Ухвала суду № 120637365, 23.07.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/527/21

№ провадження 1-кп/646/332/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, внесеного 12.10.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480005013 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3, 4, 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_3 , який, крім того діє в інтересах ОСОБА_6 з метою його реабілітації, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, посилаючись на те, висунуте обвинувачення є неконкретизованим, чим порушується право обвинувачених на захист.

Клопотання захисник обґрунтував такими обставинами.

Щодо обвинуваченої ОСОБА_9 На першій сторінці обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України. В той же час у розділі обвинувального акту, де зазначені фактичні обставини щодо ОСОБА_9 є лише звинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України, що стосується правовідносин за договором № 2016/ПР/09 і нанесення ОСОБА_9 своїми діями шкоди на суму 54 458 грн. 67 коп. (ст. 116-121 обвинувального акту). При цьому, формулювання обвинувачення (ст. 137-138 обвинувального акту) стосовно ОСОБА_9 також вказує на вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, проте вже із шкодою спричиненою територіальній громаді на суму 21 341 грн. 32 коп. і при цьому у кінці формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_9 мова йде про ОСОБА_7 .

Таким чином стороні захисту достеменно не зрозуміло, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення і за яких фактичних обставин обвинувачується ОСОБА_9 . Це спровоковано у першу чергу плутаниною в обвинувальному акті та істотними розбіжностями у різних розділах обвинувального акту стосовно ОСОБА_9 .

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . У розділі обвинувального акту, де викладені фактичні обставини стосовно ОСОБА_4 також вбачається багато плутанини і неточностей, які також позбавляють обвинуваченого можливості зрозуміти у чому ж саме його обвинувачують. Так на сторінці 14 обвинувального акту у п`ятому абзаці сторона обвинувачення спочатку вказує, що цей епізод за правовідносинами на підставі договору № 374, а вже на сторінці 15 обвинувального акту вказує про правовідносини за договором № 109. Аналогічно на сторінці 56 в абзаці першому обвинувального акту сторона обвинувачення вказує, що цей конкретний епізод стосується договору № 398, хоча вже у шостому абзаці на цій же сторінці зазначає, що вказаний епізод стосується договору № 565. Це при тому, що структурно виклад фактичних обставин в обвинувальному акті стосовно кожного обвинуваченого поділений на епізоди щодо кожного конкретного епізоду.

Таким чином, згадування у викладі фактичних обставин у рамках одного епізоду декількох договорів позбавляє обвинуваченого та сторону захисту можливості зрозуміти, по якому ж саме договору його звинувачують за ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченої ОСОБА_8 На сторінці 104 обвинувального акту в абзаці першому стороною обвинувачення вказується, що на підставі акту приймання-передачі № 10 за серпень 2017 року здійснено зменшення суми до сплати за виконані ТОВ Паркінг + роботи на суму 42 761 грн. В той же час в абзаці 5 на цій же сторінці акту сторона обвинувачення вже вказує, що на підставі того самого акту приймання-передачі № 10 за серпень 2017 року здійснено зменшення суми до сплати за виконані ТОВ Паркінг + роботи на суму 5 884 грн. Стороні захисту та обвинуваченій, зважаючи на це, не зрозуміло, на яку саме суму за одним і тим самим актом занижена сума до сплати. Також сторона захисту зазначає на тому, що у викладі фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_8 , що вона була начальником будівельного відділу № 1, в той час як уже у формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_8 (ст. 136, 2 абзац) сторона обвинувачення зазначає про те, що вона займає посаду заступника начальника будівельного відділу № 1.

Зазначені вище випадки плутанини та розбіжностей в обвинувальному акті позбавляють сторону захисту можливості зрозуміти у повній мірі пред`явлені обвинувачення та відповідно вибудувати стратегію захисту.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинувачених клопотання про повернення обвинувального акту прокурору підтримав.

Обвинувачені підтримали клопотання захисника.

Прокурор вважала клопотання сторони захисту необґрунтованим та у його задоволенні просила відмовити, оскільки у обвинувальному акті чітко зазначені усі його складові відповідно до вимог ст. 291 КПК України, детально викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, достатньо детально сформульовано обвинувачення, щоб можна було чітко зрозуміти, які саме діяння ставляться обвинуваченим у вину, зокрема зрозумілою є інформація щодо кваліфікації діянь обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 . Щодо неточностей стосовно суми збитків, номеру договору та інших невідповідностей в обвинувальному акті, на які посилається захисник, зазначила, що вони є технічною помилкою та можуть бути усунені шляхом коригування початкового обвинувачення на підставі застосування нормативних положень інституту зміни обвинувачення у відповідності до ст. 338 КПК України. Щодо розбіжностей у частині правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_11 , вказала на те, що зазначена розбіжність полягає у тому, що на титульному листі обвинувального акту вказується, що він складений за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191 КК України, у той час як у змісті обвинувального акту (виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення) зазначено, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених саме ч. 2 ст. 191 КК України.

Прокурор вважає, що зазначені недоліки не перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду, оскільки у змісті самого обвинувального акту, а саме у частині викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а також у частині формулювання обвинувачення дій обвинуваченого вказується, що остання обвинувачується саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Крім того, оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, не підлягає перевірці під час підготовчого судового засідання, а безпосередньо вирішується виключно на стадії судового розгляду.

Посилання захисника на неповноту, неточності та розбіжності у викладенні фактичних обставин та в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті, на думку прокурора, не можуть вважатися підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не пред`являє вимог до повноти, узгодженості чи послідовності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вказуючи необхідність викладення лише тих фактичних обставин, які прокурор, з його точки зору, вважає встановленими.

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт разом з додатками до нього, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судом рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акту - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291, 292 КПК України: зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що одним з організаційно-розпорядчих питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому, оскільки вимоги до обвинувального акту встановлюються лише положеннями ст. 291, 292 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акту на предмет відповідності тільки цим статтям.

Суд також звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинувачених.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.

У клопотанні про повернення обвинувального акту захисник, як на підстави його повернення, посилався, зокрема, на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через плутанину та розбіжності у вказівці на суму шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розбіжностями у номерах договорів на назві посади, яку обіймала одна з обвинувачених на момент вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз ст. 91 КПК України дає можливість зробити висновок, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення, а саме слідчий та прокурор мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.

Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду.

Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить до висновку, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.

Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор.

На додаток до цього, ККС ВС у Постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, підтвердження або спростування обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознаки та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.

Самі по собі обставини, на які посилається захисник, є фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, а тому їх встановлення, визначення та формулювання, збирання та надання доказів на їх підтвердження, як було зазначено вище, є дискреційними повноваженнями прокурора, який викладає їх в такий спосіб та в такій формі, в яких вважає встановленими, та надає на підтвердження цього докази, які вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження відповідних обставин. Суд, особливо під час підготовчого судового засідання, не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що повернення обвинувального акту з підстав недостовірності фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, їх недоведеності під час підготовчого судового засідання є неможливим, оскільки суперечить завданню суду, яке він виконує під час підготовчого провадження, а також оскільки це призведе до порушення принципу змагальності та перебирання судом на себе функції обвинувачення, в межах якої він також буде брати участь у визначенні обвинувачення.

Судом встановлено, що обвинувальний акт відповідає вимогам статей 109 та 291 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які повинен містити обвинувальний акт. Плутанина у вказівці на номера договорів, назві посади та визначення остаточної суми шкоди можуть бути усунені під час судового розгляду обвинувального акту, зокрема, шляхом зміни прокурором обвинувачення у відповідності до ст. 338 КПК України.

Щодо розбіжностей у частині правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_9 , то суд звертає увагу, що зазначена розбіжність полягає у тому, що на титульному листі обвинувального акту вказано, що він складений за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст.191 КК України, у той час як у змісті обвинувального акту (виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення) зазначено, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених саме ч. 2 ст. 191 КК України.

Суд не вважає зазначені недоліки такими, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду, оскільки у змісті самого обвинувального акту (у частині викладу фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а також у частині формулювання обвинувачення дій обвинуваченого) вказується, що ОСОБА_11 обвинувачується саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та розкриваються відповідні ознаки саме цього складу кримінального правопорушення. У матеріалах справи (обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування) відсутні будь-які відомості щодо того, що у діях обвинуваченої були б наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, та вона обвинувачувався у вчиненні саме цього кримінального правопорушення.

Суд приходить до висновку, що така технічна помилка в розбіжності частини статей правової кваліфікації дій обвинуваченого не перешкоджає призначенню судового розгляду, не впливає на права, свободи та законні інтереси обвинуваченої, оскільки в усій іншій частині матеріали кримінального провадження є чіткими та точними, вказуючи на те, що ОСОБА_11 обвинувачується саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, внесеного 12.10.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480005013 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3, 4, 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст. 191 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 Кримінального кодексу України, про повернення обвинувального акту прокурору, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1