Рішення № 120736942, 27.02.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа № 911/1663/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-норм"

про стягнення 59 970,98 гривень

за участю представників

позивача: Приходько Я.М. (довіреність №01-22/7-58 від 06.01.2023)

відповідача: Ліщенко Т.М. (довіреність № 1 від 10.07.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-норм" (далі - ТОВ "Інтер-норм"/відповідач) про стягнення 59 970,98 гривень штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2023 у справі №911/1663/23 залишено позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" без руху, постановлено виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

22.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення та бухгалтерську довідку щодо ненадходження коштів від відповідача/

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2023 у справі №911/1663/23 постановлено, зокрема:

- прийняти позовну заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;

- позивач вправі надати суду у письмовій формі, зокрема, заперечення на відзив, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні - у строк до 31.07.2023.

- протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та додаткові докази по справі (за наявності), а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

11.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ "Інтер-норм" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти нарахування неустойки та відповідно заявленої вимоги, оскільки позивач не належним чином виконав власний обов`язок з надіслання заявки на поставку товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2023 у справі №911/1663/23 постановлено призначити розгляд справи №911/1663/23 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 31.07.2023.

17.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився із запереченнями відповідача та на підтвердження викладених доводів надав відповідні докази. Вказану відповідь разом з доданими до неї документами прийнято до розгляду.

31.07.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області, засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», від ТОВ "Інтер-норм" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 31.07.2023, 12.09.2023, 03.10.2023, занесеним до протоколів судового засідання від 31.07.2023, 12.09.2023, 03.10.2023, у справі №911/1663/23 відкладено судове засідання на 12.09.2023, 03.10.2023 та 24.10.2023 відповідно.

Водночас у судовому засіданні 12.09.2023 суд звернув увагу представника позивача на необхідність подання доказів відправлення саме письмової заявки, тоді як у судовому засіданні 24.10.2023 судом наголошено представнику позивача на необхідності подання для огляду оригіналу списку згрупованого поштового відправлення та конверту, який свідчить про повернення поштового відправлення.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 24.10.2023, у цій справі відклав судове засідання на 21.11.2023.

Водночас 24.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Інтер-норм" надійшли письмові пояснення.

17.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшли заперечення на вказані вище письмові пояснення відповідача.

Також згідно вказаних заперечень позивач просив долучити до матеріалів справи більш кращу копію списку згрупованих поштових відправлень від 23.02.2022 за №01-29/1-90, яке вже наявне в матеріалах справи.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 21.11.2023 та 19.12.2023, занесеними до протоколів судового засідання від 21.11.2023 та 19.12.2023, у справі №911/1663/23 відкладено судове засідання на 19.12.2023 та 22.01.2024 відповідно.

10.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Інтер-норм" надійшли письмові пояснення з доданими до них документами.

22.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшли пояснення з долученими до них документами.

Згідно вказаних пояснень позивач просить, зокрема, не приймати подані відповідачем 10.01.2024 нові докази як такі, що подано з порушенням ст.ст. 80, 129 ГПК України, а також поновити строк для подання нових доказів, оскільки необхідність у таких доказах винкила лише за результатом поданих відповідачем нових заперечень у судовому засіданні 19.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.01.2024, у справі №911/1663/23 відкладено судове засідання на 06.02.2024.

06.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Інтер-норм" надійшли письмові пояснення з доданими до них документами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 06.02.2024, у справі №911/1663/23 відкладено судове засідання на 27.02.2024.

27.02.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Інтер-норм" надійшли письмові пояснення з доданими до них документами.

У судовому засіданні 27.02.2024 стосовно вказаних вище пояснень відповідача, як і поданих обома сторонами пояснень та заперечень з доданими до них документами раніше, зокрема 24.10.2023, 17.11.2023, 10.01.2024, 22.01.2024 та 06.02.2024, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. ч. 2, 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приписами ст. 207 ГПК України унормовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Так, перше судове засідання у вказаній справі відбулось 31.07.2023, а тому із вказаної дати розпочався розгляд справи по суті.

За таких обставин, враховуючи наведені процесуальні приписи, суд висновує, що позивач та відповідач подали пояснення та заперечення разом з доданими до них документами після початку розгляду справи по суті, а наведені, зокрема, у поясненнях позивача доводи не свідчать про поважність причин пропуску встановленого для всіх учасників судового процесу строку на заявлення власної позиції по суті спору та подання відповідних доказів.

Поряд з тим, подаючи разом з письмовими поясненнями додаткові документи, відповідач не навів жодних обґрунтувань поважності причин пропуску встановлених вказаними вище процесуальними приписами строків для заявлення позиції по суті спору та підтвердження її відповідними доказами, тоді як приписами ГПК України не передбачено обов`язку суду встановлювати мотиви пропуску процесуального строку та поважність причин такого пропуску самостійно, без порушення особою відповідного питання та наведення відповідних доводів у формі явно змістовних та логічно побудованих аргументів.

Висновуючи вказане судом враховано, що необхідність у отриманні додаткових інформації та документів на підтвердження викладених у позові обставин уже під час розгляду справи по суті не є поважними причинами, оскільки усі необхідні докази сторони мають збирати та готувати для подання до суду на етапі підготовки заяв по суті, тоді як сама по собі необхідність сторін віднайти нові докази носить суб`єктивний характер.

До того ж судом враховано, що:

- приписи статті 80 ГПК України не передбачають необхідності окремого заявлення клопотання про поновлення строків для подання доказів, а достатньою підставою для їх прийняття судом є наведення причин неможливості подання у строк та надіслання іншому учаснику, у разі відсутності у нього цих доказів;

- поважність причин подання доказів не у строк оцінюється за внутрішнім переконанням під час вчинення відповідної процесуальної дії та реалізації судом дискреційних повноважень щодо прийняття доказів.

- сторонами у заявах по суті - позові, відзиві та відповіді на відзив не зазначено про неможливість подання у строк відповідних документів, тоді як додаткових строків для подання нових доказів та/або пояснень по суті спору суд сторонам не встановлював.

Отже, враховуючи відсутність поважності причин пропуску строку для подання стронами письмових пояснень/заперечень разом з доданими до них документами, суд дійшов висновку про залишення без розгляду у порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України відповідно поданих сторонами 24.10.2023, 17.11.2023, 10.01.2024, 22.01.2024 та 06.02.2024 письмових пояснень/заперечень разом з доданими до них документами.

В розрізі наведеного судом враховано, що необізнаність учасників справи із процесуальними обов`язками, особливостями розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не звільняє сторін від їх виконання, що у зворотному свідчить не про надмірний формалізм суду в питанні прийняття/розгляду заяв і доказів, з урахуванням впровадження та розвитку у національному, суспільно-правовому середовищі інституту надання правової допомоги, який є елементом забезпечення ефективної доступності осіб до правосуддя та спрямовано на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

Поряд з тим судом заслухано усні пояснення представників сторін у судових засіданнях та враховано, що попри зроблені вище висновки, зокрема щодо залишення без розгляду поданих під час розгляду справи по суті пояснень та заперечень, усі наведені усно пояснення сторін не можуть бути відхилені під час прийняття рішення у вказаній справі з огляду на ч. 8 ст. 252 ГПК України, з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, які входять в предмет доказування, як наслідок справедливого та неупередженого розгляду справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами.

Вказане узгоджується з приписами пунктів 1-2 частини 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У судовому засіданні 27.02.2024 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

24.01.2022 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" як замовником та ТОВ "Інтер-норм" як постачальником укладено договір за переговорною процедурою закупівлі №35.1-14/3.1-00031 (далі - договір про закупівлю), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, найменування якого вказано в п. 1.2. та відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним у п. 1.3. договору та відповідно до специфікації, що наведене у додатку №1 до договору (далі - специфікація договору), а замовник прийняти і оплатити такий товар відповідно до умов договору.

Пунктами 2.1., 3.1., 5.1., 5.3.1., 5.3.2, 5.3.3., 8.6., 8.10. та 12.1. договору про закупівлю сторони погодили, що мета використання товару: для забезпечення споруд підприємства засобами пожежогасіння.

Ціна цього договору становить 239 883,90 грн.

Строк поставки товару - 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника.

Товар поставляється (повністю або поетапно, окремими партіями) згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації договору.

Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул. Медова, будинок 2.

Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника.

Уповноваженою особою постачальника є директор ОСОБА_1 або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.6. договору.

За відмову від поставки товару частково або повністю постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від ціни товару.

У разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання зобов`язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана у договорі.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 30.04.2022. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобо`язань, що залишились невиконаними.

Копії вказаного вище договору про закупівлю та додатків до нього наявні в матеріалах справи.

Мотивуючи звернення до суду із позовом у зазначеній справі, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначено, що заявку на постачання товару №50-22/2-96 від 22.02.2022 ним направлено постачальнику 22.02.2022 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та 21.04.2022 цінним листом з описом вкладення на адресу 07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул. Медова, будинок 2, попри те вказане поштове відправлення за №0830106104215 повернуто органом зв`язку за закінченням терміну зберігання.

В підтвердження вказаних обставин до позову додано копію документа №50-22/2-96 від 22.02.2022 під назвою «Про виконання договору від 24.01.2022 №35.1-14/3.1-00031», а також копію знімку екрана персонального комп`ютера з поштової програми Outlook на підтвердження доводів про направлення такої заявки на електронну адресу ТОВ "Інтер-норм".

Водночас, підтверджуючи доводи про надіслання відповідачу заявки на поставку засобами поштового зв`язку, позивач до позовної заяви додав копію конверту, у якому надіслано вказану заявку, з описом вкладення у лист за №0830106104215.

У судовому засіданні 21.11.2023 судом оглянуто оригінал вказаного конверту та опису вкладення у лист.

Посилаючись на вказане, позивач зауважив, що поставка товару мала бути виконана в строк до 23.03.2022/28.03.2022 включно, попри те відповідач як постачальник не виконав умови укладеного між сторонами договору про закупівлю та не поставив позивачу товар за надісланою ним заявкою, зокрема і станом на момент подання вказаного позову.

З урахуванням наведеного позивач зазначив, що згідно пунктів 5.3.3. та 8.6. договору за відмову від поставки товару відповідачу нараховано штраф у розмірі 25% від ціни договору: 239 883,90х25%=59 970,98 грн та, надалі, разом із листом №03-22-747 від 03.04.2023 надіслано рахунок на оплату такого штрафу, який відповідачем не оплачено.

До позовної заяви додано копії листа №03-22-747 від 03.04.2023, рахунку-фактури №631/1/28032032 від 28.03.2023 та опису вкладення у цінний лист з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вихідним штрихкодовим №083017000235.

В підтвердження ж доводів про неоплату відповідачем нарахованої суми штрафу позивачем надано довідку №1437-782 від 15.06.2023 за підписом головного бухгалтера підприємства.

В розрізі вказаного позивачем наголошено на вчиненні ним дій з досудового врегулювання відповідного спору з відповідачем шляхом надіслання йому претензії №35-28/5-80 від 12.09.2022, яку також залишено ТОВ "Інтер-норм" без задоволення.

Копію вказаної претензії та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за вихідним штрихкодовим №0830106388027 додано позивачем до позовної заяви.

Враховуючи наведене позивач звернувся до суду із відповідними вимогами про стягнення з відповідача 59 970,98 гривень штрафу.

Заперечуючи проти наведених вище доводів позивача та, відповідно, заявлених вимог згідно відзиву на позов ТОВ "Інтер-норм" зазначено, що у нього не виникло обов`язку з поставки товару, оскільки у договорі сторони визначили певний порядок дій, що передує поставці товару, і такий порядок позивачем не було дотримано.

В розрізі зазначеного відповідач зауважив, що позивач має підтвердити у визначений договором спосіб отримання відповідачем заявки на поставку товару, зокрема передбаченими в п. 5.3.3. договору способами, тоді як роздруківка скриншоту з програми Outlook, на переконання відповідача, не свідчить про те, що саме 22.02.2022 ним було отримано заявку на поставку товару.

Твердження ж позивача стосовно надіслання заявки поштою відповідач заперечив з огляду на те, що:

- у наданому позивачем описі вкладення у лист за №0830106104215 не зазначено, що до такого відправлення вкладено саме заявку на поставку товару;

- до позову не додано доказів надсилання поштового відправлення за №0830106104215, якими відповідно є чек та накладна;

- надана позивачем копія конверту не містить відомостей про те, коли таке відправлення доставлено до поштового відділення відповідача та коли повернуто позивачу.

До того ж, за доводами відповідача, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не доведено, що надіслане через 2 місяці поштове відправлення за №0830106104215, яке містило лист, а не заявку на поставку товару, доставлено на поштову адресу відповідача в межах дії договору - 30.04.2022.

Отже, посилаючись, зокрема, на ст. 613 ЦК України, відповідач вважає, що у нього був відсутній обов`язок за договором з поставки товару, що унеможливлю застосування передбаченої п. 8.6. відповідальності у вигляді сплати штрафу.

Крім того, посилаючись на компенсаторний характер заходів цивільно-правової відповідальності, яка спрямована на відновлення майнової сфери потерпілого, ТОВ "Інтер-норм" вказало про те, що позивачем не доведено понесення майнових втрат.

З огляду наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" повністю.

Своєю чергою у відповіді на відзив, щодо тверджень відповідача про направлення заявки на електронну пошту, позивач зауважив, що з огляду на приписи ст.ст. 91, 96 ГПК України лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення, відтак роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

В розрізі наведеного позивач зазначив, що умовами договору передбачено складення письмової заявки у двох примірниках, відсканований перший примірник якої направляється на електронну пошту постачальника та, надалі, той самий примірник направляється на поштову адресу постачальника. Другий же примірник, за доводами позивача, залишається у нього як покупця.

Аргументи ж відповідача стосовно надіслання заявки засобами поштового зв`язку позивач спростував тим, що наданий ним опис вкладення у лист відповідає встановленій законом формі, зокрема передбаченій пунктами 19 та 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, та містить підпис працівника поштового зв`язку та номер поштового відправлення, календарний штемпель і правильну адресу відповідача, а також найменування вкладення.

З огляду на вказане, додатково підтверджуючи доводи про направлення відповідачу заявки на поставку товару засобами поштового зв`язку, до відповіді на відзив позивач додав копію списку згрупованих поштових відправлень від 23.02.2022 №01-29/1-90 з фіскальним чеком від 21.04.2022.

До того ж позивач звернув увагу на те, що відправлена ним на правильну поштову адресу відповідача кореспонденція повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тоді як згідно пункту 5.3.3. договору повернення листа, зокрема, за такої умови свідчить про його належне відправлення, а неотримання цього листа постачальником вважається його відмовою від виконання умов договору.

Згідно поданого клопотання відповідач заявив про зменшення розміру штрафних санкцій на розсуд суду, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Мотивуючи вказану заяву відповідач зазначив, що:

- позивачем не надано жодного доказу понесення будь-яких збитків, погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності або понесення збитків від непоставки товару;

- договір закінчив свою дію 3004.2022, попри те позивачем не виставлено жодних вимог щодо пролонгації такого правочину, поставки товару, зокрема таких вимог не містила і надіслана позивачем претензія №35-28/5-80 від 12.09.2022.

Крім того, не погодившись із доводами та вимогою позивача, представник відповідача у судових засіданнях зауважив на тому, що при відправленні поштової кореспонденції позивачем свідомо вказано неправильний номер одержувача кореспонденції, зокрема двічі вказано не належний відповідачу номер телефону: на конверті вказано номер НОМЕР_1 , доказів якого внесення відповідачем у офіційні реєстри не надано, в згрупованому списку відправлень вказано належний позивачу номер телефону.

З огляду зазначеного представник відповідача усно в судовому засіданні звернула увагу на те, що вся інша кореспонденція надсилалась позивачем із зазначенням номеру телефону відповідача, вказаного в договорі.

За таких обставин, за усними доводами представника відповідача вказані дії позивача унеможливили отримання листа відповідачем, оскільки смс-повідомлення було надіслано не на його номер телефону та в подальшому у працівників відділення поштового зв`язку були відсутніми підстави вчинення дій із вкладення до абонентської скриньки отримувача бланку повідомлення про надходження рекомендованого поштового відправлення.

Стосовно ж самого поштового відправлення та наданого позивачем конверту представник відповідача усно зауважила, що:

- у цих документах відсутні відомості про дату повернення, тоді як позивач не надав передбачене п. 5.3.3. договору повідомлення об`єкту поштового зв`язку про відмову від отримання листа або закінчення встановленого терміну зберігання такого листа;

- позивачем не надано рекомендованого повідомлення про вручення, з яким мала направлятись кореспонденція згідно умов договору, що загалом свідчить про недоведеність позивачем обставин підтвердження постачальником заявки на постачання товару у розумінні умов договору.

З огляду на викладене представник відповідача у судових засіданнях просила відмовити повністю у задоволенні вимог позивача.

Згідно наданих у судових засіданнях усних пояснень представника позивача докази отримання відповідачем електронного листа із надісланою ним заявкою у позивача відсутні, тоді як рекомендоване повідомлення під час повернення листа було відірване, про що також свідчить його залишок на конверті.

Водночас, за усними доводами представника позивача, отримати від органу зв`язку інформацію про вручення відповідачу листа та/або дату і причини його повернення наразі не вбачається за можливе з огляду обмеженого строку зберігання такої інформації та його закінчення станом на момент розгляду цієї справи.

Крім того представником позивача зауважено, що:

- зазначення номеру телефону на поштовому відправленні не є імперативною вимогою закону, тоді як внаслідок надіслання заявки на електронну пошту саме відповідач на надав підтвердження отримання такої заявки та надалі, будучи обізнаним про викладені в претензії та в листі від 03.04.2023 вимоги позивача щодо сплати штрафу, не вчинив жодних дій та заходів як для виконання умов договору, так і добровільного врегулювання спору;

- внаслідок суперечливої поведінки відповідача, що полягає у поданні заяви про зменшення розміру штрафу при одночасному запереченні обов`язку по поставці товару, відповідну заяву слід відхилити за принципом заборони суперечливої поведінки.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Поряд з тим приписами статті 526, ч. 1 статті 530, ч. 1 статті 627, 629 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання.

З огляду наведених норм закону суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору про закупівлю без будь-яких заперечень щодо вказаних у ньому положень свідчить про погодження позивача та відповідача з таким правочином, відповідно, породжуючи для сторін взаємні права і обов`язки по виконанню його умов з метою досягнення результату - передання товару у власність позивача, зокрема:

- для позивача - обов`язок по надісланню відповідачу на електронну пошту та засобами поштового зв`язку заявки на поставку товару;

- для відповідача - обов`язок по підтвердженню отримання письмової заявки на поставку товару та, власне, здійсненню такої поставки в обумовлені договором строк та місце.

Згідно статей 76, 77, 78, 86 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Так, в матеріалах цієї справи наявна копія документа №50-22/2-96 від 22.02.2022 під назвою «Про виконання договору від 24.01.2022 №35.1-14/3.1-00031», зміст якої містить адресоване ТОВ «ІНТЕР НОРМ» прохання позивача, за підписом директора з комерційної діяльності та стратегічного розвитку, поставити товар відповідно до договору від 24.01.2022 №35.1-14/3.1-00031 та специфікації за переліком, наведеним у такому листі.

Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи копії знімку екрана персонального комп`ютера з поштової програми Outlook, у вкладці цієї програми «відправлені» міститься лист під назвою «заявка на поставку» із вказною у ньому адресою електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1, та вкладенням до цього листа у форматі pdf під назвою «заявка від 22.02.2022 №50-22_2-96», а також повідомленням про направлення цієї заявки і проханням повернути її з відміткою про отримання, зокрема з підписом та ініціалами директора та печаткою.

Водночас зі змісту вказаного вище знімку екрана слідує, що такий лист направлено 22.02.2022 о 15:49 з погодженої у договорі адреси електронної пошти позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2

З огляду на викладене, оскільки із вказаної копії знімку екрана можливо установити дату направлення електронного листа, адресу отримувача, зміст листа та додаток до нього, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності поданої позивачем роздруківки електронного доказу, що надає підстави для висновку про належне виконання позивачем договірного обов`язку по надісланню відповідачу на електронну пошту заявки на поставку товару, зокрема вказаного вище документа №50-22/2-96 від 22.02.2022 під назвою «Про виконання договору від 24.01.2022 №35.1-14/3.1-00031».

Поряд з тим, досліджуючи обставини подальшого направлення відповідачу заявки на поставку товару, зокрема у формі листа №50-22/2-96 від 22.02.2022, судом встановлено, що зміст наявних в матеріалах справи копій опису вкладення у лист за №0830106104215 та конверту містять інформацію як про адресата - ТОВ «Інтер-Норм»: 07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул. Медова, будинок 2, так і про вкладення до відповідного поштового відправлення - лист від 22.02.2022 №50-22/2-96.

Зі змісту ж наявної в матеріалах справи копії списку згрупованих поштових відправлень від 23.02.2022 за №01-29/1-90, як і зі змісту вказаного вище опису вкладення у лист за №0830106104215 слідує, що прийняття органом поштового зв`язку до відправлення такої кореспонденції з оголошеною цінністю та повідомленням здійснено 21.04.2022, про що відповідно свідчать скріплені підписами відправника та особи, яка перевірила поштове відправлення, відтиски календарного штемпеля органу зв`язку на таких документах.

Водночас, оглядаючи у засіданні 21.11.2023 оригінали опису вкладення у лист за №0830106104215 та конверту, судом досліджено та з`ясовано, що на конверті наявна наліпка органу поштового зв`язку про повернення такого поштового відправлення з підстав закінчення строку його зберігання і вказані обставини представниками сторін у судових засіданнях, зокрема і в засіданні 21.11.2023 не заперечено.

Ураховуючи зазначене та наведені у описовій частині цього рішення положення пункту 5.3.3. договору про закупівлю у сукупному їх аналізі, суд висновує, що письмову заявку про поставку товару позивачем, як замовником, відправлено відповідачу, як постачальнику, належним чином у розмінні відповідних договірних положень - цінним листом з описом вкладення та повідомленням на погоджену у договорі поштову адресу і повернення такого листа об`єктом поштового зв`язку, як наслідок, неотримання його відповідачем з підстав закінчення встановленого строку зберігання кваліфікується як відмова ТОВ «Інтер-Норм» від виконання умов договору, у тому числі від виконання обов`язку по підтвердженню отримання письмової заявки на поставку товару та, власне, здійсненню такої поставки в обумовлені договором строк та місце.

В розрізі зробленого висновку суд зауважує, що пунктом 5.3.3. договору про закупівлю, яким врегульовано порядок підтвердження відповідачем отримання письмової заявки на поставку товару, передбачено також випадок відмови постачальника від виконання умов договору, який обумовлений або відмовою в отриманні поштового листа адресатом, або поверненням такого листа за закінченням встановленого строку його зберігання.

Водночас судом враховано, що ані дата оформлення такого повернення органом поштового зв`язку, ані дата отримання позивачем такого повернення та, відповідно, необхідність у їх встановленні не є кваліфікуючими для визначення відповідача таким, який відмовився від отримання листа та, відповідно, виконання умов договору у розумінні пункту 5.3.3. договору.

Розкриваючи як зміст зазначених умов укладеного між сторонами договору, так і суть врегульованих ст.ст. 6, 627 ЦК України засад свободи договору, суд зауважує, що остання полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору, відтак сторони цього спору, зокрема відповідач узгодив, схвалив та прийняв умови укладеного правочину, у тому числі і щодо порядку підтвердження заявки на поставку товару або відмови від виконання умов договору, з урахуванням першочергового направлення 22.02.2022 такої заявки на електронну пошту відповідача та, власне, його можливості бути обізнаним з намірами позивача отримати товар.

З огляду на вказане суд звертає увагу відповідача на те, що:

- умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктом 5.3.2. передбачено обов`язок замовника саме з направлення на електронну пошту постачальника заявки, а не підтвердження отримання постачальником такого електронного листа, і, підписуючи договір про закупівлю, відповідач тим самим підтвердив, що для нього є прийнятним таке договірне положення;

- відповідачем під час розгляду спору у вказаній справі не спростовано більш вірогідними доказами обставин направлення позивачем на погоджену у договорі електронну пошту заявки на поставку товару, як і не підтверджено відповідачем жодними належними доказами відсутності відповідної вхідної кореспонденції на його електронну поштову скриньку за адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стосовно ж доводів відповідача про неможливість отримання ним поштового відправлення, зокрема відправленого позивачем за №0830106104215 з огляду навмисного зазначення останнім неправильного, не належного відповідачу номеру телефону як на конверті, так і в згрупованому списку поштових відправлень, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У пункті 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів Країни від 05.03.2009 №270 (тут і надалі - Правила (в чинній станом на момент вчинення поштового відправлення редакції), надано, зокрема, такі визначення:

- адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці;

- адресний бік поштового відправлення - бік, передбачений для зазначення найменування та поштової адреси відправника та адресата;

- повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома від правника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;

- поштове відправлення з оголошеною цінністю - реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником;

- реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

- рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Пунктом 11, підпунктом 1 пункту 42 та пунктом 61 Правил передбачено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

На поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається

- найменування адресата, зокрема: для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації;

- за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень).

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Пунктом 62 Правил унормовано, що у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Відправник, який бажає одержати повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошей за поштовим переказом через смс-повідомлення, повинен зазначити на лицьовому боці поштового відправлення (супровідному бланку) номер мобільного телефону, на який необхідно надіслати таке повідомлення.

Поряд з тим у відповідності до пунктів 17, 21, 91, 93, 94, 101, 110, 116 та 117 Правил внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача.

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.

Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

З використанням абонентської поштової скриньки доставляються, зокрема, повідомлення про надходження поштових відправлень, які підлягають видачі в об`єкті поштового зв`язку, поштових переказів.

За письмовою згодою адресата рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів можуть доставлятися з використанням абонентської поштової скриньки.

Порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

У разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

З системного аналізу вказаних вище правил слідує, що саме на адресата покладається обов`язок забезпечити існування абонентської поштової скриньки для залишення поштових повідомлень, зокрема повідомлень про надходження поштових відправлень, або організації повідомлення поштового відділення про спосіб інформування/доставки поштової кореспонденції, яка надійшла на його адресу, з урахуванням того, що згідно пунктів 17 та 21 Правил реєстровані поштові відправлення для пересилання можуть прийматися, на вибір користувача, за трьома видами повідомлення - з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, і за такими ж трьома способами адресата інформують про надходження адресованого йому поштового відправлення:

- через смс-повідомлення;

- повідомлення, що підтримується засобами Інтернету;

- або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.

Зокрема у останньому випадку до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, тоді як реєстроване поштове відправлення ще протягом одного місяця зберігається об`єктом поштового зв`язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі відповідного повідомлення.

Такий підхід забезпечує адресату можливість отримати надіслане йому поштове відправлення згодом, відтак у відповідній ситуації незалежно від того, який номер був вказаний відправником на конверті, у разі належної організації адресатом на своєму підприємстві процесу прийняття поштової кореспонденції (наприклад, встановлення абонентської поштової скриньки; укладення договору з оператором поштового зв`язку про доставку пошти), відповідач мав би можливість отримати повідомлення про надходження поштового відправлення та, власне, а саме відправлення.

Крім того суд звертає увагу відповідача, що з урахуванням пунктів 42 та 62 Правил на поштовому відправленні вказується як номер мобільного телефону адресата, за його наявності, так і обов`язково - номер мобільного телефону, на який необхідно надіслати повідомлення про вручення поштового відправлення, у разі, коли відправник бажає отримати таке повідомлення.

Тобто Правила передбачають випадки зазначення на поштовому відправленні не тільки номеру мобільного телефону адресата, але й відправника, що у спірній ситуації не є кваліфікуючим, оскільки, як з`ясовано та вказано судом вище, позивач надсилав письмову заявку на поставку цінним листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Зазначеним вище спростовуються усі доводи відповідача про вплив зазначеного на конверті номеру телефону на можливість бути обізнаним про надходження поштової кореспонденції до адресного органу поштового зв`язку.

До того ж, в розрізі доводів відповідача про неналежність йому вказаного на конверті номеру телефону, суд вважає за необхідне звернути увагу, що п. 5.3.3 договору про закупівлю не містить положень про право/обов`язок замовника вказувати у поштовому відправленні номер телефону постачальника - будь-який або конкретно визначений, тоді як, усвідомлюючи та оцінюючи погоджений договором порядок направлення письмової заявки засобами поштового зв`язку, відповідач мав би забезпечити організацію належного отримання поштових відправлень, зокрема направлених з оголошеною цінністю та повідомленням.

Також судом відхиляються доводи відповідача про те, що до поштового відправлення не було вкладено заявку на постачання товару, оскільки в описі вкладення зазначено «лист», а не «заявка», позаяк оформлений позивачем документ щодо адресованої відповідачу вимоги про поставку товару не найменовно дослівно «заявка на поставку», тоді як саме лише найменування відповідного документу "листом" жодним чином не спростовує його суті, як заявки на отримання товару.

Сама ж по собі відсутність рекомендованого повідомлення про вручення разом з повернутим позивачу листом не спростовує встановлених та підтверджених обставин повернення такого листа за закінченням строку його зберігання, оскільки наявність повідомлення про вручення поштового відправлення є завершальною стадією надання послуги поштового зв`язку, тобто поштове відправлення є таким, що відбулось (вручене адресату).

Решта доводів відповідача про те, що лист було надіслано поштою лише через два місяці після надіслання його електронною поштою визнаються судом неспроможними та відхиляються, позаяк договір про закупівлю не передбачає умов щодо строків/термінів надіслання саме письмової заявки поштою.

Також, в розрізі вказаного судом враховано, що з 23.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення країни-агресора на територію України, що унеможливило роботу органів поштового зв`язку, зокрема і на територіях ведення бойових дій, відтак логічним та зрозумілим є та обставина, що оформлений 23.02.2022 позивачем список згрупованих поштових відправлень, як і самі відправлення могли бути прийняті органом поштового зв`язку значно пізніше.

З огляду на вказане суд також звертає увагу на те, що відповідач не реалізував у повній мірі власні процесуальні права та обов`язки стосовно доказування обставин, що не може бути здійснено самим лише ствердженням про існування тієї чи іншої обставини або її відсутність без надання більш вірогідних доказів, оскільки згідно неодноразово висловленою Великою Палатою Верховного Суду позицією сторони не можуть будувати власну точку зору на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Обов`язок з доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обгрунтування власних доводів та заперечень, чим відповідач при розгляді вказаної справи не скористався.

Так, з урахуванням зазначеного судом враховано, що відповідач не заперечив обставин отримання надісланої йому позивачем у вересні 2022 року претензії про сплату штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням передбачених договором зобов`язань, попри те доказів будь-якого реагування на таку претензію, зокрема і з підстав неотримання письмової заявки на поставку товару, і відповідно повідомлення про це позивача, суду не надано, а всі відповідні заперечення відповідач уже висловив під час розгляду справи лише внаслідок звернення позивача до суду.

Тобто, відповідач, міркуючи про свою правомірну поведінку в межах договірних відносин, не був позбавлений можливості проявити обачність на надати позивачу на його претензію грунтовні заперечення, у тому числі і пов`язані з отриманням письмової заявки, внаслідок чого з`ясувати обставини неотримання поштового відправлення, або ж погодити з позивачем поставку товару та здійснити її, чого судом не встановлено і сторонами не підтверджено.

Підсумовучи усе викладене, оцінюючи вказані надані докази у їх сукупності згідно встановлених процесуальним законодавством принципів та стандартів, зокрема стандартів «вірогідність» та «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку, що ДП "МА "Бориспіль" виконано власний договірний обов`язок щодо направлення заявки про поставку товару, як на електронну пошту, так і засобами поштового зв`язку, тоді як повернення відповідного листа із такою заявкою органом поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання свідчить як про неотримання відповідачем цього листа, так і про його відмову виконати умови договору, що власне згідно пункту 5.3.3 цього ж договору є підставою для відповідальності відповідача у порядку пункту 8.6. договору.

Приписами ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені норми закону та наявність доказів відмови відповідача від виконання умов договору про закупівлю, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність покладених в основу мотивів позову обставин наявності підстав для нарахування відповідачу штрафу згідно пункту 8.6. договору у розмірі 25% від ціни договору - 239 883,90 грн, розмір якого згідно здійсненого перерахунку є арифметично правильним, що свідчить про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 970,98 гривень штрафу.

Поряд з тим відповідно до ч. 1ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку, а вказані норми направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником, оскільки за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності:

- може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення;

- може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, відтак у таких випадках має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №916/2070/19 та від 29.07.2020 у справі №914/1470/19, а також у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №902/1266/21.

Так, поряд із такою засадою цивільного законодавства як свобода договору, частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.

Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.

Оскільки неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, вирішуючи питання стосовно зменшення неустойки (відхилення відповідного клопотання про зменшення), суди мають враховувати, серед іншого, її мету, яка полягає у стимулюванні боржника до виконання основного зобов`язання та не покликана на отримання кредитором внаслідок стягнення штрафних санкцій невиправданих додаткових прибутків.

Зі встановлених у зазначеній справі обставин слідує, що:

- предметом спору у даній справі є сума штрафу, що, своєю чергою, не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, з урахуванням відсутності однозначно виявленого наміру отримати товар за договором;

- жодних вимог щодо зобов`язання відповідача поставити товар позивачем не заявлено за відповідно поданим позовом, як і не підтверджено доказово подання інших позовів з метою захистити і відновити таке право;

- доказів понесення будь-яких збитків, майнових та/або фінансових втрат у зв`язку з відмовою відповідача виконати власні договірні обов`язки, зокрема і поставити товар, позивачем не надано, як і не наведено таких обставин під час вирішення такого спору;

- розмір заявленого до стягнення штрафу очевидно не може бути співмірним не зазначеному та доказово не підтвердженому розміру збитків позивача, що в такому випадку може бути рівним нулю.

Враховуючи наведене вище, доводи та інтереси сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги неспівмірність розміру штрафу з непідтвердженим розміром майнових збитків позивача через порушення відповідачем договірного обов`язку, суд дійшов висновку про зменшення в порядку ч. 1ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленого до стягнення штрафу на 90% - до 5997, 10 грн, що відповідно підлягають стягненню з відповідача.

Заперечення ж позивача щодо зменшення пені визнаються неспроможними з огляду на відсутність будь-яких доказів понесення позивачем майнових втрат внаслідок прострочення боржника, а також те, що:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, позаяк цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника грошові суми як неустойку без мети стимулювання боржника до виконання основного договірного обов`язку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;

- відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання неустойки як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Також визнаються необгрунтованими доводи позивача про суперечливу поведінку відповідача внаслідок подання заяви про зменшення штрафу, оскільки реалізація стороною спору права на заявлення клопотань, зокрема і щодо можливості використання, у тому числі і самостійно на розсуд суду, передбачених законом заходів з дотримання балансу інтересів сторін під час стягнення неустойки жодним чином не свідчить про суперечливість поведінки сторони у розумінні, достатньому для відхилення клопотання.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 59 970,98 гривень штрафу підлягає задоволенню частково у розмірі 5 997,10 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-норм" (07455, Київська обл., Броварський р-н, село Княжичі, вул. Медова, будинок 2, ідентифікаційний код 37696239) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 5 997 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 10 коп. штрафу та 268 (двісті шістдесят вісім) грн 40 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.08.2024.

Суддя В.А. Ярема