Постанова № 120817, 03.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.06 р. Справа № 34/89а

15годин 50 хвилин Зал судових засідань (кабінет № 212) місто Донецьк, вулиця Артема 157

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства „Тютюнова компанія „Хамадей” м.Донецьк

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.08.05р., від 28.10.2005року, від 17.01.2006року

За участю представників сторін:

Від позивача Елагіна В.М., Колеснікова О.О., Кригіна Н.О. (за дорученнями)

Від відповідача Кравцова Е.В., Картамишева Н.В., Макарова В.Я., Ївах Л.А.

(за дорученнями)

По справі була оголошена перерва з 05.07.2006року на 20.07.2006року на 13,30 годин, на 27.07.2006року на 15,30годин., за клопотанням сторін зупинене провадження по справі до 03.08.2006року на 14,30хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Дочірнім підприємством „Тютюнова компанія „Хамадей” м.Донецьк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005р., №0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р., №0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р., №0000760815/ 3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006р. у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1045500,00грн., № 0000820815/024967/10/13-31-2 від 18.08.2005р., № 0000820815/1/ 32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р., №0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р.,№0000820815/3/10252/10/1516-23/2 від 13.04.2006р., №0000810815/ 024968/10/13-31-2 від 18.08.2005р., №0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р, №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р., №0000810815/3/ 10250/10/ 1516-23/2 від 13.04.2006р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він виявив податкові накладні №000977 від 08.11.2002року, №08/01-1 від 08.01.2003року, №14/01-2 від 14.01.2003року, №0401 від 01.04.2003року, №0406 від 06.042003року, які були загублені та не були відображені у податковому обліку. Позивач вважає, що цей факт підтверджений попередньою перевіркою ДПІ. Підприємство виявило та відобразило ці накладні в Книзі обліку придбань товарів у серпні 2004року

Крім того, позивач вважає, що він правомірно у квітні – червні 2004року застосовував 5% від обороту з реалізації сигарет відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби». На думку позивача у квітні – травні 2004року Закон України “Про Державний бюджет України на 2004рік” містив ст.9 яка передбачала запровадження мораторію в тому числі при визначенні податкового зобов'язання із сплати акцизного збору на тютюнові вироби, що обчислюються у процентах до обороту з продажу товару (продукції), розмір такого зобов'язання не може бути меншим однієї третини установленої законодавством ставки акцизного збору на відповідні тютюнові вироби у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Позивач вважає, що ст.9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004рік” допускає неоднозначне трактування і відповідно до п.п4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 ДПІ при розгляді скарги повинна була прийняти рішення на користь підприємства.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” акцизний збір відноситься до загальнодержавних податків та зборів. Ст.1цього Закону передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Згідно до ст.7 зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позивач вважає, що правомірність нарахування акцизного збору підтверджується Довідкою ДПА у Донецькій області від 10.06.2004року.

Крім того, позивач незгодний із донарахуванням акцизного збору за липень –серпень 2004року у сумі 123398,80грн. за тих підстав, що тютюнова продукція яка була повернута позивачу не відповідає вимогам п.”а” ст.3 Декрету КМ України “Про акцизний збір” і не може бути включена до оборотів від реалізації підакцизної продукції і відповідно до об’єкту оподаткування. На думку позивача після повернення товару у нього були підстави для коригування сум сплаченого акцизного збору у сторону зменшення.

Позивач в доповненнях до позовної заяви від 25.04.2006року №304/01 (вхід. №02-41/16222) (т.3 а.с.85-87) просить визнати:

- нечинними податкові повідомлення – рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку №0000760815/024972/10/13-2 від 18.08.2005року, №00007608115/1/ 32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1045500,00грн. У тому числі основного платежу 697000,00грн., штрафних санкцій – 348500,00грн.

- нечинними податкові повідомлення – рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку №0000820815/024967/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000820815/1/ 32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року.

- нечинними податкові повідомлення – рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку №0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000810815/1/ 32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву №11298/10/10-2 від 25.04.2006р. посилається на те, що ним при перевірці було встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту у серпні 2004року податкових накладних виданих у листопаді 2002року, січні 2003року та квітні 2003року.

Відповідач зазначає, що відповідно до приписів п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право позивача на податковий кредит виникає за першою подією, яка у позивача виникла за фактом перерахування коштів в оплату товарів.

Відповідач посилається на те, що підприємства, які видали податкові накладні були зняті з податкового обліку: ПП „Міком” – 29.10.2003року, ПП „Красімпекс” – 14.01.2003року, ПП „Донкамест” -10.12.2003року, і ніяким чином не могли видати податкові накладні оскільки були ліквідовані. Крім того, за період з 01.10.2002року по 01.04.2004року перевіркою здійсненною ДПІ не було встановлено порушень відносно заниження податкового кредиту по зазначеним податковим накладним.

Крім того, відповідач вважає, що не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що ним було фактично здійснене коригування ПДВ за серпень 2004року. На думку відповідача позивачем у рядку 10.1 декларації з ПДВ була завищена сума податкового кредиту за операціями з придбання ПДВ на митній території України товарів, вартість яких включається до складу валових витрат виробництва – операціями, які підлягають оподаткуванню. Відповідно до Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податку не може оспорювати дані самостійно визначені ним в поданій декларації.

Щодо визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 99778грн., то відповідач не згодний із тлумаченням позивачем ст.9 Закону України „Про Держаний бюджет України на 2004рік”. На думку відповідача абз.8 статті 9 ”запроваджується мораторій на:” розповсюджується тільки на наступний абзац 9, таки чином абзац 8 зовсім не пов’язаний з абзацем12 оскільки кожний має самостійне смислове навантаження.

Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на позапланову тематичну перевірку за тих підстав, що довідка від 10.06.2004року №7/23-311-3 не містить жодного посилання на застосування підприємством будь – якої ставки акцизного збору.

Відповідач зазначає, що Закон України „Про Держаний бюджет України на 2004рік” не визнаний неконституційним і тому є обов’язковим для виконання.

Щодо визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 138283,05грн., то відповідач вважає, що згідно до ст.3 Декрету КМ України від 26.12.1992року „Про акцизний збір” та ст.3 Закону України від 15.09.1995року №329 „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” об’єктом оподаткування є обороти з реалізації.

Відповідно до ст.4 Декрету КМУ від 26.12.1992року „Про акцизний збір” датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Відповідач вважає, що жоден із випадків обумовлених у п.п.5 та 17 ст.7 Закону №329 не передбачає повернення із бюджету та коригування акцизного збору при поверненні товару з підприємств торгівлі до підприємств – виробника товарів.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (зі змінами та доповненнями), зокрема абзацом дванадцятим статті 9, встановлено у 2004 році особливості визначення податкового зобов'язання зі сплати акцизного збору на тютюнові вироби, що обчислюється у процентах до обороту з продажу товару (продукції).

Крім того, у додатку 8 до зазначеного Закону встановлено окремий код бюджетної класифікації - 14020700 для обліку надходжень акцизного збору від тютюнових виробів, який обчислюється у процентах до обороту з продажу товару (продукції). Тому в 2004 році акцизний збір з тютюнових виробів потрібно зараховувати до бюджету двома окремими сумами: обчислений за твердими ставками з одиниці продукції - на рахунок за кодом бюджетної класифікації 14020600; обчислений за ставкою у відсотках до обороту з продажу - на рахунок за кодом бюджетної класифікації 14020700.

З ініціативи суду під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Однак у зв’язку з виходом із ладу серверу, який забезпечує фіксування, про що маються акти інформаційного центу від 05.07.2006року та 20.07.2006року, у суду була відсутня можливість здійснювати фіксування судового засідання у ці дні.

27.07.2006року від сторін надійшло клопотання відповідно до п.2-1 ст.2 розділу VII „Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою вукозаписувального технічного засобу, яке було задоволене судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив.

Відповідачем була проведена комплексна документальна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2005р., результати якої відображені у акті №217/13-31-2-25113455 від 15.08.2005р. (надалі – акт перевірки).

Відповідачем 18.08.2005 року на підставі акту перевірки прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:

-№0000760815/024972/10/13-31-2 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1086511,50 грн., у тому числі основного платежу - 724341,00 грн., штрафних санкцій - 362170,50 грн.;

- № 0000820815/024967/10/13-31-2 про визначення податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 99778,05 грн., у тому числі основного платежу - 66518,70 грн., штрафних санкцій - 33259,35 грн.;

- № 0000810815/024968/10/13-31-2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової промисловості у розмірі 138283,05 грн., у тому числі основного платежу - 92188,70 грн., штрафних санкцій - 46094,35грн.

Позивач не погодившись із нарахуванням відповідачем зазначених податкових зобов'язань звернувся із скаргою до відповідача, яким за результатами розгляду первинної скарги прийнято рішення № 32020/10/31-013 від 27.10.2005р., згідно якого податкове повідомлення-рішення № 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005р. скасовано у частині визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 36887,68 грн., у тому числі основного платежу - 24591,79 грн., штрафних санкцій - 12295,89 грн., а податкові повідомлення - рішення №№ 0000 82 0815/024967/10/13-31-2, 0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005р. залишені без змін.

Відповідно до п. 6.5 ст.6 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005р. вважається відкликаним.

Відповідачем були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1049623,82 грн., у тому числі основного платежу - 699749,21 грн., штрафних санкцій - 349874,61 грн.;

2) № 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 99778,05 грн., у тому числі основного платежу - 66518,70 грн., штрафних санкцій - 33259,35 грн.;

3) № 0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової промисловості у розмірі 138283,05 грн., у тому числі основного платежу - 92188,70 грн., штрафних санкцій - 46094,35 грн.

Позивач звернувся із скаргою до ДПА у Донецькій області , за результатами розгляду якої прийнято рішення № 21278/10/250135 від 30.12.2005р., яким:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000820815/0/24967/10/13-31-2 від 18.08.2005р. (№ 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р.) у частині визначення податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 17751,60грн., у тому числі основного платежу - 11834,40 грн., штрафних санкцій - 5917,20 грн.;

- залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005р. (№ 0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р.), № 0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005р. (№ 0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р.).

Відповідачем були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1049623,82 грн., у тому числі основного платежу - 699749,21 грн., штрафних санкцій - 349874,61 грн.;

2) № 0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 82026,45грн., у тому числі основного платежу - 54684,30 грн., штрафних санкцій - 27342,15 грн.;

3) № 0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової промисловості у розмірі 138283,05 грн., у тому числі основного платежу - 92188,70грн., штрафних санкцій - 46094,35грн.

За результатами розгляду скарги підприємства від 12.01.2006року №25/1 (т.1 а.с.147-158) ДПА України прийнято рішення №2410/6/25-0215 від 16.03.2006р. (т.1 а.с.159-164), яким:

- скасовано рішення ДПА у Донецькій області № 21278/10/250135 від 30.12.2005р. у частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000820815/024967/10/13-31-2 від 18.08.2005р. (№ 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р.) у частині податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 17751,60 грн., у тому числі основного платежу - 11834,40 грн., штрафних санкцій - 5917,20 грн.,

- в іншій частині зазначене рішення та податкові повідомлення-рішення № 0000820815/024967/10/13-31-2 від 18.08.2005р. № 0000820815/1/32148/ 10/15-16-23/2 від (28.10.2005р.), № 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005р. з урахуванням рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку №32020/10/ 31-013 від 27.10.2005р (№ 000076О815/1/32146/1О/15-16-23/2 від 28.10.2005р.), № 0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005р. (№ 0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р.) залишені без змін.

Враховуючи приписи п. 6.5 ст.6 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” раніше надіслані податкові повідомлення - рішення вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення. Раніше надіслані податкові повідомлення № 0000820815/0/24967/10/13-31-2 від 18.08.2005р., № 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р., №0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року вважаються відкликаними і не породжують для позивача правових наслідків. Позивач заявою від 03.08.2006року зменшив позовні вимоги у частині визнання нечинними вищезазначених податкових повідомлень – рішень і просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 66518,70грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33259,35грн.; нечинними податкові повідомлення – рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку №0000760815/024972/10/13-2 від 18.08.2005року, №00007608115/1/ 32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1045500,00грн. У тому числі основного платежу 697000,00грн., штрафних санкцій – 348500,00грн. та нечинними податкові повідомлення – рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку №0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000810815/1/ 32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року.

Відповідачем були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:

- №0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 699749,21грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 349874,61грн., всього на загальну суму 1049623,82грн. Позивач оспорює зазначене податкове повідомлення – рішення у частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 697000,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 348500,00грн., всього на загальну суму 1045500,00грн. (т.3 а.с.90);

-№0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 66518,70грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33259,35грн. (т.3 а.с.89);

- №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 92188,70грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 46094,35грн.(т.3 а.с.88).

Щодо донарахування податку на додану вартість на суму 697000,0грн.

1. Відповідач у акті перевірки встановив (т.2 а.с.20-21), що позивач у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищив податковий кредит у серпні 2004року на суму 697000,00грн. у зв’язку з віднесенням до податкового кредиту податкові накладні видані ПП „Красімпекс” (ІПН 316498305637) №000977 від 08.11.2002року на загальну сум 1800000,00грн. в тому числі ПДВ, ПП „Міком” (ІПН 319158305638) № 08/01-1 від 08.01.2003року на загальну сум 513000,00грн. в тому числі ПДВ 85500,00грн., №14/01-2 від 14.01.2003року на загальну суму 750000,00грн. в тому числі ПДВ 125000,00грн., ПП „Донекасмест” (ІПН 316885805665) №0401 від 01.04.2003року на загальну суму 562500,00 в тому числі ПДВ 93750,00грн, №0406 від 06.04.2003року на загальну суму 556500,00 в тому числі ПДВ 92750,00грн.

Судом при розгляді справи встановлено, що:

1. Між позивачем (Покупець) та ПП „Красімпекс” був укладений договір від 22.11.2002року на поставку тютюну на загальну сум 560000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 93333,33грн. (т.6 а.с.16-18). Згідно приймального акту №255 від 08.11.2002року та видаткової накладної №0000977 від 08.11.02р. (т.1 а.с.165-166) позивачем отриманий тютюн „Мавра” на загальну кількість 15000кг. на суму 1500000грн. та ПДВ 300000,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №000977 від 08.11.2002року на загальну суму 1800000,00грн. в тому числі ПДВ 300000,00грн. (т.1 а.с1676). Розрахунок здійснений шляхом передачі 08.11.202року простого векселю №66334635445362 на загальну суму 1800000грн.(т.6 а.с.14) та 27.11.2002року простого векселю №66334635445181 на загальну суму 560000грн.(т.6 а.с.19).

На підставі заяви від 18.12.2002року (т.4 а.с.38) про виключення з реєстру платника податку на додану вартість було анульоване свідоцтво платника ПДВ (т.4 а.с.39). Згідно до Повідомлення про скасування державної реєстрації (т.3 а.с.101-102) та довідки про зняття з податкового обліку Приватне підприємство „Красимпекс” знято з податкового обліку за рішенням власника з 14.01.2003року.

2. між позивачем (Покупець) та „Міком” (Продавець) був укладений договір від 26.12.2002року (т.5 а.с.108-109) на поставку тютюну на загальну сум 1 948 950,00грн. в тому числі ПДВ на суму 324825,00грн. Згідно приймального акту №7 від 08.01.2003року та видаткової накладної №08/01-1 від 08.01.03р. (т.1 а.с.168-169) позивачем отриманий тютюн „Трапезонд” на загальну кількість 71250кг. на суму 427500грн. та ПДВ 85500,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №08/01-1 від 08.01.2003року на загальну суму 513000,00грн. в тому числі ПДВ 85500,00грн. (т.1 а.с170). Згідно приймального акту №8 від 14.01.2003року та видаткової накладної №14/01-2 від 14.01.03р. (т.1 а.с.171-172) позивачем отриманий тютюн „Вірджинія” на загальну кількість 10000кг. на суму 625000грн. та ПДВ 125000,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №14/01-2 від 14.01.2003року на загальну суму 750000,00грн. в тому числі ПДВ 125000,00грн. (т.1 а.с173). Всього ПДВ на загальну суму 210500грн. Розрахунок здійснений шляхом передачі 14.01.2003року простого векселю №66334635445363 на загальну суму 750000грн.(т.5 а.с.110-111) та 08.01.2003року простого векселю №66334635445182 на загальну суму 513000грн.(т.5 а.с.112-113).

На підставі заяви від 18.12.2002року (т.4 а.с.40) про виключення з реєстру платника податку на додану вартість було анульоване свідоцтво платника ПДВ (т.4 а.с.41). Згідно до Повідомлення про скасування державної реєстрації (т.3 а.с.99-100) та довідки про зняття з податкового обліку Приватне підприємство „Міком” знято з податкового обліку за рішенням власника з 29.10.2003року

3. Між позивачем (Покупець) та „Донкамест” (Продавець) був укладений договір від 28.03.2003року (т.6 а.с.1-2) на поставку тютюну на загальну суму 1 119 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 186500,00грн. Згідно приймального акту №26/1 від 01.04.2003року та видаткової накладної №0401 від 01.04.03р. (т.1 а.с.174-175) позивачем отриманий тютюн „Вірджинія” на загальну кількість 75000кг. на суму 468750грн. та ПДВ 93750,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №0401 від 01.04.2003року на загальну суму 562500,00грн. втому числі ПДВ 93750,00грн. (т.1 а.с176). Згідно приймального акту №28/1 від 06.04.2003року та видаткової накладної №0406 від 06.04.03р. (т.1 а.с.177-178) позивачем отриманий тютюн „Вірджинія” на загальну кількість 74200кг. на суму 463750грн. та ПДВ 92750,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №0406 від 06.04.2003року на загальну суму 556500,00грн. в тому числі ПДВ 92750,00грн. (т.1 а.с176). Всього ПДВ на загальну суму 186500грн. Розрахунок здійснений шляхом передачі 01.04.2003року простого векселю №66334301607990 на суму 562500,00грн.(т.6 а.с.3-4) та 06.04.2003року простого векселю №66334301607991 на суму 556500,00грн. (т.6 а.с.5-6).

Згідно до Повідомлення про скасування державної реєстрації (т.3 а.с.104-106) та довідки про зняття з податкового обліку Приватне підприємство „Донкамест” знято з податкового обліку за рішенням власника з 10.12.2003року.

Суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ( у редакції яка діяла у серпні 2004року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При вирішенні даного спору судом взято до уваги те, що відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі-3акону «Про податок на додану вартість»), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В той же час, наведена вище норма п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до п.п. 7.7.5, п.7.7. Закону «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість»).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Надмірна сплата податку на додану вартість за звітний період не доведено позивачем. На момент відображення податкових накладних у книзі придбань за серпень 2004року підприємства, які видавали податкові накладні були ліквідовані за рішеннями власників.

Як вбачається з матеріалів справи позивач розрахувався з продавцями шляхом передачі простих векселів. Тобто, фактична сплата податку на додану вартість у складі ціни не відбулася.

Крім того, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон України „Про податок на додану вартість” не надає право платникам податку формувати податковий кредит за іншими подіями.

У позивача виникло право на податковий кредит за першою подією фактом отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. ( Абзац другий пункту 5.1 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 550-IV від 20.02.2003 ).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. ( Пункт 5.1 статті 5 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 550-IV від 20.02.2003р.)

Однак, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року N 419, встановлені випадки обов'язкового проведення інвентаризації, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності. Завдання інвентаризації полягає у тому числі у перевірці обґрунтованості записів на рахунках і в регістрах обліку розрахунків з працівниками, бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами, покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами тощо;

Відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69, за даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) складаються звіряльні відомості по тих цінностях і розрахунках, щодо яких встановлені відхилення від облікових (кількісних, сумових) даних.

Висновки постійно діючої інвентаризаційної комісії щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей (кількісних, сумових) набирають норми розпорядчого документу і є підставою (первинним документом) для записів у бухгалтерському обліку після їх затвердження керівником підприємства.

Враховуючи наведене, розбіжності (кількісні, сумові) на рахунках обліку цінностей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов'язань і забезпечень, розрахунків з дебіторами тощо мають усуватися за результатами інвентаризації і прийнятого рішення про їх врегулювання.

Крім того виправлення помилок здійснюється відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” із змінами до цього Положення (стандарту), внесеними наказом МФУ від 25.11.2002 р. № 989. Спосіб виправлення помилок в облікових регістрах, на підставі інформації яких заповнюється фінансова звітність, установлено в п. 9 наказу МФУ від 29.12.2000р. № 356 „Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку”, який передбачає, що виправлення помилок минулих років оформляється в місяці виявлення помилки бухгалтерською довідкою, в якій наводяться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку та Головної книги.

Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000року N 356, передбачено, що регістри бухгалтерського обліку за всіма господарськими операціями на підставі первинних документів ведуться у гривнях і копійках, а при виявленні помилки в облікових регістрах передбачено складання Бухгалтерської довідки, яка буде підставою (первинним документом) для виправного запису до відповідного регістру бухгалтерського обліку і Головної книги. Наслідки недотримання положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку (щодо закриття і розподілу витрат) виправляються у порядку, передбаченому для виправлення помилок.

З огляду на вищенаведене судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що він у результаті перевірки аналітичного обліку по рахунку 644 виявив податкові накладні не прийняті до розрахунку з ПДВ у листопаді 2002р, січні 2003р. та квітні 2003року і прийняв іх до обліку у серпні 2004року, про що зазначено у „Службовій записки” ( т.1 а.с.180), за тих підстав, що „Службова записка” не є розпорядчим документом (первинним документом), який надає підставу для записів у бухгалтерському обліку відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року N 356.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом

4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

Позивач належними доказами не довів правомірність відображення у бухгалтерському та податковому обліку серпня 2004року податкових накладних виданих у листопаді 2002року, січні 2003року та квітні 2003року. За таких підстав його вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено помилковість визначення відповідачем податкового зобов'язання.

2 Щодо донарахування акцизного збору

Відповідач у акті перевірки встановив (т.2 а.с. 32-36, а.с.51), що позивачем порушені вимоги абз.12 ст.9 Закону України від 27.11.2003року №1344 „Про Державний бюджет України на 2004рік”, ст.3 Декрету КМУ від 29.12.1992року „Про акцизний збір”, ст.3 Закону України від 15.09.1995року №329/95-ВР „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” внаслідок чого позивачем занижено акцизний збір за 2-4 квартали 2004року на суму 158707,40грн. в тому числі: за квітень -11834,40грн., травень 22696,20грн., червень – 811,30грн., липень - 110702,60грн., серпень 12696,20грн.

Дані порушення виникли в наслідок заниження ставки акцизного збору у квітні, травні та червні 2004року на суму 35308,60грн. та за рахунок зменшення оподатковуваних оборотів готової продукції – 123398,80грн. (т.2 а.с.34). Між сторонами відсутній спір щодо здійснених розрахунків, спір стосується правової оцінки обґрунтованості донарахування податкового зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами позивач при визначенні акцизного збору за квітень – червень 2004року керувався ставками акцизного зору на тютюнові вироби встановленого Законом України „Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” №30/96 від 06.02.1996р. яка складала 5% до обороту з реалізації сигарет з фільтром та без фільтру з тютюну. Позивач вважає, що на абзац дванадцятий ст.9 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» розповсюджується мораторій і тому він не підлягає застосуванню.

З даним твердження позивача суд не може погодитися за наступних підстав:

27.11.2003 р. прийнято Закон «Про Державний бюджет України на 2004 рік». До ст. 9 (абзац дванадцятий) Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (далі – Закон № 1344-ІV) внесено уточнюючі редакційні зміни. Як i раніше граничний мінімальний розмір податкового зобов’язання зі сплати акцизного збору на тютюнові вироби, що обчислюється у відсотках від обороту з продажу цих виробів, не може бути меншим ніж одна третина установленої законодавством ставки акцизного збору на відповідні тютюнові вироби у твердих сумах. Разом з тим до ст. 9 Закону № 1344-ІV законодавцем внесено редакційне уточнення в частині ставки акцизного збору на тютюнові вироби у твердих сумах, яким конкретизовано, що цю ставку встановлено за 1000 шт. реалізованого товару (в попередній редакції абзацу дванадцятого ст. 9 зазначалося, що ставку акцизного збору на тютюнові вироби у твердих сумах встановлено з одиниці реалізованого товару).

Абзацом дванадцятим статті 9 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (далі – Закон № 1344-ІV) встановлено, що у 2004 році при визначенні податкового зобов'язання із сплати акцизного збору на тютюнові вироби, що обчислюються у процентах до обороту з продажу товару (продукції), розмір такого зобов'язання не може бути меншим однієї третини установленої законодавством ставки акцизного збору на відповідні тютюнові вироби у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що на абзац дванадцятий ст.9 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» розповсюджується мораторій, за наступних підстав:

Як зазначено у статі 9 Закону № 1344-ІV мораторій запроваджується на:

- створення нових і розширення діючих спеціальних (вільних) економічних зон, технологічних парків та спеціальних режимів інвестиційної діяльності на нових територіях;

- розгляд та схвалення (затвердження) нових інвестиційних і інноваційних проектів у спеціальних (вільних) економічних зонах і на територіях із спеціальним режимом інвестиційної діяльності та нових інвестиційних проектів у технологічних парках;

- розгляд та схвалення (затвердження) нових інноваційних проектів у технологічних парках здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України

Тобто, законодавець запровадив мораторій для нових інноваційних проектів, що за своїм смисловим навантаженням не стосується абзацу 12 у якому мова йдеться про визначення мінімального розміру акцизного збору на тютюнові вироби.

Відтак, позивач повинен був у 2004році застосовувати мінімальний розміру акцизного збору на тютюнові вироби і його вимоги про визначення податкового зобов’язання по акцизному збору у розмірі 35308,6грн. та штрафної фінансової санкції у розмірі 17654,3грн. задоволенню не підлягають.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що Закон України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не повинен застосовуватися відповідно до приписів ч.2 ст.7 Закону України „Про систему оподаткування” за тих підстав, що норми ст. 9 Закону № 1344-ІV не визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України.

Крім того судом при винесенні рішення враховано, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не передбачає пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон України , який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Як зазначив Конституційний суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішенні по справі №4-зп від 03.10.1997року (справа про набуття чинності Конституцією України), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. На це зазначає і Верховний Суд України в постанові 31.01.2006року при розгляді касаційної скарги на постанову ВГСУ від 01.06.2005року №2-23/7948-2004.

Щодо посилання позивач на те, що попередньою перевіркою не було встановлене зазначене порушення, то суд зазначає, що відповідно до ст.11 Закону України „Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Пункт 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” визначає функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). ( Пункт 1 статті 10 в редакції Закону N 2322-IV від 12.01.2005р.).

Згідно до підпункту „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Встановивши порушення податкового законодавства податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Той факт, що при здійсненні тематичної перевірки на підставі завдання УСБУ у Донецькій області (Довідка 7/23-311-3 від 10.06.2004року, т.1 а.с.43-50) податковий орган не встановив порушення розрахунку акцизного збору не спростовує висновки акту комплексної документальної перевірки від 15.08.2005року №217/13-31-2-25113455 у якому встановлені порушення визначення податкового зобов’язання по акцизному збору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене суд при розгляді цього порушення виходив із всіх обставин справи в їх сукупності.

Щодо донарахування акцизного збору у розмірі 123 398,80грн. в тому числі у липні 2004року у розмірі 110702,60грн. та у серпні 2004року у сумі 12696,20грн.

Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (Постачальник) та ПП „Время” (Покупець) був укладений договір №53 від 01.06.2004року (т.1 а.с.34-42) на поставку тютюнової продукції. За зворотними накладними (т.1 а.с.25-33) була повернена тютюнова продукція, яка згідно наказів по підприємству (т.1 а.с.20-24) перероблена у зв’язку із закінченням терміну дії сертифікату відповідності, заміні дизайну етикеток.

У акті перевірки відповідач (т.2 а.с.32-33) встановив, що позивачем при визначенні податкового зобов’язання з акцизного збору у липні та серпні 2004року коригувалися фактичні обороти з реалізації готової продукції на кількість повернутої продукції. Відповідач зазначив, що законодавством України не передбачено повернення із бюджету акцизного збору при визначенні податкових зобов’язань з акцизного збору, крім випадків обумовлених п.п.5 та 17 ст.7 Закону України від 15.09.1995р. №329/95-ВР „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, а саме відшкодування акцизного збору у разі реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт та при поверненні невикористаних для маркірування товарів марок акцизного збору у випадку їх пошкодження при авансовій сплаті акцизного збору.

З даним висновком акту перевірки суд не може погодитися за наступних підстав:

Згідно з ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.92 р. N 18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Відповідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", п. 1 ст. 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів.

У відповідності до ст. 6 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.

Пунктом 6 ст. 7 зазначеного Закону України визначено, що українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації.

При цьому, згідно пп. "б" ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Згідно ч. 2 пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону, з такого податку, збору (обов'язкового платежу), такий же порядок передбачено Положенням про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 N 111, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2001 за N 295/5486 (ст. 4 Положення). Згідно п. 4.12 ст. 4 зазначеного Положення податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим від дня подання розрахунку акцизного збору до органу державної податкової служби за місцем реєстрації.

Відтак суд вважає, що у разі зменшення оборотів з реалізації у зв’язку із поверненням товарів, позивач правомірно зменшив свої податкові зобов’язання на фактично повернутий невиправний брак у періоди коли відбулася ця подія.

З огляду на вищенаведене відповідач неправомірно визначив позивачу податкове зобов’язання з акцизного збору у розмірі 123398,80грн.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача у акті перевірки на обмеженість повернення із бюджету акцизного збору при визначенні податкових зобов’язань з акцизного збору, крім випадків обумовлених п.п.5 та 17 ст.7 Закону України від 15.09.1995р. №329/95-ВР за тих підстав, що у спірних правовідносинах мова йдеться не про повернення з бюджету акцизного збору, а про правильність формування податкових зобов’язань.

Крім того, норми п.п.5 та 17 ст.7 Закону України від 15.09.1995р. №329/95-ВР продовж 2004 -2005 року не змінювалися. Однак наказом ДПА України від 08.09.2005р. № 390 «Про затвердження Змін та доповнень до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору» внесені зміни до наказу ДПА України від 19.03.2001 р. № 111 «Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України» (за текстом – Положення № 111).

Новим у порядку заповнення додатку 3 до Положення № 111 є те, що у графі 14 відображається сума податкового зобов'язання, яка розрахована на фактично повернутий невиправний брак і на яку підлягає зменшенню сума податкового зобов'язання. Тобто, податковий орган визнав необхідність відображення у розрахунку акцизного збору „окремим рядком” повернутий невиправний брак, який впливає на зменшення суми податкового зобов'язання.

Враховуючи, що донараховані суми акцизного збору зараховуються до бюджету за різними кодами бюджетної класифікації відповідно до наказу Мінфіну від 27 грудня 2001 року N 604 „Про бюджетну класифікацію та її запровадження”, податковим органом були розподілені суми наступним чином 92188,8грн. по коду -140206, 31210,3грн. по коду – 140207грн. (т.4 а.с.25).

З огляду на вищенаведене вимоги позивача про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень підлягають задоволенню частково:

- №0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року у частині визначення податкового зобов’язання по акцизному збору у розмірі 31210,1грн. (27798,9 + 3411,2= 31210,1грн.- т.4 а.с.27) та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 15605,05грн.

- №0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000810815/1/ 32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року у частині визначення податкового зобов’язання по акцизному збору у розмірі 92188,7грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 46094,35грн.

Відповідно до пункту 3 ст.94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючи немайновий характер позовних вимог, суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 50%, що складає 1грн.70коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 03.08.2006року, оголошена вступна та резолютивна частина в присутності представників сторін.

Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість”, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Законом України від 21.12.2000 N 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", наказу ДПА України від 19.03.2001 р. № 111 «Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України», Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року N 356, ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку №0000820815/024967/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000820815/1/ 32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року у частині визначення податкового зобов’язання по акцизному збору у розмірі 31210,1грн.) та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 15605,05грн.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку №0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000810815/1/ 32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року у частині визначення податкового зобов’язання по акцизному збору у розмірі 92188,7грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 46094,35грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства „Тютюнова компанія „Хамадей” ( код 83047, м. Донецьк вул.. Антропова 2-2а, ЄДРПОУ 25113455, п/р. 26004301591952 в філії Пролетарського відділення Промінвестбанку в м. Донецьку, МФО 334301) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1грн.70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 08.08.2006року.

Суддя Кододова О.В.