Рішення № 120682259, 25.07.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024м. ХарківСправа № 922/1725/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології деревного вугілля", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД", смт. Солоницівка, Харківська обл. про стягнення 1 996 419,98 грн за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології деревного вугілля" звернулось 17 травня 2024 року до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" грошові кошти в сумі 1 996 419,98 грн (де: 1 947 000,00 грн. основний борг, 27 396,54 грн. інфляційні, 22 023,44 грн. 3% річних), а також суму судових витрат.

Суд своєю ухвалою від 21.05.2024 у справі №922/1725/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології деревного вугілля" - залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судовий збір у розмірі 29946,30 грн.

ТОВ "Сучасні технології деревного вугілля" надав до суду заяву (вх. №13497 від 24.05.2024) про усунення недоліків, де з боку Позивача надано у якості доказів сплати судового збору платіжну інструкцію №1 від 24.05.2024 у розмірі 23 957,04 грн.

Позивач звертає увагу, що під час сплати судового збору застосував коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, на підставі ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», оскільки позовна заява в даній справі подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд» (29 946,30 * 0,8 = 23 957,04 грн).

27 травня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду, відкриття провадження у справі №922/1725/24, де вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 20 червня 2024 року о 11:45. Суд своєю ухвалою від 20.06.2024 прийняв відзив (вх. № 15114 від 11.06.2024) на позовну заяву з додатком та повідомив учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 11 липня 2024 року о(б) 11:15 год.

Ухвалою від 11.07.2024 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25 липня 2024 року о 11:30.

Представник Позивача у судове засідання 25.07.2024 не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань, відзив, пояснень тощо до суду не надавав. Користуючись свої правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, від Відповідача надійшов відзив (вх. № 15114 від 11.06.2024) у якому зазначає, що ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» заперечує проти нарахування Позивачем на суму заборгованості інфляційних 27 396,54 грн. та 3% річних в розмірі 22 023,44 грн. в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин обставин (обставин непереборної сили).

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Як зазначає Позивач та не спростовує Відповідач, 01 жовтня 2021 року між ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» та ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» укладено було Договір №01/10/21 Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (надалі - Договір). З умов Договору вбачається, що ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» - Сторона-1 зобов`язується передати на зворотній основі у власність ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» - Стороні-2 грошові кошти у розмірі 1 950 000,00 грн. Сума поворотної фінансової допомоги отриманої Стороною-2 даного Договору визначається як загальна сума коштів наданих Стороною-1.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Сторона-1 перераховує грошові кошті в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього Договору, на поточний рахунок Сторони-2. Фінансова допомога вважається переданою ТОВ «ДОНПОСТАЧ-ДНІПРО» - Стороні-2 в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок.

Договір було укладено виходячи з Рішень учасників Товариств: - Рішення №01/10/2021 від 01.10.2021 року одноособового учасника (власника) ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» про отримання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ»; - Рішення №01/10/21 учасника ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» від 01.10.2021 року про надання ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» перераховано Стороні-2 грошові кошти: - Згідно з Платіжною інструкцією №19 від 13 жовтня 2021 року в сумі 486 000,00 грн; - Згідно з Платіжною інструкцією №22 від 02 листопада 2021 року в сумі 470 000,00 грн; - Згідно з Платіжною інструкцією №35 від 30 грудня 2021 року в сумі 991 000,00 грн;

Поворотна безвідсоткова фінансова допомога у відповідності до умов Договору надалась частинами в межах суми, визначеної в п.2.1. Договору у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД».

За Договором №01/10/21 Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01 жовтня 2021 року, ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» надало, а ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» прийняло поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у загальну розмірі 1 947 000,00 грн., У відповідності до пункту 4.2. Договору, повернення усієї суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги Стороною 2 здійснюється до 31 грудня 2023 року. Сторони у Договорі передбачили поетапне повернення грошових коштів Стороною 2 частинами в будь-який день до моменту настання терміну повернення грошових коштів.

Позивач зазначає, що станом на момент звернення з позовом до суду з боку ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» не відбулося повернення отриманої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в повному обсязі, внаслідок чого, розмір заборгованості перед ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» за Договором №01/10/21 Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.10.2021 року становить 1 947 000,00 грн.

З огляду на неповернення ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» суми отриманої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» змушені звернутись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором №01/10/21 Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.10.2021 року.

Позивач вказує, що ТОВ «БЛЕК ДАЙМОНД» не заперечує про наявність боргу в розмірі 1 947 000,00 грн. перед ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЕРЕВНОГО ВУГІЛЛЯ» за Договором №01/10/21 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 01.10.2021 року, що підтверджується підписаним Сторонами Актом звірки взаємних розрахунків.

У зв`язку з невиконанням з боку Відповідача своїх зобов`язань, Позивачем було нарахована сума 27 396,54 грн. інфляційні та 22 023,44 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За визначенням, наданим у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Із вищевикладеного випливає, що надати кошти в позику, яка передбачає нарахування процентів за користування коштами мають право лише фінансові установи.

У п. 2.3. Договору сторони погодили, що p за користування Стороною-2 грошовими коштами, переданими Стороною-1 за цим Договором, відсотки не нараховуються і не виплачуються.

Судом також встановлено, що іншими умовами Договору не передбачені положення, які передбачають стягнення з Відповідача процентів за користування грошовими коштами.

Отже, у спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, а тому до кредитора не застосовується вимога щодо обов`язкової наявності у нього статусу фінансової установи.

З аналізу ч. 2 ст. 1046 ЦК України випливає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Названа норма (ч. 2 ст. 1046 ЦК України) є імперативною, а тому сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1049/17.

Враховуючи наведені положення п. 4.2. Договору та ст. 1049 ЦК України останнім днем для здійснення Відповідачем оплати було 31.12.2023.

Будь-яких додаткових угод до Договору щодо продовження строку повернення фінансової допомоги між сторонами не укладалось, доказів іншого матеріали справи не містять, а тому Відповідач зобов`язаний був повернути поворотну фінансову допомогу до 31.12.2023.

Щодо посилання Відповідача у відзиві на настання форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану як на підставу для звільнення від відповідальності, необхідність застосування норм листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, визнано форсмажорними обставинами (обставинами непереборної сили), який пролонгується на період дії воєнного стану на території України, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до частини 14-1 даного Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У пунктах 6.1, 6.2, 6.12, 6.13 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (далі Регламент), визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин. Сертифікат після його внесення до єдиного Реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом Торгово-промислової палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України/регіональної торгово-промислової палати.

Суд наголошує, що форс-мажор (у цьому випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Господарський суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на повернення йому поворотної фінансової допомоги та інших, визначених договором та законом, нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Посилання на вказаний лист ТПП не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме у правовідносинах, які виникли між позивачем та відповідачем та для доведення їх наявності, в якості доказу, необхідно надавати сертифікат ТПП щодо неможливості виконання зобов`язання саме за договором поворотної фінансової допомоги, який укладений між сторонами у справі.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних витрат та 3% річних, то суд зазначає, що за статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (із змінами), який продовжено та триває до цього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 дійшов висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач нарахував Відповідачу 27 396,54 грн. інфляційні та 22 023,44 грн. 3% річних. за період дії в Україні воєнного стану.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних витрат та 3% річних не є законними, обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи те, що Відповідачами не здійснено повернення основного боргу, заборгованість перед Позивачем на час прийняття рішення не погашена, факт наявності заборгованості на заявлену суму Відповідачами не спростований, розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у розмірі 1 947 000,00 гривень є цілком доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" (код ЄДРПОУ 39152435, вул. Заводська, 49, смт. Солоницівка, Дергачівський р-н., Харківська обл., 62370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології деревного вугілля" (код ЄДРПОУ 43808128, вул. Велика Панасівська, 68, м. Харків, 61052) суму основного боргу у розмірі 1 947 000,00 грн, а також суму судових витрат у розмірі 23364,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено "29" липня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін