Ухвала суду № 120715687, 31.07.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2024м. СумиСправа № 920/763/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., розглянувши клопотання № б/н від 29.07.2024 розпорядника майна ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 920/763/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Хлібодар" (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, 9, код 33258758),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 16.07.2024 суд постановив відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Хлібодар", ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном; призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Хлібодар" арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича та призначити попереднє засідання суду на 27.08.2024.

30.07.2024 до суду надійшло клопотання розпорядника майна про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в якому просить суд вжити заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 920/763/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» а саме: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» та його посадовим особам без згоди розпорядника майна укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» та його посадовим особам звертатися до державного реєстратора, нотаріуса (інших органів реєстрації) із заявами про державну ресторацію припинення права оренди ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» на підставі будь-яких правочинів, предметом яких є дострокове припинення права оренди.

В обґрунтування заяви розпорядник майна посилається на положення ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства і зазначає, що з огляду на специфіку господарської діяльності боржника від складу та кількості земельних ділянок прямо залежать виробничі можливості боржника, які визначають обсяг вирощуваної ним продукції на земельних ділянках, що орендуються останнім, від обсягу продукції залежать обсяги надходжень коштів від реалізації та фінансові результати діяльності боржника як основного активу за рахунок якого можуть погашатись вимоги кредиторів. Дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок може призвести до повної втрати основного виробничого активу боржника, що унеможливить здійснення ним вирощування, збору вррожаю та його реалізації як основного отримання прибутку боржника.

Заявник вважає, що застосування заходу забезпечення, який унеможливить дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, які є основним ресурсом для ведення ним господарської діяльності та отримання доходу для погашення вимог кредиторів, сприятиме збереженню земельних ділянок за боржником.

Частиною 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника та забезпечення вимог кредиторів (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. (ч. 4 ст. 40 КУзПБ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Подана заявником заява про забезпечення вимог кредиторів ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо настання можливих негативних наслідків для кредиторів, погашення їх вимог тощо.

Суд зазначає, що заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення вимог кредиторів може істотно ускладнити чи унеможливити судову процедуру розпорядження майном, виконання судових рішень у ній та/або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів кредиторів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Тобто, в обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику укладати договори чи інші правочини щодо дострокового припинення права оренди земельними ділянками заявник посилається лише на специфіку господарської діяльності боржника, яка залежить від складу та кількості земельних ділянок, що перебувають в оренді боржника.

У поданій заяві про забезпечення вимог кредиторів містяться загальні міркування та припущення заявника про можливе настання негативних наслідків та вчинення боржником дій щодо дострокового розірвання договорів земельних ділянок. Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення вимог кредиторів не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» вчиняються дії спрямовані на розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Розпорядник майна не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій зі сторони боржника щодо дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок станом на даний час.

У силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення вимог кредиторів, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Зокрема, докази що підтверджують намір орендаря достроково розірвати договори оренди земельних ділянок та вчинені ним дії (надіслання листів, пропозицій, вимог тощо). Проте у поданій заяві розпорядник майна послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, арбітражний керуючий не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви розпорядника майна про забезпечення вимог кредиторів відмовити.

2. Ухвалу надіслати кредитору, боржнику, розпоряднику майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені статтями 256-257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: htps://court.gov.ua/sud5021/.

Суддя В.В. Яковенко