Рішення № 120682240 від 17.07.2024 , Господарський суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024м. ХарківСправа № 922/1139/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" (18006, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Чехова, будинок 43, 2-й поверх; код ЄДРПОУ: 37787179) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд 10; код ЄДРПОУ: 37875888) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Бадака О.М., адвоката, ордер СА №1082179 від 05.04.2024;

відповідача Тітова І.Б., адвоката, ордер АХ №1156841 від 07.05.2024.

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" основну заборгованість в розмірі 6 988 599,74 грн., 3% річних у розмірі 111 041,17 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 197 610,42 грн., а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 110 972,77 грн. та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 189 175,40 грн.

Позов обґрунтовано не здійсненням відповідачем оплати за поставлений йому товар на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

Разом з позовною заявою директором Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" Солнцева М.О. заявлено клопотання (вх.№б\н від 08.04.2024) про витребування доказів, в якому просив суд:

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» інформацію про відображення податкового кредиту у податковій звітності ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» за господарськими операціями зазначеними у податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023, №281 від 28.09.2023 та про вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту по таким операціям, а також належним чином засвідчені копії податкової декларації з ПДВ ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» та додатка №1 до податкової декларації з податку на додану вартість (за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 р., січень, лютий, березень 2024 р.), складені за результатами проведення вказаних господарських операцій;

- витребувати у Холодногірської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Харківській області інформацію про відображення податкового кредиту у податковій звітності ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» за господарськими операціями зазначеними у податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023, №281 від 28.09.2023 та про вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту по таким операціям, а також належним чином засвідчені копії податкової декларації з ПДВ ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» та додатка №1 до податкової декларації з податку на додану вартість (за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 р., січень, лютий, березень 2024 р.), складені за результатами проведення вказаних господарських операцій.

Разом з цим, 09.04.2024 до суду від представника Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" надійшла заява (вх.№9350 від 09.04.2024) про усунення недоліків, в якій на виконання вимог ст.ст.162, 164 ГПК України направляє видаткову накладну №3204 від 25.09.2024 та товарно-транспортну накладну №КА00-003204 від 25.09.2024, а також роздруківки про відправку адвокатських запитів на електронну адресу відповідача та податкового органу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1139/24 від 08.04.2024) Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1139/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на08 травня 2024 року.

22.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№10567 від 22.04.2024).

26.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11067 від 26.04.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що на підставі договору про відступлення права вимоги новий кредитор ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс», в рамках справи №922/4898/23, позивалось до ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» про стягнення суми коштів, які є предметом позову в справі №922/1139/24. В рамках цієї справи судом було надано оцінку доказам, які позивач додає до позовної заяви в рамках справи №922/1139/24, а саме: копії договору поставки, специфікаціям, видатковим, товарно-транспортним та податковим накладним, рахункам на оплату. За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 в справі №922/4898/23 в задоволенні позовних вимог було відмовлено. В подальшому, між ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс» та ПП «Компанія Агротрейд» було укладено додаткову угоду №1 до договору про відступлення права вимоги від 22 березня 2024 року. Сторони не визнали договір про відступлення права вимоги недійсним або удаваним. Сторони саме розірвали договір про відступлення права вимоги. Жодних повідомлень про розірвання договору про відступлення права вимоги і, відповідно, зміну кредитора, ані ПП «Компанія Агротрейд», ані ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс» на адресу ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» не направляли.

Як стверджує представник відповідача, як і в справі №922/4898/23, позивачем в рамках справи №922/1139/24 не додано до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують факт укладення договору поставки, факт здійснення поставки та факт прострочення ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» виконання грошових зобов`язань, право вимоги на які має позивач. В даному випадку позивачем не надано доказів того, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а саме: ціну товару, строки поставки та строки оплати товару, умови оплати товару, тощо. Наявні у справі докази та наведені норми законодавства, дають підстави дійти висновку, що договір поставки №1616 від 28.06.2023 року є неукладеним.

На переконання представника відповідача, у справі також відсутні докази того, що між ПП «Компанія Агротрейд» та ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» виникли договірні зобов`язання, оформлені у спрощений спосіб, оскільки відповідних документів про зміст зобов`язання та про поставку товару за підписами обох сторін у справу також не подано. Позивачем, на підтвердження факту поставки товару відповідачу, до позовної заяви додані не підписані з боку ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» копії видаткових накладних №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023, №3207 від 28.09.2023.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні №КА00-003197 від 22.09.2023, №КА00-003198 від 22.09.2023, №КА00-003199 від 23.09.2023, №КА00-003200 від 23.09.2023, №КА00-003201 від 23.09.2023, №КА00-003202 від 26.09.2023, №КА00-003203 від 26.09.2023, №КА00-003204 від 25.09.2023, №КА00-003206 від 25.09.2023, №КА00-003207 від 28.09.2023 підписані вантажовідправником (ПП «Компанія Агротрейд») та скріплені його печаткою. Проте, жодна накладна не містить підпису водія (експедитора), яким було прийнято продукцію до перевезення. Також на накладних відсутній підпис вантажоодержувача (відповідача) та вони не скріплені печаткою підприємства відповідача.

Окрім того, на думку представника відповідача, матеріали справи не містять доказів виникнення в ПП «Компанія Агротрейд» права вимоги до ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ», доказів повідомлення ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» про зміну кредитора, а також доказів наявності в ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» простроченого грошового зобов`язання перед ПП «Компанія Агротрейд».

30.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№11440 від 30.04.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що починаючи з червня 2023 року ПП «Компанія Агротрейд» та ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» вели переговори по підписанню договору поставки, проте вказаний договір підписаний так і не був, хоча неодноразово направлявся на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ». Натомість, у червні вересні 2023 р. між постачальником та покупцем виникли відносини щодо поставки товару, фактично сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб. ПП «Компанія Агротрейд» та ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» здійснили обмін сканованими підписаними копіями Специфікації №18 від 20.09.2023 р. та Додаткової угоди №2 від 20.09.2023, якими передбачено відстрочення платежу до 29 вересня 2023 року (включно). Специфікацію №20 відповідач не підписав і не надіслав в сканованому вигляді.

Як стверджує представник позивача, позивач склав податкові накладні №265 від 22.09.2023 р., №266 від 22.09.2023 р., №267 від 23.09.2023 р., №268 від 23.09.2023 р., №269 від 23.09.2023 р., №270 від 26.09.2023 р., №271 від 26.09.2023 р., № 277 від 25.09.2023 р., №279 від 25.09.2023 р., №281 від 28.09.2023 р., які було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а Відповідач відобразив податковий кредит за вказаними господарськими операціями у своїй податковій звітності та вчинив юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту за ними, що буде підтверджено відповідною інформацією, а також копіями податкових декларацій ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» з податку на додану вартість, складеними за результатами проведення вказаних господарських операцій, які буде витребувано в ході розгляду справи.

На переконання представника позивача, відповідач помилково вважає, що позивач у підставах поданого позову посилається на укладення сторонами саме договору поставки №1616 від 28 червня 2023 р., а також на договір про відступлення права вимоги №2 від 24 жовтня 2023 р. Однак, такі доводи не відповідають дійсності, оскільки ПП «Компанія Агротрейд» в обґрунтування поданого ним позову зазначило про укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб, а не договору поставки №1616 від 28 червня 2023 р. Крім того, позовна заява не містить жодних посилань на договір про відступлення права вимоги №2 від 24 жовтня 2023 р., а лише зазначення в додатках до позовної заяви.

Також, як зазначив представник позивача, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору або про розірвання такого договору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення від 24.10.2023 про відступлення права вимоги, від 05.04.2024 про розірвання договору відступлення права вимоги №2 від 24.10.2023, а також докази їх надсилання відповідачу: описи, чеки, накладні №1800605787525 від 26.10.2023, №1800605853625 від 05.04.2024.

03.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№11746 від 03.05.2024).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 відкладено підготовче засідання на 05.06.2024.

17.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№12934 від 17.05.2024).

В додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що відповідач не надав належним чином засвідченої копії судового рішення, на яке він посилався, не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналів поданих ним разом з відзивом документів, а відповідно не довів належними і допустимими доказами свої доводи, зокрема щодо існування такого судового рішення. Крім того, як вбачається зі змісту наданих відповідачем належним чином не засвідченої копії судового рішення та копії позовної заяви, вони містять посилання на договір поставки №1616 від 28 червня 2023 р., договір відступлення права вимоги №2 від 24 жовтня 2023 р., а також вимоги про стягнення пені та штрафу. У цій копії позовної заяви позивачем вказано ТОВ «КОМПАНІЯ АГРОТРЕЙД ПЛЮС», а не ПП «Компанія Агротрейд». Позивача (ПП «Компанія Агротрейд») не зазначено в наданих відповідачем документах у якості третьої особи. Натомість, позовна заява, подана ПП «Компанія Агротрейд», обґрунтована обставинами щодо укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб та щодо здійснення поставки товару позивачем відповідачу, а позовні вимоги стосуються стягнення лише основної суми боргу, 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Таким чином, предмет, підстави, сторони позову поданого ПП «Компанія Агротрейд» у даній справі та ті, які зазначені у копії позовної заяви наданої відповідачем разом з відзивом, відрізняються, а тому не є тотожними.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 клопотання директора Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" Солнцева М.О. (вх.№б\н від 08.04.2024) про витребування доказів задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків"інформацію про відображення податкового кредиту у податковій звітності ТОВ «АГРОЗАХИСТ-ХАРКІВ» за господарськими операціями зазначеними у податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023, №281 від 28.09.2023 та про вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту по таким операціям, а також належним чином засвідчені копії податкової декларації з ПДВ ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» та додатка №1 до податкової декларації з податку на додану вартість (за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 р., січень, лютий, березень 2024 р.), складені за результатами проведення вказаних господарських операцій. Витребувано у Холодногірської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Харківській області інформацію про відображення податкового кредиту у податковій звітності ТОВ «АГРОЗАХИСТ-ХАРКІВ» за господарськими операціями зазначеними у податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023, №281 від 28.09.2023 та про вчинення юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту по таким операціям, а також належним чином засвідчені копії податкової декларації з ПДВ ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» та додатка №1 до податкової декларації з податку на додану вартість (за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 р., січень, лютий, березень 2024 р.), складені за результатами проведення вказаних господарських операцій.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.07.2024.

18.06.2024 через канцелярію суду від в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області надійшли витребувані ухвалою суду від 05.06.2024 документи (вх.№15846 від 18.06.2024).

01.07.2024 через кабінет електронного Суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 05.06.2024 документи (вх.№16872 від 01.07.2024).

В підготовчому засіданні 03.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.07.2024.

Представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні 17.07.2024 в в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 17.07.2024 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.07.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару, відповідно до умов цього Договору.

Під товаром в цьому договорі розуміються мінеральні добрива, дизельне паливо, засоби захисту рослин (п.1.2.Договору).

Найменування, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в специфікаціях, видаткових накладних, додатках, які є невід`ємною частиною до цього договору (п.1.3.Договору).

Ціна однієї метричної тонни мінеральних добрив та загальна вартість товару вказується в рахунках та специфікаціях до цього договору (п.3.1.Договору).

Загальна вартість договору складається на підставі цін, погоджених сторонами в специфікаціях до цього договору, і визначається як сума всіх партій товару, поставлених протягом строку дії договору (п.3.2.Договору).

Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника, відповідно до специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору (п.3.3.Договору).

У платіжному дорученні на перерахування грошових коштів Покупець зобов`язаний зазначати дату і номер Договору, дату і номер рахунку-фактури виставленої Постачальником, за якою здійснюється оплата, призначення платежу (оплата вартості товару чи відсотків, тощо) (п.3.5.Договору).

Поставка товару в межах цього договору здійснюється згідно умов, обумовлених в специфікаціях до цього договору (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року) (п.4.1.Договору).

Право власності на товар, що поставляється за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту оплати покупцем вартості товару (п.4.2.Договору).

Датою відвантаження товару вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. У разі неможливості надати товарно-транспортну накладну та/або видаткову накладну в момент фактичної передачі товару, постачальник зобов`язується передати вищезазначені документи з використанням факсимільного зв`язку та/або скановані копії первинних документів електронною поштою, з подальшою заміною їх на оригінали протягом 5 (п`яти) робочих днів (п.4.3.Договору).

Вказаний Договір зі сторони покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" підписано не було.

Водночас, між Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" було здійснено обмін сканованими підписаними та засвідченими печатками підприємств копіями Специфікації №18 від 20.09.2023 (надалі - Специфікація №18) та Додаткової угоди №2 від 20.09.2023 до договору поставки №1616 від 28.06.2023 (надалі - Додаткова угода №2).

Згідно Специфікації №18 сторони погодили поставку товару (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 161 тонна загальною вартістю 5 377 399, 36 грн., з них ПДВ у сумі 896 233,23 грн. Умови (базис) поставки товару: за умовами ЕХW - зі складу постачальника в м. Вінниця, Вінницька область. Строк оплати товару: з відстрочкою, в строк до 29.09.2023 включно.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2, згідно із Специфікацією №18 від 20 вересня 2023 року до Договору поставки №1616 від 28 червня 2023 року постачальник передає покупцю товар, а саме: POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9), кількістю 161 тонна, вартістю з ПДВ 5 377 399,36 грн.

Згідно п.2 Додаткової угоди №2 покупець зобов`язується оплатити товар передбачений Специфікацією №18 від 20 вересня 2023 року в строк до 29 вересня 2023 року, включно. 3 правом вимоги постачальника, оплатити наданий товар у відстрочку у строк вказаний постачальником, але не раніше ніж за 14 календарних днів до закінчення строку відстрочення платежу, а саме 29 вересня 2023 року, включно.

У п.3 Додаткової угоди №2 сторони погодили, що ця Додаткова угода, відправлена факсом або електронною поштою, має повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжує права та обов`язки для сторін, може бути подана до судових інстанцій в якості належних доказів і не може спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені.

Як стверджує позивач, Специфікацію №20 від 21.09.2023 на поставку товару добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NP 20:20+13 S, у кількості 44 тони, добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NP 20:20+13 S, у кількості 14 тонн, сульфоамофос 20:20+13 (S), у кількості 38 тонн, загальною вартістю 2 611 200,38 грн. відповідач не підписав і не надіслав в сканованому вигляді позивачу.

В подальшому позивач виставив відповідачу рахунок на оплату товару (Добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NР 20:20+13 S у кількості 44 тонни, Добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NР 20:20+13 S у кількості 14 тонн, Сульфоамофос 20:20+13 (S) у кількості 38 тонн) №2277 від 21.09.2023 на загальну суму 2 611 200,38 грн. та рахунок на оплату товару (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9) у кількості 161 тонна) №2271 від 20.09.2023 на суму 5 377 399,36 грн.

Як стверджує позивач, останнім було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023, №3207 від 28.09.2023 на загальну суму 7 988 599,74 грн.

Згідно видаткової накладної №3197 від 22.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,91 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3198 від 22.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,91 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3199 від 23.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,91 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3200 від 23.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,91 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3201 від 23.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,91 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3202 від 26.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,91 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3203 від 26.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2271 від 20.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 23 тонни на суму 768 199,90 грн., з них ПДВ - 128 033,32 грн.

Згідно видаткової накладної №3204 від 25.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2277 від 21.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NP 20:20+13 S, у кількості 9 тонн, добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NP 20:20+13 S у кількості 14 тонн, на загальну суму 625 600,08 грн., з них ПДВ - 104 266,68 грн.

Згідно видаткової накладної №3206 від 25.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2277 від 21.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (Сульфоамофос 20:20+13 (S)) у кількості 14 тонн на суму 380 800,06 грн., з них ПДВ - 63 466,68 грн.

Згідно видаткової накладної №3207 від 28.09.2023 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" на підставі договору №1616 від 28.06.2023 та рахунку на оплату №2277 від 21.09.2023 поставило Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" товар (Сульфоамофос 20:20+13 (S)) у кількості 24 тонни на суму 652 800,10 грн., з них ПДВ - 108 800,02 грн.

Наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" не підписані.

На підтвердження вищезазначених поставок товару позивач надав товарно-транспортні накладні №КА00-003197 від 22.09.2023, №КА00-003198 від 22.09.2023, №КА00-003199 від 23.09.2023, №КА00-003200 від 23.09.2023, №КА00-003201 від 23.09.2023, №КА00-003202 від 26.09.2023, №КА00-003203 від 26.09.2023, №КА00-003204 від 25.09.2023, №КА00-003206 від 25.09.2023 та №КА00-003207 від 28.09.2023. Однак, вказані товарно-транспортні накладні також не містять підпису та печатки покупця в графі "прийняв".

В матеріалах справи також містяться транспортні заявки (інструкції) директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про відвантаження товару. Однак вказані заявки також не містять ні підпису, ні печатки відповідача.

Водночас, в матеріалах справи міститься копія Генеральної довіреності №41/2023 від 28.06.2023, якою уповноважено завідуючого складомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" Максименко Дениса Вікторовича отримати товарно-матеріальні цінності згідно договору №1616 від 28.06.2023 міжТОВ "Агрозахист Харків" та ПП "Агротрейд Компанія" (код ЄДРПОУ 37787179) без довіреностей або на підставі зразків печатки або штампів.

Вищевказана Генеральна довіреність підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" Божко Л.В., головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" Божко Л.В. та засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків".

В подальшому, позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023, №281 від 28.09.2023.

В свою чергу відповідач відобразив податковий кредит за вказаними господарськими операціями у своїй податковій звітності та оформив податковий кредит за ними.

Відповідно до інформації, наданої в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області Станіславом Гражевським, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, підприємством ПП «Компанія Агротрейд» за вересень 2023 року виписано та зареєстровано податкові накладні на адресу ТОВ «Агрозахист Харків» на суму ПДВ 2 280 933,24 грн., які були включені до складу податкового кредиту ТОВ «Агрозахист Харків» в повному обсязі.

03.10.2023 ПП «Компанія Агротрейд» надіслало ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» вимогу №03/23-10, в якій позивач просив відповідача сплатити виниклу заборгованість протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання вказаної вимоги (18.10.2023).

Як стверджує позивач, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість в повному обсязі не сплатив.

24.10.2023 відповідач перерахував на рахунок позивача 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата по рахунку №2277 від 21.09.2023 за мінеральні добрива в сумі 1 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% 166 666,67 грн."

24.10.2023 між Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" було укладено договір відступлення права вимоги №2, предметом якого було право вимоги за договором поставки №1616 від 28.06.2023 між Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків".

26.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" було надіслано на поштову адресуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" повідомлення про відступлення права вимоги б/н від 24.10.2023.

22.03.2024 між Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" було укладено додаткову угоду до договору відступлення права вимоги №2 від 24.10.2023, згідно якої сторон6и дійшли згоди розірвати договір №2 від 24.10.2023 за взаємною згодою сторін з 22.03.2024.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відтак, правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як стверджує позивач, починаючи з червня 2023 року Приватне підприємство «Компанія Агротрейд» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" вели переговори по підписанню договору поставки №1616 від 28.06.2023, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару, відповідно до умов цього Договору. Під товаром в цьому договорі розуміються мінеральні добрива, дизельне паливо, засоби захисту рослин (п.1.2.Договору). Найменування, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в специфікаціях, видаткових накладних, додатках, які є невід`ємною частиною до цього договору (п.1.3.Договору).

В матеріалах справи відсутні докази належного укладання сторонами договору поставки №1616 від 28.06.2023. Вказаний Договір зі сторони покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" не підписано.

Водночас, як було встановлено судом, між Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" було здійснено обмін сканованими підписаними та засвідченими печатками підприємств копіями Специфікації №18 від 20.09.2023 та Додаткової угоди №2 від 20.09.2023 до договору поставки №1616 від 28.06.2023.

Згідно Додаткової угоди №2 та Специфікації №18 сторони погодили поставку товару (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9)) у кількості 161 тонна загальною вартістю 5 377 399, 36 грн., з них ПДВ у сумі 896 233,23 грн. Умови (базис) поставки товару: за умовами ЕХW - зі складу постачальника в м. Вінниця, Вінницька область. Строк оплати товару: з відстрочкою, в строк до 29.09.2023 включно.

Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК Кураїни визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За твердженнями позивача, останнім було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023, №3207 від 28.09.2023 на загальну суму 7 988 599,74 грн.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9);

- Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції (абзац перший пункту 1.2);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (пункт 2.4.);

- керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів (абзац перший пункту 2.12);

- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пункт 2.13.);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.14.);

- у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (пункт 2.15.).

Натомість, наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" не підписані.

Касаційний господарський суд у постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила), встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.11.1 Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (п. 11.5 Правил).

Водночас, в матеріалах справи міститься копія Генеральної довіреності №41/2023 від 28.06.2023, якою уповноважено завідуючого складом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" Максименко Дениса Вікторовича отримати товарно-матеріальні цінності згідно договору №1616 від 28.06.2023 між ТОВ "Агрозахист Харків" та ПП "Агротрейд Компанія" (код ЄДРПОУ 37787179) без довіреностей або на підставі зразків печатки або штампів.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи факт укладання договору поставки №1616 від 28.06.2023 з позивачем, видаючи Генеральну довіреність №41/2023 від 28.06.2023 на отримання товару посилався саме на цей договір поставки №1616 від 28.06.2023.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" факт поставки товару згідно видаткових накладних №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023 та №3207 від 28.09.2023 не визнає. Стверджує, що вказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні №КА00-003197 від 22.09.2023, №КА00-003198 від 22.09.2023, №КА00-003199 від 23.09.2023, №КА00-003200 від 23.09.2023, №КА00-003201 від 23.09.2023, №КА00-003202 від 26.09.2023, №КА00-003203 від 26.09.2023, №КА00-003204 від 25.09.2023, №КА00-003206 від 25.09.2023 та №КА00-003207 від 28.09.2023 ним не підписані, а відтак такі накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, а отже не можуть бути доказами факту поставки продукції.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Як було встановлено судом, позивач виставив відповідачу два рахунки, а саме:

1) №2277 від 21.09.2023 на оплату товару (Добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NР 20:20+13 S у кількості 44 тонни, Добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NР 20:20+13 S у кількості 14 тонн, Сульфоамофос 20:20+13 (S) у кількості 38 тонн) на загальну суму 2 611 200,38 грн.;

2) №2271 від 20.09.2023 на оплату товару (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9) у кількості 161 тонна) на суму 5 377 399,36 грн.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, поставлений товар тощо, тобто, носить інформаційний характер. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Водночас, 24.10.2023 відповідач перерахував на рахунок позивача 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата по рахунку №2277 від 21.09.2023 за мінеральні добрива в сумі 1 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% 166 666,67 грн."

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові №922/4099/17 від 26 жовтня 2018 року, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відтак відповідач, здійснивши часткову оплату за товар з посилання на рахунок №2277 від 21.09.2023, виставлений позивачем, фактично визнав факт існування договірних відносин зПриватним підприємством "Компанія Агротрейд" з приводу поставки такого товару.

Разом з цим, положеннями п.1.1 ст.1 ПК України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.19-1.1.1. п.19.1 ст.19-1 Податкового Кодексу України, однією із функцій виконання якої повинні забезпечувати контролюючі органи, є здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до ч.14.1.175. ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 46.1. статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ч. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ч.54.3. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. частини 54.3. цієї статті).

Частиною 57.1. статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до 50.1. статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Так, статтею стаття 44 Податкового кодексу України визначено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу (п.44.1.ПК України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2.ПК України).

Відповідно до п.187.1. Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, складання видаткових накладних з одного боку є основою для ведення бухгалтерського обліку, а з іншого підтвердженням даних, зазначених у податковій звітності.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №905/49/15 від 04.11.2019.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Подібний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/23097/17.

Як було встановлено судом, позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023, №281 від 28.09.2023. Вказані податкові накладні були прийняті ДПС України, що підтверджується Квитанціями №1.

У зазначених податкових накладних позивач відобразив операції з поставки товару (Добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NР 20:20+13 S у кількості 44 тонни, Добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NР 20:20+13 S у кількості 14 тонн, Сульфоамофос 20:20+13 (S) у кількості 38 тонн та POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9) у кількості 161 тонна) на загальну суму 7 988 599,74 грн., за якими постачальникам є Приватне підприємство "Компанія Агротрейд", а покупцем -Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків".

Вищевказане підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з податку на додану вартість та додатками №1 до них (а.с.33-58,63-94 т.2).

З огляду на вищезазначене, відповідач, стверджуючи про відсутність між сторонами договірних зобов`язань та факту здійснення спірної поставки товару, не коригував, не анулював та/або не повідомив контролюючі органи про відсутність господарських операцій, задекларованих позивачем у податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023 та №281 від 28.09.2023 на загальну суму 7 988 599,74 грн., а навпаки відобразив податковий кредит за вказаними господарськими операціями у своїй податковій звітності та оформив податковий кредит за ними в повному обсязі.

Уточнюючих декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту відповідачем також не подавалось. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, з боку контролюючих органів жодних зауважень щодо реєстрації та відповідності відомостей зазначених в податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023 та №281 від 28.09.2023 не виникло.

Судом також встановлено, що товар, задекларований у податкових накладних №265 від 22.09.2023, №266 від 22.09.2023, №267 від 23.09.2023, №268 від 23.09.2023, №269 від 23.09.2023, №270 від 26.09.2023, №271 від 26.09.2023, №277 від 25.09.2023, №279 від 25.09.2023 та №281 від 28.09.2023 повною мірою відповідає товару, відображеному у видаткових накладних №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023 та №3207 від 28.09.2023.

З огляду на зазначене, вищезазначені докази в їх сукупності свідчать про факт здійснення Приватним підприємством "Компанія Агротрейд" поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрозахист-Харків" товару, а саме: добрива складного азотно-фосфорного сірковмісного марки NР 20:20+13 S у кількості 44 тонни, добрива мінерального з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофосу NР 20:20+13 S у кількості 14 тонн, сульфоамофосу 20:20+13 (S) у кількості 38 тонн та POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9) у кількості 161 тонна на загальну суму 7 988 599,74 грн.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 червня 2022 р. у справі №922/2115/19, якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до вимог ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч.ч.2,3,7 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

З огляду на вище встановлені обставини в їх сукупності та вимоги чинного законодавства, за висновком суду між сторонами було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення позивачем рахунків №2277 від 21.09.2023 на оплату товару (Добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NР 20:20+13 S у кількості 44 тонни, Добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NР 20:20+13 S у кількості 14 тонн, Сульфоамофос 20:20+13 (S) у кількості 38 тонн) на загальну суму 2 611 200,38 грн.) та №2271 від 20.09.2023 на оплату товару (POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9) у кількості 161 тонна) на суму 5 377 399,36 грн. відповідачу та часткової оплати останнім рахунку №2277 від 21.09.2023 (надалі - Договір поставки).

Факт поставки товару за спірними господарськими операціями судом було встановлено вище.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 03.10.2023 ПП «Компанія Агротрейд» надіслало ТОВ «АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ» вимогу №03/23-10, в якій просило сплатити виниклу заборгованість протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання вказаної вимоги.

Водночас, частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до абз.1 п.1.7 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року №14 якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Доказів погодження сторонами строку оплати товару, отриманого на підставі Договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, матеріали справи не місять.

Строк оплати, погоджений сторонами у Специфікації №18 та Додатковій угоді №2 до договору №1616 від 28.06.2024, суд не може прийняти до уваги, оскільки сам договір №1616 від 28.06.2024 сторонами укладено не було.

Відтак, оплату за спірний товару відповідач зобов`язаний був здійснити негайно після прийняття такого товару.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати за товар (Добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NР 20:20+13 S у кількості 44 тонни, Добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NР 20:20+13 S у кількості 14 тонн, Сульфоамофос 20:20+13 (S) у кількості 38 тонн та POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9) у кількості 161 тонна) в розмірі 6 988 599,74 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 6 988 599,74 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Суд констатує, що надані відповідачем заперечення щодо відсутності у позивача права вимоги спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас суд зазначає, що предметом позову у цій справі №922/1139/24 є стягнення основної заборгованості ,3% річних та інфляційних втрат, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

Предметом спору ж у справі №922/4898/23 було стягнення з відповідача основного боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №1616 від 28.06.2023, укладеним між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Агрозахист Харків", право вимоги за яким перейшло до позивача - ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" за договором відступлення права вимоги №2 від 24.10.2023, укладеного між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс".

У рішенні суду від 06.02.2024 у справі №922/4898/23 (яке набрало законної сили), встановлено, що у справі відсутні докази того, що між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Агрозахист Харків" виникли договірні зобов`язання, оформлені у спрощений спосіб, оскільки відповідних документів про зміст зобов`язання та про поставку товару за підписами обох сторін у справу також не подано.

Відтак, встановлення судом у справі №922/4898/23 факту відсутності в матеріалах вказаної справи доказів стосовно виникнення між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Агрозахист Харків" договірних зобов`язань, оформлених у спрощений спосіб, ще не є встановленням обставин фактичного неукладення такого договору у спрощений спосіб.

Правовідносини за договором відступлення права вимоги №2 від 24.10.2023, укладеним між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс", не є предметом цього спору, а відтак у суду відсутні правові підстави надавати оцінку таким правовідносинам у цій справі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 111 041,17 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 197 610,42 грн.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено арифметично не вірно, а відтак, здійснивши перерахунок, суд позовні вимоги у цій частині задовольняє частково, а саме: 3% річних у розмірі 110 384,57 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 197610,42 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 87 559,14 грн., а в іншій частині - покладаються на позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд 10; код ЄДРПОУ: 37875888) на користь Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" (18006, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Чехова, будинок 43, 2-й поверх; код ЄДРПОУ: 37787179) основну заборгованість в розмірі 6 988599 (шість мільйонів дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 110384 (сто десять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 57 коп., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 197610 (сто дев`яносто сім тисяч шістсот десять) грн. 42 коп., а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 87559 (вісімдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 14 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24 липня 2024 року об 11:15 годині.

Відповідачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "29" липня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 120682240 ?

Документ № 120682240 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 120682240 ?

Дата ухвалення - 17.07.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 120682240 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 120682240 ?

В Господарський суд Харківської області

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 120682240, Господарський суд Харківської області

Судове рішення № 120682240, Господарський суд Харківської області було прийнято 17.07.2024. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 120682240 відноситься до справи № 922/1139/24

Це рішення відноситься до справи № 922/1139/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 120682239

Наступний документ : 120682241

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 120682240, 17.07.2024, Господарський суд Харківської області