Рішення № 120807799, 05.08.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9928/24

Провадження №: 2/752/4994/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна

про повернення безпідставно стягнутих коштів

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Качай Гроші» (далі - відповідач), адреса: 03150, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 64/16, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна (далі - третя особа), адреса: 36014, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Петлюри Симона, будинок 5, офіс 4, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від 15 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 99161 у розмірі 15 186,04 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 99161 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості у сумі 16 800,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. постановою від 21 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису.

Також позивач вказує, що приватним виконавцем 10 листопада 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, на підставі якої звернуто стягнення на заробітну плату позивача, яку він отримує у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2022 року у справі № 752/908/22 виконавчий напис від 15 липня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 99161, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості в розмірі 16 800,00 грн, визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області від 05 грудня 2023 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Позивач зазначає, що за вказаним виконавчим провадженням з його заробітної плати було утримано грошові кошти у розмірі 15 186,04 грн.

У зв`язку з тим, що виконавчий напис, з примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а в рамках виконавчого провадження з заробітної плати позивача було утримано грошові кошти у сумі 15 186,04 грн, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України, зобов`язано третю особу подати на адресу суду належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 23 травня 2024 року доставлена в електронний кабінет відповідача 26 травня 2024 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, проте, відзиву на позовну заяву відповідачем не надано з невідомих суду причин.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надала, проте, нею виконано вимоги ухвали суду від 23 травня 2024 року та подано до суду належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Враховуючи неподання відповідчем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 99161 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості за кредитним договором № 00-836060 від 11 березня 2020 року у розмірі 16 800,00 грн.

З наявної в матеріалах справи копії постанови приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 21 вересня 2021 року вбачається, що приватним виконавцем здійснювалося примусове виконавчого напису нотаріуса № 99161 від 15 липня 2021 року, виданого приватним нотаріусам Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про звернення стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості в розмірі 16 800,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2022 року в справі № 752/908/22 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», треті особи - приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Т.Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. № 99161 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості за кредитним договором № 00-836060 від 11 березня 2020 року.

З наданої суду копії звіту про здійснені відрахування та виплати № 52 від 16 лютого 2022 року вбачається, що з заробітної плати позивача у період з листопада 2021 року по січень 2022 року на підставі постанови приватного виконавця від 10 листопада 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 утримано грошові кошти у розмірі 15 186,04 грн.

Вважаючи, що грошові кошти в розмірі 15 186,04 грн, утримані з заробітної плати позивача, на користь відповідача в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, були набуті відповідачем безпідставно, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення даної статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: «…зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не грунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.»

Згідно із постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20: «Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно".

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса був вчинений без правових на те підстав, суд вважає, що набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису, є безпідставним як на час набуття, так і на момент розгляду справи, а тому вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3 500,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно приписів частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2024 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Безсмертним Сергієм Миколайовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 28/24 (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов1язався за замовленням клієнта надати йому послуги у сфері права, склад яких визначений Додатком № 1, а клієнт зобов`язався приймати надані послуги та оплачувати їх. Додаток № 1 є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору).

Згідно додатку № 1 до договору від 03 травня 2024 року сторони договору погодили, що адвокат зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, надати клієнту правову послугу: підготування та надсилання процесуальних документів та супровід судового провадження (підготування та надсилання до суду позовної заяви про повернення безпідставно стягнутих коштів за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 та супровід судового провадження). Вартість послуги 3 500,00 грн.

Згідно акта виконаних робіт від 14 травня 2024 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 28 від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 сплачено адвокат Безсмертному С.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 28/24 від 03 травня 2024 року грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн.

На переконання суду, позивачем надано усі документи, що підтверджують сплату заявленого розміру судових витрат і співмірність обсягу послуг, наданих адвокатом.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не подано будь-яких заперечень щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу та обґрунтованості таких витрат, слід враховувати наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивач витрат на професійну правничу допомогу у розміірі 3 500,00 грн, сплачених позивачем адвокату Безсмертному Е.В. на підставі Договору про надання правової допомоги № 28/24 від 03 травня 2024 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, зважаючи на положення вимог частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Вікторівна про стягнення безпідставно стягнутих коштів - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 15 186,04 грн (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень 04 копійки).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», адреса: 03150, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 64/16, код ЄДРПОУ 41697872;

3. Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лукмасло Тетяна Юріївна, адреса: 36014, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Петлюри Симона, будинок 5, офіс 4.

Суддя А.О. Митрофанова