Вирок № 120820506, 05.08.2024, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/808/24

Провадження № 1-кп/168/61/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

05 серпня 2024 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

їх захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000236 від 11 червня 2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сереховичі, Старовижівського району, Волинської області, українця, громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні п`ятеро малолітніх дітей (2014, 2017, 2019, 2022, 2024 років народження), раніше судимого: 19 квітня 2023 року вироком Волинського апеляційного суду призначено покарання за частиною 2 статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 3 роки (невідбута частина покарання за попереднім вироком становить тривалість 4 роки 2 місяці позбавлення волі), що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 1 статті 122 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Солов`ї, Старовижівського району, Волинської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , з вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітню дитину, розлученого, раніше не судимого, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 1 статті 122 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Ковель Ковельського району, Волинської області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 10 червня 2024 близько 19.00 год., за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , приїхав на автомобілі марки «Mazda» моделі «B2500», типу «купе», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 , до місця проживання потерпілого ОСОБА_9 . Що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Тоді ж під час словесного конфлікту на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_9 , у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник раптовий спільний намір на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Його метою було залякування, з подальшим викрадення потерпілого та незаконним позбавлення волі, за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням ОСОБА_9 фізичних страждань. В подальшому ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 обоє нанесли декілька ударів в область живота ОСОБА_9 .. Чим заподіяли потерпілому фізичних страждань та тілесних ушкоджень. Натомість, ОСОБА_6 весь час знаходився поряд із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_6 демонстрував свою готовність підтримати дії останніх, одночасно спостерігав у цей час по сторонам, з метою подолання можливого опору як з боку співмешканки потерпілого - ОСОБА_10 , так і інших осіб.

Потім, продовжуючи спільний протиправний намір на викрадення та незаконне позбавленні волі ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, близько 19.05 год. цього ж дня, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, грубо порушуючи вимоги статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, законів України та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, обвинувачені взяли потерпілого ОСОБА_9 під руки, обмежили його вільне пересування. Згодом останні застосували фізичну силу, одночасно продовжуючи тримати потерпілого ОСОБА_9 під руки. У супроводі ОСОБА_6 , який слідував за останніми позаду на відстані витягнутої руки, тобто своєю присутністю забезпечував протиправні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Потім останні змусили потерпілого ОСОБА_9 підійти до автомобіля марки «Mazda» моделі «B2500», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 . При цьому застосували фізичну силу та помістили потерпілого ОСОБА_9 через водійські двері до салону вказаного транспортного засобу, а саме на заднє сидіння. Тим самим обвинувачений ОСОБА_4 незаконного позбавив волі потерпілого ОСОБА_9 .

Продовжуючи свої протиправні дії щодо викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_9 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сіли до транспортного засобу і під керуванням ОСОБА_5 повезли у напрямку с.Ниці, Ковельського району, Волинської області. Тим самим проти волі потерпілого ОСОБА_9 , його незаконно переміщували з одного певного місця, де він вільно перебував згідно з власною волею, до іншого. При цьому обвинувачені наносили потерпілому удари в різні ділянки тіла та продовжували незаконно утримувати ОСОБА_9 у АДРЕСА_4 до 21.12 год. 10 червня 2024 року - до моменту виявлення їх працівниками поліції.

Внаслідок неправомірних дій відносно потерпілого ОСОБА_9 , останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому 9, 10, 11, 12 ребер праворуч, 10 ребра ліворуч, переломів бокових відростків, поперекових хребців 1.1., 1.2, 1.3. ліворуч. За ступенем тяжкості кожне окремо відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров`я терміном більше як 21 день, та тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці грудної клітки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_4 10 червня 2024 року, близько 19.30 год., за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_5 , перебували в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на ділянці місцевості між населеним пунктами с.Сереховичі та с.Шкроби Ковельського району Волинської області, з координатами НОМЕР_7. Тоді ж , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, ОСОБА_4 наніс численні удари руками та ногами в праву ділянку тулубу потерпілому ОСОБА_9 .. Через що обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому 9, 10, 11, 12 ребер праворуч, які по ступеню тяжкості кожне окремо відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров`я терміном більше як 21 день. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_5 наніс численні удари руками та ногами в ліву ділянку тулубу потерпілому ОСОБА_9 . Внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому 10 ребра ліворуч, переломів бокових відростків поперекових хребців L1, L2, L3 ліворуч. Які за ступенем тяжкості кожне окремо відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров`я терміном більше як 21 день.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачють відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України. А саме :

- незаконне позбавлення волі та викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань;

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_5 наказом №129 від 15 червня 2023 року командира військової частини НОМЕР_1 був призначений солдатом на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог статей 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, солдат, обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги. Повинен був сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, солдат, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи всупереч вищевказаних вимог законодавства, 10 червня 2024 року близько 19.00 год., за попередньою змовою групою осіб з обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , приїхав на автомобілі марки «Mazda» моделі «B2500», типу «купе», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , до місця проживання потерпілого ОСОБА_8 . Що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Тоді ж під час словесного конфлікту на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 , у обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник раптовий спільний намір на спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Метою було залякування останнього, з подальшим його викрадення та незаконним позбавлення волі, за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням потерпілому фізичних страждань. Згодом обвинувачений ОСОБА_5 разом із обвинуваченим ОСОБА_4 нанесли декілька ударів в область живота потерпілому ОСОБА_9 . Чим, заподіяли останньому фізичних страждань та тілесних ушкоджень. Натомість, обвинувачений ОСОБА_6 весь час знаходився поряд із обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . При цьому демонстрував свою готовність підтримати дії останніх, одночасно спостерігаючи в цей час по сторонам, з метою подолання можливого опору як з боку співмешканки потерпілого - ОСОБА_10 , так і інших осіб.

Потім, продовжуючи спільний протиправний намір на викрадення та незаконне позбавленні волі потерпілого ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням останньому фізичних страждань. Так, близько 19.05 год. цього ж дня, обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, грубо порушуючи вимоги статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, законів України та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, взяли потерпілого ОСОБА_9 під руки, обмежили його вільне пересування. При цьому вони застосовали фізичну силу, одночасно продовжуючи тримати потерпілого ОСОБА_9 під руки. У супроводі обвинуваченого ОСОБА_6 , який слідував за останніми позаду на відстані витягнутої руки, тобто своєю присутністю забезпечував протиправні дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Потім останні змусили потерпілого ОСОБА_9 підійти до автомобіля марки «Mazda» моделі «B2500», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , де застосовуючи фізичну силу, помістили потерпілого ОСОБА_9 через водійські двері до салону вказаного транспортного засобу. А саме на заднє сидіння, тим самим незаконного позбавили волі потерпілого ОСОБА_9 .

Продовжуючи свої протиправні дії щодо викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_9 , обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сіли до транспортного засобу і під керуванням ОСОБА_5 повезли у напрямку с. Ниці, Ковельського району, Волинської області. Тим самим проти волі потерпілого ОСОБА_9 , його незаконно переміщували з одного певного місця, де він вільно перебував згідно з власною волею, до іншого. При цьому наносили йому удари в різні ділянки тіла, продовжували незаконно утримувати потерпілого у АДРЕСА_4 до 21.12 год. 10 червня 2024 року - до моменту виявлення їх працівниками поліції.

Внаслідок неправомірних дій відносно потерпілого ОСОБА_9 , останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому 9,10,11, 12 ребер праворуч, 10 ребра ліворуч, переломів бокових відростків, поперекових хребців 1.1., 1.2, 1.3. ліворуч, які за ступенем ступеню тяжкості кожне окремо відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров`я терміном більше як 21 день, та тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці грудної клітки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, 10 червня 2024 року, близько 19.30 год. обвинувачений ОСОБА_5 за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на ділянці місцевості між населеним пунктами с.Сереховичі та с.Шкроби Ковельського району Волинської області, з координатами НОМЕР_7, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлював протиправність своїх дій та розумів і бажав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Діяв умисно, обвинувачений ОСОБА_5 наніс численні удари руками та ногами в ліву ділянку тулубу потерпілому ОСОБА_9 . Через що заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому 10 ребра ліворуч, переломів бокових відростків поперекових хребців L1, L2, L3 ліворуч, які за ступенем тяжкості кожне окремо відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров`я терміном більше як 21 день. В свою чергу обвинувачений ОСОБА_4 наніс численні удари руками та ногами в праву ділянку тулубу ОСОБА_9 . Через що заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому 9,10,11, 12 ребер праворуч, які за ступенем тяжкості кожне окремо відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень по ознаці тривалого розладу здоров`я терміном більше як 21 день.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачють відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення , передбачені частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України. А саме:

- незаконне позбавлення волі та викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань;

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 10 червня 2024 року близько 19.00 год., за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдатом обвинуваченим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , приїхав на автомобілі марки «Mazda» моделі «B2500», типу «купе», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 . За кермом якого перебував обвинувачений ОСОБА_5 . Всі обвинувачені приїхали, до місця проживання потерпілого ОСОБА_9 . Що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Тут же під час словесного конфлікту на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 , у обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник раптовий спільний намір на спричинення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, з метою його залякування, з подальшим його викрадення та незаконним позбавлення волі. Всі обвинувачені діяли за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням потерпілому фізичних страждань. В подальшому обвинувачені ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 нанесли декілька ударів в область живота потерпілому ОСОБА_9 Чим заподіяли останньому фізичних страждань та тілесних ушкоджень. Натомість, обвинувачений ОСОБА_6 весь час знаходився поряд із обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . При цьому обвинувачений ОСОБА_6 демонстрував свою готовність підтримати дії останніх обвинувачених, одночасно спостерігаючи в цей час по сторонам, з метою подолання можливого опору як з боку співмешканки потерпілого - ОСОБА_10 , так і інших осіб.

Далі, продовжуючи спільний протиправний намір на викрадення та незаконне позбавленні волі потерпілого ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням останньому фізичних страждань, близько 19.05 год. цього ж дня, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли з прямим умислом, грубо порушуючи вимоги статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, законів України та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Останні обвинувачені взяли потерпілого ОСОБА_9 під руки, обмежили його вільне пересування, та застосовали фізичну силу, одночасно продовжуючи тримати потерпілого ОСОБА_9 під руки, у супроводі обвинуваченого ОСОБА_6 . Останній слідував за обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позаду на відстані витягнутої руки, тобто своєю присутністю забезпечував протиправні дії останніх. Вони змусили потерпілого ОСОБА_9 підійти до автомобіля марки «Mazda» моделі «B2500», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , де застосовуючи фізичну силу помістили останнього через водійські двері до салону вказаного транспортного засобу, а саме на заднє сидіння, тим самим незаконного позбавили волі потерпілого ОСОБА_9 .

Продовжуючи свої протиправні дії щодо викрадення та незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_9 , обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сіли до транспортного засобу і під керуванням обвинуваченого ОСОБА_5 та повезли у напрямку с. Ниці, Ковельського району, Волинської області. Тобто, тим самим проти волі потерпілого ОСОБА_9 , його незаконно переміщували з одного певного місця, де він вільно перебував згідно з власною волею, до іншого. При цьому, наносили потерпілому удари в різні ділянки тіла продовжували незаконно утримувати ОСОБА_9 у АДРЕСА_4 до 21.12 год. 10 червня 2024 року - до моменту виявлення їх працівниками поліції.

Обвинувачений ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 не заподіяв.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачють відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене частиною 2 статті 146 КК України. А саме: незаконне позбавлення волі та викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акту.

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.

В підготовчому судовому засіданні 05 серпня 2024 року потерпілим ОСОБА_9 подана угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. 31 липня 2024 року між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024030570000236 від 11 червня 2024 року укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового так і судового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України та беззастережно визнав обвинувачення в повному обсязі в судовому засіданні. Для укладення цієї угоди істотне значення має визнання вини та щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 122 КК України, а також повне відшкодування ним спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду та вибачився перед потерпілим ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його.

Також вказаною угодою сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .

При укладанні угоди враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, а також його щире каяття, беззастережне визнання ним своєї винуватості повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду та вибачився перед потерпілим ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його, засуджений вироком Волинського апеляційного суду за частиною 2 статті 307 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки (невідбута частина покарання за попереднім вироком становить тривалість 4 роки 2 місяці позбавлення волі), одруженого, має на утриманні п`ятеро малолітніх дітей (2014, 2017, 2019, 2022, 2024 років народження), приймав участь в антитерористичній операції, а в період з 26 лютого 2022 року до 15 вересня 2023 року проходив військову службу в ЗСУ по захисту України від нападу російської федерації, має поранення та нагороджений військовою нагородою і з врахуванням цих обставин йому Сторонами узгоджено покарання, а саме:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції даної статті у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком тривалістю 4 роки 2 місяці позбавлення волі та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно погодився на призначення йому обумовленого сторонами угоди вищевказаного покарання.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення з потерпілим. Письмове клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 відкликав за відсутністю потреби. Бо дане питання буде вирішуватися під час складання вироку судом. Просив суд залишити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнав себе винним, щиро розкаявся у вчинених ним кримінальних правопорушеннях. Зазначив, що повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду та вибачився перед потерпілим ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його. Просив затвердити угоду про примирення з потерпілим, яку уклав добровільно. Погодився з думкою прокурора щодо залишення запобіжного заходу відносно нього до вступу вироку в законну силу.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України. Наслідки укладення, затвердження угоди та невиконання, йому роз`яснені та зрозумілі.

Захисник ОСОБА_7 зазначив, що укладення угоди в даній справі відповідає вимогам закону та просив затвердити угоду, укладену між потерпілим та його підзахисним ОСОБА_4 . Щодо залишення запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 просив суд затвердити угоду про примирення. Погодився з думкою прокурора щодо залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу.

В підготовчому судовому засіданні 05 серпня 2024 року потерпілим ОСОБА_9 подана угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. 31 липня 2024 року між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024030570000236 від 11 червня 2024 року укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_5 під час досудового так і судового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України та беззастережно визнав обвинувачення в повному обсязі в судовому засіданні. Для укладення цієї угоди істотне значення має визнання вини та щире каяття обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 1 статті 122 КК України, а також повне відшкодування ним спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 .

Обвинувачений ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду та вибачився перед потерпілим ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його.

Також вказаною угодою сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .

При укладанні угоди враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, а також його щире каяття, беззастережне визнання ним своєї винуватості повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду та вибачився перед потерпілим ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на даний час є військовослужбовцем та з 12 березня 2022 року по даний час здійснює захист України від нападу російської федерації, є учасником бойових дій, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, а тому Сторонами йому узгоджено покарання, а саме:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

З врахуванням положень статей 66, 67, 75 КПК України Сторони прийшли до згоди про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік з метою продовження ним служби в ЗСУ та захисту України.

Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно погодився на призначення йому обумовленого сторонами угоди вищевказаного покарання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти затвердження угоди про примирення з потерпілим. Просив запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 залишити до 10 серпня 2024 року включно. Оскільки останній буде продовжувати службу в ЗСУ.

У судовому засіданні ОСОБА_5 визнав себе винним та просив затвердити угоду про примирення з потерпілим, яку уклав добровільно. Щодо строку дії запобіжного заходу відносно нього поклався на розсуд суду. Зазначив, що автомобіль, який був арештований згідно ухвали суду, йому повернуто. Що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах кримінального провадження.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України. Наслідки укладення, затвердження угоди та невиконання, йому роз`яснені та зрозумілі.

Захисник ОСОБА_7 зазначив, що укладення угоди в даній справі відповідає вимогам закону та просив затвердити угоду, укладену між потерпілим та його підзахисним ОСОБА_5 . Щодо строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 поклався на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений потерпілий ОСОБА_9 просив суд затвердити угоду про примирення. Щодо строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 поклався на розсуд суду.

В підготовчому судовому засіданні 05 серпня 2024 року потерпілим ОСОБА_9 подана угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. 31 липня 2024 року між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 , за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024030570000236 від 11 червня 2024 року укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового так і судового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 146 КК України та беззастережно визнав обвинувачення в повному обсязі в судовому засіданні. Для укладення цієї угоди істотне значення має визнання вини та щире каяття обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146, а також повне відшкодування ним спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його.

Обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_9 .

Також вказаною угодою сторони погодилися на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

При укладанні угоди враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, а також його щире каяття, беззастережне визнання ним своєї винуватості повністю відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_9 , а потерпілий в свою чергу простив його, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, а тому Сторонами йому узгоджено покарання, а саме :

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

З врахуванням положень статей 66, 67, 75 КПК України Сторони прийшли до згоди про звільнення підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно погодився на призначення йому обумовленого сторонами угоди вищевказаного покарання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти затвердження угоди про примирення з потерпілим. Просив запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 залишити до вступу вироку в законну силу.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним та просив затвердити угоду про примирення з потерпілим, яку уклав добровільно. Щодо строку дії запобіжного заходу відносно нього поклався на розсуд суду.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України. Наслідки укладення, затвердження угоди та невиконання, йому роз`яснені та зрозумілі.

Захисник ОСОБА_7 зазначив, що укладення угоди в даній справі відповідає вимогам закону та просив затвердити угоду, укладену між потерпілим та його підзахисним ОСОБА_6 . Щодо строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 просив суд затвердити угоду про примирення. Щодо строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоди на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження всіх трьох угод, кожної зокрема, з таких мотивів.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

З огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України. А саме :

- незаконне позбавлення волі та викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань;

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .

А обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України. А саме: незаконне позбавлення волі та викрадення людини, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Частиною 5 статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнали вину у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України, а обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 146 КК України. Всі надали згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.

Отже суд висновує про таке. Злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно до частини 4 статті 12 КК України, є нетяжкими злочинами. Бо за їх вчинення передбачене основне максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Правову кваліфікацію кримінальних правопорушень органами досудового розслідування здійснено правильно,угоди про примирення укладено після повідомлення про підозру,узгоджена сторонами міра покарання у виді позбавлення волі та обмеження волі передбачена санкціями частини 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених КК України.

Судом встановлено, що умови даних угод відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не порушують права, свободи інших осіб та відповідають інтересам суспільства.

Вимоги пункту 9 частини 2 статті 52 КПК України щодо обов`язкової участі захисника у разі укладення угоди про примирення дотримані.

Також судом з`ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені частиною 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені частиною 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде йому призначено у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Інші потерпілі чи обвинувачені, крім тих, між якими укладена угода, у даному кримінальному провадженні відсутні.

Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд висновує, що зазначені угоди у повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вони містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 471 КПК України, умови угод не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, дата її укладення та підписи сторін.

Підстав для відмови в затвердженні угод, визначених в частині 7 статті 474 КПК України, судом не встановлено.

Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України, а обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 146 КК України та затвердженні угод від 31 липня 2024 року про примирення, кожна з яких укладена між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Щодо призначення міри покарання.

Під час вчинення кримінальних правопорушень, за даним кримінального провадженням, обвинувачені були осудними у розумінні статті 19 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та попередження вчинення ними нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „ Про практику призначення судами кримінального покарання", за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд враховує положення статті 9 Конституції України, частини 2 статті 8 КПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів. Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, виходячи з положень частини 4 статті 12 КК України, віднесено законом до нетяжких злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Згідно частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Також суд враховує пункт VI угоди від 31 липня 2024 року про примирення обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_9 . Згідно якої сторони узгодили, що при визначенні покарання за скоєння кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_4

покарання в межах санкцій статей. А саме:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції даної статті у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком тривалістю 4 роки 2 місяці позбавлення волі та остаточно до відбуття ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Також суд враховує пункт VI угоди від 31 липня 2024 року про примирення обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_9 . Згідно якої сторони узгодили, що при визначенні покарання за скоєння кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкцій статей. А саме:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Також суд враховує пункт VI угоди від 31 липня 2024 року про примирення обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 . Згідно якої сторони узгодили, що при визначенні покарання за скоєння кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкцій статті. А саме:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно статті 66 КК України є щире їх каяття, добровільне відшкодування ними потерпілому матеріальної та моральної шкоди. Обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених, згідно статті 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щодо застосування при призначенні покарання положень статті 75 КК України, то це не може бути перешкодою для застосування судом при призначенні покарання положень вказаної норми кримінального закону. Крім того, суд враховує, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Відповідно до вимог частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням..

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3 статті 75 КК України).

Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 раніше не судимі та вчинили нетяжкі злочини.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особи обвинувачених, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень статті 75 КК України. Суд погоджується із пунктом VI угод від 31 липня 2024 року про примирення обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 .

З врахуванням положень статей 66, 67, 75 КПК України суд висновує про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік з метою продовження ним служби в ЗСУ та захисту України та про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік. Тому вважає за можливе звільнити обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення їхньої належної поведінки та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та попередження вчинення ними нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України та з покладенням на них обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та кожної особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення кожного обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Щодо запобіжного заходу.

Ухвалою від 12 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на шістдесят днів, тобто до 08 серпня 2024 року включно. Початок строку тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання, тобто з 10 червня 2024 року. На підставі частини 5 статті 182 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн.

Враховуючи, що обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, ризики, визначені статтею 177 КПК України, не зменшились, не застосування запобіжного заходу, на думку суду, санкція статей, за якими обвинувачуються ОСОБА_4 передбачає покарання до 5 років позбавлення волі, строк дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу закінчується 08 серпня 2024 року, а тому, згідно статті 199 КПК України, суд вважає доцільним, з врахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, продовжити щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до моменту вступу вироку в законну силу.

На підставі частини 5 статті 182 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Розмір застави визначено у межах 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м.Київ та надати документ, що це підтверджує суду.

Ухвалою від 12 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_5 строком два місяці, тобто до 10 серпня 2024 року та заборонено йому залишати житло за адресою АДРЕСА_5 у період з 22 до 6 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім часу який витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду.

Зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати покладені обов`язки, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду - АДРЕСА_5 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 .

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Тому суд висновує, що запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у виді домашнього арешту залишити до 10 серпня 2024 року включно. Та залишити ОСОБА_5 до 10 серпня 2024 року включно обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, що були покладені на нього ухвалою від 12 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області.

Ухвалою від 12 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_6 строком два місяці, тобто до 10 серпня 2024 року та заборонено йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ,у період з 22 до 6 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім часу який витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду.

Зобов`язано обвинуваченого ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора,суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати покладені обов`язки, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду - АДРЕСА_1 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 .

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Тому суд висновує ,що запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді домашнього арешту залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Заборонити ОСОБА_6 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22 до 6 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім часу який витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду.

Зобов`язати ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора,суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати покладені обов`язки, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду - АДРЕСА_1 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні, позов не заявлено .

Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.

Ухвалою від 17 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області накладено арешт на тимчасово вилучене майно, шляхом позбавлення права на володіння, користування та розпорядження на вилучені під час оглядів 10 та 11 червня 2024 року, та під час затримання: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також добровільно надані потерпілим ОСОБА_9 , а саме на:

- два гіпсові зліпки від протектору шин транспортного засобу, які поміщено в дві окремі картонні коробки;

- чорні гумові шльопанці 43 розміру;

- мобільний телефон марки «Huawei», IMEI: НОМЕР_4 IMEI 2:

НОМЕР_5 , який поміщено в спеціальний пакет №WAR1271310;

- ніж, який поміщено в спеціальний пакет №WAR1271322;

- металевий предмет г - подібної форми, який поміщено в спеціальний пакет №QYH0014373;

- автомобіль марки «MAZDA B2500», р.н.з. НОМЕР_6 , з номером кузова № НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального майданчику ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області за адресою: АДРЕСА_6 ;

- мобільний телефон чорного кольору, марки «NOMI», який поміщено в спеціальний пакет №PSP1188505;

- спортивну кофту темно сірого кольору, яку поміщено в картонну коробку, та завірена підписами понятих;

- мобільний телефон чорного кольору, марки «Redmi», який поміщено в спеціальний пакет №ICR0203410;

- футболку сірого кольору зі слідами РБК, яку поміщено в паперову коробку;

- мобільний телефон , який поміщено в спеціальний пакет № ICR0203406 ;

- кофту темного кольору, яку поміщено до паперової коробки;

- грошові кошти в сумі 290 грн.,шнурівки, навушники, постанова , ремінь, який поміщено в спеціальний пакет № ICR0203407;

- чоловічу футболку коричневого кольору із надписом «Active» із білими смужками на комірці та чоловічі джинси синього кольору із потертістю на правому коліні та слідами РБК.

Накладений арешт ухвалою від 17 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області підлягає скасуванню відповідно до частини 4 статті 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 61, 63, 65, 70, 71, 75, 76, 122, 146 КК України, статтями 7, 100, 174, 314, 367-371, 373, 374, 376, 392-395, 468, 471, 473, 475, 476 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

Угоду від 31 липня 2024 року про примирення між потерпілим і обвинуваченим, укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000236 від 11 червня 2024 року - затвердити.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції даної статті у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком тривалістю 4 роки 2 місяці позбавлення волі та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 10 червня 2024 року.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

На підставі частини 5 статті 182 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання засудженим обов`язків - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Заставу в розмірі 60560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м.Київ та надати документ, що це підтверджує, суду.

У разі внесення застави покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:

- за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора, суду у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатися із місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_9 .

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до вступу вироку в законну силу.

Роз`яснити засудженому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Старовижівського районного суду Волинської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі органу Державної пенітенціарної служби України, де він утримується.

У разі внесення застави та з моменту звільнення засудженого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, засуджений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосування запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити застоводавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки засудженого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо засуджений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні.

Угоду від 31 липня 2024 року про примирення між потерпілим і обвинуваченим, укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000236 від 11 червня 2024 року - затвердити.

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146 КК України та частиною 1 статті 122 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції даної статті у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 10 червня 2024 року по 12 червня 2024 року терміном 2 дня зарахувати у строк відбування покарання, що відповідає 2 (двом) дням позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

На підставі частин 1, 2 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на командира військової частини НОМЕР_1 за місцем проходження служби ОСОБА_5 .

Роз`яснити про те, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Іспитовий строк ОСОБА_5 відраховувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у виді домашнього арешту залишити до10 серпня 2024 року включно.

Заборонити ОСОБА_5 до 10 серпня 2024 року включно залишати житло за адресою АДРЕСА_5 у період з 22 до 6 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім часу який витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду.

Зобов`язати ОСОБА_5 до 10 серпня 2024 року включно прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати покладені обов`язки, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду - АДРЕСА_5 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні.

Угоду від 31 липня 2024 року про примирення між потерпілим і обвинуваченим , укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030570000236 від 11 червня 2024 року - затвердити.

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 146 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання в межах санкції даної статті у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 10 червня 2024 року по 12 червня 2024 року терміном 2 дня зарахувати у строк відбування покарання, що відповідає 2 (двом) дням позбавлення волі.

На підставі частин 1, 2 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_6 .

Роз`яснити про те, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Іспитовий строк ОСОБА_6 відраховувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді домашнього арешту залишити до моменту вступу вироку в законну силу.

Заборонити ОСОБА_6 до моменту вступу вироку в законну силу залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22 до 6 години наступного дня без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім часу який витрачається на прибуття до слідчого, прокурора або суду.

Зобов`язати ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора,суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати покладені обов`язки, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду - АДРЕСА_1 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні.

Накладений ухвалою від 17 червня 2024 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області арешт на тимчасово вилучене майно, шляхом позбавлення права на володіння, користування та розпорядження під час оглядів 10 та 11 червня 2024 року, та під час затримання: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також добровільно надані потерпілим ОСОБА_9 - скасувати.

Речові докази а саме:

- чорні гумові шльопанці 43 розміру;

- мобільний телефон марки «Huawei», IMEI: НОМЕР_4 IMEI 2:

НОМЕР_5 , який поміщено в спеціальний пакет №WAR1271310;

- металевий предмет г - подібної форми, який поміщено в спеціальний пакет №QYH0014373;

- мобільний телефон чорного кольору, марки «NOMI», який поміщено в спеціальний пакет №PSP1188505;

- спортивну кофту темно сірого кольору, яку поміщено в картонну коробку, та завірена підписами понятих;

- мобільний телефон чорного кольору, марки «Redmi», який поміщено в спеціальний пакет №ICR0203410;

- футболку сірого кольору зі слідами РБК, яку поміщено в паперову коробку;

- мобільний телефон , який поміщено в спеціальний пакет № ICR0203406 ;

- кофту темного кольору, яку поміщено до паперової коробки;

- грошові кошти в сумі 290 грн.,шнурівки, навушники, постанова , ремінь, який поміщено в спеціальний пакет № ICR0203407;

- чоловічу футболку коричневого кольору із надписом «Active» із білими смужками на комірці та чоловічі джинси синього кольору із потертістю на правому коліні та слідами РБК - повернути власникам;

- два гіпсові зліпки від протектору шин транспортного засобу, які поміщено в дві окремі картонні коробки та ніж, який поміщено в спеціальний пакет №WAR1271322 - знищити;

- автомобіль марки «MAZDA B2500», р.н.з. НОМЕР_6 , з номером кузова № НОМЕР_3 , який був поміщений до спеціального майданчику ВПД №1 (смт. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області за адресою: АДРЕСА_6 - було повернуто власнику згідно розписки від 30 липня 2024 року ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених частини 3 статті 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди примирення потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя ОСОБА_1