Ухвала суду № 12057617, 28.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7453/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

за участю:

прокурора

представника позивача Хрімлі О.Г.,

Літвіної Н.М.,

Ключковича В.Ю.,

Кожокарі М.Ю.,

Галезник О.І.,

Шульги А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елопро»до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елопро»звернулось до Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002212301/0 від 15.10.2008 року, № 0002212301/1 від 25.12.2008 року, № 0002212301/2 від 23.02.2009 року, № 0002212301/3 від 28.04.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009 року № 0002212301/3.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано зроблений висновок про порушення ТОВ «Елопро»п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.09.2005 року між позивачем («Покупець») та ПП «Ліардон»(«Постачальник») укладено договір поставки № 05-79. На виконання умов договору ПП «Ліардон»поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 7 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

13.10.2005 року між позивачем («Покупець») та ТОВ «Ларош»(«Постачальник») укладено договір поставки № 5. На виконання умов договору ТОВ «Ларош»поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці на сторінках 11-13 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

23.11.2005 року між позивачем («Покупець») та ТОВ «Е.Т.Е. Україна»(«Постачальник») укладено договір поставки № 1/61/Д. На виконання умов договору ТОВ «Е.Т.Е. Україна»поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 25 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

07.10.2005 року між позивачем («Покупець») та ТОВ «Будівельний світ»(«Постачальник») укладено договір №7/10/К. На виконання умов договору ТОВ «Будівельний світ»поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 18 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

18.04.2006 року між позивачем («Покупець») та ТОВ «КТ «Хизис»(«Постачальник») укладено договір поставки № 12. На виконання умов договору ТОВ «КТ «Хизис»поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 12 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

Отримані позивачем податкові накладні від ТОВ «Ларош», ПП «Ліардон», ТОВ «КТ «Хизис», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ТОВ «Пролонг»відображені ТОВ «Елопро»в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Оплату за отриманий товар від ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ПП «Ліардон», ТОВ «Ларош», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ Хизис»здійснено позивачем на розрахункові рахунки підприємств, що підтверджується актом перевірки від 07.10.2008 року № 581/232/30552696.

Факт отримання товару позивачем та повного розрахунку за отриманий товар відповідач не заперечує.

Позивачем суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ПП «Ліардон», ТОВ «Ларош», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ «Хизис»включені до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2005 року, січні-червні 2006 року та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2005 року, січень-червень 2006 року.

07.10.2008 року за результатами документальної невиїзної перевірки відповідачем складений акт № 581/232/30552696, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002212301/0 від 15.10.2008 року.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0002212301/0 від 15.10.2008 року, позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження.

Скарги ТОВ «Елопро»були залишені без задоволення, а за наслідками їх розгляду ДПІ у Броварському районі, ДПА України у Київській області та ДПА України були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002212301/1 від 25.12.2008 року, № 0002212301/2 від 23.02.2009 року, № 0002212301/3 від 28.04.2009 року.

Обговорюючи правомірність оскаржуваного наказу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коптив з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем в ціні поставлених товарів, за укладеними договорами, сплачений податок на додану вартість, та отримано податкові накладні.

Податкові накладні містять всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, визначеним положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних, згідно акту перевірки, відсутні.

Згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст. 2 цього Закону зобовязані зареєструватись як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на те, що позивач не мав право на податковий кредит у зв'язку з тим, що свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ПП «Ліардон», ТОВ «Ларош», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ «Хизис»були анульовані, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ПП «Ліардон», ТОВ «Ларош», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ «Хизис»позивачу були виписані у листопаді, грудні 2005 року, січні-червні 2006 року.

Разом з тим, свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані згідно актів податкових органів: ТОВ «Е.Т.Е. Україна»- акт від 03 листопада 2006 року; ПП «Ліардон»- 2007 рік; ТОВ «Ларош»- 2007 рік; ТОВ «Будівельний світ»- акт від 11 грудня 2007 року; ТОВ «КТ «Хизис»- акт від 12 січня 2007 року.

Тобто, колегія суддів звертає увагу на те, що у період видачі ТОВ «Елопро»податкових накладних ТОВ «Е.Т.Е. Україна», ПП «Ліардон», ТОВ «Ларош», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ «Хизис»були платником податку на додану вартість та мали право на складання податкових накладних.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків відповідно до п. п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429, свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством.

Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Випадки виключення платника з Реєстру безпосередньо податковим органом наведені у п. 25.2 порядку, згідно якого датою виключення із Реєстру вважається відповідна дата прийняття рішення або події.

Крім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи i до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент здійснення спірних правовідносин Законом України «Про державну реєстрацію юридичних ociб та фізичних осіб підприємців»закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними i можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними i були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так i за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо них.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що на дати складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості субєктів підприємницької діяльності, їх державна реєстрація не скасовувалась, підприємства володіло статусом платника податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірні суми податку на додану вартість правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 02 листопада 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіН.М. Літвіна

В.Ю. Ключкович