Ухвала суду № 120670080, 30.07.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №229/613/23

Провадження №1-кп/225/77/2024

У Х В А Л А

іменемУкраїни

30 липня 2024 року

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010000111 від 18 січня 2023 року,відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Глеваха Васильківського району Київської області, військовослужбовця військової служби за контрактом, стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та

в с т а н о в и в:

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики у виді можливості переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а інші запобіжні заходи не зможуть запобігти даним ризикам.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання з підстав, викладених в ньому.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому зазначили, що розуміють положення діючого законодавства щодо безальтернативності видів запобіжних заходів у справах з обвинувачення осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, предбачених зокрема ст.402 КК України.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, суд зазначає наступне.

Ухвалою ДзержинськогоміськогосудуДонецької областівід06.06.2024рокуобвинуваченому ОСОБА_4 булопродовженозапобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартоюнастрок60днів,тобто до 04.08.2024 року включно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду назаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Порядок продовження строку тримання під вартою врегульовано ст.199 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка вказує, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, за яке передбачене покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі. Обвинувачений є військовослужбовцем, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, неодружений, на утриманні малолітніх дітей не має.

В ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватись від суду, свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.

Також суд погоджується, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.

Суд також вважає доведеним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягне за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, а також існує реальна можливість вчинення останнім дезертирства, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, у якому останній наразі обвинувачується.

Відтак, встановлено, що у даному кримінальному провадженні заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшились і виправдовують подальше тримання особи під вартою.

При цьому суд зазначає, що тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є чітким переконанням суду, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим пп.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Отже, сукупність встановлених обставин є достатнім для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому прокурором доведені обставини, які виправдовують застосування до обвинуваченого тримання під вартою з урахуванням вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України терміном на 60 днів.

Крім того, суд вважає за доцільне залишити без змін раніше визначений ухвалою Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 року розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з її внесенням. Підстави для зменшення розміру застави, визначеного ухвалою слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час відсутні.

Керуючись ст.ст.177-178, 325, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжнийзахідувиглядітриманняпідвартоюнастрок60днів,тобто до 27.09.2024 року включно з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 року розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з її внесенням -залишити без змін.

Копію ухвали направити: прокурору, обвинуваченому - для відома; начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 - для виконання щодо продовження утримання обвинуваченого під вартою.

Ухвала про продовження запобіжного заходуу виглядітримання підвартою можебути оскарженабезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду протягомп`яти днівз дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

С у д д я: ОСОБА_1