Постанова № 120826, 22.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.06 р. Справа № 34/95

16 год. 30хвилин зал судових засідань (кабінет) 212

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В., при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м. Донецьк

до відповідачів – 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2. Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача 1., зобов’язання відповідача 1. надати до відповідача2. висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню по декларації за грудень 2005 року у розмірі 31212,00грн., а другого відповідача прийняти висновок, та на його підставі надати позивачу зазначену суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача.

Представників сторін:

від позивача Апонащенко С.С (за довір.)

від відповідача –1 Ліпатов О.В.(за довір.)

-2 Калюжна В.С.(за довір.)

По справі була оголошена перерва з 10.08.2006року по 22.08.2006року на 16.00годин.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача 1., зобов’язання відповідача 1. надати до відповідача2. висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню по декларації за грудень 2005 року у розмірі 31212,00грн., а другого відповідача прийняти висновок, та на його підставі надати позивачу зазначену суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 1. відповідно до положень п.п.7.7.5. п.7.7. ст..7 Закону України “Про податок на додану вартість” мав надати відділенню Державного казначейства в Куйбишевському районі м. Донецька висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету не пізніше 24 лютого 2006 року. Позивач зазначив, що п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким передбачає, що протягом 30 днів, наступним за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (Камеральну) заявлених у них даних . За наявності достатніх підстав, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку ( документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету .

Позивач заявою від 25.07.2006року (вхід. №02-41/28905) зменшив позовні вимоги і просить визнати протиправними порушення Державною податковою інспекцією в Куйбишевському районі м. Донецька строків надання висновку відділенню Державного казначейства в Куйбишевському районі м. Донецька із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок ТОВ „Донсплав” по декларації за грудень 2005року., а також зобов’язати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м.Донецька надати до Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок ТОВ „Донсплав” по декларації за грудень 2005 року у розмірі 31212,00грн., а Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м.Донецька прийняти висновок, та на його підставі надати ТОВ „Донсплав” (83008, м. Донецьк, вул.. Югославська,28, п/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) зазначену суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на банківський рахунок позивача.

Відповідач – 1 надав відгук від 27.04.2006 року на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що Законодавством чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. За змістом Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97 право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість. Відповідач 1. зазначає, що актом перевірки №611/23-3/31018374 від 07.04.2006 року “Про результати документальної перевірки правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ ТОВ “Донсплав” за жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень 2006 року” надмірна сплата податку на додану вартість повністю не підтверджується.

Відповідач – 2 у відзиві на позовну заяву від 20.04.2006 р. проти позовних вимог також заперечує та зазначає, що згідно з сумісним наказом ДПА України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 р. відшкодування ПДВ здійснюється органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами, або за рішенням суду. Висновки податкової інспекції на відшкодування відсотків на бюджетну заборгованість з ПДВ до відділення казначейства не надходили. У зв’язку з цим відповідач-2 вважає, що не порушував прав та інтересів позивача, тому вимоги заявлені до нього безпідставно.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:

Позивач 20.01.2006 року надав до податкового органу декларацію з ПДВ за грудень 2005року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, згідно графи 25.1 декларації позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку –31212грн.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач-1 здійснив документальну перевірку правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2005року, січень 2006року, результати якої відображені у акті перевірки від 07.04.2006року №611/23-3/31018374.

У пункті 2.3 акту перевірки відповідачем ( сторінка 40 акту) відповідачем було встановлено, що позивачем у порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” безпідставно завищене бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005року у сумі 24252,00грн.

Позивач не погодився із висновками акту перевірки і надав заперечення ( а.с.84-85 від 12.04.2006року, які були враховані податковим органом і внесені зміни до висновку акту перевірки про що свідчить відповідь ДПІ №5219/10/23-3 від 14.04.2006року де зазначено, що правомірність заявленого до відшкодування ПДВ за грудень 2005року 31212,00грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ до Державного бюджету. На це посилається відповідач -1 у Поясненнях від 23.05.2006року (вхід. №02-41/18887), а також зазначає, що податкове повідомлення – рішення про зменшення ПДВ за грудень 2005року у сумі 24252,00грн. ДПІ не винесено.

Відповідач -2 листом від 25.06.2006року (вхід. №02-41/27907) повідомив суд, що позивачу було відшкодоване ПДВ за грудень 2005року у розмірі 6960,00грн. У зв’язку з чим позивач заявою від 25.07.2006року зменшив позовні вимоги і просить надати висновок на суму 24252,00грн.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції яка діє з 01.06.2005року) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпункт 7.7.5. п.7.7. ст.7 (у редакції яка діє з 01.06.2005року) передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Тобто зазначена правова норма чітко передбачає обов’язок податкового органу у будь – якому випадку надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. З огляду на це не приймається до уваги посилання відповідача на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” та на необхідність отримання матеріалів зустрічних перевірок та встановлення факту сплати ПДВ

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого зроблено не було.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) виходячи з положень п.1 ст.3, п.1 ст.17 цього Кодексу, справа за позовом юридичної особи до державної податкової інспекції є справою адміністративної юрисдикції (адміністратиною справою). Вівдповідно до абзаців 1.2 пункту 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005року №2953, який набрав чинності з 01.11.2005року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційний інстанціях відповідно місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. На це також зазначає Вищий господарський суд України в Ухвалі від 23.07.2006року по справі №22/66.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.п. 7.7.3. п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відповідач-1 не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві сум ПДВ за грудень 2005 року. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи, що ДПІ не надала органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача до відповідача - 2, то відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та способів, які передбачені Конституцією України та законами. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету. Підпункт 7.7.5. п.7.7. ст.7 (у редакції яка діє з 01.06.2005року) передбачає, здійснення податковим органом документальної невиїзної перевірки протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, та обов’язок надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Термін надання висновку у законі не передбачений. Однак, Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість” відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснювалося органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Цього зроблено не було, тому відповідач – 2 не порушував прав та законних інтересів позивача. Відтак вимоги позивач до відповідача – 2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 22.08.2006року була оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

На підставі Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями, Бюджетного кодексу України, Закону України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України”, Наказу ДПА України та Державного Казначейства України від 21.05.2001року №200/86, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними порушення Державною податковою інспекцією в Куйбишевському районі м. Донецька строків надання висновку відділенню Державного казначейства в Куйбишевському районі м. Донецька із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок ТОВ „Донсплав” по декларації за грудень 2005року.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Куйбишевському районі м. Донецька надати до Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсплав” (83008, м. Донецьк, вул. Югославська,28, п/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) по декларації за грудень 2005 року у розмірі 24252,00грн

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсплав”м. Донецьк (83008, вул. Югославська 28, п/р.26001198018171 у Донбаській філії ВАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 31018374) судові витрати по сплаті мита у розмірі 3грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 28.08.2006року.

Суддя Кододова О.В.