щодо об`єкта «Будівництво торгово-житлового комплексу по АДРЕСА_2 ». Зафіксувавши факт достовірності усієї викладеної у вказаній довідці інформації, ОСОБА_4 скріпила цю довідку без дати своїм підписом та відтиском печатки Управління, на підставі якої 22 травня 2020 року Управлінням видано сертифікат серії НОМЕР_1 , що призвело до введення в експлуатацію об`єкту закінченого будівництва «Будівництво торгово-житлового комплексу по АДРЕСА_2 , клас наслідків CC2» без сплати всіх грошових коштів, передбачених Договором від 04 березня 2020 року. Таким чином, за позицією детектива, ОСОБА_4 , всупереч п. 7 ч. 1 ст. 7, ч. 3, 7 ст. 39, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», п. п. 5.2, 5.3, 5.4. Положення «Про залучення коштів фізичних та юридичних осіб на розвиток інженерно-транспортної соціальної інфраструктури міста», затвердженого рішенням VI сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 03 червня 2011 року № 170 зі змінами, п. п. 25, 26, 27 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, в порушення вимог посадової інструкції начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради та Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, умисно, діючи в інтересах ЖБК «Парковий масив», здійснила 22 травня 2020 року введення в експлуатацію об`єкта закінченого будівництва «Торгово-житлового комплексу по вул. Радіщева, б/н в м. Ужгород, Закарпатська область, клас наслідків СС2» без сплати пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода згідно з договором від 04 березня 2020 року в розмірі 999 999, 97 грн, чим спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на вказану суму, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що відповідно до ч. 4 примітки до ст. 364 КК України вважається тяжкими наслідками. Окрім цього детектив вказує на те, що ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи на посаді начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, в липні 2020 року знову вчинила умисний злочин. Так, 02 березня 2020 року між виконавчим комітетом Ужгородської міської ради з однієї сторони та громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з іншої сторони, укладено договір про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста щодо об`єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по вулиці Миколи Бобяка, 13 в». Договором визначено, що замовники до 02 квітня 2020 року повинні внести на рахунок Ужгородської міської ради грошові кошти в сумі 522 258,02 грн. У той же час згідно з квитанціями № 24115847 від 03 березня 2020 року та №3901220034 від 12 червня 2020 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сплатили на рахунок Ужгородської міської ради грошові кошти в сумі 10 000 грн, після чого 07 липня 2020 року подали до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради «Акт готовності об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_4 вказали, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до вищевказаного договору, укладеного з виконавчим комітетом, сплачено в повному обсязі, при цьому посилаючись на квитанцію № 24115847 від 03 березня 2020 року, як на документ, що підтверджує повноту сплати пайового внеску. Відтак фактично поданий ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Акт містив недостовірну інформацію в частині повноти сплаченої суми, різниця якої складала 512 258,02 грн. Надалі так само, як вказує детектив, у ході розгляду вищезазначеного Акту, начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_4 , у період з 14 по 22 травня 2020 року (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у службовому приміщенні Управління, діючи умисно, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди фізичними особами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що Акт містить недостовірні відомості в частині повноти сплати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошових коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, маючи відповідні повноваження та об`єктивну можливість перевірити достовірність усіх внесених в Акт даних, склала офіційний документ «Довідку щодо розгляду документів поданих прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту видачі сертифіката». При цьому ОСОБА_4 , розуміючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які настануть від цих дій, та бажаючи їх настання, відмітила у вищевказаній довідці як достовірну інформацію, яка міститься у графі «відомості у заяві про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката і акті готовності експлуатації» щодо об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по вулиці Миколи Бобяка, 13 в», після чого скріпила довідку без дати своїм підписом та відтиском печатки Управління. На підставі цієї довідки 20 липня 2020 року управлінням ДАБК Ужгородської міської ради видано сертифікат серії ЗК № 122200717746, що призвело до введення в експлуатацію об`єкту закінченого будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_5 » без сплати всіх грошових коштів, передбачених Договором від 02 березня 2020 року. Таким чином ОСОБА_4 , всупереч п. 7 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 3, 7 ст. 39, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», п. п. 5.2, 5.3, 5.4. Положення «Про залучення коштів фізичних та юридичних осіб на розвиток інженерно-транспортної соціальної інфраструктури міста», затвердженого рішенням VI сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 03 червня 2011 року № 170 зі змінами, п. п. 25, 26, 27 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, в порушення вимог посадової інструкції начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради та Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, умисно, повторно, діючи в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснила 20 липня 2020 року введення в експлуатацію об`єкта закінченого будівництва «Багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_5 » без сплати пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода згідно з договором від 02 березня 2020 року в розмірі 512 258,02 грн, чим спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на вказану суму, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що відповідно до ч. 4 примітки до ст. 364 КК України вважається тяжкими наслідками. Детектив вказує, що в ході проведення досудового розслідування достовірно встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 допустила вчинення злочинів, а відтак метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання нею покладених процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків учасників кримінального провадження. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, яка доводиться сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів висновком Держаудитслужби, висновками судових економічних експертиз, судової почеркознавчої експертизи, документами, допитами свідків. Відтак, як вказує детектив, у сторони обвинувачення є достатні та вагомі докази вини ОСОБА_4 , які також підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, злочин, який їй інкриміновано є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, при цьому Закарпатська область межує з чотирма країнами, чим ОСОБА_4 , маючи для цього реальні можливості, може скористатися у цілях переховування від досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на свідків у провадженні, зокрема здійснювати тиск на них з метою дачі ними завідомо неправдивих показів чи відмови від дачі показань, оскільки протоколами негласних слідчих (розшукових) дій встановлено як підозрювана, будучи керівником, аналізує у розмові зі своїми підлеглими покази, надані ними на етапі досудового розслідування та корегує такі; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вчинила цей злочин з використанням службового становища, а тому обіймаючи надалі посаду може знищити, сховати або спотворити будь яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливти на викривлення значимих даних шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників, що у свою чергу є способом перешкоджання досудовому розслідуванню. Відтак на думку органу досудового розслідування застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку, а тому детектив просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор у провадженні ОСОБА_3 клопотання підтримав повністю та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини. Вказував, що дійсно, про стягнення несплачених пайових внесків є судове рішення, однак жодних коштів за таким не стягнуто.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризики, наведені детективом у клопотанні, відсутні та жодним чином необґрунтовані. Вказував, що ОСОБА_4 має єдине постійне місце проживання, де мешкає разом із сином, невісткою та їх дітьми, є пенсіонером та має незадовільний стан здоров`я (знаходиться під наглядом лікаря-невролога). Окрім цього просив врахувати, що Управління ДАБК є єдиним робочим місцем підозрюваної, де вона отримує дохід від основного місця роботи та інших джерел проживання не має. Відтак будь яких доказів, що ОСОБА_4 має наявні для тривалого переховування чи можливо навіть лікування за кордоном активи, органом досудового розслідування не надано. Водночас стороні захисту невідомі свідки, які наразі не допитані, а також інші учасники кримінального провадження, на яких ОСОБА_4 може вчиняти вплив. Крім цього матеріали клопотання не містять доказів та фактичних даних, що починаючи з травня 2020 року підозрювана продовжує здійснення протиправної діяльності. Також захисник заперечував обґрунтованість підозри, не погоджуючись із кваліфікацією та викладом фактичних обставин справи. Вказував, що за цими обставинами до Ужгородського міськрайонного суду вже скеровано обвинувальний акт стосовно іншої особи; відповідним рішенням Господарського суду Закарпатської області вже стягнуто несплачену різницю пайової участі; рішенням Ужгородського міськрайонного суду договори про пайову участь визнані недійсними. На обґрунтування своєї позиції подав письмове заперечення, до якого долучив відповідні докази.

Підозрювана ОСОБА_4 позицію свого захисника повністю підтримала, додатково пояснила, що жодним чином впливати на слідство наміру не має та не може, оскільки всі документи давно вилучені. Просила слідчого суддю врахувати, що до її обов`язків не входить перевірки внесення/невнесення пайових внесків, вона лише підписує відповідний документ як керівник. Просила у задоволенні клопотання відмовити, оскільки цілодобовий домашній арешт унеможливить відвідування робочого місця, в той час як вона змушена працювати задля забезпечення нормального рівня життя та можливості лікуватися; перекладати таку ношу на сина не може, оскільки той має на утриманні хвору дитину.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які унеможливлять виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Положеннями статті 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищевказаних ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, стан здоров`я підозрюваного, його репутацію та інші обставини.

У відповідності до ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період часу. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У судовому засіданні на підставі матеріалів клопотання встановлено, що відділом детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області з 30 липня 2022 року здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22022070000000145 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст.366 КК України, а саме за фактом заподіяння інтересам держави майнової шкоди у великому розмірі, вчиненого шляхом введення у експлуатацію ряду будівель без сплати, передбаченої ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайової участі в розвитку інфраструктури міста, внаслідок зловживання посадовими особами ДАБК та Управління МБіА Ужгородської міської ради службовим становищем, яке проявилося у забезпеченні введення у експлуатацію багатоквартирних житлових будинків під виглядом індивідуальних, без сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Двадцять п`ятого липня 2024 року у даному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, було повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ініціатор клопотання просить слідчого суддю врахувати докази вини підозрюваної у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винною, а також ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

За змістом ст. 184 КПК України підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v. United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Отже обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення. При цьому остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, за які, у разі визнання її винною, може понести покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 364 КК) та штрафу від двох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 1 ст. 366 КК), про що свідчать зібрані органом досудового розслідування та надані слідчому судді докази, зокрема протокол № 03/57т від 01 березня 2024 року від 02 березня 2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 10 січня 2024 року, протокол огляду Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17 січня 2024 року, Акт готовності об`єкта до експлуатації від 14 травня 2020 року, договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 2020 року, Акт готовності об`єкта до експлуатації від 07 липня 2020 року, Довідка щодо розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та видачі сертифікатів, висновок судової економічної експертизи № СЕ-19/107-22/6603-ЕК від 05 серпня 2022 року, висновок судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/107-24/52-ПЧ від 09 січня 2024 року, висновок економічної експертизи № СЕ-19/107-23/8168-ЕК від 30 січня 2024 року, сертифікат № ЗК122200717746 від 20 липня 2020 року, висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 727-Е від 13 березня 2023 року.

Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень є доведеною, тобто зазначені у клопотанні детектива обставини підтверджуються наданими фактичними даними, що містяться у матеріалах клопотання, дослідженими у судовому засіданні, які у своїй сукупності переконують слідчого суддю у причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються. Доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, є однією з підстав для застосування запобіжного заходу.

Враховуючи заперечення захисника ОСОБА_5 щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складів кримінальних правопорушень та винуватості особи у вчиненні таких правопорушень, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної, умислу, так само як і наявність чи відсутність в її діях складів кримінальних правопорушень, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованих підозрюваній ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Так слідчий суддя бере до уваги те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , є відповідно тяжким злочином та проступком, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 364 КК) та штрафу від двох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 2 ст. 233 КК), а також враховує вагомість зібраних органом досудового розслідування доказів та наближення судового розгляду, що може посилювати бажання підозрюваної до переховування.

Невідворотність покарання за вказані кримінальні правопорушення вже сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Твердження сторони захисту про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків на території України з огляду на наявність постійного місця проживання з родиною сина та постійного місця роботи, а також необхідності систематичного лікування, на переконання слідчого судді у поєднані з вищеописаними фактами не є достатньо стримуючим моментом для абсолютного твердження про відсутність ризику переховування.

При цьому ризик переховування може бути реалізований не тільки шляхом виїзду за кордон, як про це зазначає сторона захисту.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків.

Так, наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні, що може призвести до неможливості надання ними правдивих показань у ході досудового розслідування та можливого судового розгляду.

Цей незаконний вплив може стосуватись як свідків, які вже допитані, так і інших осіб, які можуть надати показання щодо важливих обставин кримінального провадження.

Так, ОСОБА_4 , використовуючи свої набуті зв`язки серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, має можливість та може впливати на свідків. З метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може впливати на них задля надання ними неправдивих показань на її користь.

При цьому згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо; показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; як наслідок, в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками у подальшому, під час можливого судового розгляду. При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу (з покладенням процесуальних обов`язків) дасть їй можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.

Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.

У той же час слідчий суддя вважає абстрактним припущенням ризик того, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки стороною обвинувачення не надані докази на підтвердження реальної можливості настання вказаного ризику, як не наведені і встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини та/або події, які б могли переконати слідчого суддю у можливості вчинення підозрюваною такої протиправної поведінки.

Детектив у змісті клопотання вказувала на те, що ОСОБА_4 вчинила цей злочин з використанням службового становища, а тому обіймаючи надалі посаду може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на викривлення значимих даних шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, що у свою чергу, на її думку, є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

Натомість на переконання слідчого судді, загальної інформації про наявність у ОСОБА_4 широкого кола зв`язків серед службових та посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування тощо, без зазначення конкретних осіб та дій, до яких вони можуть вдатись, недостатньо для того, аби зробити висновок, що підозрювана буде або може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Будь-якими доказами та відомостями вчинення підозрюваною ОСОБА_4 дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, сторона обвинувачення не володіє.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що під час розгляду цього клопотання, стороною обвинувачення не було доведено, що ОСОБА_4 вчинятиме спроби перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з тим, що відсутні достатні підстави для такого висновку.

Навпаки слідчий суддя приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що всі документи, які стосуються кримінального провадження, давно вилучені органом досудового розслідування, а відповідними судовими рішеннями вирішені питання щодо цивільно-правових аспектів несплачених сум пайової участі.

Враховуючи наведені обставини, а також встановлені ризики та дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім на даному етапі досудового розслідування є саме запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Інші більш м`які запобіжні заходи не відповідатимуть потребам виконання завдань цього кримінального провадження та не будуть достатніми для стримування підозрюваної від реалізації відповідних ризиків.

Однак беручи до уваги озвучені у судовому засіданні захисником та підозрюваною обставини щодо необхідності виконання трудових обов`язків за постійним місцем роботи, а також проходження систематичного лікування та вік ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає достатнім застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22.00 год вечора до 06.00 год ранку.

Такий запобіжний захід буде достатнім для дотримання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, відповідатиме меті застосування запобіжного заходу запобіганням реалізації встановлених ризиків, а також не буде занадто обтяжливим заходом для неї.

Запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту з одного боку дасть можливість органу досудового розслідування контролювати підозрювану на предмет її належної процесуальної поведінки та з іншого надасть можливість ОСОБА_4 реалізувати свої особисті потреби.

Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на неї відповідні обов`язки, а також роз`яснити, що у порядку ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, в якому під арештом вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 186, 193, 194, 196, 198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 22022070000000145 від 30 серпня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Івано-Франківськ, мешканки АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 строком до 27 вересня 2024 року наступні обов`язки:

1) прибувати до старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора та суду на першу їхню вимогу;

2) повідомляти старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

3) не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин вечора по 06 годину 00 хвилин ранку без дозволу детектива чи прокурора;

4) здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дата закінчення дії ухвали 27 вересня 2024 року.

У задоволенні вимог решти клопотання відмовити.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 КПК України направити для виконання до Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1