Рішення № 120715075, 31.07.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/1353/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «МЕЛІОРАТОР» про стягнення 6 775,65грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «МЕЛІОРАТОР» (далі відповідач, ПрАТ «Меліоратор») про стягнення 6 775,65грн, з яких: 5 360,63грн основний борг; 134,28грн 3% річних за період з 01.06.2023 по 31.03.2024; 134,30грн втрати від інфляції за період з 01.06.2023 по 31.03.2024; 1 146,44грн пеня за період з 01.06.2023 по 30.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» посилається на не виконання відповідачем зобов`язання з оплати природного газу, переданого у період з 01.04.2023 по 11.04.2023 за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.45-46).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету сторін 03.06.2024 о 11:00, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.47-48).

В силу п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою позивачу та відповідачу 03.06.2024.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До прийняття рішення у даній справі відзиву на позов від відповідача суд не отримав; з заявою про поновлення встановленого законом строку для подання відзиву відповідач не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Позивачу - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 видано ліцензію на постачання природного газу на території України.

В силу п.26 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки.

Відповідно до абз.1 п.2 гл.5 розд.IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) визначено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем; реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Згідно абз.7 п.2 гл.5 розд.IV Кодексу ГТС реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора ГТС (далі оператора ГТС) (крім випадку наявності заборгованості оператора ГТС перед постачальником «останньої надії») здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках, зокрема, відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника; у такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Положеннями абз.9 п.2 гл.5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Відповідно до абз.1 п.1 гл.2 розд.IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Як визначено абз.2,4 п.1 гл.2 розд. IV Кодексу ГТС: для кодування використовується EIC-код; кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником на інформаційній платформі Оператора ГТС об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.04.2023 по 11.04.2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

В якості доказів включення відповідача, у спірний період, до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем у відповідний період, до портфеля постачальника «останньої надії» позивачем до матеріалів справи долучено:

- лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 04.03.2024 вих.№ТОВВИХ-24-3334, яким, зокрема, надано інформацію з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56ХО00001116D00Q в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХО00001116D00Q (а.с.31-32);

- інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма №10), з якої вбачається, що станом на 02.04.2023 за ЕІС-кодом 56ХО00001116D00Q зареєстрований ПрАТ «Меліоратор», ідентифікаційний код 01037229 (а.с.11, 19);

- відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХO00001116D00Q (надано позивачем у вигляді скрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (а.с.32, зворот).

Відповідно до п.1 розд.VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі Правила №2496), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Так, за умовами типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» (а.с.12-13; далі типовий договір) постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1 типового договору).

Згідно п.2.3 типового договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом ГТС, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494.

За умовами п.п.3.1, 3.3 типового договору: постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи; період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1 типового договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті; така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання; нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Відповідно до п.4.2 типового договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 типового договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 типового договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.4.5 типового договору).

Згідно пп. 1 п.6.1 типового договору на постачальника покладено обов`язок забезпечувати безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до пп. 1 п.5.2 типового договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу.

Пунктом 11.1 типового договору визначено, що: договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС; дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником; розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань постачальника «останньої надії» за типовим договором позивач надав акт приймання-передачі природного газу №8080 від 30.04.2023, підписаний ним одноособово, щодо обсягу переданого відповідачу природного газу 170,39куб.м на суму 5 360,63грн у період з 11.04.2023 по 11.04.2023 (а.с.23). Окрім того, позивачем надано рахунок на оплату №15949 від 11.05.2023, який передбачає оплату відповідного обсягу природного газу (а.с.23, зворот).

В якості доказів направлення відповідачу вказаних акту приймання-передачі та рахунку рекомендованим поштовим відправленням, позивачем надано список від 16.05.2023 та фіскальний чек від 18.05.2023 щодо прийняття для відправлення рекомендованих поштових відправлень (а.с.24-26).

Факт передачі природного газу у розмірі 170,39м3 у квітні 2023 року підтверджується інформацію ТОВ «Оператор газотранспортної системи» щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХО00001116D00Q постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (а.с.32, зворот).

В якості доказів постачання природного газу у спірному періоді за ціною, що визначена в акті приймання-передачі природного газу №8080 від 30.04.2023, надано витяг з архіву цін для непобутових споживачів, у тому числі, за заявлений позивачем період, які опубліковані / оприлюднені на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (а.с.28-30).

За твердженнями позивача, у ПрАТ «Меліоратор» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» наявна заборгованість за спожитий природній газ з 01.04.2023 по 11.04.2023 на суму 5 360,63грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість спожитого природного газу та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати спожитого природного газу у встановлений строк.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Абзацом 2 ч.1 ст.15 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

У відповідності до положень п.1 розд.VI Правил №2496 договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається з урахуванням вимог ст,ст. 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання; договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС.

Відповідний типовий договір, інформація щодо відповідача, якій зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» форми №10, інформація оператора ГТС - ТОВ «Оператор газотранспортної системи» щодо обсягів відбору природного газу відповідача (ЕІС-кодом 56ХО00001116D00Q) разом підтверджують укладення сторонами договору, яким врегульовано постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу»: постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором; постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором; типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів; при цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним; права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Враховуючи зміст зобов`язань сторін за відповідним договором, суб`єктний склад його сторін, систематичний відбір природного газу протягом певного часу відповідачем з системи, укладений сторонами договір є договором постачання природного газу через приєднану мережу.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Вказаний порядок визначений також типовим договором.

Враховуючи умови типового договору, відповідач мав оплатити за природній газ, поставлений у період з 01.04.2023 по 11.04.2023, у строк, встановлений п.4.4 типового договору, до закінчення календарного місяця наступного за звітним, тобто до 31.05.2023.

Доказів оплати за природній газ, спожитий у зазначеному періоді, відповідач до прийняття рішення не надав.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши оплату в установлений типовим договором строк.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 360,63грн, таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 134,28грн 3% річних за період з 01.06.2023 по 31.03.2024, 134,30грн втрат від інфляції за період з 01.06.2023 по 31.03.2024.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати спожитого (відібраного) природного газу, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

Враховуючи, що розрахунок 3% річних є таким, що здійснено позивачем вірно, з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 134,28грн - 3% річних.

Разом з тим, за розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір боргу, встановлений індекс інфляції, втрати від інфляції за період з 01.06.2023 по 31.03.2024 складають 134,02грн.

Розбіжності у розрахунках втрат від інфляції ймовірно пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої (фактично застосовано 102,505381% замість 102,5%), між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах саме з округленням до десятої.

За таких обставин, вимоги про стягнення втрат він інфляції суд задовольняє у розмірі 134,02грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 0,28грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 146,44грн пені, яка нарахована ним за період з 01.06.2023 по 30,11.2023.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений типовим договором, не перевищує розмір пені відповідно до вищевказаних положень законодавства.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати природного газу, спожитого з 01.04.2023 по 11.04.2023, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.4.5 типового договору.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем, суд дійшов висновку про те, що пеня позивачем розрахована вірно: з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановленої ставки, умов її нарахування, встановлених типовим договором.

З урахуванням зазначеного, заявлені вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 146,44грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2 422,4грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2 422,3грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МЕЛІОРАТОР» (ідентифікаційний код 01037229; 08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Качинського Леха, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 40121452; 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, буд. 1) 5 360,63грн основного боргу, 134,28грн 3% річних, 134,02грн втрат від інфляції, 1 146,44грн пені, а також 2 422,3грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 0,28грн втрат від інфляції відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова