Ухвала суду № 12058078, 25.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2010 р. м. КиївК-527/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівНечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

відповідачаКругленко Т.В.

Генеральної прокуратури УкраїниСуходольського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районні Одеської області

на постанову Господарського суду Одеської області від 29.08.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2007

у справі №14/148-07-5338 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районні Одеської області

за участюПрокуратури Овідіопольського району Одеської області

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД»(далі по тексту позивач, ТОВ «Арго ЛТД») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районні Одеської області (далі по текстувідповідач, ДПІ у Овідіопольському районні Одеської області), за участю Прокуратури Овідіопольського району Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2006 №0000062302/0.

Постановою Господарського суду Донецької області від 06.03.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2007, позов задоволено. Визнано протиправним та скасованим податкове повідомлення-рішення від 06.11.2006 №0000062302/0, згідно якого сума завищення бюджетного відшкодування складає за липень 2006 року 1516195 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Овідіопольському районні Одеської області просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 29.08.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.06.2006 по 01.08.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 06.11.2006 №1530/23-0/31765584.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дане порушення полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року в сумі 1516195 грн., яке виникло внаслідок надання податкових накладних без обовязкових реквізитів.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2006 №0000062302/0, згідно якого сума завищення бюджетного відшкодування складає за липень 2006 року 1516195 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що в акті перевірки зазначено про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», проте відсутні вказівки на конкретні відомості, які не були внесені товариством до податкових накладних, в наслідок чого було завищено податок на додану вартість за липень 2006 року на суму 1516195 грн.

Крім того в акті перевірки зазначається, що відсутні порушення позивачем пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахунку) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає відповідальність платника податку за порушення його контрагентом правил заповнення податкової накладної по податку на додану вартість. Крім того відповідач міг визнати податкові накладні, які не вірно оформлені, недійсними у встановленому законом порядку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими.

Щодо ненадання позивачем в момент проведення перевірки первинних документів (податкових накладних), що підтверджує виявлені порушення, то відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних. Виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не додано перелік документів, які не були надані позивачем при перевірці, що могло би підтвердити факт порушення. Також відсутні будь-які пояснення посадових осіб або інших працівників позивача з цього ж приводу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем ненадані докази порушень позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Одеської області від 29.08.2007 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго ЛТД»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 29.08.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.