Рішення № 120645924, 29.07.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4121/24

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Козченка Вадима Миколайовича до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з вищезазначеною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.11.2013 між позивачем та АТ «ПУМБ» було укладено договір карткового рахунку № НОМЕР_2 від 02.11.2013 відповідно до якого позивачу було відкрито картковий рахунок у банку та встановлено на ньому ліміт овердрафту - 1 000 грн. у межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 грн.

12.03.2024 позивач виявив, що з його банківської картки НОМЕР_1 виданої АТ КБ «Приватбанк», для користування банківським рахунком № НОМЕР_2 , на який йому зараховується заробітна плата, утримано суму 4 294 грн 75 коп.

Після звернення до відділення АТ КБ «Приватбанк» позивачу стало відомо про наявність постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. від 19.02.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, за яким було звернуто стягнення на його заробітну плату у зв`язку з виконанням виконавчого напису № 3607, яким було звернуто стягнення із позивача на користь відповідача заборгованості на загальну суму 19 533 грн 62 коп.

При цьому, ні про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, ні про вчинення виконавчого напису № 3607 позивача завчасно не було проінформовано, письмових повідомлень щодо цього він не отримував, а тому вважає такий виконавчий напис неправомірним, а загальну суму стягнення спірною.

Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.06.2024 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Козченка В.М. на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову в частині заявлених вимог щодо стягнення коштів.

Заява обґрунтована тим, що позивач отримав відповідь від приватного виконавця Клітченко О.А., з якої вбачається, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 із заробітної плати позивача стягнуто 21 668 грн 98 коп. Також даним листом повідомлено про закінчення ВП № НОМЕР_5 та надано відповідну постанову від 17.04.2024.

За таких обставин, позивач змінив предмет позову в частині вимог щодо суми стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів, визначивши суму, з урахуванням фактично стягнутих відповідачем з позивача коштів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.11.2013 між позивачем та АТ «ПУМБ» було укладено договір карткового рахунку № НОМЕР_2 від 02.11.2013 відповідно до якого позивачу було відкрито картковий рахунок у банку та встановлено на ньому ліміт овердрафту - 1 000 грн. у межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50 000 грн.

12.03.2024 позивач виявив, що з його банківської картки НОМЕР_1 виданої АТ КБ «Приватбанк», для користування банківським рахунком № НОМЕР_2 , на який йому зараховується заробітна плата, утримано суму 4 294 грн 75 коп.

Після звернення до відділення АТ КБ «Приватбанк» позивачу стало відомо про наявність постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. від 19.02.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, за яким було звернуто стягнення на його заробітну плату у зв`язку з виконанням виконавчого напису № 3607, яким було звернуто стягнення із позивача на користь відповідача заборгованості на загальну суму 19 533 грн 62 коп.

При цьому, ні про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, ні про вчинення виконавчого напису № 3607 позивача завчасно не було проінформовано, письмових повідомлень щодо цього він не отримував, а тому вважає такий виконавчий напис неправомірним, а загальну суму стягнення спірною.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вчиняючи 27.01.2022 виконавчий напис № 3607, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Н.С. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 3607 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) від 21.09.2021.

Отже, доводи позивача про те, що нотаріус на день вчинення спірного виконавчого напису керувалася пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, а так дійшла помилкового висновку про існування безспірності заборгованості у позивача - є правильними.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15, від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19.

На користь АТ «ПУМБ» стягнуто 19 283 грн 62 коп. в рахунок погашення заборгованості перед відповідачем, що підтверджується відповіддю № 6373 від 22.04.2024 року, яка була надана приватним виконавцем Клітченко О.А. на адвокатський запит представника позивача.

Згідно з матеріалами справи, суд відмічає, що правовою підставою для набуття ПАТ «ПУМБ» правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «ПУМБ» грошових коштів став виконавчий напис нотаріуса на підставі якого було відкрито виконавче провадження, однак який в судову порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, а відтак відпала правова підстава для отримання таких коштів, відповідні грошові кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України, а позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі складаються із судового збору за подання до суду позовної заяви - 2 422 грн 40 коп., відповідно до платіжних інструкцій № 0588-3615-1276-2910 та № 6859-7312-7826-9638 від 03.04.2024.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Козченка Вадима Миколайовича до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною від 27.01.2020, зареєстрований в реєстрі за № 3607 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованості в сумі 19 533 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять три) грн 62 копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у розмірі 19 283 (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн 62 (шістдесят дві) коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829;

- третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, корп. А, оф. 35А;

- третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ