Рішення № 12061227, 16.09.2010, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

№ 2-248/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року м. Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Костромітіної О.О.,

при секретарі - Степовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, про звернення стягнення на квартиру шляхом її продажу, виселення, стягнення судових витрат, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про зобовязання внесення змін до кредитного договору, зобовязання скласти новий графік погашення кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2009 року представник ПАТ КБ “Приватбанк” (далі за текстом - Банк) звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет застави, виселення, стягнення судових витрат, мотивуючи позовні вимоги наступним.

25 квітня 2008 року між Банком та третьою особою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МR14GA00000041 (далі за текстом Кредитний договір), за умовами якого останньому Банк надав грошові кошти в розмірі 20170 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 1,33 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 квітня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, Приват Банк і ОСОБА_1 25.04.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно у вигляді квартири загальною площею 58,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Позичальником ОСОБА_2 зобовязання за Кредитним договором належним чином не виконувалися, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед Банком в сумі 16078,98 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 15594,78 доларів США, заборгованості по процентам в сумі 446,89 доларів США, та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобовязань 9,93 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 27,38 доларів США. Представник позивача просила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру загальною площею 58,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

В подальшому представник позивача уточнила позовні вимоги( а.с.а.с. 24-27, а.с. а.с.110-113). В остаточній редакції позовні вимоги зводяться до наступного, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19727,56 доларів США, яка складається з : 15730,61 долларів США заборгованість за кредитом; 2309,42 долларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 214,17 долларів США комісія за кредитом; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 4038,88 гривень, що за курсом 8,01 відповідно до службового розпорядження НБУ 417/52 від 09.02.2010 року складає 504,23 доларів США; нарахований штраф на підставі п. 5.3. кредитного договору 250грн. + 5% від суми позову, що складає 7762,75 гривень., що за куром 8,01 відповідно до службового розпорядження НБУ 417/52 від 09.02.2010 року складає 969,13 доларів США звернути стягнення на квартиру загальною площею 58,4 кв.м., що розташована за адресою: 87500, АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приват Банк» з укладанням від імені ОСОБА_1. договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити громадян ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири, що є предметом іпотеки, із зняттям з реєстраційного обліку у Секторі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського УМВС України у м. Маріуполі.

У судовому засіданні представник позивача Шишелова Н.В., діюча на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги в остаточній редакції у повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила про задоволення позовних вимог. Крім того суду пояснювала, що відповідачу ОСОБА_2 при отриманні кредиту були надані розяснення щодо умов кредитування. Відсоткова ставка за договором кредиту не збільшувалась. На 10.02.2010 року перед Банком склалась заборгованість у розмірі 19727,56 доларів США. На забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру. До Банку було надано інформацію, що в даній квартирі мешкають ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали заяву, що згодні на виселення з квартири, наданої в іпотеку, у випадку примусового стягнення на неї згідно умов договору іпотеки. Оскільки умови кредитного договору не виконані, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Просила позов задовольнити звернути стягнення на передану в іпотеку квартиру, виселити відповідачів з зазначеної квартири з зняттям їх з реєстраційного обліку та стягнути з відповідачів судові витрати. Зустрічний позов не визнала, зазначила, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом, НБУ надана ЗАТ КБ «ПриватБанк» банківська ліцензія на здійснення валютних операцій, виданий ПриватБанку Дозвіл № 22-1, у переліку операцій якого вказано операції по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку, тобто право залучати депозити у іноземній валюті і відповідно розміщати (видавати) кредити у іноземній валюті. На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання \одержання кредитів в іноземній валюті , таким чином операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, тому посилання представника відповідачів щодо необхідності індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, є необґрунтованими. Крім того НБУ дав чітку позицію, що банки та інші фінансові установи, які в установленому порядку отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій мають достатні юридичні підстави та законне право щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Зазначила, що право вибору валюти кредитування (національної, в доларах США, чи Євро) залишається саме за клієнтом, який й приймає на себе відповідальність за можливі коливання курсу вибраної їм валюти, ОСОБА_2 в анкеті заяві вимагав кредитування його Банком саме у іноземній валюті. Про те, що валютні ризики під час виконання за кредитним договором несе позичальник, ОСОБА_2 був попереджений, про що свідчить його підпис на Додатку до кредитного договору. Просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги Банку визнали частково, звернулись до суду із зустрічним позовом (а.с. 39-44), від їх імені та в їх інтересах діє представник за довіреністю ОСОБА_8, яка в подальшому уточнювала зміст позовних вимог за зустрічним позовом(а.с.а.с.138-142, а.с.а.с. 167-174), в остаточній редакції просили зобовязати ПАТ КБ «Приват Банк» внести зміни до п. 8.1 Кредитного договору, вказавши суму кредиту та проценти за його користуванням в національній валюті - гривні на момент укладання кредитного договору, тобто на 25 квітня 2008 року, а саме у кредитному договорі пункт 8.1 замінити новим реченням наступного змісту «Розмір Кредиту. Валюта Кредиту:101858 грн.», а також зобовязати відповідача скласти новий графік погашення кредиту з урахуванням внесених у кредитний договір змін.

Представник відповідачів ОСОБА_8, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги Банку визнала частково, підтримала зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, надала суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог. Суду пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ніде не працюють, їх бізнес втрачено, приміщення яке вони купували на теперішній час не працює. Вони мають можливість виплачувати 1000 1200 гривень на місяць в рахунок погашення кредиту, хочуть повністю перерахувати курс валюти та скласти новий графік погашення кредиту. Зазначила, що до переліку операцій, які має право здійснювати «Приват Банк» не увійшла операція, яка б давала право використання іноземної валюти як засобу платежу, крім того в кредитному договорі в цілому відсутня ціна договору в національній валюті України гривні, тобто ціну наданих в кредит грошових цінностей визначено неналежним чином, що є порушенням прав споживача, а тому позивачі за зустрічним позовом мають право в судовому порядку вимагати або визнання договору недійсним або внесення змін до договору.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 до суду не зявилися, надали до суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги Банку не визнали, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали. ( а.с.187,189).

Третя особа Сектор у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ УМВС України м. Маріуполя в Донецької області до суду не зявились, просили суд розглянути справу за їх відсутності ( а.с.71).

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «КБ « Приватбанку» підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ « КБ «Приватбанку» видана банківська ліцензія № 22 на право здійснювати банківські операції визначені ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до додатку до дозволу № 22-1 від 04 грудня 2001 року ЗАТ «КБ «Приватбанк» має право здійснювати операції з валютними цінностями.( а.с. а.с. 92,93,94).

Закрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк » було перейменовано в Публічне акціонерне товариство комерційний банк « ПриватБанк» ( а.с.99-102).

25 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МR14GA00000041, за умовами якого останньому Банк надав грошові кошти в розмірі 20170 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 1,33 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 квітня 2023 року( а.с.а.с.5-7).

Сторонами підписано графік погашення заборгованості за кредитом ( додаток № 2 до кредитного договору) ( а.с.8-9).

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, ПриватБанк і ОСОБА_1 25.04.2008 року уклали договір іпотеки,відповідно до якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно у вигляді квартири, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, за адресою: АДРЕСА_1( а.с. а.с. 10-11).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надавали письмову згоду на виселення з квартири АДРЕСА_1 у випадку примусового звернення стягнення на неї згідно умов договору іпотеки, що укладено між гр. ОСОБА_1 та Приватбанком ( а.с. 29).

Відповідно до довідки від 23.04.2008 року, виданої ЖКП «Азовжитлокомплекс» для предявлення до Приватбанку, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. ( а.с. 26).

Згідно розділу 8 пункту 8.1. кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 20170доларівСША на наступні цілі: у розмірі 15000 доларів США на споживчі цілі,450,00 доларів США сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 220 доларів США - страхування майна, 75 доларів США - особисте страхування, а також у розмірі 4425,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбаченому п.п.2.1.3.,2.2.7 кредитного договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,33 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до положень ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Тому належним виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2. і Приватбанком, є оплата кредиту, відсотків, комісії в тому розмірі, в ті терміни, і в тій валюті, як було передбачено договором.

Відповідно до положень ч.3 ст.533 Цивільного Кодексу України, допускається використання іноземної валюти по зобов'язаннях у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом. Видача банками кредитів в іноземній валюті дозволена Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» за наявності у банку ліцензії на проведення операцій з іноземною валютою на території України. Як вище вказано Приватбанк має ліцензію №22 і дозвіл до ліцензії №22-1 від 04.12.2001 року на операції з іноземною валютою на території України.

Посилання відповідачів та їх представника на невідповідність укладеного кредитного договору ст.ст. 524, 533 ч.1, 2 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки данні кредитні правовідносини не регулюються цими нормами закону, на них розповсюджується спеціальна норма частина 2 статті 192 та частина 3 статті 533 ЦК України. У відповідності до ч.2 статті 192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Частина 3 статті 533 ЦК України встановлює, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то згідно до пояснень Національного Банку України, викладених у листі від 07.12.2009р. № 13-210/7871-22612, на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Так, відповідно до статей 7 та 44 Закону України "Про Національний банк України", пунктів 4 і 6 статті 5 та пункту 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Правління Національного банку України постановило про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (надалі Положення). Відповідно до пункту 1.5 Положення: «Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями)».

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (Надалі Правила). Пунктом 8.12 Правил встановлено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій». Пунктом 8.13 Правил передбачено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку самостійно визначають для власних кас порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи, обсягів готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту для власних кас».

Таким чином посилання відповідачів та їх представника на ст. 5 пункт 4 підпункт «г» Декрету щодо необхідності індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, також є необґрунтованими.

Слід також відзначити, що право вибору валюти кредитування національною, в доларах США, або Євро залишається саме за клієнтом, який і приймає на себе відповідальність за можливі коливання курсу вибраної ним валюти. Так, згідно анкети - заяви ОСОБА_2 від 24.04.2008г., він звернувся в Приватбанк з проханням видати йому кредит саме в доларах США( а.с. 90) Про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе позичальник, ОСОБА_2 був попереджений, про що свідчить його підпис на Додатку №1 до кредитного договору від 25.04.2008г.( а.с.89).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України. Валютні курси, як зазначено у частині 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003р. № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахування курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземної валюти законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний договір в іноземній валюті, та беручи на себе певні обов`язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, ОСОБА_2 приймав на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу, та в момент укладення договору не мав будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

До того ж, згідно ч. 2 ст. 1056 ЦК України, ОСОБА_2 мав право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» у останнього існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, про які відповідач був належним чином повідомлений, ОСОБА_2 не відмовився від отримання кредитних коштів саме в валюті долари США.

Посилання відповідачів на несправедливість умов Кредитного договору є також безпідставними.

Стаття 11 п. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» надає перелік підстав, згідно яких умови договору визнаються несправедливими, а саме:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2)споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Договір кредиту, укладений з ОСОБА_2, не містить умов, які визнаються Законом України «Про захист прав споживачів» несправедливими.

Крім того, посилання відповідачів на відсутність законодавчого акту, яким було врегулюване право фізичним особам сплачувати на користь банків іноземну валюту, є безпідставними, оскільки відповідно до п.1 глави 3 розділу 2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління ОСОБА_10 банку України від 10 серпня 2005р. № 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов`язань (у тому числі власних операцій субєктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойка тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і та ін.

На підставі викладеного, суд вважає, доводи викладені у зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 з подальшими доповненнями й уточненнями, є необґрунтованими, безпідставними, а тому відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит), позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України « Про іпотеку»,у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

З урахуванням наведених норм права, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором не виконує, за період розгляду справи в суді борг збільшився, що підтверджується розрахунком заборгованості , суд приходить до висновку про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанку» про звернення стягнення на квартиру загальною площею 58,4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. статті 40 Закону України « Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Оскільки, на момент розвязання спору в частині щодо виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, відсутнє ухвалене в установленому законом порядку рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в сенсі вищевказаних норм законодавства, відсутні підстави у задоволені позову Приватбанку в частині виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 що є предметом іпотеки.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати, сплачені при поданні позовної заяви до суду, які складаються з судового збору в розмірі 1246,58 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн. 00 коп. (а.с.14-15).

На підставі ст.ст. 33, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» , ст.ст. 203,215,526,533, 573, 652, ч.2 ст.1050, ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 81, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_6 шляхом її продажу, про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_7, із зняттям з реєстраційного обліку у секторі у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського УМВС України у м. Маріуполі, стягнення судових витрат - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МR14GA00000041 від 25 квітня 2008 року в розмірі 19727,56 доларів США, яка складається з наступного: 15730,61 долларів США заборгованість за кредитом; 2309,42 долларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 214,17 долларів США комісія за кредитом; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 4038,88 гривень, що за курсом 8,01 відповідно до службового розпорядження НБУ 417/52 від 09.02.2010 року складає 504,23 доларів США; нарахований штраф на підставі п. 5.3. кредитного договору 250грн. + 5% від суми позову, що складає 7762,75 гривень, що за курсом 8,01 відповідно до службового розпорядження НБУ 417/52 від 09.02.2010 року складає 969,13 доларів США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 58,4 кв.м., яка розташована за адресою: 87500 Донецька область. АДРЕСА_8, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 25 квітня 2008 року) Публічним акціонерним товариством комерційним банком « ПриватБанк» ( 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В задоволенні решти позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приват Банк» відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про зобовязання внесення змін до пункту 8.1 кредитного договору № МR14GA00000041 від 25.04.2008 року, вказавши суму кредиту та проценти за його користування в національній валюті гривні на момент укладення Кредитного договору, тобто на 25 квітня 2008 року, а саме: у Кредитному договорі № МR14GA00000041 пункт 8.1 замінити новим реченням наступного змісту : «Розмір Кредиту. Валюта Кредиту:101858 гривень», зобовязання скласти новий графік погашення кредиту з урахуванням внесених у договори змін відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір по 311(триста одинадцять) гривень 65 копійок з кожного, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по 7 (сім ) гривень 50 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевським районний суд міста Маріуполя шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду апеляційне оскарження апеляційної скарги або у разі неприсутності осіб протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: ______