Рішення № 120622684, 24.07.2024, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6603/24

Провадження № 2/466/2060/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Свиті А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою адвоката Петрика Олександри Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича; приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2024 року адвокат Петрик Олександра Вікторівна, яка представляє інтереси ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича; приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни, у якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №42489, вчинений 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 9935,75 грн., а також 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір за поджання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис №42489 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №2001412398301 від 24.09.2019 у розмірі 9935,75 грн., який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни (ВП №67914919). Основною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є те, що спірний виконавчий напис вчинений на підставі п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, який є нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року. Відтак, оскільки договір, який наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, виконавчий напис не міг бути вчинений.

У зв`язку із вищенаведеним, вважає, що вказаний виконавчий напис було вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Відтак, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який вчинено 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем.

24 липня 2024 адвокатом Петрик Олександрою Вікторівною, яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 було подано заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» Бойченко Д. надіслав на адресу суду заяву про визнання позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги, та стягнути з відповідача 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем, просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівна у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про місце, час та дату судового засідання.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.2019 року між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 будо укладено кредитний договір №2001412398301 про надання останній суми кредиту.

26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис №42489 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у загальному розмірі 9935,75 грн.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни перебуває виконавче провадження (ВП № 67914919). Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №42489 від 26.11.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 9935,75 грн.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, законодавець зобов`язує вчинити певні дій та надати підтвердження їх здійснення нотаріусу, з чого він може пересвідчитись, що є безспірність заборгованості.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор повинен надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Між тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14, постанову Кабміну № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адмінсуду від 01.11.2017р. у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. було залишено без змін. Постановою Великої Палати ВСУ від 20.06.2018р. було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на викладене, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.11.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Кредитний договір, укладений з ОСОБА_1 не був нотаріально посвідчений, а тому поданий стягувачем для вчинення виконавчого напису договір не відповідав вимогам Переліку.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.

Слід зазначити, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що боржником отримане повідомлення стягувача про порушення зобов`язання. Ураховуючи, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, суд вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

За таких обставин, з врахуванням заяви представника відповідача про визнання позовних вимог, суд вважає що позовні вимоги адвоката Петрика Олександри Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича; приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні заяви про забезпечення позову, в розмірі 302,80 грн., а решту суми щодо сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 302, 80 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, оскільки позивач при поданні даного позову був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», тому з відповідача в дохід держави слід стягнути 50 відсотків судового збору у розмірі 605,60 грн., а решту суми у розмірі 605,60 грн. слід віднести за рахунок держави.

Вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до такого висновку.

Задовольняючи позов, згідно п.1 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України адвокат Петрик О.В. долучила до матеріалів справи договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 13.06.2024, укладений між Адвокатським обєднанням «Альтерум» в особі керуючого партнера Петрик Олександри Вікторівни та ОСОБА_1 , розрахунок №1 розміру наданої професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 6000 грн.; Акт наданих послуг, за юридичну консультацію та подання адвокатського запиту; написання заяви про забезпечення позову; написання позовної заяви на загальну суму 6000 грн.

Згідно п.3.1 вартість послуг Адвокатського об`єднання за цим Договором становить 1500 грн. за годину надання професійної правничої (правової) допомоги.

Згідно п.3.12 кількість годин та вид наданої професійної правничої (правової) допомоги фіксується в розрахунку розмірі правової (правничої) допомоги та Акті наданих послуг. Таким чином, договором про надання правової допомоги від 13.06.2024, та розрахунку розмірі правової (правничої) допомоги та Акті наданих послуг встановлено фіксовану суму гонорару адвоката Мельник С.Ю. у разі задоволення судом позовних вимог в повному обсязі у розмірі 6000 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 6000,00 грн. не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких.

Таким чином суд вважає можливим задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись: ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовні вимоги адвоката Петрика Олександри Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, місцезнаходження: м. Київ, пр. Петра Григоренка, 15, оф. 3; приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни, місцезнаходження: м. Львів, вул. Коперника, 44/4а про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №42489, вчинений 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 9935,75 грн.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні заяви про забезпечення позову в розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4 на користь держави 605 (шістсот п`ять) грн., 60 коп. судового збору.

Решту судового збору у розмірі 605,60 грн. віднести за рахунок держави.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн., 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. Б. Єзерський