Рішення № 120807847, 05.08.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11459/24

Провадження №: 2/752/5325/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 серпня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - позивач), адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4 до ОСОБА_1 (далі - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 76 492,23 грн.

В обгрунтування позову позивач послався на те, що 04 вересня 2019 року між Банком та відповідачем укладено кредитний договір № 20011396218901, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3 000,00 грн, який пізніше було збільшено до 47 900,00 грн, проте, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконує, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 76 492,23 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 47 890,09 грн, заборгованості за процентами - 28 602,14 грн, а також заборгованості за комісією - 0,00 грн, яку відповідач у добровільному порядку не погашає, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.

Копія позовної заяви з додатками до неї були направлені відповідачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (штрих-код 0503865501180).

Копія ухвали суду від 06 червня 2024 року була направлена на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Так, відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви № 2001396218901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тобто, укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО ФО, договір), а також підписано паспорт споживчого кредиту, в яких визначено суму ліміту, строк кредитування, процентну ставку, відсотки річних, визначено умови користування кредитом, порядок нарахування та сплати процентів.

Відповідно умов ДКБО ФО (підпункт 2.1.1. пункту 2.1. договору) договір визначає умови та порядок здійснення Банком комплексного банківського обслуговування Клієнта, регулює відносини сторін при наданні клієнту послуг банку з відкриття і обслуговування карткових рахунків, випуску карток, надання споживчого кредиту, овердрафту, кредитної лінії, використання системи «Інтернет-банкінг», сервісу «SMS-банкінг», послуги залучення коштів у вклад, надання у користування індивідуального банківського сейфу і персонального обслуговування.

У підпункті 2.1.2. договору передбачено, що згідно з умовами цього договору банк, у разі акцепту клієнтом публічної пропозиції на укладення договору, зобов`язується надавати клієнту визначені договором послуги, а клієнт зобов`язується їх оплатити в розмірах і порядку, передбачених договором і тарифами.

Договір містить елементи різних договорів (є змішаним у розумінні частини другої статті 628 ЦК України). До відносин сторін застосовуються у відповідних частинах положення законодавства України про договори, елементи яких містяться в цьому договорі (підпункт 2.1.3. договору).

Згідно підпункту 2.4.1. договору договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами або договором.

Частиною 5 ДКБО ФО визначено загальні обов`язки сторін, а у частині 6 передбачені відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Так, як вбачається з заяви № 2001396218901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, відповідачу Банком відкрито кредитну лінію з кредитним лімітом 3 000,00 грн, який в подальшому було збільшено до 47 900,00 грн, строком на 12 місяців, зі спливом якого продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, кредит виданий на загальні споживчі цілі, в тому числі для оплати за договорами страхування шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення Банком, з стандартною процентною ставкою 47,88%.

Також, у паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування, а також підтвердив про отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб відповідача та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Також випискою по рахунку № НОМЕР_1 підтверджується видача кредитних коштів позивачеві з кредитним лімітом у сумі 3 000,00 грн, який в подальшому було збільшено до 47 00,00 грн.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що Банк виконав зобов`язання за Кредитним договором шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання з погашення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконав, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком заборгованості станом на 31 березня 2024 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 492,23 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 47 890,09 грн, заборгованості за процентами - 28 602,14 грн та заборгованості за комісією - 0,00 грн.

Також, судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № КНО-44.2.2/196 від 31 березня 2024 року, відповідно до якої Банк вимагав від відповідача сплати заборгованості до кредитним договором, проте, вказана вимога залишилась з боку відповідача без виконання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частин першої-третьої статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

У частині першій статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин першої - третьої статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вже зазначалось судом, з матеріалів справи вбачається, що між Банком та відповідачем при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Крім того, відповідач отримала кредитні кошти шляхом перерахування їх на поточний рахунок відповідача згідно умов договору, що вбачається з виписки по рахунку.

Доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконує грошові зобов`язання за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 31 березня 2024 року заборгованість відповідача за договором становить 76 492,23 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 47 890,09 41 грн та заборгованості за процентами - 28 602,14 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано розмір заборгованості за кредитним договором, який визначений позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість заялвених позовних вимог, відповідно, наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» суму заборгованості кредитним договором № 2001396218901 від 04 вересня 2019 року у розмірі 76 492,23 грн (сімдесят шість тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 23 копійки).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ 14282829;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.О. Митрофанова