Ухвала суду № 120778344, 18.07.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 761/30870/21

Провадження № 2/752/667/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Гненик К.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства`Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., приватний виконавець Полтавської області Скрипник В.Л. про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

-14 086, 64 грн. безпідставно отриманих коштів за Виконавчим написом, визнаним судом таким, що не підлягає виконанню;

-700 000, 00 грн. упущеної вигоди;

-115 126, 22 грн. збитків;

-100 000, 00 грн. в відшкодування моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за зверненням банку був вчинений Виконавчий напис про стягнення з нього заборгованості за Кедитним договором №720/1-034 від 25 квітня 2007 року в розмірі 43 071, 83 долари США та 1 500, 00 гр.

Приваним виконавцем виконавчого округу Полтавської обл. Скрипником Л.В. 21 жовтня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, в межах якого 03 листопада 2021 року з його банківського рахунку було стягнуто 14 086. 64 гр.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 02 квітня 2021 року Виконавчий напис був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням цього стягнуті з нього 14 086, 64 гр. є безпідставно отриманими відповідачем коштами, які просить стягнути з нього.

Крім того, просить стягнути з відповідача 700 000, 00 гр. упущеної вигоди та 115 126, 22 гр. збитків.

Зазначає, що 02 листопада 2020 року між ним, як ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ`Продукт Зерно»(орендар) був укладений Договір оренди рухомого майна №1.

За умовами договору він, як орендодавець, передав у тимчасове користування рухоме майно: вантажний самоскид марки КАМАЗ, модель 53212, 1992 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , причіп пр.-самсоскид-е марки СЗП, модель 8351. 1991 року випуску, р.н. НОМЕР_2 та сідловий тягач марки DAF, модель CF85.410, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_3 .

Строк дії договору починався 01 листопада 2020 року.

Відповідно до розділу 4 договору вартість всіх предметов оренди на місяць становить 100 000, 00 грн., орендна плата мала вноситься на умовах попередньої 100% передоплати.

03 листопада 2020 року він отримав вимогу приватного виконавця Скрипника В.Л. про відкрите виконавче провадження №63370146 з примусового виконання Виконачого напису, за змістом якої чітко вбачається, що він є боржником.

За умовами п.5.1.3 договору він, як орендодавець, протягом одного календарного дня мав повідомити орендаря про оставини, які могли ускладнити чи унеможливити використання об`єктів оренди.

03 листопада 2020 року він надав орендареві відповідне повідомлення про це.

04 листопада 2020 року ТОВ`Продукт Зерно`йому було направлено повідомлення про розірвання в односторонньому порядку Договору оренди, укладеного з ним, як ФОП, та заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій у розмірі 200 000, 00 грн.

Станом на 04 листопада 2020 року об`єкти оренди орендарю передані не були.

Таким чином, він не отримав дохід від виконання умов Договору оренди, яий міг би отримати за відсутності правовідносин по Виконавчому напису.

Враховуючи, що дохід він мав би отримувати протягом 7 місяців з листопада 2020 року до травня 2021 року, розмір упущеної вигоди становить 700 000, 00 грн.

Крім того, він є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність.

У період з 29 жовтня 2021 року до 08 грудня 2021 року ( період дії арешту його банківського рахунку ) у нього було працевлаштовано 3 працівники.

08 грудня 2020 року один них був звільнений.

З 09 грудня 2020 року до 20 травня 2021 року у нього працювало 2 працівники.

З 29 жовтня 2020 року до 20 траня 2021 року всім працівникам була нарахована та виплачена заробітна плата, нараховувалися та сплачувалися податки.

Однак через наявність постанов про арешт майна та його розшук він не міг належно здійснювати свою підприємницьку діяльність, оскільки використання автомобілів виявилось неможливим.

Через немлжливість здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї дохід він, як ФОП, зазнав збитків у вигляді нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам, та нарахованих і сплачених податків.

Всього сума збитків становить 115 126, 22 грн.

Провадження в справі в частині вимог про стягнення збитків та упущеної вигоди підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у ст. 20 ГПК України.

За змістом ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Тобто, при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 лютого 2023 року в cправі № 922/1138/22 зазначено, що з огляду на положення ч.1 ст. 20 ГПК України, а також ст. ст. 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 904/1083/18.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Так, у відносинах з ТОВ`Продукт Зерно» при укладенні договору оренди позивач діяв як ФОП, як і при виплаті заробітної плати найманим працівникам, тобто здійснював господарську діяльність.

Саме як суб`єкт господарювання позивач зазнав збитків від дій відповідача, за змістом позову, у зв`язку із вчиненим Виконавчим написом.

Тобто, за змістом позову упущеною вигодою є сума за договором оренди, та заробітна плата та податки з неї в господарській діяльності позивача, як ФОП.

Заперечуючи проти приведених відповідачем у заяві підстав для закриття провадження в справі представник позивача зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом саме як фізична особа, а не ФОП.

В той же час, суд вважає, що звернення позивача до суду в даній справі як фізичної особи не має визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору в цій частині, оскільки спір між сторонами про стягнення безпідставно отриманих коштів виник за Виконавчим написом, вчиненим щодо позивача як фізичної особи, а відносини в частині стягнення упущеної вигоди та збитків позивачем обґрунтовуються веденням ним господарської діяльності, як ФОП.

Для визначення юрисдикції спору в цій частині головним є характер участі позивача у спірних правовідносинах, тобто у правовідносинах упущеної вигоди та збитків, зокрема характер спірних правовідносин, у яких виник спір, і чим підтверджується, що характер спірних правовідносин виник у господарській діяльності.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору в частині стягнення упущеної вигоди та збитків, предмет та підстави позову в цій частині, суд доходить до висновку, що спір у цій частині є підвідомчим господарським судам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі в частині вимог позивача про стягнення упущеної вигоди та збитків.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Провадення в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства`Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., приватний виконавець Полтавської області Скрипник В.Л. стягнення безпідставно набутих грошових коштів, упущеної вигоди, збитків та моральної шкоди закрити в частині вимог про стягнення упущеної вигоди та збитків.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: К.В.Машкевич