Рішення № 120807720, 26.07.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/11879/24

Провадження №2-а/752/216/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття справи.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 25.05.2024 Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-1 капралом поліції Преподобною Дарією Олександрівною винесено Постанову Серія ЕНА № 2232708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) та накладено штраф в сумі 1200 гривень.

Позивач не погоджується із Постановою від 25.05.2024 Серія ЕНА № 2232708, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, адже така постанова винесена за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній Постанові від 25.05.2024 Серія ЕНА № 2232708 у розділі Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення зазначено наступне: 25.05.2024 11:55:10 м. Київ, вулиця Загородня (Любченка) / Зупинка під знак 5.42.1 з доданою табличкою 7.17 без відповідних документів / чим порушив п.8.4.е. ПДР - Порушення вимог табличків до дорожніх знаків.

Наведене вище твердження відповідача не відповідає дійсності та є безпідставним, оскільки 25.05.2024 вона разом із своїм чоловіком на власному автомобілі Мітсубуші Аутлендер, д.н.з. НОМЕР_1 , рухалася від будинку № 90- 92 по вулиці Антоновича Голосіївського району м. Києва до магазинів «Аврора» та «Сільпо», які знаходяться по вул. Антоновича, 165 м. Києва. Вздовж вищезазначених магазинів (за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 165) з лівої сторони проїжджої частини вулиці Антоновича, облаштована стоянка для відвідувачів даних магазинів із встановленим відповідним дорожнім знаком.

25.05.2024 близько 11:30 год. вона припарковала свій автомобіль навпроти магазину «Аврора», що розташований по вул. Антоновича, 165 м. Києва і відвідала даний магазин.

Здійснивши покупку в зазначеному магазині о 11:38 год., що підтверджено фіскальним чеком, вона вийшла з нього і в подальшому зайшла до магазину «Сільпо» за цією ж адресою. При цьому, транспортний засіб залишався на парковальному майданчику де і був припаркований під час зупинки.

Зробивши покупку у магазині «Сільпо» о 11:51 год., що підтверджено фіскальним чеком, вона разом із своїм чоловіком підійшли до свого транспортного засобу і побачили біля автомобіля співробітників патрульної поліції. Підійшов ближче до свого автомобіля, інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-1 капралом поліції Преподобною Дарією Олександрівною було заявлено вимогу надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Після чого вищезазначеним інспектором було повідомлено, що нею виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення нібито за те, що вона припарковала свій транспортний засіб на вулиці Загородня (Любченка) м. Києва на спеціально відведеному місці, яке призначене для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. Винісши таку постанову, вказаним інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві було запропоновано їй підписатися про її отримання, що мною і було зроблено. При цьому, під час винесення оскаржуваної постанови, вона намагалася надати свої пояснення про те, що в цей день транспортний засіб не зупиняла (не припарковувала) на спеціально відведеному місці, яке призначене для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю по вулиці Загородня (Любченка) м. Києва, однак зазначеним інспектором такі пояснення були проігноровані.

Просила суд визнати протиправною та скасувати постанову від 25.05.2024 р. Серія ЕНА № 2232708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі.

05.06.2024 позовну заяву залишено без руху

18.06.2024 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.07.2024 позивачем надано до суду відповідь на відзив, який не приймається судом, оскільки відповідно до приписів ч.1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

У відповіді на відзив позивач просить суд визнати Департамент патрульної поліції належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Оскільки Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції є підрозділом Департаменту патрульної поліції, то суд приходить до висновку, про заміну неналежного відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на належного відповідача Департамент патрульної поліції.

Представник Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свою позицію обґрунтував тим, що згідно п. 2.8 Правил дорожнього руху України водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеним розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаком 3.1, 3.2., 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18, відповідного розпізнавального знаку на транспортному засобі, яким керував позивач розміщено не було, до того ж водій не пред`явив інспектору будь-які докази (посвідчення, довідка) на підтвердження того, що він є водієм з інвалідністю, а тому інспектор виніс постанову правомірна.

Положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

25.05.2024 час вільного патрулювання працівники поліції виявили порушення ПДР України, а саме транспортний засіб Mitsubishi outlander номерний знак НОМЕР_2 , здійснив стоянку, під дією дорожнього знаку 5.38 «місце стоянки» з доданою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», чим порушив вимоги п. 8.4. (е) Правил дорожнього руху.

В адміністративному позові позивач підтверджує, що здійснила паркування транспортного засобу. Як вбачається з нагрудного камери №473256 інспектор під час розгляду справи запитала, хто здійснив паркування транспортного засобу та попросила водія надати документи.

Доводи позивача, що під час розгляду справи надавала пояснення, що вона не паркувала даний автомобіль і працівники поліції проігнорували її пояснення спростовані н/к 473256.

Під час складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності в електронному вигляді відбулась технічна помилка, через систему GPS, яка підтягнула паралельну вулицю, що привела до здійснення описки у графі постанови, а саме: місце вчинення та розгляду правопорушення.

Разом з тим, така описка не впливає на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікації, та не є підставою для задоволення позовних вимог. Зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних не спростовує самого факту вчинення позивачем порушення вимог ПДР України і по своїй суті є опискою. Основною та обов?язковою ознакою об?єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами (відсутність яких б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення).

Інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП.

Інспектор за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, під час виконання своїх посадових обов?язків та правомірно виніс постанову серії ЕНА №2232708 від 25.04.32024 за ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.05.2024 інспектор 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрал поліції Преподобна Дарія Олександрівна винесла постанову серії ЕНА №2232708 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн.

ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за зупинку транспортного засобу Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , під знак 5.42.1 з доданою табличкою 7.17 без відповідних документів, чим порушила п. 8.4.е Правил дорожнього руху.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом п. 8.4 «е» ПДР передбачено, що таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до п. 15.6 ПДР стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

Додаткова табличка 7.17 Особи з інвалідністю застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил.

Частина 6 статті 122 КУпАП передбачає, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду. Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача документів, які б підтверджували його статус особи з інвалідністю або водія, який перевозить особу з інвалідністю, суду не надано.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У зв`язку з цим, посадова особа зобов`язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та інше.

Здійснюючи розширений аналіз ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, працівниками поліції встановлено факт невідповідності дій позивач вимогам дорожнього знака 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 і дорожньою розміткою 1.35, де дозволяється стоянка лише для водіїв інвалідів або водіїв, які перевозять інвалідів, а отже, порушення вимоги пункту 8.5.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається з відеозапису, наданого відповідачем, транспортний засіб, Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований у зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю».

Судом встановлено, що позивачем у позовній заяві не оспорюється те, що 25.05.2024 о 11 год. 55 хв. на вулиці Антоновича, будю 165 у м. Києві транспортний засіб Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого вона є, знаходився у зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю».

При цьому, позивач, як на підставу цього адміністративного позову, посилається виключно на те, що вищезазначений транспортний засіб не зупиняла, не припарковувала на спеціально відведеному місці, яке призначене для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю по вулиці Загородня (Любченка) м. Києва

Проте, суд вважає наведені доводи позивача необґрунтованими, виходячи із матеріалів відеозапису події з бодікамери капралом поліції Преподобної Д.О. , що були долучені представником відповідача до відзиву на позовну заяву, із яких об`єктивно вбачається місцезнаходження транспортного засобу марки Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , у зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 «особи з інвалідністю», що мало місце у місті Києві, біля магазину «Аврора» та «Сільпо», які знаходяться на вулиці Антоновича, буд.165, що вбачається з відеозапису, наданого відповідачем, а також підтверджується наданими чеками позивача та про що зазначається позивачем: «25.05.2024 близько 11:30, позивач припарковала свій автомобіль навпроти магазину «Аврора», а о 11:51 зробили закупи у магазині «Сільпо».

Також суд зазначає, що з вищевикладеного відеозапису події з бодікамери капрала поліції Преподобної Д.О. , вбачається, що на місці вчинення правопорушення, позивач не оспорювала факт вчинення нею правопорушення, в деякій мірі навіть погоджувалася з ними, натомість коли капралом поліції Преподобної Д.О. було оголошено розмір штрафу у розмірі 1020 грн, позивач почала оспорювати цей розмір та просити понизити його до «100-200 грн, оскільки у неї є двоє дітей».

Крім того, долученим до справи відеозаписом події встановлено, що капралом поліції Преподобної Д.О. дотримано процедуру складання постанови про адміністративне правопорушення. При цьому, позивачу роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок оскарження постанови та сплати штрафу, водночас позивач не оспорював на місці оскаржуваної постанови та отримав її копію.

З вказаного відеозапису також встановлено, що працівниками поліції під час розгляду справи дотримано процедуру розгляду такої, а саме позивачу роз`яснено права, повідомлено зміст правопорушення, оголошено рішення.

У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд відхиляє зауваження позивача щодо невірно зазначеної адреси вчинення правопорушення та приймає пояснення відповідача з цього приводу, а саме те, що під час складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності в електронному вигляді відбулась технічна помилка, через систему GPS, яка підтягнула паралельну вулицю, що призвела до здійснення описки у графі постанови.

Також суд вважає правильним посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 в справі №537/1214/17, відносно того, що, якщо помилки у постанові носять лише формальний характер та не спростовують доведеність порушення позивачем вимог ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, то вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Разом з цим, постановою Верховного Суду у справі №459/1801/17 від 24 грудня 2019 року визначено, що технічна помилка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. При цьому, основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалом, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція щодо неточних відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 122 КУпАП винесена правомірно та за відсутності будь-яких порушень, а її зміст не суперечить нормам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Проаналізувавши в сукупності здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена неправомірність дій інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капрал поліції Преподобна Дарія Олександрівна пов`язаних із винесенням постанови в справі про адміністративні правопорушення серії ЕНА №2232708 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1020 грн., а тому позов є необґрунтованим, а постанова по справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП.

Доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови, зазначені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження і такі спрямовані на уникнення належної адміністративної відповідальності.

Інші обставини, на які посилається позивач, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та правомірності притягнення до адміністративної відповідальності.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).

Оскільки суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, то судові витрати з відповідача на її користь позивача не відшкодовуються..

Керуючись ст.ст. 2, 9-11, 14, 48, 72-77, 229, 241- 247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задовлення.

Рішення може бути оскаржене в Шостому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене 26.07.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя Ж. І. Кордюкова