Рішення № 120807798, 05.08.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 761/9018/24

Провадження №: 2/752/4934/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - відповідач), адреса: 79008, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна (далі - третя особа), адреса: 01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 34, офіс 5, в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича № 3095 від 14 січня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 16 680,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 14 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис № 3095 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 16 680,00 грн.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки відповідачем не надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність стягнення з позивача боргу, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору та документів, які б підтверджували безспірність заборгованості.

Також, позивач посилається й на те, що він не підписував за допомогою одноразового ідентифікатора або за допомогою електронного цифрового підпису жодних кредитних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2024 року для розгляду цивільної справи № 761/9018/24 визначено суддю Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено його, відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України, зобов`язано третю особу подати на адресу суду належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню № 54505463 від 15 лютого 2021 року - до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 761/9018/24.

Копія ухвали про відкриття провадження від 08 травня 2024 року доставлена до електронного кабінету відповідача 09 травня 2024 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, проте, відзиву на позовну заяву відповідачем у встановлений судом строк не надано з невідомих суду причин.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надала. Третьою особою виконано вимоги ухвали суду від 08 травня 2024 року та подано до суду належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Враховуючи неподання відповідчем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено кредитний договір № 2629308, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит в сумі 5 000,00 грн зі сплатою 669 % річних, строком на 30 днів.

Згідно з виконавчим написом № 3095 від 14 січня 2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на підставі договору відступлення права вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року, за період з 20 лютого 2020 року по 02 грудня 2020 року суму заборгованості за кредитним договором № 2629308 від 11 вересня 2019 року, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн, простроченої заборгованості за комісією 2 500,00 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 7 750,00 грн, строкової заборгованості за штрафами і пенями (нараховано з 12 жовтня 2019 року до 0 лютого 2020 року) - 500,00 грн та плати за вчинення виконавчого напису 930,00 грн, а разом 16 680,00 грн

З наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 вбачається, що 15 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменком Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з метою примусового виконання виконавчого напису № 3095, вчиненого 14 січня 2021 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 16 680,00 грн.

На переконання позивача, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вчинено виконавчий напис з порушенням вимог глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, зокрема, не перевірено наявності доказів про безспірність заборгованості, а також з урахуванням того, що кредитний договір не був нотаріально посвідчений, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Варто наголосити, що у статті 50 Закону України «Про нотаріат» вказано, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Наведене в сукупності дозволяє дійти до висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд звертає увагу, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Крім того, потребує уваги й той факт, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Більш того, слід зазначити, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначила, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, посилаючись на те, що заборгованість не є безспірною, оскільки відсутні документи, що підтверджують безспірність вимог, а також кредитний договір не є нотаріально посвідчений.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі виконавчого напису від 14 січня 2021 року № 3095 з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан») заборгованість за кредитним договором № 2629308 від 11 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.

Таким чином, на переконання суду, відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.

При цьому, суд позбавлений можливості будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу договору та розрахунку заборгованості, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», оскільки довести безспірність такої заборгованості має стягувач при зверненні до нотаріуса.

Також згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються оригінал кредитного договору; та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

У матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та позивачем договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально.

Таким чином, серед документів наданих нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 19 червня 2024 року у справі № 712/11552/23.

Щодо тверджень позивача в частині того, що ним ніколи не укладався кредитний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», суд таке.

Згідно з частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом цього спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а підставою - порушення приватним нотаріусом вимог чинного законодавства при вчиненні оспорюваного виконавчого напису.

Водночас, позовних вимог про визнання кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, недійсним або нікчемним, позивачем в межах розгляду цієї цивільної справи не заявлено, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави для надання будь-якої правової оцінки кредитному договору № 2629308 від 11 вересня 2019 року.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, зважаючи на положення вимог частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 986,40 грн та 493,48 грн - за звернення до суду з заявою про забезпечення позову, а разом 1 479,88 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 14 січня 2021 року, зареєстрований за № 3095.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 479,88 грн (одна чотириста сімдесят дев`ять гривень 88 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

2. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79008, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

3. Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алла Вікторівна, адреса: 01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 34, офіс 5.

Суддя А.О. Митрофанова