Рішення № 120681837, 29.07.2024, Миронівський районний суд Київської області

29.07.2024 Єдиний унікальний № 371/508/24 провадження № 2/371/404/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/508/24

Провадження № 2/371/404/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі:

секретаря судових засідань Литвин С.С.,

предстаника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ржищівської міської ради Київської області про встановлення факту набуття права власності на житловий будинок спадкодавцем, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_3 .

До дня смерті ОСОБА_3 мав зареєстроване місце проживання та фактично проживав в житловому будинку під номером АДРЕСА_1 .

За заповітом ОСОБА_3 , посвідченим 18 січня 2022 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В., все своє майно дядько заповів йому.

Він вже отримав свідоцтво про право на спадщинку за заповітом на земельну ділянку, яка належала дядькові. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 нотаріус відмовила, оскільки відсутній документ, що підтверджує право власності на цей будинок спадкодавця.

Відмова нотаріуса мотивована тим, що згідно даних архівної довідки КП КОР «Київське обласне БТІ» від 17 листопада 2023 року власником цього будинку є АТ «Мрія».

Він вважає, що має правові підстави для визнання за ним права власності на спірний будинок в порядку спадкування за заповітом, оскільки право власності ОСОБА_3 на нього було зареєстроване у відповідності до чинних на той час Закону України «Про власність» та Інструкції Міністерства комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР». Зокрема посилався на норми статей 1, 2, 6, 8 Закону України «Про власність» та приписи пунктів 10, 13, 19 розділу ІІІ зазначеної інструкції, які регулюють підстави та порядок приватизації державного житлового фонду.

Вказав, що відповідно до рішення правління АТ «Мрія» 1993 року спірний житловий будинок був переданий ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ордеру на право зайняття будинку. Рішенням виконавчого комітету Піївської сільської ради народних депутатів від 08 червня 1995 року № 16 «Про видачу реєстраційних посвідчень на будинки, які належать АТ «Мрія» було ініційовано відповідне звернення до Білоцерківського БТІ про видачу такого посвідчення на будинок, що був переданий ОСОБА_3 . На підставі вказаного рішення Білоцерківським БТІ було видане реєстраційне посвідчення на домоволодіння під номером АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 . АТ «Мрія», про що зроблено відповідний запис в реєстрову книгу № 1, реєстровий номер 25. Таким чином Білоцерківським БТІ виданий правовстановлюючий документ - реєстраційне посвідчення, де чітко зазначено, що: «Білоцерківське бюро технічної інвентаризації посвідчує, що володіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 . АТ «Мрія» на підставі рішення Піївської сільської ради № 16 від 08 червня 1995 року».

Вважає, що, виходячи з контексту обох зазначених вище документів, чітко прослідковується, що право власності на домоволодіння переходить від АТ «Мрія» як колишнього власника до його нового власника ОСОБА_3 шляхом приватизації останнім цього майна та видачею відповідного правовстановлюючого документа.

Вказав, що право власності на майно АТ «Мрія» припинено відповідно до положень пункту 11 частини 1 статті 346 ЦК України в зв?язку з припиненням юридичної особи.

ОСОБА_3 до смерті постійно протягом тридцяти років проживав у спірному будинку, самостійно провів водо- та газопостачання до будинку, проводив капітальні та поточні ремонтні роботи в будинку. Проте за життя ОСОБА_3 не встиг належним чином зареєструвати свої майнові права на спірний будинок, у зв?язку з чим виникла необхідність встановлення факту набуття ним права власності на зазначений об?єкт нерухомого майна.

Посилаючись на приписи статей 293, 315 ЦПК України, статей 328, 346,392,1216, 1218, 1223, 1296, 1297, статей 41, 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини просив встановити факт набуття ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на житловий будинок садибного типу, 1952 року побудови, загальною площею 103,4 кв. м, житловою площею 54,9 кв. м, допоміжною (підсобною) площею 48,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Визнати за ним в порядку спрадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на вказаний житловий будинок та скасувати зареєстроване за АТ «Мрія» право власності на цей житловий будинок.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 17 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, в поясненнях послався на обставини, які викладені у позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з?явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно.

Представник відповідача Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з?явився, до суду Ржищівський міський голова Чорненька К. подала заяву про розгляд справи без участі представника міської ради. У заяві вказала, що проти задоволення позову не заперечує.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пії Обухівського району Київської області помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав за адресою: будинок під номером АДРЕСА_3 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів племіннику ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Ржищівським відділом державноїреєстраціїактів цивільногостану в Обухівсьому районі Київської області Ценрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (а.с. 12), даними довідки Піївського старостинського округу Ржищівської міської територіальної громади № 14/07-02-02/72 від 10 жовтня 2023 року (а.с. 19), даними заповіту посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. 18 січня 2022 року, реєстровий номер 171 (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Миронівської державної нотаріальної контори Київської області відкрито спадкову справу № 66/2022. Позивач спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв, подавши відповідну заяву нотаріусу 29 квітня 2022 року. Дружина спадкодавця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 березня 2019 року Миронівським РВДРАЦ ГТУЮ у Київській області (а.с. 13). Інші спадкоємці відсутні. 06 січня 2023 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (реєстровий номер 1-12) на земельну ділянку, яка належала спадкодавцеві (а.с. 15).

Також позивач звернувся до державного нотаріуса Миронівської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , в якому проживав його дядько ОСОБА_3 до дня смерті.

Згідно з даними повідомлення № 76/02-14 від 01 лютого 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, оскільки не надано правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вказаний будинок, а згідно з даними архівної довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № МР 1023004 від 17 листопада 2023 року влансиком спірного будинку є АТ «Мрія» (а.с. 25).

Відповідно до даних архівної довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № МР 1023004 від 17 листопада 2023 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Мрія» згідно Реєстраційного посвідчення, виданого Білоцерківським БТІ 30 червня 1995 року на підставі рішення Піївської сілської ради № 16 від 08 червня 1995 року. Записано в реєстрову книгу № 1, реєстровий номер 25. Інформація щодо реєстрації права власності на ім?я ОСОБА_3 відсутня (а.с. 27).

Вказані вище обставини також підтверджуються даними спадкової справи № 66/2022 (а.с. 67-110).

Суд на підставі поданих висьмових доказів встановив, що правлінням АТ «Мрія» села Пії Миронівського раону Київської області ОСОБА_3 з сім?єю, до складу якої входила дружина ОСОБА_4 , виданий ордер на право зайняття будинку № 10. Ордер не містить даних про дату видачі (зазначено лише рік 1993), даних про про номер та дату рішення правління АТ «Мрія», даних про адресу та площу будинку (а.с. 16).

З архівного витягу, виданого Архівним відділом Обухівської районної державної адміністрації № 05-02/503 від 30 жовтня 2023 року вбачається, що 18 червня 1995 року виконавчим комітетом Піївської сільської ради народних депутатів прийняте рішення про видачу реєстраційних посвідчень на будинки, які належать АТ «Мрія». Виконавчий комітет вирішив : «Просити Білоцерківське бюро технічної інвентаризації видати реєстраційне посвідчення на будинки, які належать АТ «Мрія» по АДРЕСА_6. ОСОБА_3 » (а.с. 17).

30 червня 1995 року Білоцерківським бюро технічної інвентаризації видане реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям. Згідно з даними вказаного реєстраційного посвідчення бюро посвідчило, що володіння АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 АТ «Мрія» на підставі Рішення Піївської сілської ради № 16 від 08 червня 1995 року та записано в реєстрову книгу № 1 Р№ 25. Домоволодіння АДРЕСА_2 вцілому складається з одного жилого будинку, хліва і вбиральні (а.с. 18).

Факт, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Мрія» підтверджується даними повідомлення КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» № 1285 від 22 квітня 2021 року (а.с. 25).

За життя ОСОБА_3 був замовником на розроблення робочого проекту газопостачання до спірного будинку, що підтверджується даними угоди на виконання проектних робіт на облаштування газовими мережами від 13 лютого 1998 року та титульної сторінки робочого проекту газопостачання (а.с. 20, 21).

Згідно даних технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» 17 листопада 2023 року, житловий будинок під номером АДРЕСА_1 побудований в 1992 році, загальна площа будинку 103,4 кв. м, житлова площа 54,9 кв. м, допоміжна площа 48,5 кв. м Будинок має веранду площею 14,2 кв. м, котельню площею 3,1 кв.м, ванну площею 4,5 кв. м, коридор площею 13,7 кв. м, кухню площею 13,0 кв. м, житлову кімнату площею 14,0 кв. м, житлову кімнату площею 19,1 кв. м, житлову кімнату площею 21,8 кв. м. До житлового будинку належать такі господарські будівлі та споруди: прибудова 1992 року побудови; сарай, погріб, вбиральня 1993 року побудови (а.с. 22-24).

Згідно даних доданого до позвної заяви Витягу з Єдиного державного реєстру юридичнихосіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в реєєстрі записів про Акціонерне товариство «Мрія» не знайдено (а.с. 28).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Позивач просив визнати за ним право власності в порядку спакування за заповітом на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 вказавши, що право власності на цей будинок АТ «Мрія» припинене в зв?язку з припиненням такої юридичної особи.

Факт набуття спадкодавцем ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок позивач просив встановити в судовому порядку, обґрунтовуючи свої вимоги тими обставинами, що ОСОБА_3 набув житловий будинок в процесі приватизації на підставі рішення правління АТ «Мрія», ордеру на вселення в житловий будинок, рішення органу місцевого самоврядування про видачу реєстраційних посвідчень на будинки, які належать АТ «Мрія», реєстраційного посвідчення, виданого органом реєстрації права власності на нерухоме майно. Підтвердженням такого факту також зазначив дані про замовлення ОСОБА_3 проектної документації із газопостачання та його проживання у спірному будинку до дня смерті.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

За приписами статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (стаття 1223 ЦК України).

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Суд встановив, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадщину прийняв, подавши нотаріусу відповідну заяву в установлений законом строк. Інші спадкоємці відсутні.

На підставі частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Тож для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або свідоцтва про право власності чи реєстраційного посвідчення.

Нотаріусом перевірено та встановлено, що право власності на нерухоме майно у виді житлового будинку під номером АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Мрія», в зв?язку з чим нотаріус повідомив позивача, що не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок.

Суд зазначає, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об?єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для його набуття.

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право спадкодавця на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

До матеріалів справи долучено ордер без номеру та дати виданий правлінням АТ «Мрія» на зайняття спірного будинку ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_4 . Реквізити рішення правління АТ «Мрія», на підставі якого був виданий ордер не вказані, саме рішення АТ «Мрія» відсутнє.

Частини 4 статті 2 статті 20 Закону України «Про власність», що регулював відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном станом на час видачі ордеру для вселення ОСОБА_3 у спірний житловий будинок та ухвалення виконавчим комітетом Піївської сільської ради народних депутатів рішення про посвідчення права власності на спірний житловий будинок було визначено, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Суб?єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава (частина 1 статті цього Закону).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про власність» суб?єктами права колективної власності є трудові колективи, державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об?єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об?єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про власність» визначено, що об?єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права власності.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно на час видачі ордеру для вселення та ухвалення виконавчим комітетом Піївської сільської ради народних депутатів про посвідчення права власності на спірний житловий будинок визначався Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР» 31 січня 1966 року в редакції, що була чинною на момент вчинення реєстраційних дій щодо спірного будинку (далі Інструкція від 31 січня 1996 року).

Зокрема, пунктом 4 Інструкції від 31 січня 1996 року передбачено, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Відповідно до пункту 7 Інструкції від 31 січня 1996 року Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1. До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

Розділом III Інструкції від 31 січня 1996 року визначено порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів.

Зокрема пунктами 10, 12, 13, 23 встановлено, що при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток № 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п. 10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації: а) оглянути будинок (домоволодіння); б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з?ясувати, хто являється його власником. Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток № 2 та 2-а).

При винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення (додаток № 3 та 3-а).

На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток № 4). Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення (додаток № 3, 3- а).

З зазначеного вище порядку вбачається, що реєстрації права власності на житловий будинок передувало здійснення послідовних дій щодо перевірки належного суб?єкта права власності на такий житловий будинок.

Видача реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 30 травня 1995 року та здійснення реєстрації права власності за АТ «Мрія» свідчить про реєстрацію права колективної власності на спірний житловий будинок за АТ «Мрія».

Факт зазначення різвища ОСОБА_3 у такому реєстраційному посвідченні не свідчить про набуття ним у власність будинку, оскільки документом, що посвідчує право власності на житловий будинк фізичної особи є свідоцтво про право особистої власності на будинок, видане за встановленою Інструкцією від 31 січня 1996 року формою.

З наведенного вище вбачається, що ОСОБА_3 за життя не набув права власності на спірний житловий будинок. Ордер на жиле приміщення є підставою для вселення в надане жиле приміщення та не є документом, який надає право на набуття такого приміщення у власність. Факт проживання ОСОБА_3 у спірному житловому будинку та користування ним не є тотожним із фактом набуття права власності на такий будинок.

Суд не встановив обставин, які б перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на набуття у власність та зареєструвати у встановленому порядку право власності на спірний будинок в установленому законом порядку з моменту вселення та до дня його смерті, а також обставин, які б свідчили про вчинення ним дій щодо початку реалізації процедури набуття у власність спірного житлового будинку.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз?яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року (зі змінами), суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Встановлення факту набуття права власності на нерухоме майно, яке в установленому законом порядку зареєстроване за іншою особою, і не було набуте спадкодавцем у власність суперечить вимогам закону щодо підстав набуття права власності на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 не набув у встановленому законом порядку право власності на спірний житловий будинок, такий житловий будинок не є об`єктом спадкування і не увійшов до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача.

Суд зазначає, що припинення юридичної особи є підставою для припинення права власності на майно у такої особи, проте не є підставою для автоматичного набуття права власності на це майно іншим суб?єктом, у якого майно знаходиться у володінні чи користуванні. Припинення права власності на майно юридичної особи в зв?язку з припиненням юридичної особи має відбуватися у встановленому законодавством порядку.

Вимога позивача про скасування зареєстрованого права власності на спірний житловий будинок не грунтується на законі, оскільки нормами ЦК України не передбачено такого способу захисту права власності, як скасування зареєстрованого права власності на нерухоме майно. Крім того, оскільки суд дійшов висновку, що спірний житловий будинок не увійшов до складу спадкового майна, державна реєстрація права власності на спірний житловий будинок не порушує прав позивача, як спадкодавця.

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про встановлення факту набуття права власності спадкодавцем на спірний житловий будинок, визнання права власності на цей житловий будинок в порядку спадкування за заповітом та скасування зареєстрованого за АТ «Мрія» права власності на будинок, не грунтуються на законі.

Позивач не довів, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя у встановленому законом порядку набув право власності на спірний житловий будинок, тому такий житловий будинок не є об`єктом спадкування і не увійшов до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2 до Ржищівської міської ради Київської області про встановлення факту набуття права власності на житловий будинок спадкодавцем, скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_5 .

Відповідач: Ржищівська міська рада Обухівського району Київської області, ідентифікаційний код 35486602, адреса місцезнаходження: будинок під номером 22, вулиця Соборна, місто Ржищів, Київська область.

Суддя Л.О. Капшук