Рішення № 120610010, 23.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 521/10219/22-ц

Пр. № 2-3272/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судових засідань - Проскурні А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 521/10219/22-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шіппінг» про стягнення суми боргу за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентами річних за весь час прострочення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ящук Юрій Юрійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» (далі - відповідач, ТОВ Везем Шиппінг») про стягнення суми боргу за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентами річних за весь час прострочення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 вересня 2021 року між ТОВ «Везем Шиппінг» та позивачем укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № ПКП-8509, відповідно до умов якого сторони зобов`язались до «31» січня 2022 року укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу, належного ТОВ «Везем Шиппінг».

На виконання умов договору позивач 17 грудня 2021 року сплатив на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 129 296, 05 грн та 87 888, 81 грн відповідно.

Основний договір до 31 січня 2022 року укладений не був.

Таким чином вважає, що відповідач повинен повернути безпідставно отриману оплату за придбаний транспортний засіб у розмірі 217 184,86 грн. а також в силу приписів ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки у визначений попереднім договором строк основний договір не був укладений, зі спливом цього строку припинились зобов`язання відповідача щодо укладення основного договору та виникло зобов`язання щодо повернення сплаченої за попереднім договором суми. Відповідно, з 01 травня 2022 року грошове зобов`язання ТОВ «Везем-Шиппінг» перед позивачкою є простроченим.

На неодноразові звернення позивача до відповідача виконати вимоги укладеного Договору та укласти основний договір у передбачені Договором строки, відповідач відмовляється виконувати свої зобов`язання, вимагаючи від позивача сплатити додаткових 29 000,00 грн не передбачених Договором. Всі подальші неодноразові звернення позивача до відповідача з вимогою виконати умови договору та укласти договір купівлі-продажу або повернути безпідставно отримані кошти за Договором в якості повної оплати - залишились без уваги.

Ухвалою Малинівського районного суду міста Одеси від 27 липня 2022 року зазначену цивільну справу було направлено для розгляду за підсудністю Голосіївському районному суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 жовтян 2022 року зазначену цивільну справу було направлено для розгляду за підсудністю до Печерського районному суду міста Києва, на підставі ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надіслав до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно зі статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного, статей 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Везем Шиппінг» та ОСОБА_1 14 вересня 2021 року було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № ПКП-8509.

У відповідності до предмета попереднього договору, сторони зобов`язались до 31 січня 2022 року укласти основний договір з купівлі-продажу транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель: CC, 2012 рік випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 за погодженою договірною ціною (вартістю) в розмірі 8 187,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору становить 218 527,40 грн., у тому числі ПДВ - 36 421,23 грн.

Позивачем на виконання умов Договору, згідно встановлених відповідачем рахунків № РКП-8509-1 від 14.09.2021 року та № 8509-ВШ0040 від 03.11.2021 року будо здійснено повну оплату придбаного транспортного засобу у розмірі 129 296,05 грн та 87 888,81 грн відповідно, що підтверджується квитанціями № 0.0.2266003168.1 від 15.09.2021 року та № 0.0.2363540875.1 від 02.12.2021 року.

Згідно з частиною першою, другою, четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

В силу положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплатою неустойки і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою та другою статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до абзацу другого частини першої, другої та третьої статті 571 ЦК України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем 14 вересня 2021 року було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № ПКП-8509. Відповідно до умов попереднього договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 217 184,86 грн, що підтверджується квитанціями від 15 вересня 2021 року та 02 грудня 2021 року.

Основний договір купівлі-продажу транспортного засобу «VOLKSWAGEN», модель: CC, 2012 рік випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , в строк до 31 січня 2022 року, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між позивачем та відповідачем не був укладений.

Оскільки сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому під час укладання попереднього договору, то передана позивачкою відповідачу сума коштів в розмірі 387 374,48 грн є авансом в розумінні статті 570 ЦК України, який підлягає поверненню позивачу.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду України від 18 лютого 2009 у справі №6-23108св08, у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2012 у справі №6-82цс13, від 13 лютого 2013 у справі №6-176цс12 та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 № 461/5297/16-ц, від 17 червня 2021 у справі №711/5065/15-ц.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що відповідач допустив істотне порушення прав позивача, як сторони попереднього договору, оскільки останній позбавлений можливості отримати у власність обумовлений автомобіль певної марки та моделі, на що він розраховував при укладенні попереднього договору.

З огляду на зазначене вимоги позивача про стягнення сплачених позивачем коштів в розмірі 217 184, 86 грн підлягають задоволенню, оскільки основний договір між сторонами у визначений строк не було укладено, то зобов`язання за попереднім договором є припиненими в силу статті 635 ЦК України.

Суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення втрат від інфляції в розмірі 34 540,70 грн та 3% в розмірі 3 016,79 грн, на підставі частини другої статті 625 ЦК України з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17) (пункт 68 постанови).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) (пункт 73 постанови).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума інфляційних витрат складає - 34 540,70 грн. та 3% - 3 016,79 грн. Вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Аналізуючи обставини, встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється статтею 141 ЦПК України, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі у розмірі 2 547 (дві тисячі п`ятсот сорок сім) грн. 42коп. ( 1 % ціни позову (254 742,35*1/100 = 2 547, 42)).

Вимога щодо стягнення з відповідача банківських витрат по сплаті судового збору у розмірі 26, 49 грн. не підлягає задоволенню, оскільки комісія по оплаті судового збору не підлягає відшкодуванню, бо не відноситься до судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 611, 629, 651, 655, 662-664, 693 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шіппінг» про стягнення суми боргу за попереднім договором купівлі-продажу транспортного засобу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентами річних за весь час прострочення - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені на виконання попереднього договору в розмірі 217 184,86 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 34 540,70 грн, 3% річних в розмірі 3 016,79 грн, а всього 254 742 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі сімсот сорок дві) грн 35 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 2 547 (дві тисячі п`ятсот сорок сім) грн 42 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» (ЄДРПОУ 43764369, адреса: 01103, м. Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1).

Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2024 року.

Суддя О. М.Соколов