Рішення № 120692159, 30.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2024 року № 320/9894/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Київській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем здійснено перерахунок його пенсії починаючи з 01.01.2016, внаслідок чого утворилась заборгованість за 2016-2017 роки, а сума перерахованих пенсій для виплати за вказаний період виплачувалась у відповідності до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №103: з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Київській області, що відповідачем не заперечується.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 у зв`язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988).

Водночас, виплата позивачу перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не проведена відразу після перерахунку, а фактично завершена у червні 2021 року, що не заперечується відповідачем.

У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідачем порушено строки виплати доходу (перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії), що є підставою для виникнення права на виплату спірної компенсації втраченого доходу.

17.08.2022 представник позивача звернулась до відповідача зі заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 05.09.2022 №1000-0203-8/84934 відмовив у виплаті зазначеної компенсації у зв`язку з відсутністю правових підстав для її нарахування та виплати.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.92 № 2262-XII, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Тобто, Постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.

Вказаними нормами Постанови КМ України від 21.02.2018 № 103 встановлений строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджений поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.

Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 визнано нечинним.

Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частина 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.

Відтак, із 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 до 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.

Після визнання нечинною Постанови КМУ від 24.12.2019 № 1088 дії відповідача щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року до 31.12.2017.

Отже після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.

При цьому аргументи позивача щодо порушення строків виплати йому пенсії (доходу) саме з 01.01.2016 є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 по 31.12.2017) однак нормативна підстава його проведення виникла лише у лютому 2018 року, а тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних правових підстав.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).

Стаття 1 Закону № 2050-III передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 05.10.2018 у справі № 162/787/16-а, від 29.04.2020 у справі № 420/2093/16-а сформулював висновок щодо застосування ст. 2 Закону № 2050-III у питанні компенсації, передбаченої зазначеним Законом, що виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), який зводиться до того, що основною умовою для виплати особі такої компенсації є " порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.".

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

З метою реалізації Закону № 2050-III постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацу 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Тому у випадку не нарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов`язку здійснити виплату належних позивачу сум.

Норми п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.

Відтак, строки виплати донарахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не були визначені законом, а були встановлені у пункті 3 постанови № 103, чинному до 19.11.2019 року, та у частині другій пункту 1 постанови № 1088, чинній до 29.09.2020 року, та такі строки виплати донарахованої (за минулий період) пенсії відповідачем дотримані, суд доходить висновку про відсутність такої обов`язкової умови для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, які виплачувалися йому до 29.09.2020 року, як порушення строків виплати нарахованих доходів. При цьому суд зауважує, що визнання нечинним з 19.11.2019 року пункту 3 постанови № 103 та визнання нечинною з 29.09.2020 року частини другої пункту 1 постанови № 1088 не впливає на такий висновок суду, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (у відповідній частині) ці норми були чинними і пенсійний орган правомірно їх застосовував.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2022 року у справі № 120/1968/19-а.

Починаючи саме із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми частини 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088, які встановлювали розстрочення виплаті доплат за перерахованими пенсіями за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.

Оскільки з 29.09.2020 порядок виплати підвищень за перерахованими пенсіями у поетапному вигляді скасовано, а відтак і виплата донарахованих доплат мала б відбуватися у повному обсязі. Однак подальша поетапна виплата спричиняла наслідки для пенсіонера у вигляді несвоєчасно отриманих доходів.

Відтак, право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати).

Зі змісту відповіді пенсійного управління вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу доплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 до 31.12.2017.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на те, що суд визнав протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, то з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.

Суд також звертає увагу на те, що право на нарахування компенсації у позивача виникло саме з листопада 2020 року, а не з 01 січня 2016 року, як зазначено ним у змісті позовних вимог, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.